Постанова № 12696673, 25.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-4821/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Данилова М. В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Бєлової Л.В.Кучми А.Ю.

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення рішення №001432310/0 від 04 лютого 2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції неправильно зясовано обставини справи та порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав, передбачених ст.202 КАС України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним рішення.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п.1.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(далі «Закон») податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Відповідно до положень ЗУ «Про податок на додану вартість»та самого поняття податку, його основної функції формування доходів Державного бюджету України, вбачається, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість до за вересень-жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт №41/23-1/19477064 від 25 січня 2010 року.

В даному акті зазначено, що в ході перевірки не підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2009 року в сумі 277251,72 грн. та за жовтень 2009 року в сумі 164953,74 грн.

Відповідачем проведено аналіз податкової звітності з податку на додану вартість шляхом автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту позивача в розрізі його контрагентів за період, що перевірявся. Під час даної перевірки встановлено, що відмінний стан від основного, а саме «місцезнаходження не встановлено»мають такі контрагенти позивача, як ТОВ «Виробниче підприємство «Дакмас»(по виданим даним контрагентом податковим накладним до податкового кредиту позивача включено - 82 398,62 грн. та 163393,74 грн.).

Відносно таких контрагентів, як ТОВ «Укрростком»(по виданим даним контрагентом податковим накладним до податкового кредиту позивачем включено 193279,16 грн.), ПП «Флор Систем»( по виданим даним контрагентом податковим накладним до податкового кредиту позивачем включено 178,77 грн. та суму 2100,00 грн.) до єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Контрагентам ТОВ «АПС-Центр»(по виданим даним контрагентом податковим накладним до податкового кредиту позивачем включено 53,17 грн.), ПП «Елекстроснаб-37»(по виданим даним контрагентом податковим накладним до податкового кредиту позивачем включено 132,00 грн.), ВАТ «Автотранспортна акціонерна співдружність «Славутич - Бориспіль»(по виданим даним контрагентом податковим накладним до податкового кредиту позивачем включено 1210,00 грн.) направлені повідомлення за формою №18-ОПП (про відсутність юридичної особи за місцезнаходження).

Проведеною перевіркою не встановлено сплату контрагентами податку на додану вартість.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку факт надмірної сплати податку на додану вартість не встановлено.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в матеріалів справи на підтвердження позовних вимог позивачем надані тільки копії податкових накладних. Копії договорів з вищевказаними контрагентами та документи на підтвердження виконання сторонами умов даних договорів в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими.

Суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи та прийшов до помилково висновку про задоволення позовних вимог, тому оскаржувану постанову суду слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог Державного підприємства обслуговування повітряного руху України до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст виготовлено 02.12.2010 року