Рішення № 12695662, 24.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

24 листопада 2010 року справа № 5020-3/180 За позовом          Фірми „Харрісонс-Транс-Сервіс” у вигляді

товариства з обмеженою відповідальністю,

ідентифікаційний код 20007091

                    (65011, м. Одеса, вул. Базарна, 47, кв. 7)

до                    Підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту

Міністерства оборони Російської Федерації”,

ідентифікаційний код 30120798

(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 13)

про спонукання виконати договірні зобов’язання та визнання права власності,

Суддя Головко В.О.,

За участю представників сторін:

позивача (Фірма „Харрісонс-Транс-Сервіс”) –Романенко О.В., представник, довіреність б/н від 05.11.2010;

відповідача (Підприємство „Будівельне управління ЧФ Міністерства оборони РФ”) –явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

Фірма „Харрісонс-Транс-Сервіс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі –позивач) звернулась до господарського суду м. Севастополя із позовом до підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” (далі –відповідач) про зобов’язати відповідача виконати свої зобов’язання за Договорами №04/023/225а та №04/022/255б від 12.12.2005 –закінчити будівництво житлового будинку у 7-ій черзі 4-го мікрорайону проспекту Жовтневої Революції в м. Севастополі, що розташований за адресою: вул. Астана Кесаєва, 12-А, та здати його в експлуатацію, а також визнати за Фірмою „Харрісонс-Транс-Сервіс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю право власності на частку в розмірі 2/85 в праві спільної часткової власності на об’єкт незавершеного будівництва, який після здачі будинку в експлуатацію представлятиме дві однокімнатні квартири в корпусі №7 на 8-му поверсі в осях 1-4 Б-Д та в осях 1-4 Г-Ж загальною проектною площею 47,49 м2 та 47,73 м2 відповідно, за адресою: вул. Астана Кесаєва, 12-А в м. Севастополі.

Ухвалою від 12.11.2010 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 24.11.2010.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, до початку розгляду справи через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із занятістю свого представника в іншому судовому засіданні у Ленінському районному суді м. Севастополя /арк. с. 59-60/.

Представник позивача заперечував проти задоволення заявленого клопотання та відкладення розгляду справи, зважаючи на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи та достатність часу для надання ним своїх заперечень проти позову з відповідним документальним та правовим обґрунтуванням.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, заслухавши думку представника позивача, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Проте, частина третя вказаної статті зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас, згідно зі статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” обов’язковим для господарського суду є застосування при розгляді справ Конвенції та практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумний строк –це найкоротший строк розгляду і вирішення спору, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів в господарських правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із позовом, що розглядається, 10.11.2010.

Ухвалою від 12.11.2010 розгляд справи в судовому засіданні був призначений на 24.11.2010.

Відповідач отримав зазначену ухвалу 17.11.2010, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення /арк. с. 58/, тобто за тиждень до судового засідання. Проте, в засідання суду відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, відзив на позов та будь-які інші документи, які б підтверджували заперечення проти позову, не надав.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідач мав достатньо часу на висловлення своєї позиції по суті позовних вимог та надання відповідних доказів в її обґрунтування. Натомість, не скористався цими процесуальними правами.

Втім, відкладення розгляду справи шкодить інтересам позивача і порушує його право на розгляд справи упродовж розумного строку.

Крім того, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, явка відповідача обов’язковою не визнавалась, а тому відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на заперечення представника позивача проти відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами (у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні представник позивача на позовних вимогах наполягав, просив суд позов задовольнити в повному обсязі на підставах, викладених в позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

12.12.2005 між Фірмою “Харрісонс-Транс-Сервіс” у вигляді ТОВ (далі –Інвестор) та Підприємством “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” (Підприємство) були укладені договори №04/023/255а /арк. с. 9-12/ та №04/022/255б /арк. с. 15-18/ про інвестування будівництва житла (далі –Договори).

Об’єктом будівництва, згідно з пунктами 2 вказаних договорів, є 9-поверхова багатоквартирна жила секція в 7-ій черзі 4-го мікрорайону проспекту Жовтневої Революції (по вул. А. Кєсаєва, буд. 12-А). Підприємство виступає в будівництві в якості інвестора та генерального підрядника і має право на залучення інвестицій відповідно до Договору про інвестиційну діяльність №168 від 20.06.2004.

Відповідно до договорів №04/023/225а від 12.12.2005 та №04/022/255б від 12.12.2005 Підприємство зобов’язувалось передати у власність Інвестора за договором №04/023/225а –однокімнатну квартиру у 9-поверховому житловому будинку в 7-ій черзі 4-го мікрорайону проспекту Жовтневої Революції в м. Севастополі, розташованого за адресою: вул. Астана Кесаєва, 12-а (об’єкт), на 8-му поверсі в осях 1-4 Б-Д загальною проектною площею 47,49 м2, а за договором №04/022/255б –однокімнатну квартиру у 9-поверховому житловому будинку у 7-ій черзі 4-го мікрорайону проспекту Жовтневої Революції в м. Севастополі, розташованого за адресою: вул. Астана Кесаєва, 12-а (об’єкт), на 8-му поверсі у осях 1-4 Г-Ж загальною проектною площею 47,73 м2.

Розмір інвестиції Інвестора у грошовому вигляді складає 167877,15 грн. з ПДВ і є сумою договору №04/023/255а (пункт 5.1 Договору № 04/023/255а).

За договором №04/022/255б аналогічна сума складає 168725,55 грн. з ПДВ (пункт 5.1 Договору №04/022/255б).

Пунктом 6.2 Договорів встановлено, що після внесення 100% інвестиційних внесків та протягом 30 днів після закінчення будівництва Об’єкта будівництва і здачі його в експлуатацію Підприємство зобов’язується передати Інвестору знов побудоване майно та документи, які підтверджують здачу Об’єкта будівництва в експлуатацію, а Інвестор зобов’язується прийняти Об’єкт інвестування і документи за Актом приймання-передачі.

Об’єкт інвестування вважається переданим Підприємством Інвестору з моменту підписання Акта приймання-передачі (пункт 6.3 Договорів №№04/023/255а, 04/022/255б).

Оформлення права власності Інвестора на побудоване майно здійснюється з видачею свідоцтва про право власності на це майно як на об’єкт нерухомого майна на підставі цього Договору, Акта приймання-передачі Об’єкта інвестування та відповідного рішення (розпорядження) місцевих органів влади (місцевого самоврядування) про затвердження Акта державної комісії про прийняття закінченого будівництвом Об’єкта будівництва в експлуатацію (пункт 6.4 Договорів №№04/023/255а, 04/022/255б).

Як вбачається з актів звірення взаєморозрахунків за договорами про інвестування будівництва житла №№04/023/225а та 04/022/255б від 12.12.2005 між Інвестором та Підприємством, станом на 01.10.2009 фінансові зобов’язання Інвестора виконані повністю –перерахована сума, передбачена Договорами, в розмірі 167877,15 грн. та 168725,55 грн. відповідно /арк. с. 21-22/, про що також свідчать платіжні доручення:

-          №1197 від 23.05.2006 на суму 50000,00 грн., №1200 від 24.05.2006 на суму 70000,00 грн., №1201 від 24.05.2006 на суму 47877,15 грн. –на виконання договору №04/023/255а від 12.12.2005 /арк. с. 23-24/;

-          №1203 від 24.05.2006 на суму 100000,00 грн., №1206 від 24.05.2006 на суму 68725,55 грн. –на виконання договору №04/022/255б від 12.12.2005 /арк. с. 25/.

Відповідно до пункту 4.3 обох Договорів плановий строк закінчення будівництва і здачі Об’єкта в експлуатацію –ІV квартал 2007 року.

Станом на теперішній час будівництво об’єкта не завершено, об’єкт в експлуатацію не зданий, що свідчить про невиконання Підприємством своїх зобов’язань за договорами №№04/023/225а та 04/022/255б від 12.12.2005.

Водночас, ухвалою господарського суду м. Севастополя від 17.08.2010 порушено провадження у справі про банкрутство Підприємства “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства Оборони Російської Федерації” (справа №5020-4/263) /арк. с. 26-27/, а 08.09.2010 в газеті „Урядовий Кур’єр” надруковано оголошення про порушення процедури банкрутства Підприємства.

Необхідність визнання права власності за позивачем на частку у недобудованому будинку випливає з того, що банкрутство підприємства-забудовника, яким є Підприємство “Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства Оборони Російської Федерації”, відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” спричинить включення об’єкта незавершеного будівництва в ліквідаційну масу, за рахунок реалізації якої будуть погашатися вимоги кредиторів підприємства-банкрута.

Наведене стало причиною звернення позивача до господарського суду м. Севастополя із даним позовом.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору, тому регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України) щодо зобов’язальних правовідносин.

Крім того, до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні норми книги третьої Цивільного кодексу України, які регулюють діяльність інституту права власності.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що між сторонами укладено договори №№04/023/225а та 04/022/255б від 12.12.2005 про інвестування будівництва житла, за умовами яких Підприємство зобов’язувалось протягом 30 днів після закінчення будівництва Об’єкта будівництва і здачі його в експлуатацію передати Інвестору (позивачу) побудоване майно та документи, які підтверджують здачу Об’єкта будівництва в експлуатацію (пункт 6.2 Договорів). При цьому плановий строк закінчення будівництва та здачі Об’єкта будівництва в експлуатацію –IV квартал 2007 року (пункт 4.3 Договорів).

Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

На день вирішення спору належні докази виконання відповідачем свого обов’язку щодо передачі Інвестору побудованого майна відсутні. За повідомленням позивача процент готовності жилого будинку станом на теперішній час становить близько 50% (арк. с. 4), що робить неможливим введення його в експлуатацію.

Зазначене безумовно свідчить про порушення відповідачем умов Договорів та прав позивача на отримання після закінчення будівництва нерухомого майна –двох однокімнатних квартир.

Згідно зі статтею 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку. Власник вправі пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Невиконання відповідачем свого обов’язку щодо здачі Об’єкта будівництва в експлуатацію та передачі у зв’язку з цим позивачу побудованого майна та документів позбавляє позивача можливості отримати відповідний документ, який засвідчує його право власності на це майно.

Частиною першою статті 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Договори №№04/023/225а та 04/022/255б від 12.12.2005 про інвестування будівництва житла не розірвані, не визнані в судовому порядку недійсними, а тому є чинними, тобто такими, що породили взаємні права та обов’язки сторін.

Підставами для набуття права власності є певні юридичні факти, з якими закон пов’язує виникнення права власності. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не передбачено законом або договором (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 331 Цивільного кодексу України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Майном, як особливим об’єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Оскільки за умовами Договорів об’єктом інвестування є майнове право на новопобудоване майно, яке після державної реєстрації за ініціативою Інвестора становиться правом власності Інвестора на новопобудоване майно як на нерухомість, суд приходить до висновку, що позивач є власником певної частки в Об’єкті будівництва, яка відповідає його внеску в цей Об’єкт.

Згідно зі статтею 355 Цивільного кодексу України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), може належати їм на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Спільною частковою власністю є власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна (ч. 2 ст. 357 ЦК України).

Площа квартир, відповідно до договору про інвестування будівництва житла, після здачі будинку в експлуатацію має дорівнювати 47,49 м2 (відповідно до пункту 2 Договору №04/023/225а) та 47,73 м2 (відповідно до пункту 2 договору №04/022/255б). Загальна площа житлового будинку 7-ої черги 4-го мікрорайону проспекту Жовтневої революції у м. Севастополі, розташованого за адресою: вул. Астана Кесаєва, 12-А, згідно з проектною документацією складає 4050,9 м2.

Отже, відповідно до умов Договорів №04/023/225а та №04/022/255б від 12.12.2005 частка, що належить Інвестору, складає 405090/4749 або 1/85 та 405090/4773 або 1/85, а загалом 2/85 в праві спільної часткової власності на незавершений будівництвом об’єкт, що відповідає двом однокімнатним квартирам на 8-му поверсі Об’єкта в осях 1-4 Б-Д та в осях 1-4 Г-Ж загальною площею 47,49 м2та 47,73 м2 відповідно.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Наведеній конституційній нормі кореспондує стаття 321 Цивільного кодексу України, якою також встановлено принцип непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, порушене право власності позивача підлягає судовому захисту.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Втім, у позовній заяві Фірма „Харрісонс-Транс-Сервіс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю вимагає зобов’язати відповідача виконати свої зобов’язання за Договорами №04/023/225а та №04/022/255б від 12.12.2005 –закінчити будівництвом житловий будинок в 7-ій черзі 4-го мікрорайону проспекту Жовтневої Революції в м. Севастополі, що розташований за адресою: вул. Астана Кесаєва, 12-А, та здати його в експлуатацію.

На думку суду, позивачем неправильно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки за умовами Договорів №04/023/225а та №04/022/255б від 12.12.2005 за порушення строків закінчення будівництва і здачі Об’єкта в експлуатацію та/або строків передачі новопобудованого майна і об’єкта інвестування Підприємство сплачує Інвестору штраф в розмірі 5% від суми Договору (пункт 7.1 Договорів).

У свою чергу, невірно обраний спосіб захисту права та інтересу є підставою для відмови в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році” №01-8/344 від 11.04.2005 (з наступними змінами і доповненнями), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виконати свої зобов’язання за Договорами №04/023/225а та №04/022/255б від 12.12.2005 –закінчити будівництвом житловий будинок в 7-ій черзі 4-го мікрорайону проспекту Жовтневої Революції в м. Севастополі, що розташований за адресою: вул. Астана Кесаєва, 12-А, та здати його в експлуатацію –задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати –державне мито в сумі 3366,03 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати за Фірмою „Харрісонс-Транс-Сервіс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (ідентифікаційний код 20007091, 65011, м. Одеса, вул. Базарна, 47, кв. 7) право власності на 2/85 часток в праві спільної часткової власності на незавершений будівництвом об’єкт, а саме: дві однокімнатні квартири в корпусі №7 на 8-му поверсі в осях 1-4 Б-Д та в осях 1-4 Г-Ж загальною проектною площею 47,49 м2 та 47,73 м2 відповідно, за адресою: м. Севастополь, вул. Астана Кесаєва, 12-А.

3.          Стягнути з підприємства „Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації” (пр. Нахімова, 13, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 30120798; п/р 26003255686001 в СФ КБ „Приватбанк”, м. Севастополь, МФО 324935, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фірми „Харрісонс-Транс-Сервіс” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (вул. Базарна, 47, кв. 7, м. Одеса, 65011; ідентифікаційний код 20007091; п/р 26008311425 в АБ „Південний”, м. Одеса, МФО 328209) витрати по сплаті державного мита у розмірі 3366,03 грн. (три тисячі триста шістдесят шість грн. 03 коп.) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

                    Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          4.          В частині позовних вимог щодо зобов’язання відповідача виконати свої зобов’язання за Договорами №04/023/225а та №04/022/255б від 12.12.2005 –закінчити будівництвом житловий будинок в 7-ій черзі 4-го мікрорайону проспекту Жовтневої Революції в м. Севастополі, що розташований за адресою: вул. Астана Кесаєва, 12-А, та здати його в експлуатацію –в позові відмовити.

          Суддя                                                                                           В.О.Головко

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

29.11.2010.

РОЗСИЛКА:

1.          Фірма „Харрісонс-Транс-Сервіс” у вигляді ТОВ

(99011, м. Севастополь, вул. Сенявіна, 3-А, кв. 6)

2.          Підприємство „Будівельне управління Чорноморського флоту

Міністерства оборони Російської Федерації”

(99011, м. Севастополь, пр. Нахімова, 13)