Рішення № 12695249, 02.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.10                                                                                 Справа № 5/72пн

За позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськкомуншляхбуд», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт», м. Луганськ

про визнання права власності

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача –Рудакова О.С., довіреність б/н від 01.10.2010;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: приватне акціонерне товариство «Луганськкомуншляхбуд»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про визнання права власності на залізничний склад, який розташований на земельній ділянці площею 9817 кв. м. за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 3 «в»та складається з нежитлової будівлі загальною площею 12,2 кв. м. залізничного тупика № 26, огорожі № 1.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.10.2010р. за клопотанням позивача в порядку ст.. 24 ГПК України здійснено заміну відповідача, а саме Міське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації замінено належним відповідачем –товариством з обмеженою відповідальністю «Моноліт».

ТОВ «Моноліт»надало відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти позовних вимог, посилаючись на те, що позивач не є власником спірного майна, оскільки воно не зареєстровано за ним та повідомило, що має на меті отримати спірне майно собі у власність в порядку ст. 344 ЦК України.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані у повному обсязі.

Відповідач у справі в судове засідання не з’явився, втім надав суду клопотання від 08.11.2010р., у якому просить розглянути справу №5/72пн без його участі.

Справа розглядається суддею Васильченко Т.В. на підставі розпорядження заступника голови господарського суду Рябцевої О.В. від 19.11.2010 (а.с.93).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши надані докази, в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

12.08.1997 року між акціонерним товариством закритого типу «Луганськкомункомплект»(далі продавець) та акціонерним товариством закритого типу «Луганськкомуншляхбуд»(далі покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу залізничного складу розташованого в районі вул. Краснодонська в Ленінському районі м. Луганська.

Відповідно до розділу 1 договору продавець продає належний йому залізничний тупик (склад) в м. Луганську, Ленінський район, вул.. Краснодонська, який складається з залізничного тупика № 26, огорожі № 1 та будинку сторожки, а покупець зобов’язується прийняти майно згідно накладної та оплатити його.

Згідно п. 2.1 договору вартість майна договірна і визначається сторонами в сумі 19600 грн. Оплата проводиться шляхом передачі продавцю чорного металу в кількості 220 тон на суму 9800 грн. по ціні 44 грн. 54 коп. за тону та 140 м.куб. шлакоблоку на суму 9800 грн. по ціні 70 грн. за 1 м. куб.

На виконання умов договору, продавець по накладній №146 від 12 серпня 1997 року передав АТЗТ «Луганськкомуншляхбуд»зазначене майно про що було складено і акт передачі залізничного складу від 12.08.1997р. (а.с.99).

В свою чергу, АТЗТ «Луганськкомуншляхбуд»відповідно до п.п. 2.2. договору оплатило майно шляхом передачі чорного металу в кількості 220 тон на суму 9800 грн. та 140 кубічних метрів шлакоблоку на суму 9800 грн., що підтверджується накладною №47 від 12.08.1997р. (а.с.95).

У серпні 1997 року АТЗТ «Луганськкомуншляхбуд»звернулося до виконавчого комітету Луганської міської ради з клопотанням надати у користування земельну ділянку, на якій розташований куплений залізничний склад.

18 серпня 1997 року Відділ земельних ресурсів виконавчого комітету Луганської міської ради надав висновок, у якому висловив пропозицію припинити право користування земельною ділянкою площею 0,9817 га АТЗТ „Луганськкомункомплект" у зв'язку з добровільною відмовою та надати у постійне користування дану земельну ділянку АТЗТ «Луганськкомуншляхбуд».

22 вересня 1997 року на підставі зазначених клопотань та договору купівлі-продажу від 12 серпня 1997 року виконавчий комітет Луганської міської ради прийняв рішення №291/10, яким вирішив припинити право користування земельною ділянкою площею 0,9817 га АТЗТ „Луганськкомункомплект" у зв'язку з добровільною відмовою та надав її у постійне користування АТЗТ «Луганськкомуншляхбуд».

У 1998 році АТЗТ «Луганськкомуншляхбуд»було реорганізовано у Закрите акціонерне товариство «Луганськкомуншляхбуд», яке стало його правонаступником, що підтверджується п.п. 1.2 Статуту Закритого акціонерного товариства «Луганськкомуншляхбуд».

08 вересня 2008 року Управління архітектури та містобудування у Луганській області листом №01-20/1131 надало спірним об'єктам нерухомості адресу: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 3 „в".

06 жовтня 2008 року БТІ міста Луганськ провело технічну інвентаризацію зазначених об'єктів нерухомості, згідно з якою залізничний склад, який розташований на земельній ділянці площею 9817 кв.м. за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 3 „в", складається з нежитлової будівлі (Літ. „А-1") загальною площею 12,2 кв.м, залізничного тупика №26 (Літ. Б) та огорожі (№1).

01.08.2007 року ЗАТ "Луганськкомуншляхбуд" передало вищезазначене майно у користування за договором оренди ТОВ "Моноліт" до 30.03.2010р.

В 2009 році ЗАТ «Луганськкомуншляхбуд»змінило назву на Приватне акціонерне товариство «Луганськкомуншляхбуд».

02.08.2010р. у зв’язку з закінченням строку дії договору від 01.08.2007р. та виходячи з того, що працівники ТОВ «Моноліт»чинять перешкоди позивачу стосовно перебування на території спірного майна, ПАТ «Луганськкомуншляхбуд»звернулося до ТОВ «Моноліт» з вимогою повернути майно або вчинити дії щодо пролонгації договору оренди від 01.08.2007р.

ТОВ «Моноліт»відмовилось вчиняти дії щодо пролонгації договору та повернення майна, посилаючись на те, що позивач не є власником цього майна і не має права вимагати його повернення, оскільки право власності на спірне майно за позивачем у встановленому законом порядку не зареєстровано, тоді як ТОВ «Моноліт»добросовісно користується цим майном і має правові підстави для набуття цього майна у власність в порядку ст. 344 ЦК України.

З цих підстав та виходячи з того, що позивач не може зареєструвати право власності на спірне майно, оскільки чинне цивільне законодавство (ст. 657 ЦК України) вимагає нотаріальне посвідчення договорів такого роду, а цього зробити не має можливості, тому що АТЗТ „Луганськкомункомплект" (продавець за договором купівлі-продажу від 12.08.1997р.) ліквідовано, Приватне акціонерне товариство «Луганськкомуншляхбуд»звернулося до суду з позовом про визнання за ним права власності на залізничний склад, який розташований на земельній ділянці площею 9817 кв.м. за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонская, 3 „в" та складається з нежитлової будівлі (Літ. „А-1") загальною площею 12,2 кв.м, залізничного тупика №26 (Літ. Б) та огорожі (№1).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відносини сторін за договором купівлі продажу виникли у 1997 році, тому слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР.

Так, згідно статті 4 Цивільного кодексу УРСР, що був чинним до 01.01.2004 року, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 41 цього ж Кодексу передбачає, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків.

Угоди можуть бути односторонніми і дво - або багатосторонніми (договори).

Право власності (право оперативного управління), як передбачено в статті 128 цього Кодексу, у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.

В пункті 2.4 договору сторонами визначено, що право власності на майно переходить після підписання та обміну накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розділу 1 договору купівлі-продажу 12.08.1997р. між сторонами підписана накладна №146 про передачу позивачу визначеного в договорі майна.

Згідно статті 21 Закону України "Про власність", яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу від 12.08.1997 р., право власності виникає, зокрема на підставі цивільно-правових угод.

Отже, позивач, який є правонаступником АТЗТ «Луганськкомуншляхбуд»відповідно до законодавства, яке було чинне на момент укладення договору купівлі-продажу від 12.08.1997р. та в порядку п. 2.4 договору на законних підставах набуло право власності на залізничний склад, який розташований в м. Луганськ, вул. Краснодонська, 3 „в" та складається з нежитлової будівлі (Літ. „А-1") загальною площею 12,2 кв.м, залізничного тупика №26 (Літ. Б) та огорожі (№1) з моменту його передачі (12.08.1997р.).

Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року, який діяв на момент укладення вищевказаного договору купівлі-продажу, не вимагав нотаріального посвідчення та реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між юридичними особами.

Натомість, згідно діючого Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., зокрема ст. 657, 334, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації і право власності на майно за таким договором виникає з моменту відповідної реєстрації.

Однак, відповідач позбавлений можливості здійснити відповідне посвідчення договору купівлі-продажу, у зв’язку з ліквідацією АТЗТ «Луганськкомункомплект»(продавця за договором), а відповідно і зареєструвати його у встановленому законом порядку, на відсутність якої посилається відповідач у своїх доводах.

Статтею 1 ГПК України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема, визнання права.

Статтею 392 Цивільного кодексу України та статтею 136 Господарського кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою , а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на вищевикладене та оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач не визнає право власності позивача на залізничний склад через відсутність у позивача у встановленому законом порядку реєстрації права на це майно, суд вважає, що приватне акціонерне товариство «Луганськкомуншляхбуд»правомірно звернулося за захистом свого оспореного права, а тому позов підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати за Приватним акціонерним товариством «Луганськкомуншляхбуд», пров. Краснодонський, 1, м. Луганськ, код 03329611 право власності на залізничний склад, який розташований на земельній ділянці площею 9817 кв.м. за адресою: м. Луганськ, вул. Краснодонська, 3 „в" та складається з нежитлової будівлі (Літ. „А-1") загальною площею 12,2 кв.м, залізничного тупика №26 (літ. Б) та огорожі (№1).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт», м. Луганськ, вул. Відродження, 1, код 31139181 на користь Приватного акціонерного товариства «Луганськкомуншляхбуд», пров. Краснодонський, 1, м. Луганськ, код 03329611 витрати зі сплати державного мита у розмірі 196 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Т.В. Васильченко

Дата підписання рішення –07.12.2010.