Рішення № 12695140, 27.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/37827.10.10 За позовом                    Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До відповідача           Державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України»

Про                               стягнення 771414,19 грн.

                                                                                 Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           Гаркавенко С.В. (за дов.)

Від відповідача           не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом про стягнення з державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України»про стягнення 771414,19 грн. за договором на постачання електричної енергії № 70783 від 27.06.2006 р.. а саме: 621356,98 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 68623,98 грн. за спожиту реактивну електричну енергію, 8786,94 грн. пені, 48298,67 грн. штрафу, 16140,66 грн. інфляційних збитків, 8206,95грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 13.10.2010 р..

Відповідач д о суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 р. розгляд справи було відкладено на 27.10.2010 р..

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.

          За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

27.06.2010 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальником електричної енергії) та державною установою «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України»(споживачем) було укладено договір про постачання електричної енергії № 70783 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1) постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є невід’ємними частинами.

Порядок розрахунків сторони погодили пунктом 2.2 додатку 2 до Договору, відповідно до якого оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом п’яти операційних днів з дня їх отримання.

Згідно з додатком 5 до Договору сторони погодили порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, який складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито за період з січня 2010 року по вересень 2010 року активну електричну енергію в сумі 1655358,81 грн. та за період з січня 2010 р. по вересень 2010 р., реактивну електричну енергію в сумі 137222,54 грн., що підтверджується рахунками-розшифровками, звітами про використану (активну, реактивну) електроенергію та актами надання послуг, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме: за активну енергію –в сумі 1017574,27грн., за реактивну енергію - в сумі 68598,56 грн.

Враховуючи переплату, яка існувала станом на 01.01.2010 р., в сумі 16427,56 та часткову оплату поставленої активної електричної енергії, у відповідача виникла заборгованість з оплати спожитої активної електричної енергії в сумі 621356,98 грн.

Враховуючи часткову оплату поставленої реактивної електричної енергії, у відповідача виникла заборгованість з оплати спожитої реактивної електричної енергії в сумі 68623,98 грн.

Як встановлено судом, у вересні 2010 р. (до подачі позову до суду) відповідач сплатив суму боргу за електричну енергію в сумі 250489,69 грн., а саме: 216559,79 грн. за активну електричну енергію та 33929,90 грн. за реактивну електричну енергію.

Зважаючи на те, що відповідач основний борг за постачання електричної енергії в сумі 250489,69 грн. сплатив до порушення провадження у цій справі, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 250489,69 грн., а саме: 216559,79 грн. за активну електричну енергію та 33929,90 грн. за реактивну електричну енергію не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що 08.10.2010 р. відповідач в рахунок сплати боргу за використану активну електричну енергію перерахував кошти в сумі 203537,04 грн.

08.10.2010 р. відповідач в рахунок сплати боргу за використану реактивну електричну енергію перерахував кошти в сумі 17191,52грн.

Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням того, що відповідач самостійно перерахував кошти в сумі 220728,56 грн. (203537,04 грн. за використану активну електричну енергію, 17191,52 грн. за використану реактивну електричну енергію) в рахунок сплати боргу за використану електричну енергію, предмет спору в цій частині позовних вимог відсутній, а тому провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 220728,56 грн. за використану електричну енергію підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику»електрична енергія є різновидом енергії, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.

Стаття 275 Господарського кодексу України встановлює, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності з пунктом 6.11. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ 31.07.1996 р. № 28, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів погашення заборгованості окрім наданих позивачем, відповідачем не надано.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 218762,71 грн. (201260,15 грн. за спожиту активну електричну енергію та 17502,56 грн. за спожиту реактивну електричну енергію) належним чином обґрунтований та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 218762,71 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Відповідно до п. 4.2.2 Договору за внесення платежів з порушенням термінів споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Вимога позивача про стягнення пені в сумі 8786,94 грн. (7346,41 грн. за спожиту активну електричну енергію та 1440,53 грн. за спожиту реактивну електричну енергію) є обґрунтованою та підлягає задоволенню за розрахунком позивача, наведеному у позовній заяві.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

Інфляційна складова становить 16140,66 грн. (13914,12 грн. за спожиту активну електричну енергію та 2226,54 грн. за спожиту реактивну електричну енергію), а три проценти річних –8206,95 грн. (7140,49 грн. за спожиту активну електричну енергію та 1066,46 грн. за спожиту реактивну електричну енергію

Суд приймає розрахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, наданий позивачем, як вірний.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 48298,67 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилається на те, що акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»належить до державного сектору економіки, у зв’язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов’язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 22 Господарського кодексу України, суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.

З інформації, розміщеної на офіційному сайті www.kievenergo.com.ua, не вбачається, що акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»діє лише на основі лише державної власності, що державна частка у її статутному фонді станом на день розгляду справи в суді перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність позивача.

При цьому витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданий суду представником позивача, не є належним доказом того, що акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»належить до суб’єктів господарювання державного сектора економіки, оскільки міститься інформація про засновника компанії –держава в особі Міністерства енергетики України, але відсутня будь-яка інформація про акціонерів (учасників) компанії станом на день розгляду справи в суді.

У додатку 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 216-р від 23.06.2005 р. наведений перелік підприємств державного сектору економіки.

Як вбачається з вказаного переліку акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Київенерго»не входить до переліку підприємств державного сектору економіки.

          Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Прикінцевих положень Господарського кодексу України саме на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок визначити суб’єктів господарювання, що належать до державного сектору економіки, відповідно до вимог цього Кодексу. Позивач доказів існування відповідного рішення Уряду України суду не надав.

Крім того, зі змісту частини другої статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що даний штраф є видом відповідальності за порушення зобов'язань з передачі товарів, виконання робіт та надання послуг, а не за порушення грошового зобов'язання.

Оскільки, за умовами договору обов’язком відповідача було проведення своєчасних оплат за надані послуги з постачання електричної енергії, то вимоги позивача щодо стягнення штрафу є безпідставними.

За таких обставин у Господарського суду міста Києва відсутні підстави для висновку про належність позивача до суб’єктів господарювання державного сектора економіки, у зв’язку з чим відсутні підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних, а саме: на позивача –в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 216559,79 грн. та реактивну енергію в сумі 33929,90 грн., штрафу, на відповідача –в іншій частині позовних вимог.

Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 4638,39 грн. державного мита та 141,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 80 ч.1 п. 1-1, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державної установи «Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук України»(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 53, рахунок 35219004000477 у ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код 04837835) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 26000306201 у ВАТ «Ощадбанк»у м. Києві та Київський області, МФО 322669, код 00131305) 218762,71 грн. основного боргу, 16140,66 грн. інфляційних збитків, 8206,95 грн. трьох процентів річних, 4638,39 грн. витрат по оплаті державного мита, 141,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 220728,56 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

СуддяО.Г. Удалова

          Рішення підписано 07.12.2010 р.