Рішення № 12695068, 30.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/121-46/106-57/15430.11.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдинг"

про                    стягнення заборгованості

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Фурман В.В. (Дов.)

Від відповідача: Трохимчук О.І. (Дов.)

У судовому засіданні 30.11.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдинг" про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, а саме: загального розміру заборгованості в сумі 25984060,22 грн., з яких 14025930,78 грн. основного боргу, 1970911,50 грн. штрафу, 1042145,87 грн. пені, 7360141,90 грн. інфляційних нарахувань, 1584930,18 грн. відсотків за користування товарним кредитом, з підстав порушення Відповідачем умов договору купівлі-продажу № 208-К від 18.02.2008р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2009 р. у справі № 17/121, залишеним без змін постановлю Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2009 р. було частково задоволено збільшені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 18.02.2008 р. № 208-К з врахуванням індексації, штрафу, пені, процентів за користування товарним кредитом, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 14025930,78 грн. боргу, 1970911,50 грн. штрафу за порушення вексельної форми розрахунків, 1042145,87 грн. пені, 1594930,18 грн. процентів за користування товарним кредитом, 7360141,90 грн. індексації, 25500,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні вимог про стягнення 130268,03 грн. 3 % річних за ст. 625 Цивільного кодексу України відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2009р. у справі № 17/121 скасовано в частині стягнення боргу, штрафу, пені, процентів за користування товарним кредитом і суми індексації та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. справу № 17/121 передано на новий розгляд судді Омельченку Л.В.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.05.2010р. у справі № 17/121-46/106, залишеним без змін постановлю Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2010р. було частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 18.02.2008р. № 208-К з врахуванням індексації, штрафу, пені, процентів за користування товарним кредитом, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 14025930,78 грн. боргу, 1970911,50 грн. штрафу, 742632,27 грн. пені, 1570904,25 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 5054889,80 грн. індексації, 25500,00 грн. державного мита та 107,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.10.2010р. рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2010р. у справі № 17/121-46/106 скасовано, а справу № 17/121-46/106 передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Згідно з резолюцією Голови Господарського суду міста Києва Саранюка В.І. від 20.10.2010р. справу № 17/121-46/106 передано на новий розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2010р. суддею Гулевець О.В. прийнято справу № 17/121-46/106 до свого провадження; присвоєно справі № 17/121-46/106-57/154; зобов’язано сторін надати суду письмові пояснення з урахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України № 17/121-46/106 від 06.10.2010р. та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 19.11.2010р., про що належним чином повідомлено сторін по справі.

17.11.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшли пояснення з врахуванням вказівок, наведених у постанові Вищого господарського суду України № 17/121-46/106 від 06.10.2010р., в яких Позивач стверджує, що Позивачем поручительство компанії "Emiko Group S.A." за виконання Відповідачем зобов’язань за договором № 208-К від 18.02.2008р. прийняте не було. Крім того, між Позивачем та компанією "Emiko Group S.A." взагалі не велося ніякої переписки, оскільки Позивачу нічого не відомо про існування даної компанії.

18.11.2010р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача - ТОВ "Агросфера" надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Відповідача - ТОВ "Стіомі-Холдинг".

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши заяву Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Відповідачеві, вважає, що вона необґрунтована та не підлягає задоволенню, оскільки Позивачем не надано суду доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні заяви Позивача - ТОВ "Агросфера" про забезпечення позову у справі № 17/121-46/106-57/154.

19.11.2010р. в судовому засіданні представник Відповідача - ТОВ "Стіомі-Холдинг" надав суду заяву, в якій просив надіслати матеріали справи № 17/121-46/106-57/154 до слідчих органів та зупинити провадження у справі № 17/121-46/106-57/154. В обґрунтування вказаної заяви Відповідач посилається на кримінальну справу № 09-19759, порушену за його заявою, за фактом заволодіння чужим майном, зловживання довірою (шахрайство), за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 КК України. При цьому Відповідач вважає, що встановлення обставин зникнення його товару, переданого на відповідальне зберігання, і виявлення винної у цьому особи, має відношення до вирішення даного спору по суті.

Представник Позивача - ТОВ "Агросфера" в судовому засіданні 19.11.2010р. надав суду письмові пояснення та заперечення на вищевказану заяву Відповідача, відповідно до яких просив суд заяву Відповідача про направлення матеріалів справи № 17/121-46/106-57/154 до слідчих органів та зупинення провадження у справі № 17/121-46/106-57/154 залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі.

Виходячи зі змісту положень статті 79 ГПК України, необхідною передумовою для застосування зупинення провадження у справі в зв’язку з надсиланням господарським судом матеріалів до слідчих органів мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог. А надсилання матеріалів справи до слідчих органів можливо відповідно до статті 90 ГПК, якщо при вирішенні господарського спору суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку. При цьому факти, встановлені у порядку кримінального розслідування, можуть бути обов’язковими для господарського суду лише у випадках, коли предметом спору є цивільно-правові наслідки винних дій. Проте, при вирішенні даного господарського спору судом не було виявлено у діяльності працівників сторін порушень законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку.

Крім того, враховуючи, що предметом заявленого позову є вимоги про стягнення заборгованості та штрафних санкцій, які нараховані внаслідок порушення Відповідачем взятих на себе зобов’язань по договору купівлі-продажу від 18.02.2008р. № 208-К, висновки з цього питання господарський суд може зробити незалежно від наслідків розслідування кримінальної справи № 09-19759.

За таких обставин суд у задоволенні заяви Відповідача - ТОВ "Стіомі-Холдинг" про направлення матеріалів справи № 17/121-46/106-57/154 до слідчих органів та зупинення провадження у справі № 17/121-46/106-57/154 відмовляє.

В судовому засіданні 19.11.2010р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 30.11.2010р.

Під час розгляду спору по суті представник Позивача - ТОВ "Агросфера" заявлені вимоги підтримав та просив позов задовольнити за виключенням вимог про стягнення з Відповідача - ТОВ "Стіомі-Холдинг" 3 % річних в розмірі 130268,03 грн., щодо яких позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" були відхилені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 17/121 від 17.06.2009 р., а рішення в цій частині було залишене без змін постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2010р.

В обґрунтування заявлених вимог представник Позивача - ТОВ "Агросфера" посилався на порушення Відповідачем - ТОВ "Стіомі-Холдинг", як покупцем за договором від 18.02.2008р. № 208-К, строків оплати прийнятого товару в частині як безготівкової, так і вексельної форм розрахунків, у зв’язку з чим з Відповідача підлягають стягненню основний борг, штраф, нарахований на прострочений борг за вексельною формою розрахунків, пеня за порушення строків оплати товару в безготівковому порядку, відсотки за користування Відповідачем товарним кредитом понад строки його надання, а також сума, на яку проіндексована заборгованість Відповідача відносно офіційного курсу долара США станом на момент складання позовної заяви.

Представник Відповідача - ТОВ "Стіомі-Холдинг" заперечував проти позову, вважаючи заявлені вимоги недоведеними, безпідставними та необґрунтованими. Письмовий відзив на позовну заяву, заперечення по суті заявлених вимог або ж докази на підтвердження своєї правової позиції у спорі від Відповідача до суду не надійшли.

В ході розгляду спору представник Відповідача - ТОВ "Стіомі-Холдинг", заперечуючи позовні вимоги, вказував на недоведеність суми боргу в розмірі 14025930,78 грн. через те, що товар на суму 1443925,73 грн. Відповідачеві передав не Позивач, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська агротехнічна компанія", що є порушенням умов договору, згідно з яким товар передається покупцеві продавцем, а також посилаючись на те, що товар на суму 4999607,38 грн. не був переданий Позивачем Відповідачу, адже залишався у Позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліванна Гео" відповідно до договорів відповідального зберігання. Крім того, представник Відповідача посилався на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" підстав для видачі Позивачеві векселя на всю обумовлену договором суму, оскільки Позивач припускався порушення строків поставки. Також, за твердженнями представника Відповідача, Позивач неправомірно заявляє до стягнення штраф за порушення вексельної форми розрахунків за товар, оскільки вексельним законодавством не передбачено нарахування штрафних санкцій та не має права на стягнення з Відповідача відсотків за користування товарним кредитом, оскільки не виставляв рахунки-фактури на їх оплату, чим порушив умови Договору.

Крім того, представник Відповідача - ТОВ "Стіомі-Холдинг" зазначив, що суду необхідно звернути увагу на заяву Компанії "Еміко Груп с.а." від 14.05.2010р. про вступ у справу третьою особою на стороні Відповідача без самостійних вимог на предмет спору. Подана заява мотивована необхідністю дотримання прав та інтересів Компанії "Еміко Груп с.а." як поручителя Відповідача за виконання зобов’язань перед Позивачем за Договором № 208-ОХ від 20.11.2008р. Відповідно до поданої заяви, Компанія "Еміко Груп с.а.", яка є юридичною особою за законодавством Панами, зазначає те, що панамське законодавство не вимагає обов’язкової письмової та двосторонньої форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання та посилається на наявність поручительства за Відповідача згідно з листом від 12.01.2009р. В судовому засіданні представник Відповідача наполягав на тому, що вказаний лист Компанії "Еміко Груп с.а." від 12.01.2009р. є договором поруки, згідно з яким Компанія "Еміко Груп с.а." поручилась перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдинг" своїх обов’язків за договором купівлі-продажу № 208-К від 18.02.2008р.

Розглянувши заяву Компанії "Еміко Груп с.а." від 14.05.2010р. про вступ у справу третьою особою на стороні Відповідача без самостійних вимог на предмет спору суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивач стверджує, що Позивачем поручительство компанії "Еміко Груп с.а." за виконання Відповідачем зобов’язань за договором № 208-К від 18.02.2008р. прийняте не було; між Позивачем та компанією "Еміко Груп с.а." взагалі не велося ніякої переписки, оскільки Позивачу нічого не відомо про існування даної компанії. Крім того, Позивач вказав на те, що він взагалі не отримував лист Компанії "Еміко Груп с.а." "Порука (гарантія)" від 12.01.2009р. Належних доказів надсилання вказаного листа Позивачеві суду надано не було.

Таким чином, суд залишає без задоволення заяву Компанії "Еміко Груп с.а." від 14.05.2010р. про вступ у справу третьою особою на стороні Відповідача без самостійних вимог на предмет спору, оскільки суду не подано належних доказів того, що наслідки розгляду справи вплинуть на права чи інтереси вказаної особи по відношенню до однієї зі сторін за договором купівлі-продажу від 18.02.2008р. № 208-К, щодо якого виник спір.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18 лютого 2008 року між Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" та Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" був укладений договір купівлі-продажу № 208-К (далі - Договір), за умовами якого Продавець (Позивач) зобов’язався передати, а Покупець (Відповідач) зобов’язався прийняти і сплатити вартість засобів захисту рослин (товар) відповідно до умов даного Договору, а також додаткових угод та специфікацій до нього.

Згідно з п. 3.1 та п. 4.1 Договору конкретний асортимент, кількість, ціна, дата поставки та умови оплати (порядок, строки здійснення платежів) товару наведені у специфікаціях до Договору, які є його невід’ємною частиною.

Загальна сума Договору складається з сум усіх специфікацій. При цьому, кількість товару, що поставляється, може бути змінено в межах 15 % від указаної в специфікації в сторону збільшення та зменшення (п. 3.2, п. 3.3 в редакції додаткової угоди від 22.08.2008р.).

Умовами п. 4.2 Договору сторони передбачили можливість відстрочення платежів із застосування товарного кредиту, що надається на умовах сплати 0,01 % річних за користування ним, якщо інший розмір не встановлений у специфікаціях.

Відповідно до п. 4.6 Договору оплата товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. При цьому, у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США по відношенню до гривні більше, ніж на 2 % від його офіційного курсу, встановленого Національним банком України на момент підписання договору, Покупець (Відповідач) зобов’язаний сплатити Продавцю (Позивачу) проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Також, за умовами Договору передбачена можливість дострокового проведення Покупцем (Відповідачем) розрахунків.

За письмовою згодою Продавця (Позивача) згідно з п. 4.7 Договору оплата товару може здійснюватися із застосуванням векселю.

Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супутніх документів та підписання накладних на передачу товару.

З матеріалів справи слідує, що Договір № 208-К від 18.02.2008р. був укладений сторонами на строк до 31.12.2008 р., а в частині розрахунків - до повного виконання Покупцем (Відповідачем) своїх зобов’язань.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналіз умов договору № 208-К від 18.02.2008р. дає право стверджувати, що укладений правочин в межах відносин Позивача (Продавця) та Відповідача (Покупця) являє собою договір купівлі-продажу, оскільки за його умовами Позивач зобов’язався передати, а Відповідач - прийняти у власність та оплатити товар.

Як вбачається з матеріалів справи специфікаціями №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 11, 12 з урахуванням додаткових угод до Договору від 22.08.2008р., 23.02.2008р. та 15.04.2008р. сторони узгодили найменування товару, що постачається (засоби захисту рослин в асортименті), одиницю його виміру, ціну за одиницю, знижку, загальну кількість та вартість в грошовій одиниці України та у доларах США за офіційним курсом Національного банку України, розмір попередньої оплати, дату поставки, форми (безготівкова, вексельна) та строки проведення розрахунків (попередня плата, товарний кредит з відстрочкою), а саме:

Специфікація (№, дата)Форма розрахункуСтрок сплати

20% попередньої оплати / Строк передачі авальованого векселя на суму заборгованостіСтрок внесення лати

80 % товарного кредиту / Строк сплати 100% товарного кредиту у разі нездійснення розрахунку за допомогою вексельної форми

№ 1 від 23.02.2008 р.безготівкова форма розрахунку20.03.200801.12.2008

№ 2 від 18.02.2008 р. безготівкова форма розрахунку20.03.200801.12.2008

№ 3 від 18.02.2008 р. вексельна форма розрахунку або

безготівкова форма розрахункупротягом 15-ти календарних днів з дати поставки, що зазначена у видатковій накладній01.12.2008

№ 4 від 21.04.2008 р. безготівкова форма розрахунку25.04.200801.12.2008

№ 5 від 21.04.2008 р.безготівкова форма розрахунку25.04.200801.12.2008

№ 6 від 29.05.2008 р. безготівкова форма розрахунку02.06.200801.12.2008

№ 7 від 05.06.2008 р.безготівкова форма розрахунку25.07.200801.12.2008

№ 8 від 05.06.2008 р. безготівкова форма розрахунку10.06.200801.12.2008

№ 9 від 23.06.2008 р.безготівкова форма розрахунку25.06.200801.12.2008

№ 11 від 04.07.2008 р.безготівкова форма розрахунку07.07.200801.12.2008

№ 12 від 28.08.2008 р. безготівкова форма розрахунку15.10.200801.12.2008 З них, загальний розмір попередньої плати - 2373295,56 грн., загальний розмір товарного кредиту зі строком до 15.10.2008 р. - 254390,00 грн., загальний розмір товарного кредиту зі строком до 01.12.2008 р. - 10510742,23 грн., загальна сума товару з вексельною формою розрахунку або розміру 100 % товарного кредиту зі строком погашення до 01.12.2008р. - 6353772,60 грн., всього - 19492200,39 грн.

За твердженнями Позивача, в рамках договору від 18.02.2008 р. № 208-К ним було поставлено Відповідачеві, а останнім прийнято у власність товар (засоби захисту ростин) вартістю 19492200,39 грн., а оплачено товар лише в сумі 5466269,61 грн., у зв’язку з чим прострочена заборгованість Відповідача становить 14025930,78 грн.

Дані твердження Позивача про передачу товару Відповідачеві на суму 19492200,39 грн. знаходять документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться належним чином засвідчені копії встановленого зразка довіреностей на отримання цінностей, видаткових накладних, підписаних уповноваженими представниками сторін з відповідними штампами Позивача та Відповідача, вказівкою на договір № 208-К від 18.02.2008р. та зазначенням довіреностей, на підставі яких відбувалося прийняття уповноваженими представниками Відповідача прийняття товару, а саме: за специфікацією № 1 видаткові накладні від 15.04.2006р. № 150406/00 на суму 81025,60 грн., № 1504293/00 на суму 157865,01 грн., № 1504294/00 на суму 546530,03 грн., № 1504295/00 на суму 1849676,13 грн., від 16.04.2008р. № 1604299/00 на суму 256817,90 грн., від 17.04.2008р. № 1704298/00 на суму 237358,08 грн., № 1704301/00 на суму 226755,69 грн., від 18.04.2008р. № 1804300/00 на суму 1437349,91 грн., від 21.04.2008р. № 210409/18 на суму 166636,33 грн., від 19.05.2008р. № 190577/00 на суму 607663,16 грн., № 190578/00 на суму 322556,29 грн., від 20.05.2008р. № 200576/00 на суму 228572,13 грн., від 09.06.2008р. № 90605/18 на суму 3962,03 грн., від 27.06.2008р. № 270625/18 на суму 157756,95 грн.;

за специфікацією № 2 видаткові накладні від 15.04.2008р. № 1504293/00 на суму 73432,65 грн., № 1504294/00 на суму 7343,66 грн.;

за специфікацією № 3 видаткові накладні від 15.04.2008р. № 1504293/00 на суму 352987,40 грн., від 16.04.2008р. № 1604296/00 на суму 494182,36 грн., № 1604299/00 на суму 352987,40 грн., від 17.04.2008р. № 1704298/00 на суму 211792,44 грн., від 16.05.2008р. № 150509/18 на суму 215322,31 грн., від 17.05.2008р. № 170574/00 на суму 474415,06 грн., від 19.05.2008р. № 190575/00 на суму 474415,07 грн., № 190577/00 на суму 110132,07 грн., № 190578/00 на суму 352987,41 грн., від 20.05.2008р. № 200513/18 на суму 176493,70 грн., № 200576/00 на суму 247797,15 грн., № 200580/00 на суму 310628,91 грн., від 21.05.2008р. № 210579/00 на суму 310628,91 грн., від 22.05.2008р. № 220587/00 на суму 327572,30 грн., від 07.07.2008р. № 070721/00 на суму 343103,75 грн., № 070725/00 на суму 423584,88 грн., від 08.07.2008р. № 080724/00 на суму 247091,18 грн., від 10.07.2008р. № 100714/20 на суму 211792,44 грн., № 100715/20 на суму 218852,18 грн.;

за специфікацією № 3 видаткові накладні від 08.05.2008р. № 80504/18 на суму 35603,71 грн., № 80505/18 на суму 37383,90 грн.;

за специфікацією № 5 видаткові накладні від 08.05.2008р. № 80504/18 на суму 87556,49 грн., № 80505/18 на суму 68147,73 грн.;

за специфікацією № 6 видаткові накладні від 29.05.2008р. № 290525/18 на суму 2431,60 грн., № 290526/18 на суму 2431,60 грн., № 290527/18 на суму 2431,60 грн.;

за специфікацією № 7 видаткові накладні від 29.08.2008р. № 2908117/00 на суму 500528,00 грн., № 2908118/00 на суму 429024,00 грн., № 2908120/00 на суму 500528,00 грн., № 2908122/00 на суму 393272,00 грн., № 2908123/00 на суму 607784,00 грн., № 2908124/00 на суму 393272,00 грн., № 2908127/00 на суму 643536,00 грн., № 2908129/00 на суму 232388,00 грн., № 2908132/00 на суму 643536,00 грн., № 2908133/00 на суму 125132,00 грн.;

за специфікацією № 8 видаткові накладні від 13.06.2008р. № 130609/18 на суму 108570,00 грн., № 130610/18 на суму 132247,20 грн., від 18.06.2008р. № 180613/18 грн. на суму 17991,60 грн., від 20.06.2008р. № 180618/18 на суму 1861,20 грн.;

за специфікацією № 9 видаткові накладні від 25.06.2008р. № 250622/18 на суму 30300,00 грн., № 250623/18 на суму 30300,00 грн.;

за специфікацією № 11 видаткові накладні від 07.07.2008р. № 070721/00 на суму 107788,12 грн., № 070725/00 на суму 108582,09 грн., від 10.07.2008р. № 100714/20 на суму 31642,82 грн., № 100715/20 на суму 108184,41 грн., № 100716/20 на суму 33406,50 грн., № 100717/20 на суму 10244,66 грн.;

за специфікацією № 12 видаткові накладні від 29.08.2008р. № 2908116/00 на суму 144000,00 грн., № 2908119/00 на суму 215040,00 грн., № 2908121/00 на суму 144000,00 грн., № 2908128/00 на суму 264960,00 грн., № 290817/18 на суму 100790,00 грн., № 290818/18 на суму 302370,00 грн., № 290819/18 на суму 100790,00 грн.

Невизнаючи позов, Відповідач - ТОВ "Стіомі-Холдинг" як сторона судового процесу, на яку законодавцем покладено обов’язок доведення своїх заперечень, не надав суду доказів на спростування фактів отримання від Позивача за договором від 18.02.2008 р. № 208-К товару загальною вартістю 19492200,39 грн.

Розглядаючи заявлений спір, суд враховує заперечення Відповідача про те, що за окремими накладними на загальну суму 1443925,73 грн. товар Відповідачеві передавав не Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агросфера", а Товариство з обмеженою відповідальністю "Подільська агрохімічна компанія". На думку Відповідача, вартість такого товару не повинна враховуватись у загальну вартість поставленої за договором продукції та прийматися до уваги при визначенні суми боргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг". До таких накладних Відповідач відносить накладні від 08.05.2008р. № 80504/18 на суму 123160,20 грн., № 80505/18 на суму 105531,63 грн., від 16.05.2008р. № 160509/18 на суму 215322,31 грн., від 20.05.2008р. № 2005/18 на суму 176493,70 грн., від 29.05.2008р. № 290525/18 на суму 2431,60 грн., № 290527/18 на суму 2431,60 грн., від 09.06.2008р. № 90605/18 на суму 3962,03 грн., від 13.06.2008р. № 1306/18 на суму 135247,20 грн., від 18.06.2008р. № 180613/18 на суму 17991,60 грн., від 25.06.2008р. № 250622/18 на суму 30300,00 грн., № 250623/18 на суму 30000,00 грн., від 27.06.2008р. № 270625/18 на суму 30300,00 грн., від 10.07.2008р. № 1007 на суму 243417,26 грн., № 100715/20 на суму 327036,60 грн.

Аналіз наявних в матеріалах справи доказів не дає можливості погодитись з наведеними твердженнями Відповідача, оскільки по-перше: матеріали справи не містять накладних № 2005/18, 1306/18, 1007 та накладної № 270625/18 від 27.06.2008р. на суму 30300,00 грн., по-друге: наявність на решті перелічених накладних печатки Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільська агрохімічна компанія" дає підстави стверджувати, що товар за ними передавався саме Позивачем Відповідачеві та саме в рамках договору від 18.02.2008р. № 208-К, адже досліджені накладні містять посилання на договір, відповідну довіреність, згідно з якою передавалися товарні цінності, підписи уповноважених представників Продавця і Покупця та їхні штампи.

Також, суд вважає за необхідне надати правову оцінку посиланням Відповідача на недоведеність факту поставки товару на суму 4999607,38 грн., який фактично не був переданий Відповідачеві, оскільки залишався у Позивача і Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліванна Гео" відповідно до договору відповідального зберігання від 20.11.2008 р. № 208-ОХ і накладних до нього від 21.11.2008р., від 29.11.2008р. № 1 та договору від 01.12.2008р. № 111208-ОХ й накладною до нього від 01.12.2008р. № 03/12.

Зазначені твердження Відповідача видаються недоречними, оскільки, як вже було встановлено судом, передача Позивачем та прийняття Відповідачем товару на загальну суму 19492200,39 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи доказами (видаткові накладні, довіреності на отримання цінностей). Крім того, за умовами договору від 18.02.2008р. № 208-К право власності на товар перейшло до Відповідача в момент одержання товару, супровідних документів та підписання накладних. При цьому, товар за вказаним договором являє собою речі, визначені родовими, а не індивідуальними ознаками і наявність протягом певного проміжку часу на зберіганні Позивача або ж Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліванна Гео" засобів захисту рослин не стверджує факту зберігання саме тієї продукції, яка повинна була передаватися Позивачем Відповідачеві за відповідною специфікацією до договору від 18.02.2008р. № 208-К. Також слід зазначити, що за договорами відповідального зберігання Відповідач виступав саме поклажодавцем, тобто саме він з власної волі та на власний розсуд міг передавати зберігачам на зберігання товар, що знаходиться у його правомірному користуванні, розпорядженні чи належить йому на праві власності.

Також суд не приймає до уваги зауваження Відповідача - ТОВ "Стіомі-Холдинг" щодо того, що лист Компанії "Еміко Груп с.а." "Порука (гарантія)" від 12.01.2009р. є договором поруки, згідно з яким Компанія "Еміко Груп с.а." поручилась перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросфера" за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдинг" своїх обов’язків за договором купівлі-продажу № 208-К від 18.02.2008р., на підставі наступного:

Стаття 553 Цивільного кодексу України визначає поруку, як договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Виходячи з наведеного визначення основною підставою виникнення поруки є договір між поручителем та кредитором. Одностороннє зобов’язання особи відповідати за невиконання або неналежне виконання боржника не може бути визнано підставою виникнення правовідносин поруки до того часу, поки це зобов’язання не прийняте кредитором, причому в тій же формі, що і саме зобов’язання.

Як вбачається з пояснень Позивача, поручительство компанії "Еміко Груп с.а." за виконання Відповідачем зобов’язань за договором № 208-К від 18.02.2008р. Позивачем прийнято не було; між Позивачем та компанією "Еміко Груп с.а." взагалі не велося ніякої переписки, оскільки Позивачу нічого не відомо про існування даної компанії.

Крім того, Позивач вказав на те, що він взагалі не отримував лист Компанії "Еміко Груп с.а." "Порука (гарантія)" від 12.01.2009р. Належних доказів надсилання вказаного листа Позивачеві суду надано не було.

На підставі вищевикладеного судом встановлено, що лист Компанії "Еміко Груп с.а." "Порука (гарантія)" від 12.01.2009р. не є договором поруки відповідно до вимог статей 553-559 Цивільного кодексу України, в зв’язку з чим не приймається судом до уваги.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивач виконав взяті на себе договором від 18.02.2008р. № 208-К зобов’язання, а саме: поставив товар вартістю 19492200,39 грн.

Як вбачається з поданих суду доказів, Відповідач частково оплатив товар в сумі 5466269,61 грн., перерахувавши в безготівковому порядку на рахунок Позивача 2373295,56 грн. попередньої плати (10.04.2008р. - 1200000,00 грн., 15.04.2008р. - 354320,01 грн., 07.07.2008р. - 818975,55 грн.), 254390,00 грн. вартості товару зі строком товарного кредиту і відстрочкою до 15.10.2008р. і 426634,45 грн. вартості товару зі строком товарного кредиту та відстрочкою до 01.12.2008р., а також передавши авальовані векселі на суму 2411949,60 грн. (24.04.2008 р. - 1411949,60 грн., 09.06.2008р. - 1000000,00 грн.). Копії векселів та виписка з рахунку знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов’язок покупця сплатити продавцеві повну вартість товару встановлений ст. 692 Цивільного кодексу України.

У ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України вказується, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Як вище вказувалося, специфікаціями до договору від 18.02.2008р. № 208-К передбачені різні форми платежу (безготівковий, вексельний) та поетапний спосіб оплати товару - 20 % попередня плата та 80 % товарного кредиту з відстроченням платежу до 01.12.2008р. Тобто, 01.12.2008р. спливав строк товарного кредиту, на який Позивач надав Відповідачеві відстрочку платежу в розмірі 80 % вартості товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості, доказів її перерахування у строк до 01.12.2008р. на користь Позивача або ж зустрічного розрахунку чи ґрунтовних заперечень проти позову, підтверджених належними засобами доказування.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, якими стверджується неналежне виконання Відповідачем обов’язку з оплати прийнятого у власність товару, вимоги чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу № 208-К від 18.02.2008р. в сумі 14025930,78 грн. підлягають повному задоволенню.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача суму, на яку проіндексована заборгованість відповідно до п. 4.6 Договору станом на час складання позову (березень 2009 року).

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виконання цивільних прав та обов’язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 цього ж кодексу є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).

Частиною 2 ст. 694 Цивільного кодексу України визначено, що товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 691 Цивільного кодексу України якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати, тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

У п. 3.6 договору сторони погодили, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більше ніж на 2 % від його курсу, що встановлений Національним банком України на момент підписання договору, Покупець (Відповідач) зобов’язаний сплатити Продавцю (Позивачу) проіндексовану суму відповідного платежу. Проіндексована сума платежу встановлюється як (А1/А0) х СП = ПСП, де А1- офіційний курс долара США на дату платежу; А0 - курс долара США, визначений у специфікації до договору, СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу.

Таким чином, п. 4.6 Договору Позивач та Відповідач передбачили спосіб перегляду ціни на товар та визначили показники, які зумовлюють зміну ціни на товар, у зв’язку з чим передбачену Договором індексацію слід розглядати як механізм підвищення вартості товару (зміна ціни на товар) за наслідками настанням певних обставин (у даному випадку - збільшення офіційного курсу гривні до долару США на дату платежу).

Згідно з ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За умовами договору від 18.02.2008р. № 208-К та специфікацій до нього відстрочка платежу і товарний кредит надавався Відповідачу до 01.12.2008р., тобто у зв’язку з несплатою до цієї дати повної вартості товару як в грошовій формі, так і шляхом передачі векселя, Відповідач є таким, що прострочив оплату з 02.12.2008р. по грошовій формі розрахунків на суму 10550377,93 грн., по вексельній - на суму 3941823,00 грн.

Оскільки на дату платежу офіційний курс долара США по відношенню до гривні збільшився більше, ніж на 2 % та становив 02.12.2008р. 6,87 грн. за 1 долар США у порівнянні з курсом, вказаним у специфікаціях до договору (5,05 грн. та 6,87 грн. за 1 долар США), суд дійшов висновку про правомірність стягнення з Відповідача на користь Позивача 5054889,90 грн. індексації заборгованості (14025930,78 грн. х (6,87 грн.: 5,05 грн.) -14025930,78 грн.). При цьому, слід зауважити, що дані про офіційний курс Національного банку України є загальновідомими, оскільки підлягають офіційному публікуванню, сповіщаються у засобах масової інформації та доступні на офіційному сайті Національного банку України, а тому для їх встановлення та дослідження необхідність у залучені до матеріалів справи окремих додаткових доказів відсутня.

Розглядаючи зазначену вимогу Позивача, суд відхиляє його посилання на необхідність застосування курсу долара США станом на дату складання позову для визначення суми індексації заборгованості, оскільки, як вже було встановлено судом, строк оплати за Договором та специфікаціями до нього слід вважати таким, що настав 01.12.2008р., а прострочення Відповідача - з 02.12.2008р.

Також судом відхиляються заперечення Відповідача щодо стягнення з нього суми індексації через порушення у даному випадку вимог законодавства про проведення розрахунків в національній грошовій одиниці України, оскільки наявність у договорі сторін положення про індексацію боргу у співвідношенні долар - гривня, не породжує обов’язку Відповідача оплачувати товар в грошовій одиниці іншій, ніж національна українська.

Однією з позовних вимог Позивача є стягнення з Відповідача 1970911,50 грн. штрафу за прострочення оплати товару за вексельною формою розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, вексельна форма розрахунків погоджена сторонами у специфікації № 3 від 18.02.2008р.

Заперечуючи проти позову, Відповідач стверджує, що не мав правових підстав оплачувати товар за специфікацією № 3 та передавати Позивачу вексель на суму 6353773,65 грн., оскільки Позивач допустив порушення строків поставки товару. Суд не вбачає підстав для того, щоб погодитися з даною позицією Відповідача, зважаючи на наступне.

За умовами специфікації № 3 від 18.02.2008р. Відповідач повинен був видати Позивачеві авальований вексель у п’ятиденний строк з моменту поставки товару. З матеріалів справи слідує, що поставки товару за специфікацією № 3 відбувалися у квітні, травні та липні 2008 року. Разом з тим, датою платежу по векселю є 01.12.2008р. Відповідач не надав суду доказів належного виконання обов’язку з оплати товару за специфікацією № 3, а його посилання на порушення строку поставки товару Продавцем (Позивачем) не позбавляють його обов’язку виконати своє зобов’язання належним чином та не унеможливлюють настання для Продавця наслідків порушення строків поставки шляхом відшкодування завданих даним порушенням збитків. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів виставлення Відповідачем Позивачу вимог/претензій щодо захисту своїх прав покупця, відшкодування збитків тощо.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Специфікацією № 3 від 18.02.2008р. передбачено, що якщо у визначений термін розрахунок із застосуванням векселя не буде здійснений, Покупець (Відповідач) сплачує Продавцю (Позивачу) штраф у розмірі 50% від суми, на яку мав бути переданий авальований вексель.

Оскільки Відповідачем не спростовано обставин щодо невиконання ним зобов’язань за специфікацією № 3, тому з нього на користь Позивача підлягає стягненню штраф за порушення строків оплати товару із застосуванням вексельної форми розрахунків, розмір якого становить 1970911,50 грн. (3941823,00 грн. *50 %).

Поряд з зазначеними вище сумами, Позивач просить стягнути з Відповідача 1042145,87 грн. пені, нарахованої на прострочену суму боргу за грошовою формою розрахунків за період з 01.12.2008р. (дата спливу товарного кредиту з відстрочкою платежу) по 24.03.2009р. (дата, визначена Позивачем, що збігається з датою складання позову) та розрахованої відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у спірний період.

Відповідно до п. 7.1 Договору у випадку порушення Покупцем (Відповідачем) термінів оплати, обумовлених у специфікаціях до Договору, останній сплачує Продавцю (Позивачу) штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від своєчасно неоплаченої суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Приймаючи до уваги положення Договору сторін, наведені вище приписи законодавства, позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання з оплати вартості товару шляхом безготівково перерахування коштів видаються правомірними, але піддягають задоволенню відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом за період з 02.12.2008р. по 24.03.2009р. в розмірі 742632,27 грн. (10084107,78 грн. х 12 % х 2 : 365 х: 112).

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача 1584930,18 грн. відсотків за користування кредитом, розраховані на суму заборгованості за період з 01.12.2008р. по 24.03.2009р.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти, відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Умовами п. 7.3 Договору від 18.02.2008р. № 208-К встановлено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом та умовами оплати, з дати виникнення простроченої заборгованості на суму заборгованості нараховуються проценти за користуванням товарним кредитом з розрахунку 0,1 % за кожний день прострочення оплати.

Отже, позовні вимоги в даній частині ґрунтуються на нормах чинного законодавства та випливають з домовленості сторін, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в сумі 1570904,25 грн. відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом за період з 02.12.2008р. по 24.03.2009р. (14025930,78 грн. х 0,1 % х 112).

Розглядаючи дану вимогу Позивача, суд враховує заперечення Відповідача проти позову в цій частині через відсутність від Позивача необхідних рахунків-фактур на їх оплату. Разом з тим, зазначені заперечення видаються безпідставними, оскільки Позивач не заявляв до Відповідача вимоги про стягнення відсотків за правомірне, тобто в межах передбачених Договором строків, користування товарним кредитом, вимоги Позивача в даній частині позову ґрунтуються на п. 7.2 Договору за період, що лежить поза межами узгоджених сторонами строків правомірного користування товарним кредитом за час прострочення оплати і порушення зобов’язання.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг", що передані суду на новий розгляд, підлягають частковому задоволенню, а судові витрати - пропорційному покладенню на сторін. Але, враховуючи, що сума судових витрат за подання позову, ціна якого становила 25984060,22 грн. є граничною і максимальною, з Відповідача стягуються судові витрати в розмірі 25607,42 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 81-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29; ідентифікаційний код 32827667) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, буд. 1; ідентифікаційний код 31320991) 14025930 (чотирнадцять мільйонів двадцять п’ять тисяч дев’ятсот тридцять) грн. 78 коп. боргу, 1970911 (один мільйон дев’ятсот сімдесят тисяч дев’ятсот одинадцять) грн. 50 коп. штрафу, 742632 (сімсот сорок дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 27 коп. пені, 1570904 (один мільйон п’ятсот сімдесят тисяч дев’ятсот чотири) грн. 25 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 5054889 (п’ять мільйонів п’ятдесят чотири тисячі вісімсот вісімдесят дев’ять) грн. 90 коп. індексації, 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 107 (сто сім) грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                               О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 06.12.2010р.