Рішення № 12695032, 30.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/26930.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна

компанія «Максімус»

про стягнення 34770,86 грн.                                                                                                                                                                           Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Жухевич Н.А.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Максімус»про стягнення з відповідача 34770,86 грн. заборгованості та штрафних санкцій по Договору від 06.04.10р. № 01/2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2010р. порушено провадження у справі.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники Позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові та у додаткових поясненнях обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представником Відповідача у судовому засіданні 26.10.10р. подано клопотання про передачу справи за підсудністю, яке потім присутній представник Відповідача відкликав як помилково подане.

Відзив на позов або усних пояснень Відповідач не надав.

Відповідно до ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Представники Відповідача в судове засідання 30.11.10р. не з’явилися, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, про поважні причини неявки в це судове засідання повноважних представників Відповідача суд не повідомлений.

Відповідачем не надано суду доказів, що він був позбавлений можливості направити своїх повноважних представників в судове засідання 30.11.10р., в тому числі свого керівника, а тому судове засідання та розгляд справи в судовому засіданні 30.11.10р. відбувалися за відсутності представників Відповідача.

В судовому засіданні 30.11.10р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

За таких обставин рішення по справі виноситься на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши надані оригінали документів, копії яких долучені до матеріалів справи, суд-

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг»(далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Максімус»(далі - Відповідач) було укладено Договір оренди №01/2010 (далі - Договір), відповідно до якого Позивач зобов’язується передати, а Відповідач зобов'язується прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення для ведення господарської діяльності загальною площею 1 570,00 м. кв., розташоване за адресою: Київська обл., Макарівський р-н, с. Новосілки, вул. Леніна, 41 (далі - Приміщення).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, передача Позивачем приміщення та прийняття його Відповідачем здійснюється за актом прийому-передачі, який є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до підписаного за Договором Акту прийому-передачі приміщення в оренду від 06 квітня 2010 року Приміщення Позивачем було передано, а Відповідачем було прийнято.

Згідно з пунктом 2.4. Договору з дати підписання сторонами акту прийому-передачі у Відповідача виникло право користування приміщеннями.

Додатковою угодою №1 від 06.04.10р. сторонами були внесені зміни та доповнення в Договір.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з пунктами 3.1., 3.3., 3.4., 3.5., 3.17. Договору за один календарний місяць користування Приміщенням з Орендаря справляється орендна плата у розмірі 13 973,00 грн. та компенсація вартості експлуатаційних витрат у розмірі 2 213,70 грн. з урахуванням її індексації та ПДВ, електроенергія, а також компенсація вартості витрат по охороні Приміщення за період з 06 квітня 2010 року по 31 травня 2010 року із розрахунку 331,86 грн. з урахуванням ПДВ за одну добу, що передбачена Додатковою угодою до Договору.

Відповідно до п. 3.18 Договору, рахунок фактура та акт надання послуг складаються по закінченню терміну надання послуг по охороні Приміщення згідно п. 1 додаткової угоди –з 06.04.10р. по 31.05.10р.

Щомісячна сума орендної плати за поточний місяць, компенсації вартості електроенергії та вартості експлуатаційних витрат підлягає сплаті Орендарем не пізніше 10-го числа поточного місяця (пункт 3.8. Договору). Сума компенсації вартості витрат по охороні майна підлягає сплаті Орендарем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури (пункт 3.19. Договору).

Оплата за користування приміщенням на інші платежі згідно п. 3.3 Договору (компенсація вартості електроенергії) здійснюється Орендарем на підставі рахунків-фактур, самостійно одержаних ним в офісі Орендодавця (пункт 3.7. Договору). Акт наданих послуг Орендар отримує від Орендодавця самостійно, скріплює його підписом та печаткою та не пізніше 7-го числа наступного за звітний місяця, повертає Орендодавцеві (п. 3.9. Договору).

Якщо в строк, визначений у п. 3.9 Орендар не поверне Орендодавцеві підписаний Акт наданих послуг або не надасть вмотивованої відмови від його підписання, Акт вважається підписаним, а надані послуги такими, що прийняті в повному обсязі. (п. 3.10 Договору).

Несвоєчасне отримання Орендарем рахунків у Орендодавця не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплатити плату за користування приміщенням та інші платежі (пункт 3.11. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з квітня 2010 року по травень 2010 включно Відповідачу були виставлені рахунки на оплату орендної плати та інших платежів по Договору, які були ним оплачені частково особисто, частково на підставі Договору про переведення боргу від 31.05.10р.

Неоплаченим залишився Рахунок №3001 від 31.05.10р. на оплату послуг охорони приміщення з 06.04.10р. по 31.05.10р. в сумі 18584,16 грн.

Відповідач не скористався своїм правом надати усні або письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Згідно зі ст. 526 Цивільного Кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Рахунок-фактура (англ. invoice, account, final invoice, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) –це вид комерційного рахунку, і окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використана як супровідний документ (Регіональна митниця, Наказ "Про затвердження Технологічної схеми митного оформлення товарів та інших предметів із застосуванням ВМД" від 15.10.2002 N 766).

Відповідно до п. 3.17-3.19 Договору Відповідач зобов’язався відшкодовувати Позивачу сума вартості витрат по охороні майна протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, за період з 06 квітня 2010 року по 31 травня 2010 року із розрахунку 331,86 грн. з урахуванням ПДВ за одну добу; рахунок фактура та акт виконаних робіт складаються по закінченню терміну надання послуг по охороні приміщення згідно п. 1 Додаткової угоди.

Проаналізувавши умови Договору, Додаткової угоди та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що рахунок-фактура - є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє Відповідача від обов'язку сплатити надані послуги по Договору (з врахуванням Додаткової угоди) у чітко визначеній в Договорі сумі, та у визначені ним терміни. (дана правова позиція також підтверджується Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 29.09.09р. по справі №37/405 та Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.09р. №12/149).

Відповідно до п. 3.11 Договору, несвоєчасне отримання Орендарем рахунків у Орендодавця не звільняє його від зобов'язання своєчасно сплатити плату за користування приміщенням та інші платежі (пункт 3.11. Договору).

Згідно з вимогами ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору; одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем вищенаведеного Рахунку №3001 від 31.05.10р. на оплату послуг охорони приміщення з 06.04.10р. по 31.05.10р. в сумі 18584,16 грн., а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення з Відповідача суми заборгованості з оплати послуг охорони приміщення за Договором за період з 06.04.10р. по 31.05.10р. в сумі 18584,16 грн.

Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Позивач просить стягнути з Відповідача штраф на підставі п. 9.2 Договору, де зазначено, що у разі прострочки здійснення плати за користування приміщенням та компенсаційних платежів (вичерпний перелік «компенсаційних платежів»визначений п. 3.3 Договору, і охоронні послуги до нього не внесені), більше ніж на 10 календарних днів, Орендар додатково сплачує Орендодавцю штраф у розмірі 16186,70 грн.

Як вбачається з рахунків фактур та банківських виписок, долучених до матеріалів справи, Відповідачем дійсно було прострочено більше ніж на 10 днів оплату по рахункам, зокрема:

-          №2046 від 06.04.10р. в сумі 11865,41 грн. –оплачено 18.05.10р.;

-          №2047 від 06.04.10р. в сумі 1879,80 грн. –оплачено 23.04.10р.;

-          №2255 від 30.04.10р. в сумі 823,81 –оплачено 18.05.10р.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем штрафу передбаченого п. 9.2 Договору за порушення умов Договору в частині прострочення оплати орендної плати та компенсаційних платежів більше ніж на 10 календарних днів, а тому суд вважає обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 16186,70 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна компанія «Максімус» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 31/27 (літера А); ідентифікаційний код 34926316) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Трейдінг»(м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 12; ідентифікаційний код 35256663) 18584 (вісімнадцять тисяч п’ятсот вісімдесят чотири) грн. 16 коп. заборгованості, 16186 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 70 штрафу, 347 (триста сорок сім) грн. 71 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 06.12.10р.