Рішення № 12694292, 25.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.10 Справа № 3/60/10

Суддя

За позовом: Першого заступника прокурора міста Запоріжжя, м. Запоріжжя

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивач: Запорізька міська рада, м. Запоріжжя

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про зміну договору оренди земельної ділянки

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від прокуратури: Палагута О.В., старший помічник прокурора м. Запоріжжя, посвідчення № 186 від 28.09.2006р.

від позивача: Коровіна І.В., головний спеціаліст, довіреність № 01-17/1239 від 04.08.2009р.

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2 від 19.11.1996р.

Перший заступник прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про зміну договору оренди земельної ділянки від 16.08.2004р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, ст. 653, 654 ЦК України, ст. 2, 22, 29, 54-57 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 04.11.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/60/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 12.11.2010р. об 11 годині 20 хвилин.

Ухвалою від 12.11.2010р. розгляд справи відкладений на 25.11.2010р. об 11 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 25.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін та прокурор вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 25.11.2010р. прокурор підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просить суд змінити п. 9 договору оренди земельної ділянки від 16.08.2004р. укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1 відносно земельної ділянки площею 0, 2946 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначив наступне.

На підстав проведеної прокуратурою м. Запоріжжя перевірки було встановлено, що між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1 16.08.2004р. укладений договір оренди земельної ділянки (далі Договір) площею 0, 2946 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 який 16.08.2004р. зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 1198.

Згідно п. 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 5 842, 51 грн. за календарний рік в цінах 2004р.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 29.12.2007р. до договору оренди землі від 16.08.2004р. № 1198, пункт 9 договору викладений в наступній редакції: “9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 9 070, 44 грн. що складає 1,5 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007р.”

З метою приведення рішень Запорізької міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, позивачем було прийнято рішення від 18.01.2008р. № 9 “Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 27.12.06 № 14 “Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя”. Пунктом 1 зазначеного рішення встановлено орендну плату за земельні ділянки у м. Запоріжжі такою, що не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”;

- для інших категорій - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

03.03.2008р. позивачем прийнято рішення № 79 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя”, згідно якого вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової грошової оцінки з 01.03.2008р. Рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001р. № 17 “Про затвердження грошової оцінки земель міста Запоріжжя” визнано таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки. Доручено Управлінню земельних ресурсів у місті Запоріжжі до 01.05.08 розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників. Доручено управлінню внутрішньої політики міської ради оприлюднити дане рішеннях у засобах масової інформації.

06.08.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію про приведення договору оренди землі до вимог законодавства, згідно з повідомленням про вручення ПП ОСОБА_1 отримав лист міської ради 07.08.2010р. Але, до теперішнього часу, відповідь на адресу позивача від відповідача не надійшла. З питань виготовлення та підписання додаткової угоди по договору оренди землі відповідач до позивача до цього часу не звертався.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 286650 від 06.08.2010р. ПП ОСОБА_1 отримав пропозицію позивача “Про внесення змін до договору оренди землі”.

Але, жодних дій, запропонованих позивачем у листі № 01-32/1224 від 02.08.2010р. протягом 20 календарних днів відповідач не вчинив, письмової відповіді на адресу позивача не направив.

Запорізька міська рада (позивач) підтримала позовні вимоги прокурора, з підстав зазначених у поясненнях на позовну заяву, просить задовольнити позов та змінити п. 9 договору оренди земельної ділянки від 16.08.2004р. укладений між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1 відносно земельної ділянки площею 0, 2946 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

Зокрема зазначив, що вказаний Договір 16.08.2004р. зареєстрований у Запорізькій регіональній філії ДП “Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах”, про що у державному реєстрі земель вчинено запис № 1198.

03.03.2008р. позивачем прийнято рішення № 79 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя”, згідно якого вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової грошової оцінки з 01.03.2008р. Рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001р. № 17 “Про затвердження грошової оцінки земель міста Запоріжжя” визнано таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки. Доручено Управлінню земельних ресурсів у місті Запоріжжі до 01.05.08 розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників. Доручено управлінню внутрішньої політики міської ради оприлюднити дане рішеннях у засобах масової інформації.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни у договір оренди землі від 16.08.2004р. шляхом викладення п. 9 договору в новій редакції. Але, жодних дій, запропонованих позивачем у листі № 01-32/1224 від 02.08.2010р. протягом 20 календарних днів відповідач не вчинив, письмової відповіді на адресу позивача не направив.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав. В судовому засіданні 25.11.2010р. відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі та погодився з покладенням на нього судових витрат.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін і думку прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі від 16.08.2004р. (надалі - Договір), за яким орендодавець, відповідно до рішення пятнадцятої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 26 від 28.01.2004р. та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 403/16 від 27.11.2003р. надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, для розташування картоплесховища яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 2946 га.

Відповідно до п. 5 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 584 250, 72 грн. (в цінах на 2002р.).

Згідно п. 8 Договору, договір укладається на десять років.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди від 29.12.2007р. до договору оренди землі від 16.08.2004р. № 1198, пункт 9 договору викладений в наступній редакції: “9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 9 070, 44 грн. що складає 1,5 % від нормативної грошової оцінки за календарний рік в цінах 2007р.” Пункт 11 договору викладений в наступній редакції: “11. Орендна плата вноситься щомісячно, рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця”.

Відповідно до технічного завдання на розрахунок нормативної грошової оцінки категорії земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:07:040:0064), розробленого Управлінням земельних ресурсів у м. Запоріжжі, земельна ділянка площею 0, 2946 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 віднесена до землі комерційного використання, коефіцієнт функціонального використання 2.50, нормативна грошова оцінка 1 м2 складає 550, 99 грн., нормативна грошова оцінка складає 1 623 216, 54 грн.

06.08.2010р. позивачем, з метою приведення договору оренди землі до вимог законодавства на адресу відповідача було направлено пропозицію від 02.08.2010р. № 01-32/1224 “Про внесення змін до договору оренди землі”.

Відповідач отримав лист позивача 07.08.2010р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 286650. Відповідь на вказаний лист відповідачем не надана. На час розгляду спору в суді з питань виготовлення та підписання додаткової угоди по договору оренди землі відповідач до позивача не звертався.

Також, жодних дій, запропонованих позивачем у листі № 01-32/1224 від 02.08.2010р. протягом 20 календарних днів відповідач не вчинив, письмової відповіді на адресу позивача не направив.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і не господарюючими субєктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір оренди землі від 16.08.2004р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України від 05.11.1991р. № 1789-XII “Про прокуратору”, при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Згідно ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Формами представництва є:

звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;

участь у розгляді судами справ;

внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами, заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення.

Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що “інтереси держави” є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає орган місцевого самоврядування, якому згідно Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” надано повноваження органу виконавчої влади.

В даному випадку таким органом прокурором зазначено Запорізьку міську раду.

Згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.07.2010р. № v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор (заступник) та юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обовязку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Законом України від 03.06.2008р. № 309-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до Закону України від 06.10.1998р. № 161-XIV “Про оренду землі” внесені зміни, зокрема, частина четверта та пята статті 21 були викладені у такій редакції:

“Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.”

ОСОБА_4 набрав чинності з моменту опублікування, а саме: з 04.06.2008р.

Таким чином, у відповідності із Законом № 161-XIV з 04.06.2008р. розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, а оспорюваний договір в цій частині є таким, що суперечить чинному законодавству.

Згідно ст. 30 Закону України “Про оренду землі” та п. 34 договору оренди землі від 16.08.2004р., зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

З метою приведення рішень Запорізької міської ради (позивача) та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства позивачем було прийнято рішення від 18.01.2008р. № 9 “Про внесення змін до рішення Запорізької міської ради від 27.12.2006р. № 14 “Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжя”.

Пунктом 1 зазначеного рішення встановлено орендну плату за земельні ділянки у місті Запоріжжі такою, що не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”;

- для інших категорій - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення прийняті органом місцевого самоуправління є обовязковими до виконання на певній території.

03.03.2008р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 79 “Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя”, згідно якого вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової грошової оцінки з 01.03.2008р. Рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001р. № 17 “Про затвердження грошової оцінки земель міста Запоріжжя” визнано таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки. Доручено Управлінню земельних ресурсів у місті Запоріжжі до 01.05.2008р. розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників. Доручено управлінню внутрішньої політики міської ради оприлюднити дане рішення у засобах масової інформації.

Відповідно до технічного завдання на розрахунок нормативної грошової оцінки категорії земельної ділянки (кадастровий номер 2310100000:07:040:0064), розробленого Управлінням земельних ресурсів у м. Запоріжжі, земельна ділянка площею 0, 2946 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 віднесена до землі комерційного використання, коефіцієнт функціонального використання 2.50, нормативна грошова оцінка 1 м2 складає 550, 99 грн., нормативна грошова оцінка складає 1 623 216, 54 грн.

3 % від 1 623 216, 54 грн. складає 48 696, 50 грн.

06.08.2010р. позивачем на адресу відповідача було направлено пропозицію про приведення договору оренди землі до вимог законодавства. Відповідач отримав лист позивача 07.08.2010р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення № 286650. Відповідь на вказану пропозицію відповідачем не надана.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 Господарського кодексу України:

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідач не узгодив пропозицію позивача щодо підписання додаткової угоди до договору оренди землі.

За таких обставин між сторонами наявний спір щодо зміни договору, який відповідно до ст. 188 ГК України та ст.11 ГПК України може вирішити господарський суд.

Статтями 18, 20 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, яку здійснює ЗРФ ДП “Центр ДЗК”. Державна реєстрація договорів оренди провадиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 240 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тобто, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється в тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.

Таким чином, додаткова угода до договору оренди землі набирає чинності з моменту її державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи судове рішення на користь позивача, суд приймає також до уваги те, що власник землі - держава, в особі Запорізької міської ради, не отримала за 2008-2009р. орендну плату в обсязі, передбаченому законодавством, що викликає необхідність приведення договору оренди землі від 16.08.2004р. укладеного між Запорізькою міською радою та ПП ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства в частині визначення орендної плати за землю.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Змінити п.9 договору оренди земельної ділянки від 16.08.2004р. площею 0, 2946 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Карпенка-Карого (кадастровий номер 2310100000:07:040:0064) укладеного між Запорізькою міською радою та Приватним підприємцем ОСОБА_1, зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.08.2004р. № 1198, виклавши його в наступній редакції:

“п. 9. Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 48 696 (сорок вісім тисяч шістсот девяносто шість) грн. 49 коп., що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах на 2010 рік”.

3. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. держмита.

4. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31218264700007, код бюджетної класифікації 22050003, символ звітності банку 264) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 02.12.2010р.