Рішення № 12694288, 25.11.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.10 Справа № 3/53/10

Суддя

За позовом: Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт”, Запорізька область, м. Бердянськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк”, Запорізька область, м. Бердянськ

про стягнення заборгованості у розмірі 31 981, 25 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від позивача: Мухамедов Ю.С., юрисконсульт, довіреність № 03/40юр від 06.01.2010р.

від відповідача: Череповський В.П., паспорт СА № 044484 від 30.11.1995р.;

Кочетова О.О., довіреність № 74 від 01.01.2010р.

ДП “Бердянський морський торговельний порт” звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “Почерк” про стягнення заборгованості за договором № 15 від 03.02.2010р. у розмірі 31 981, 25 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст.174, 181 ГК України, Кодексом торговельного мореплавства, ст.525, 526 ЦК України, ст. 2, 54, 64 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/53/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 10.11.2010р. о 15 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 10.11.2010р. оголошувалась перерва до 25.11.2010р. о 14 годині 30 хвилин.

У судовому засіданні 25.11.2010р. позивачем надано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 44 219, 98 грн.

Заява про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

В судовому засіданні 25.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, за ініціативою суду здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просить суд позов задовольнити повністю.

Зокрема зазначив, що 03.02.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 15, який вступив в дію та став обов’язковим для виконання обома сторонами, починаючи з 01.01.2010р. Згідно умов цього договору позивач за заявками капітанів риболовних суден відповідача надавав передбачені при вивантаженні риби на причалах порту послуги, а відповідач відповідно до п. 3.20, 4.9 договору зобов’язувався оплатити упродовж п’яти днів отримані послуги згідно рахунків, виставлених на підставі тарифів (ставок), визначених постановами Кабінету Міністрів України і наказами Міністерства транспорту і зв’язку України.

Після підписання договору відповідач в односторонньому порядку відмовляється від своїх зобов’язань за договором та гарантійними листами, та на свій розсуд вибірково сплачує лише причальний збір. Санітарний збір і канальний збір, передбачені п. 12, 18, 32, 36 постанови Кабінету Міністрів України та п. 3.21 Договору оплачувати відмовляється.

Із наданих позивачем за договором послуг відповідач оплачує лише послуги за в’їзд автотранспорту на територію порту (п. 4.4 Договору). Рахунки за використання інфраструктури порту при вивантаженні риби із суден –здійснення вантажних операцій (п. 4.2 Договору) оплачувати відмовляється, мотивуючи це тим, що позивач зобов’язаний обслуговувати риболовні судна відповідача лише за ставками причального збору, а вимагати оплату за використання інфраструктури порту при вивантаженні риби не має права, оскільки відповідач не веде господарської діяльності на території порту і вивантаження риби з риболовних суден відповідача не може вважатись вантажною операцією суден групи “А” в розумінні п. 1 Загальної частин Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544 “Про портові збори”.

Також відповідач відмовляється оплачувати надані послуги суднам відповідача з оформлення приходу суден в порт і виходу із порту, обов’язкове надання яких передбачено ст. 86, п. 8 ст. 88 Кодексу торговельного мореплавства України, п. 1.2, 2.2, 2.6, 3 наказу Міністерства транспорту України від 18.10.2000р. № 574 “Про затвердження Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.2000р. за № 755/4996, п. 2.1.1 наказу Міністерства транспорту України від 17.07.2003р. № 545 “Про затвердження правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2004р. № 353/8952 та п. 3.4.договору.

Отже, відповідач відмовляється оплатити позивачу портові збори, отримані риболовецькими суднами відповідача у порту у 2010р. послуги, використання інфраструктури порту при вивантаженні і транспортуванні виловленої риби із суден відповідача, а також оплату послуг з оформлення приходу суден в порт і виходу із порту за рахунками, які були виставлені відповідачу позивачем.

Відповідач в судовому засіданні 25.11.2010р. проти позову заперечив з підстав зазначених у запереченнях від 10.11.2010р., вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Зокрема зазначив, що відповідач є судновласником риболовних суден СЧС “ВЕРА” і МРТК “ЯЛТА”, які плавають під державним прапором України. В процесі торговельного мореплавства і здійснення діяльності співвиконавця ДП “АзПівденьНІРО” у виконанні науково-дослідних робіт в Азовському морі відповідач заходиться з позивачем у відносинах, пов’язаних з отриманням риболовними суднами послуг у проміжному порту з використання причалів, які надає позивач за тарифіковану плату, передбачену законодавством.

Відповідач дійсно не сплачує позивачу корабельний, санітарний та адміністративний збори, оскільки “Положення про портові збори”, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1544 від 12.10.2000р., розподіляє судна, які плавають під Державним прапором України, на групи “А”, “Б”, “В”, “Г”, “Д”, “Е” і зазначає, які збори стягуються з кожної з них. У свідоцтвах відповідача про право власності на судна СЧС “ВЕРА” і МРТК “ЯЛТА”, які згідно ст. 35 КТМ України є одними із основних судових документів, вказано, що вони є риболовними, а не вантажними суднами. Оскільки риболовні судна СЧС “ВЕРА” і МРТК “ЯЛТА” не надають послуги з перевезення вантажу, відповідач, як судовласник, не отримував ліцензію у відповідності до п. 32 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. На думку позивача риболовні судна СЧС “ВЕРА” і МРТК “ЯЛТА” є вантажними суднами і входять до групи “А”, а на думку відповідача риболовні судна СЧС “ВЕРА” і МРТК “ЯЛТА” відносяться до групи “Д” (судна, що заходять у порт для постачання).

Відповідач вважає, що “Положення про портові збори” звільняє його від сплати корабельного, адміністративного і санітарного зборів.

Також, риболовні судна СЧС “ВЕРА” і МРТК “ЯЛТА” заходять у проміжний порт ДП “Бердянський морський торговельний порт” з короткочасною стоянкою без припинення рейсу з метою поповнення запасів та вивантаження риби. При цьому відповідач керується “Порядком оформлення приходу з рейсу і виходу в рейс суден флоту рибної промисловості капітанами морських рибних портів України”, оформлює вихід в рейс риболовних суден СЧС “ВЕРА” і МРТК “ЯЛТА” в Інспекції державного портового нагляду морських рибних портів (портопунктів) України, прихід з рейсу під українським прапором оформлює капітан судна у чергового капітана ІДПН у приміщенні портового нагляду у відповідності до п. 3.1.9 п. 3.1 розділу 3 “Оформлення приходу з рейсу суден у морські рибні порти України”. Право відповідача керуватись нормативно-правовим актом поширюється на морські судна флоту рибної промисловості незалежно від форми власності, що прибувають, виходять або перебувають у морських рибних портах України.

Також відповідач вважає, що згідно укладеному між сторонами договору № 15 від 03.02.2010р. (з протоколом розбіжностей) ТОВ “Почерк” не надавав на адресу позивача жодної заявки на отримання:

- послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт або допоміжних операцій силами порту;

- послуг Інспекції Державного портового нагляду;

- послуг, пов’язаних з використанням інфраструктури порту;

- послуг, пов’язаних із стягненням портом корабельного збору;

- послуг, пов’язаних із стягненням портом санітарного збору,

І відповідно їх від БМТП протягом вказаного часу не отримував.

Більш того, надання послуг з використанням інфраструктури БМТП та послуг ІДПН взагалі не передбачені умовами господарського договору.

На підставі вищевикладеного представники відповідача в судовому засіданні просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У січні 2010р. ДП “Бердянський морський торговельний порт” (позивачем) на адресу ТОВ “Почерк” (відповідача) було направлено проект договору про надання портових послуг (в подальшому вказаний договір отримав №15 від 03.02.2010р.).

Листом від 03.02.2010р. № 26 ТОВ “Почерк” повідомило ДП “Бердянський морський торговельний порт” про те, що проект договору підписаний ним з протоколом розбіжностей від 03.02.2010р. Цим же листом відповідач запропонував позивача підписати вказаний протокол розбіжностей (т.1, а.с.34).

Листом від 04.02.2010р. № 27 ТОВ “Почерк” повідомило ДП “Бердянський морський торговельний порт” про те, що товариством підписаний проект договору з протоколом розбіжностей від 03.02.2010р. без попередження в договорі про те, що складений протокол розбіжностей. Цим же листом відповідач просив позивача, для виконання ним вимог п.4 ст. 181 Господарського кодексу України повернути два комплекти розбіжностей і підписаний оригінал договору для внесення запису про попередження, що складено протокол розбіжностей в договір (т.2, а.с.31, т 3, а.с.1).

ДП “Бердянський морський торговельний порт” не прийняв даний договір №15 від 03.02.2010р. з протоколом розбіжностей від 03.02.2010р. і направив на адресу ТОВ “Почерк” лист №20-18/87 від 10.02.2010р. про те, що направлений на його адресу протокол розбіжностей розцінюється лише як пропозицію про укладення іншого договору. Цим же листом ДП “Бердянський морський торговельний порт” повідомив ТОВ “Почерк” про те, що в своїй діяльності він керується договором № 15 від 03.02.2010р.

ТОВ “Почерк” вважає, що правовідносини сторін врегульовано договором №15 від 03.02.2010р., але з протоколом розбіжностей.

На підставі чинного законодавства та відповідно до умов договору №15 від 03.02.2010р. ДП “Бердянський морський торговельний порт” виставило ТОВ “Почерк” рахунки за портові збори та отримані у порту в 2010 році послуги (т.1, а.с.5-8, 54-121, а також рахунки, додані до заяви від 22.11.2010р. про збільшення позовних вимог).

Вказані рахунки було сплачено відповідачем частково: рахунки сплачувалися лише в частині нарахувань за в’їзд автотранспорту в порт, причального збору та за завіряння судового журналу.

За корабельний збір, санітарний збір, адміністративний збір, канальний збір та за надані портом послуги суднам відповідача з оформлення приходу суден в порт і виходу їх з порту, за використання інфраструктури порту ТОВ “Почерк” по вказаним рахункам не сплачувало. В результаті загальна сума заборгованості склала 44 219, 98 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є:

договір № 15 від 03.02.2010р. (з протоколом розбіжностей);

законодавство України, зокрема Кодекс торговельного мореплавства України, постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 “Про портові збори” –щодо нарахувань за корабельний збір, санітарний збір, адміністративний збір, канальний збір та за надані портом послуги суднам відповідача з оформлення приходу суден в порт і виходу їх з порт.

Щодо позадоговірних відносин між сторонами на підставі діючого законодавства.

На думку ДП “Бердянський морський торговельний порт” судна СЧС “Вера”, МРТК “Надежда”, МРТК “Ялта” відносяться до групи “А” на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. №1544 “Про портові збори”. Вказаний висновок зроблений на підставі п.1 “Загальна частина” та примітки 2 до цього пункту 1 Положення “Про портові збори”.

Дійсно, відповідно до п. 1 Положення “Про портові збори”, портові збори (корабельний, канальний, маяковий, причальний, якірний, адміністративний та санітарний) справляються у морських портах із суден зазначених груп і плавучих споруд, що плавають під Державним прапором України та іноземним прапором:

вантажні судна, що заходять у порти для виконання вантажних операцій, та плавучі споруди - група А;

А відповідно до примітки 2 до п. 1 Положення “Про портові збори”, судна груп В (буксири та баржі), Д та Е, що виконують комерційні вантажні рейси, належать до групи А.

Як зазначено в ч. 5 п. 3 Положення “Про портові збори”, тип судна та його спеціалізація визначаються судовими документами.

Судна СЧС “Вера”, МРТК “Надежда”, МРТК “Ялта” плавають під Державним прапором України.

Відповідно до свідоцтв відповідача про право власності на судна СЧС “Вера”, МРТК “Надежда”, МРТК “Ялта” (т.2, а.с.70-73, та додатки до відзиву від 25.11.2010р.), які згідно ст. 35 Кодексу торговельного мореплавства України є одним із основних судових документів, вказані судна є риболовними, а не вантажними суднами.

Оскільки риболовні судна не надають послуги з перевезення вантажів, відповідач, як судовласник, правомірно не отримував ліцензію у відповідності до п. 32 ст. 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”.

Згідно п. 1 Положення “Про портові збори”, судна, що заходять у порт вимушено, для постачання, карантинних потреб, а також судна, що прямують на ремонт на судноремонтні підприємства (бази) України, належать до групи Д.

Посилання позивача, що судна відповідача виконують комерційні вантажні рейси, не приймаються судом.

Відповідно до ст.15 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМУ), торговельне судно в цьому Кодексі означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що використовується:

1) для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло в морі;

2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);

3) для наукових, навчальних і культурних цілей;

4) для спорту;

5) для інших цілей.

Риболовне судно у цьому Кодексі - це будь-яке торговельне судно, що використовується для рибного або іншого морського промислу.

Частиною 1 ст. 133, ч.1 ст.134 КТМУ встановлено, що за договором морського перевезення вантажу перевізник або фрахтівник зобов'язується перевезти доручений йому відправником вантаж з порту відправлення в порт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник або фрахтувальник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (фрахт).

Договір морського перевезення вантажу повинен бути укладений у письмовій формі.

Позивачем не надано жодного доказу того, що судна відповідача займаються перевезенням вантажів та уклали відповідні письмові договори.

З огляду на викладене, судна відповідача необхідно віднести до групи “Д”.

Відповідно до п. 13, 20, 33, примітки 1 до п.36 Положення “Про портові збори”:

- від сплати корабельного збору звільняються судна груп Д та Е.

- судна груп В, Д та Е, а також судна групи Г (крім барж), що проходять каналом Прорва, звільняються від сплати канального збору.

- судна груп Д і Е звільняються від сплати адміністративного збору.

- судна групи Б, В, Г, Д та Е звільняються від сплати санітарного збору.

Таким чином відповідач звільнений від сплати корабельного, адміністративного, санітарного і канального зборів.

Господарський суд також звертає увагу позивача, що портові збори справляються із суден, а не з їх дій (в тому числі щодо вивантаження риби).

Що стосується нарахування сум за надані портом послуги суднам відповідача з оформлення приходу суден в порт і виходу їх з порту.

Нарахування позивачем цих сум суд вважає правомірним у зв’язку з наступним.

Частиною 1 статті 86 КТМУ передбачено, що державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту, який підпорядкований центральному органу виконавчої влади в галузі транспорту (центральному органу виконавчої влади в галузі рибного господарства) і очолює Інспекцію державного портового нагляду.

Капітан морського торговельного (морського рибного) порту діє відповідно до Положення про капітана морського торговельного (морського рибного) порту, що затверджується центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства).

Згідно п.8 ч.1 ст.88 КТМУ, до функцій капітанів морських портів належать:

“8) оформлення приходу суден у порт і виходу з порту;...”

Розпорядження капітана морського порту з питань забезпечення безпеки мореплавства і порядку в порту, що входять до його компетенції, обов'язкові для всіх суден, юридичних і фізичних осіб, які перебувають на території та акваторії порту.

Розпорядження капітана морського торговельного (морського рибного) порту може бути скасоване тільки центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту (центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства).

За порушення чинного законодавства і правил щодо безпеки мореплавства і порядку в порту капітан порту має право накладати адміністративні стягнення відповідно до чинного законодавства України (ст.89 КТМУ).

Кожне судно перед виходом у море підлягає контролю, який здійснює Інспекція державного портового нагляду, з метою перевірки суднових документів, установлення відповідності судновим документам основних характеристик судна, а також перевірки виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

У разі відсутності суднових документів або наявності достатніх підстав вважати, що судно не задовольняє вимогам безпеки мореплавства, Інспекція державного портового нагляду може провести його огляд.

З метою перевірки та усунення недоліків, що перешкоджають видачі дозволу на вихід судна з порту, Інспекцією державного портового нагляду може бути проведено контрольний огляд судна (ч.1-3 ст.90 КТМУ).

Кожне судно зобов'язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту.

Капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разі:

а) непридатності судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження, постачання, комплектування екіпажу і наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров'ю людей, які перебувають на судні, або загрозу заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу;

б) порушення вимог до суднових документів;

в) несплати встановлених зборів, штрафів та інших платежів;

г) рішення уповноважених законодавством державних органів (митних органів, санітарно-карантинної служби, органів рибоохорони, центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та прикордонної служби).

Капітан морського порту може затримати судно на підставах, зазначених у частині другій цієї статті, до усунення виявлених недоліків за висновком Інспекції державного портового нагляду або до моменту сплати належних зборів, штрафів чи інших платежів.

Якщо недоліки не можуть бути усунуті на місці, судну надається можливість пройти на найближчу судноремонтну верф.

Про затримку судна негайно повідомляється судновласник.

Витрати, пов'язані з здійсненням капітаном морського порту прав, передбачених цією статтею, покладаються на судновласника.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.2, 2.6 Положення про Інспекцію державного портового нагляду морського торговельного порту України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 18.10.2000р. № 574, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.200р. № 755/4996:

1.2. Інспекція державного портового нагляду (надалі - ІДПН) є структурним підрозділом служби капітана порту і здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства в порту (п.1.2);

до обов’язків ІДПН віднесено оформлення прибуття суден у порт і виходу з порту в порядку, установленому Міністерством транспорту України та нагляд за дотриманням вимог щодо законодавства і міжнародних договорів України стосовно безпечного морського перевезення пасажирів, вантажів; порядку заходження суден у порт і виходу з порту; (п.2.2, 2.6);

Пунктом 3 Положення №574 передбачено також право ІДПН відмовляти в оформленні виходу судна в море у певних випадках.

Відповідно до п.п.2.1.1 п.2 Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 17.07.2003р. № 545, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.2004р. № 353/8952, 2.1.1. Під час стоянки в порту, для отримання дозволу капітана порту на вихід усі судна підлягають огляду інспекторами ІДПН.

При цьому перевіряються:

- суднові документи і свідоцтва та інші документи (в залежності від типу судна, призначення, району плавання і прапора) за переліком, наведеним у додатку 1;

- стан корпусу судна, його механізмів, обладнання та пристроїв;

- дотримання екіпажем правил експлуатації щодо безпеки мореплавства та запобігання забрудненню із судна;

- підготовленість екіпажу у відповідності до методів особистого виживання, протипожежної безпеки та боротьби з пожежею, а також компетентність у питаннях особистої безпеки та громадських обов'язків.

Отже, з наведеного безперечно випливає, що процедура оформлення приходу суден у порт і виходу з порту встановлена для безпеки мореплавства. Державний нагляд за мореплавством у порту здійснює капітан морського торговельного (морського рибного) порту та структурним підрозділом служби капітана порту - Інспекцією державного портового нагляду (ІДПН).

Статтею 85 КТМУ встановлено, що під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту.

Відтак, господарський суд погоджується з позивачем, що оформлення приходу судна в порт і виходу із порту стосується саме безпеки порту і судноплавства в порту, а тому відповідач зобов’язаний здійснювати оформлення кожного приходу судна в порт і виходу із порту, а не замовляти його як послугу на власний розсуд.

Заперечення ТОВ “Почерк” з посиланням на п.п.4.2.1, 4.2.2 Порядку оформлення приходу з рейсу і виходу в рейс суден флоту рибної промисловості капітанами морських рибних портів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 14 від 21.01.2006р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2006р. за № 130/12004 (далі - Порядок № 14 від 21.01.2006р.), судом не приймаються.

Так, відповідно до п.п. 4.2.1, 4.2.2 п.4 Порядку № 14 від 21.01.2006р., оформлення виходу в рейс суден для каботажного плавання здійснюється черговими капітанами ІДПН морських рибних портів (портопунктів) України на термін до трьох місяців.

Упродовж вказаного в п.4.2.1 терміну судно, що в установленому порядку оформило вихід з морського рибного порту, має право на багаторазовий вихід на промисел і прихід до морського рибного порту для вивантаження улову, придбання суднових запасів і проведення ремонтних робіт без оформлення приходу/виходу судна в ІДПН за умови відсутності змін в судновій ролі та отримання дозволу в ІДПН засобами радіозв'язку під час кожного виходу/приходу.

В той же час, згідно п. 1.2 Порядку № 14 від 21.01.2006р., Порядок поширюється на:

1.2.1. Морські рибні порти України і їх портопункти.

1.2.2. Капітанів морських рибних портів України і їх портопунктів.

1.2.3. Інспекції Державного портового нагляду (далі - ІДПН) морських рибних портів України.

1.2.4. Морські і річкові судна флоту рибної промисловості незалежно від форми власності, що прибувають, виходять або перебувають у морських рибних портах України.

1.2.5. Державну інспекцію з безпеки мореплавства флоту рибного господарства (далі - Держрибфлотінспекція).

1.2.6. Виконавче бюро Державного департаменту рибного господарства.

Отже, вказаний Порядок не розповсюджується на морські торговельні порти, до яких віднесено ДП “Бердянський морський торговельний порт”.

Щодо нарахування та сплати відповідачем рахунків за використання інфраструктури порту при вивантаженні риби із суден –здійсненні вантажних операцій.

Ці нарахування позивач обґрунтовує з посиланням на п.4.2 договору про надання портових послуг №15 від 03.02.2010р.

Відповідач заперечує проти цього, посилаючись на те, що договором про надання портових послуг №15 від 03.02.2010р. з протоколом розбіжностей сплата цих послуг не передбачена.

При цьому відповідач сплачує рахунки за в’їзд автотранспорту на територію порту (п.4.4 договору №15) і мотивує свої дії тим, що ДП “Бердянський морський торговельний порт” зобов’язане обслуговувати риболовні судна лише за ставками причального збору. ТОВ “Почерк” не веде господарської діяльності на території порту і вивантаження риби з його риболовних суден не може вважатись вантажною операцією суден групи А у розумінні п.1 Положення “Про портові збори”.

Господарський суд вважає, що позов в цій частині заявлений безпідставно.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 179 ГК України, укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб’єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Позивачем на адресу ТОВ “Почерк” направлено проект договору про надання портових послуг (далі –договір №15 від 03.02.2010р.) в січні 2010р.

У зв’язку із наявністю заперечень щодо окремих умов договору ТОВ “Почерк”, з дотриманням двадцятиденного строку, встановленого ч.3, 4 ст. 181 ГК України, склало протокол розбіжностей від 03.02.2010р., та листом № 26 від 03.02.2010р. надіслало на адресу ДП “Бердянський морський торговельний порт” два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Зокрема, відповідно до протоколу розбіжностей (т.2, а.с. 141-149), ТОВ “Почерк” пропонує пункт 4 договору виключити і викласти його в запропонованій редакції, яка не містить обов’язку товариства сплачувати авансові платежі, за використання інфраструктури порту, вартість стоянки суден тощо. В пункті 3.1 протоколу розбіжностей ТОВ “Почерк” пропонує усі платежі, зокрема суми, що належать порту за вантажні та допоміжні операції, що виконуються по заявці судновласника, сплачуються судновласником агентом порту по діючим тарифам і ставкам.

Позивач не надав заяв судновласника –відповідача у справі на послуг з навантажувально-розвантажувальних робіт або допоміжних операцій силами порту, а також послуг, пов’язаних з використанням інфраструктури порту.

Більш того, надання послуг з використання інфраструктури ДП “Бердянський морський торговельний порт” взагалі не передбачено договором з урахуванням протоколу розбіжностей.

ДП “Бердянський морський торговельний порт” отримало лист № 26 від 03.02.2010р. разом з двома примірниками протоколу розбіжностей і підписаним ТОВ “Почерк” договором 04.02.2010р. (т.2, а.с.150).

Листом від 04.02.2010р. №20-18/60 (т.1, а.с.35) ДП “Бердянський морський торговельний порт” не прийняв протокол розбіжностей і повідомив, що підписаний відповідачем договір розісланий по інстанціям.

Як пояснив представник позивача в суді, підставою для неприйняття протоколу розбіжностей від відповідача явилось порушення ним вимог ч.4 ст. 181 ГК України - не зроблено застереження у самому договорі про складення протоколу розбіжностей.

Дійсно, відповідно до ч.4 ст.181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Листом від 04.02.2010р. № 27 ТОВ “Почерк” повідомило ДП “Бердянський морський торговельний порт” про те, що товариством підписаний проект договору з протоколом розбіжностей від 03.02.2010р. без попередження в договорі про те, що складений протокол розбіжностей. Цим же листом відповідач просив позивача, для виконання ним вимог п.4 ст. 181 Господарського кодексу України повернути два комплекти розбіжностей і підписаний оригінал договору для внесення запису про попередження, що складено протокол розбіжностей в договір. Вказаний лист отриманий ДП “Бердянський морський торговельний порт” 04.02.2010р. (т.2, а.с.31, т 3, а.с.1).

ДП “Бердянський морський торговельний порт” не прийняв даний договір №15 від 03.02.2010р. з протоколом розбіжностей від 03.02.2010р. і направив на адресу ТОВ “Почерк” лист №20-18/87 від 10.02.2010р. про те, що направлений на його адресу протокол розбіжностей розцінюється лише як пропозицію про укладення іншого договору. Цим же листом ДП “Бердянський морський торговельний порт” повідомив ТОВ “Почерк” про те, що в своїй діяльності він керується договором № 15 від 03.02.2010р. (т.2, а.с.34).

Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Прийняття пропозиції регламентовано ст. 642 ЦК України. Зокрема, частиною 1 цієї статті встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Як свідчать обставини справи, зокрема лист № 26 від 03.02.2010р. з доданими до нього примірниками протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, відповідь ТОВ “Почерк” на отриману пропозицію укладення договору № 15 від 03.02.2010р. не була безумовною.

Посилання порту на те, що в порушення вимог ч.4 ст.181 ГК України відповідач не зробив застереження у самому договорі про складення протоколу розбіжностей, не приймаються судом.

Оскільки, відповідно до ч.3 ст.642 ЦК України, особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Лист від 04.02.2010р. № 27 ТОВ “Почерк” свідчить про відкликання товариством своєї відповіді від 03.02.2010р. №26 про прийняття пропозиції за умови підписання протоколу розбіжностей.

Порт, одержавши протокол розбіжностей до договору, не розглянув його протягом встановленого двадцятиденного строку і в цей же строк не вжив заходів для врегулювання розбіжностей з ТОВ “Почерк” та не включив до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, не передав в цей же строк до суду.

Доказів передачі до суду розбіжностей, що залишилися неврегульованими, позивачем не надано.

У зв’язку з цим, враховуючи вимоги ч.7 ст. 181 ГК України, пропозиції ТОВ “Почерк” викладені у протоколі розбіжностей, вважаються прийнятими.

Приймаючи судове рішення в цій частині на користь відповідача, господарський суд не надає оцінку договору № 15 від 03.02.2010р. з протоколом розбіжностей.

Також суд враховує той факт, що ТОВ “Почерк” з моменту отримання пропозиції на укладення з портом договору послідовно та наполегливо не бажало, внаслідок непорозумінь з позивачем, укладати цей договір на запропонованих ним умовах. Враховуючи встановлені судом обставини, основний принцип дії договору-свободу волевиявлення, розумність, як основний принцип загальних засад цивільних правовідносин та судочинства, суд вважає, що правовідносини сторін врегульовано договором №15 від 03.02.2010р., але з протоколом розбіжностей.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає правомірним позовні вимоги лише в частині стягнення боргу в сумі 7 594, 25 грн. за надані портом послуги суднам відповідача з оформлення приходу суден в порт і виходу їх з порту.

В частині стягнення з відповідача суми 36 625, 73 грн. слід відмовити.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також господарський суд враховує наступне.

У зв’язку із збільшенням, позовні вимоги заявлено у розмірі 44 219, 98 грн.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 7-93 розмір державного мита з позовів немайнового характеру складає 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85, 00 грн.), розмір державного мита із позовних заяв майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500, 00 грн.).

Отже позивач повинен був сплатити 442, 20 грн. державного мита.

В той же час, позивачем сплачено 268, 25 грн. (платіжне доручення № 5449 від 20.08.2010р.), 12, 00 грн. (платіжне доручення № 5751 від 08.09.2010р.), 57, 00 грн. (платіжне доручення № 6199 від 30.09.2010р.), 132, 75 грн. (платіжне доручення № 7258), а всього на суму 470,00 грн.

Таким чином, надміру сплачене державне мито в сумі 27, 80 грн. згідно платіжному дорученню № 7258 від 22.11.2010р. підлягає поверненню позивачу на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 “Про державне мито”.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд                                                                                 

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк” (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, 138-а, код ЄДРПОУ 22138510) на користь Державного підприємства “Бердянський морський торговельний порт” (71112, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7, код ЄДРПОУ 01125761) 7 594 (сім тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) грн. 43 коп. основного боргу, 75 (сімдесят п’ять) грн. 93 коп. витрат на держмито і 40 (сорок) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Надміру сплачену суму витрат на державне мито в розмірі 27 (двадцять сім) грн. 80 коп. згідно платіжному дорученню № 7258 від 22.11.2010р. повернути позивачу. Видати довідку.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 02.12.2010р.