Рішення № 12694113, 02.12.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.12.10 р.                     Справа № 43/215                               

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання О.О. Перекрестній          

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Борди України Медіа”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сакрет-Стандарт”, м. Донецьк

про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами на рекламоносіях №106/10 від 01.03.2010р. у розмірі 87000грн., 3% річних у розмірі 938,98грн., пені у розмірі 5424,16грн.

В судовому засіданні брали участь:

від позивача: представник не з`явився

від відповідача: представник не з`явився

Суд перебував у нарадчій кімнаті 02.12.2010р. з 10:05год. до 10:20год.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Борди України Медіа”, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сакрет-Стандарт”, м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами на рекламоносіях №106/10 від 01.03.2010р. у розмірі 87000грн., 3% річних у розмірі 938,98грн., пені у розмірі 5424,16грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов’язань за договором про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами на рекламоносіях №106/10 від 01.03.2010р., в частині оплати наданих послуг та копії: договору №106/10 від 01.03.2010р. з додатками, актів здачі-прийомки робіт (надання послуг) №268 від 30.04.2010р. у сумі 36600грн.. №407 від 31.05.2010р. у сумі 32700грн., №498 від 30.06.2010р. у сумі 17700грн., рахунків №238 від 14.04.2010р. у сумі 36600грн., №377 від 06.05.2010р. у сумі 32700грн., №493 від 07.06.2010р. у сумі 17700грн.,, претензії-вимоги від 25.08.2010р.

Ухвалою суду від 05.10.2010р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №43/215.

Через канцелярію суду 10.11.2010р. позивач надав письмові пояснення, якими уточнив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами на рекламоносіях №106/10 від 01.03.2010р. у розмірі 87000грн., 3% річних у розмірі 938,98грн., пеню у розмірі 5424,16грн., всього 93363,14грн.

Оскільки, в позовній заяві позивачем були припущені технічні помилки та уточнення позивача не порушують приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України, в частині прав відповідача, судом прийнято такі уточнення.

Відповідач право на подання відзиву не використав і його представники в судове засідання не з’явилися. Про час і місце слухання відповідач був належним чином повідомлений, що підтверджує штамп канцелярії суду на ухвалах від 05.10.2010р., 10.11.2010р., 25.11.2010р., які направлялась на адресу відповідача вказану в позові, договорі №106/10 від 01.03.2010р. та витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №14/4-20/5811 від 01.12.2010р., згідно якого відповідач – юридична особа ТОВ „Сакрет-Стандарт”, ідентифікаційний код 32991273, зареєстроване за адресою: 83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1.

На адресу суду було повернуто поштові відправлення №№ 07333455, 08089183 адресовані відповідачу з відміткою органу поштового зв’язку „організація не зареєстрована”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Відповідно роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, тільки якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

В ході судового розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 ГПК України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до ст.43 ГПК України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 ГПК України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сакрет-Стандарт” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Борди України Медіа” (виконавець) був укладений договір про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами на рекламоносіях №106/10 від 01.03.2010р., строком дії до 31.12.2010р. з подальшою пролонгацією (пункт 9.1., 9.7. договору).

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами погоджено всі істотні умови договору.

Згідно розділу 1 договору „Предмет договору” виконавець приймає на себе зобов`язання самостійно або із залученням субпідрядника проводити рекламні кампанії в інтересах замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги виконавця згідно умов та строків дійсного договору.

На період рекламної кампанії виконавець приймає на себе зобов`язання з технічного обслуговування рекламоносіїв з розташованими на них рекламним матеріалом.

Замовник та виконавець в обов’язковому порядку затверджують адресну програму, протокол узгодження ціни, які невід’ємними додатками до договору, з чітким вказанням кількості рекламоносіїв, їх типу, місце розташування, ціни та вартості експонування рекламного матеріалу, строку розміщення рекламного матеріалу, опису рекламного сюжету для кожної рекламної компанії. Сторони не обмежують кількість адресних програм, які можуть здійснюватись в межах договору. Дві та більше адресні програми можуть реалізовуватись сторонами одночасно. Адресні програми є невід’ємною частиною договору.

За приписами ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вартість послуг виконавця з проведення рекламної кампанії визначається виходячи з кількості рекламоносіїв, включених в адресну програму та вартості розміщення реклами на кожному окремому рекламоносії. Повна вартість адресної програми вказується в рахунках виконавця та підписаних сторонами протоколах узгодження ціни, які є невід`ємною частиною договору (пункт 3.1. договору).

Узгоджена сторонами вартість адресної програми дійсна тільки в рамках конкретної адресної програми в період її реалізації (пункт 3.4. договору).

Пунктом 2.7. договору визначено, що протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами адресної програми виконавець виставляє замовнику рахунок на підставі підписаної адресної програми. Рахунок є підставою для оплати послуг виконавця, згідно умовам п.3 дійсного договору. Виконавець приступає до розміщення рекламних матеріалів замовника тільки при умові внесення повної суми оплати рекламної кампанії.

Згідно пункту 2.20. договору розміщення рекламних матеріалів замовника здійснюється виконавцем протягом 3 робочих днів з моменту їх отримання від замовника та оплати рахунку на підставі договору.

По факту закінчення рекламної кампанії виконавець направляє акт прийомки-передачі робіт (послуг) замовнику. Замовник, в свою чергу, протягом 10 календарних днів з моменту отримання акту прийомки-передачі робіт (послуг) підписує вказаний акт та направляє його виконавцю або направляє мотивовану відмову від прийомки робіт (послуг) виконавця. У разі не надання замовником підписаного акту або мотивованої письмової відмови від його підписання у 10-денний строк, акт прийомки-передачі робіт (послуг) вважається підписаним замовником, а роботи (послуги) виконавця прийнятими замовником без наявності від нього претензій (пункт 2.24. договору).

Відповідно до пункту 3.3. договору за надання послуг за дійсним договором замовник, згідно виставлених виконавцем рахунків, здійснює оплату послуг виконавця в повному об’ємі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця не пізніше 28 числа поточного місяця експонування (розміщення рекламних матеріалів).

Таким чином проміжні щомісячні платежі здійснюються відповідачем згідно виставленого рахунку на умовах повної оплати послуг не пізніше 28 числа поточного місяця експонування.

На виконання умов договору №106/10 від 01.03.2010р. та відповідно до Протоколів узгодження програми розміщення та цін (додатки №№ 1, 2, 3 до договору) позивачем у періоди з 01.04.2010р. по 30.04.2010р., з 01.05.2010р. по 31.05.2010р., з 01.06.2010р. по 30.06.2010р. надано відповідачеві послуги з розміщення зовнішньої реклами загальною вартістю 87000грн., що підтверджується актами здачі-прийомки робіт (надання послуг) №268 від 30.04.2010р. у сумі 36600грн.. №407 від 31.05.2010р. у сумі 32700грн., №498 від 30.06.2010р. у сумі 17700грн.

Відповідач у звязку з підписанням цих актів повністю погодився з обсягами та вартістю наданих позивачем послуг. Таким чином вказані акти є доказом належного виконання позивачем умов укладеного між сторонами договору №106/10 від 01.03.2010р.

Як вбачається з актів позивачем було виставлено відповідачеві рахунки на оплату рахунків №238 від 14.04.2010р. у сумі 36600грн., №377 від 06.05.2010р. у сумі 32700грн., №493 від 07.06.2010р. у сумі 17700грн., копії рахунків надані суду.

Проаналізувавши умови договору та належно оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи, що належними доказами отримання відповідачем рахунків є акти наданих послуг та датами вручення рахунків слід вважати 30.04.2010р., 31.05.2010р. та 30.06.2010р. відповідно, суд дійшов висновку, що оплата наданих послуг повинна здійснюватись на наступний день після підписання актів.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на теперішній час, відповідач свої зобов`язання, всупереч умовам договору, вимогам вищевикладених статей ЦК України та ГК України, належним чином не виконав, надані послуги не оплатив, внаслідок чого за ним рахується борг у сумі 87000грн.

Доказів у розумінні ст.ст.33, 36 ГПК України щодо оплати боргу у сумі 87000грн. відповідач до матеріалів справи не надав. Відомостей щодо позбавлення відповідача можливості подати будь-які докази матеріали справи не містять.

Тому, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 87000грн. є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов’язань у відносинах суб’єктів господарювання визначаються приписами статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

З огляду на зміст статей 534, 549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, штрафу, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до умов пункту 6.9. договору відповідач, у разі недотримання строків оплати згідно п.3.3. договору більш ніж на 5 банківських днів сплачує пеню у розмірі 4% за кожен день прострочки від суми заборгованості.

Позивачем з урахуванням обмеження стягнення пені до подвійної облікової ставки НБУ нараховано пеню у сумі 5424,16грн. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов`язання від суми заборгованості. Періоди нарахування пені з 28.04.2010р. по 30.09.2010р. (борг 36600грн.), з 28.05.2010р. по 30.09.2010р. (борг 32700грн.), з 28.06.2010р. по 30.09.2010р. (борг 17700грн.).

Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань, позивачем на підставі ст.625 ЦК України нараховано та пред’явлено до стягнення 3% річних у сумі 938,98грн. за періоди з 28.04.2010р. по 30.09.2010р. (борг 36600грн.), з 28.05.2010р. по 30.09.2010р. (борг 32700грн.), з 28.06.2010р. по 30.09.2010р. (борг 17700грн.)..

Судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок пені та 3% річних, оскільки невірно визначено строк оплати наданих послуг. Враховуючи висновки суду щодо строку оплати наданих послуг, судом визначено наступні періоди для нарахування пені та 3% річних: з 02.05.2010р. по 30.09.2010р. (борг 36600грн.), з 02.06.2010р. по 30.09.2010р. (борг 32700грн.), з 02.07.2010р. по 30.09.2010р. (борг 17700грн.).

З урахуванням наведеного, розмір пені, який є арифметично вірним складає 5266,59грн., 3% річних – 914,85грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що позивачем при нарахуванні пені та 3% річних невірно визначено період прострочки, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 ГПК України.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.525, 526, 530, 534, 549-552, 599, 611, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 229-234 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.1, 4, 22, 32-34, 36, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Борди України Медіа”, м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Сакрет-Стандарт”, м. Донецьк про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами на рекламоносіях №106/10 від 01.03.2010р. у розмірі 87000грн., 3% річних у розмірі 938,98грн., пені у розмірі 5424,16грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сакрет-Стандарт” (83007, м. Донецьк, вул. Жмури, 1; ідентифікаційний код 32991273; п/р 2600323278 в ВАТ „Український професійний банк”, МФО 300205) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Борди України Медіа” (83096, м. Донецьк, пр. О. Матросова, 24а; ідентифікаційний код 35794823; п/р 26004040100075 у відділенні №98 ПАТ „Віейбібанк” м. Київ, МФО 380537) заборгованість за договором про надання послуг з розміщення зовнішньої реклами на рекламоносіях №106/10 від 01.03.2010р. у розмірі 87000грн., 3% річних у розмірі 914,85грн., пеню у розмірі 5266,59грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 924,29грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 233,64грн.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 24,13грн., пені у розмірі 157,57грн. відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Борди України Медіа” (83096, м. Донецьк, пр. О. Матросова, 24а; ідентифікаційний код 35794823) надмірно сплачене державне мито у сумі 94,37грн.

Видати наказ та довідку після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                               

Повний текст рішення за правилами

ст.84 ГПК України підписано 06.12.2010р.