Рішення № 12693763, 07.12.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.11.10р.Справа № 25/230-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця ЛТД", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима 2006", м. Дніпропетровськ

про стягнення 22081,20 грн.

Суддя Чередко А.Є.

Представники:

Від позивача: Шкута М.В. - дов. б/н від 21.10.10р., Малярова В.В. - директор, довідка з ЄДРПОУ №101-3880 від 03.07.07р.

Від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього суми заборгованості у розмірі 17 753,75 грн., інфляційних втрат - 177,54 грн., 3 % річних - 556,08 грн. та пені у розмірі 3593,83 грн. за договором поставки № М-60012 від 01.03.2008р.

Позовні вимоги обгрунтовані посиланням на не виконання відповідачем своїх грошових зобовязань по оплаті поставленого товару по договору поставки № М-60012 від 01.03.2008р. та на ст.ст. 193, 216, 224 ГК України, ст.ст. 526, 530, 625, 655 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з тих підстав, що позивачем не доведено реалізації відповідачем, поставленого позивачем товару у зазначені в позові строки та відповідно розрахунок штрафних санкцій є необґрунтованим.

Відповідач не забезпечив явку представника до судового засідання та не надав витребувані судом матеріали. Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений судом про час та місце судового засідання у справі, що підтверджується матеріалами справи, повторне не зявлення представника відповідача до судового засідання без поважних причин (доказів не надано), закінчення встановленого законом строку на вирішення спору у справі, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами (ст.. 75 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2008 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максима 2006»(Відповідач) був укладений Договір поставки № М-60012 (надалі - Договір).

Предметом Договору є зобов'язання Позивача поставляти та передавати у власність Відповідача товар, а Відповідач зобов'язан прийняти та оплатити цей товар на умовах і в порядку, встановлених Додатком № 4, який є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 6 Додатку № 4 до Договору передбачено, що Відповідач сплачує за поставлений товар грошові кошти шляхом банківського перерахування за проданий товар кожні тридцять днів.

На виконання умов Договору в період з 11.03.2008р. по 30.01.2010р. Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 603 262,32 грн. (шістсот три тисячі двісті шістдесят дві грн. 32 коп.), що підтверджується відповідними видатковими накладними та не заперечується Відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 30.01.2010р. заборгованість Відповідача за поставлений товар становила 88 518,09 грн.

За період з 30.01.2010 р. по 01.03.2010р. Відповідач погасив заборгованість частково, перерахувавши на рахунок Позивача 20114,64 грн., та повернув товар на суму 21 534,50 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача на 01.03.2010р. становила 46 868,95 грн. (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят вісім грн. 95 коп.):

03 червня 2010р. Відповідач сплатив частково суму боргу перерахувавши на рахунок Позивача 20 001,31 грн. (двадцять тисяч одну грн. 31 коп.), у зв'язку із чим заборгованість зменшилась і стала складати 26 867,64 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят сім грн. 64 коп.).

29 червня 2010р. Відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 4540,19 грн. (чотири тисячі п'ятсот сорок грн. 19 коп.), у зв'язку із чим заборгованість зменшилась і стала складати 22 327,45 грн. (двадцять дві тисячі триста двадцять сім грн. 45 коп.).

На підтвердження заборгованості в розмірі 22 327,45 грн. станом на 29.06.2010р. Позивачем та Відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків.

09 липня 2010р. між сторонами була підписана Угода про зарахування зустрічних однорідних вимог № 502-09/07/2010, за умовами якої була зарахована сума боргу в розмірі 4 573,70 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят три грн. 70 коп.).

Таким чином, заборгованість Відповідача на час звернення з позовом до суду складала 17 753,75 грн. (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят три грн. 75 коп.), що також підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2010р.

Після порушення провадження у справі Відповідачем було сплачено Позивачу ще 9407,89грн. боргу, що підтверджується наданою Позивачем банківською випискою від 03.11.2010р., отже станом на час розгляду справи заборгованість Відповідача по оплаті поставленого Позивачем по Договору товару становить 8345,86грн. (доказів оплати не надано).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, Договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить і ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором». За ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов 'язання.

Відповідно до пункту 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих чинним Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6 Додатку № 4 до Договору передбачено, що Відповідач сплачує за поставлений товар грошові кошти шляхом банківського перерахування за проданий товар кожні тридцять днів. Однак з обставин справи, зокрема часу здійснення поставки товару Позивачем, підписання між сторонами актів звірки взаєморозрахунків станом на 29.06.2010р. та 31.08.2010р., які підтверджують факт заборгованості Відповідача за поставлений товар, ухилення Відповідача від проведення звірки взаєморозрахунків та інвентаризації поставленого товару з ухвалою суду від 11.11.2010р., вбачається, що товар Відповідачем був реалізований, однак кошти за його реалізацію не сплачені.

Враховуючи усе вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу на час розгляду справи у сумі 8345,86грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В решті ж вимог в частині основного боргу у сумі 9407,89грн. провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, враховуючи сплату Відповідачем зазначеної суми боргу після порушення провадження у справі.

У задоволенні ж вимог Позивача в частині стягнення 3% річних від суми боргу за період з 01.03.2010р. по 27.09.2010р. у сумі 556,08 грн., пені у сумі 3593,83 грн. за період з 01.03.2010р. по 27.09.2010р. та інфляційих втрат у сумі 177,54грн. за період з 11.03.2010р. по 27.09.2010р. слід відмовити внаслідок необґрунтованості відповідних розрахунків, враховуючи не доведення Позивачем належними та допустимими доказами виникнення у Відповідача згідно з умовами Договору відповідних грошових зобовязань саме у вказані Позивачем терміни.

Отже, позовні вимоги Позивача слід задовольнити частково, а судові витрати понесені Позивачем за розгляд справи по сплаті держмита у сумі 220,81грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. згідно з ст.ст. 44, 49 ГПК України слід віднести на Відповідача у повному обсягу, оскільки спір виник з неправильних дій останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максима 2006»(м. Дніпропетровськ, пров. Л.Мокієвської, 20, к. 2, код ЄДРПОУ 33974608, р/р 26005312063301 в ФАБ «Південний», МФО 306458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Латориця ЛТД" (83007, м. Донецьк, вул. Путиловська Роща, буд. 16а, код ЄДРПОУ 35270625, р/р 26001001313909 в РВ АТ «ОТП Банк» м. Донецьк, МФО 300528) основний борг у сумі 8345,86грн. та судові витрати по сплаті держмита у сумі 220,81грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн., видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 9407,89грн. припинити.

В решті позову відмовити.

СуддяА.Є. Чередко

03.12.2010р.