Рішення № 126937313, 29.04.2025, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/745/25

381/710/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

за участі секретаря Омельчук С. А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Дьячук Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулась до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно.

У позовній заяві представник позивача посилається на наступні обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами. Спадкодавець за життя заповіт не складала, а тому право на спадкування отримав її позивач ОСОБА_1 (син), як спадкоємець першої черги. Разом з цим, реалізувати своє право на спадкування житлового будинку позивач не може, оскільки державним нотаріусом Другої фастівської державної нотаріальної контори Бігіч С.Ю. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , оскільки позивачем не надано правовстановлюючих документів, які б підтверджували належність спадкового майна саме спадкодавцеві, і це унеможливлює вчинення нотаріальної дії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2025 матеріали цивільної справи надійшли в провадження судді Ковалевській Л.М.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2025 року провадження по даній справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

03.04.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача Кожанської селищної ради надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Представник позивача - адвокат Дьячук Н.В. в судове засідання не з`явилася, про день розгляду справи повідомлена належним чином, до канцелярії суду подала письмову заяву про розгляд справи в її відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що Триліською сільською радою Фастівського району Київської області 16.06.2000 в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис за № 34 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.25).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Спадкодавець за життя заповіт не складала, а тому в силу приписів до ст. ст. 524, 529 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) право на спадкування отримав позивач, як спадкоємець першої черги.

Відповідно до ст.ст. 548, 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) позивач ОСОБА_1 , являючись спадкоємцем, фактично прийняв спадщину, тобто вступив в управління та володіння спадковим майном. Доказом прийняття спадщини слугують матеріали спадкової справи №605, відкритої після смерті ОСОБА_2 , які надійшли на запит суду від Київського державного нотаріального архіву (а.с.63-69).

22 січня 2025 року державний нотаріус Другої фастівської державної нотаріальної контори Бігіч С.Ю. винесла постанову, якою відмовила позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з не наданням правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім`я спадкодавця.

Позивач ОСОБА_1 позбавлена можливості надати нотаріусу необхідні правовстановлюючі документи оскільки ОСОБА_2 , будучи власником житлового будинку АДРЕСА_1 , за життя відповідних документів на належне їй майно не оформила та право власності на житловий будинок в органах БТІ не зареєструвала.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.08 „Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Аналогічну позицію викладено і в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.13 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", згідно з п. 3.1 якого визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Як зазначено в п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.13 № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла.

Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Практику визнання права власності на будинки у порядку спадкування за наявності технічного паспорту на будинок, надання земельної ділянки у користування для обслуговування будинку визнано позитивною.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 набула за життя у власність житловий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується записом № 135 в погосподарській книзі Триліської сільської ради (довідка Кожанської селищної ради № 16-03/40 від 04.02.2025 року) (а.с.12), користуванням земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, первинною інвентаризацією будинку.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно ст. 527 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Як вбачається з ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Як вбачається зі ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно абз.2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Відповідно до абз. 1,2 п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року №18/5 (яка була чинна на момент смерті ОСОБА_2 ), свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 Цивільного кодексу. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину. Відповідно до норм ЦК УРСР, особа вважається такою, що прийняла спадщину, якщо вона вступила в управління та/або володіння спадщиною.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно статтею 95 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно є доведеними та обґрунтованими, а тому, підлягають до задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 223, 258-259, 264-265 ЦПК України, п. 1 ч. 2 ст. 16, 1223, 1225, 1258, 1261, 1266, 1267, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 524-525, 527,529, 549 Цивільного кодексу УРСР, в редакції 1963 року, постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" № 7 від 30.05.2008 року, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.13 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 до Кожанської селищної ради Фастівського району Київської області, ЄДРПОУ 04359904, адреса місцезнаходження: Київська область, Фастівський район. смт. Кожанка, вул. Заводська, 6-А про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.М.Ковалевська