Рішення № 126937300, 29.04.2025, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

_______________

2/381/197/25

372/5726/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Слюсар Я.В.,

представника позивача: Кізлівська І.В.,

третьої особи: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастів у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Обухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та внесення записів про позбавлення батьківських прав до актових записів про народження, -

встановив:

У жовтні 2024 року Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області (далі по тексту - позивач) звернувся до Обухівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_4 (далі по тексту - відповідач), треті особи: Обухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_1 , в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести записи про позбавлення батьківських прав до актових записів про народження дітей.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач є матір`ю вказаних дітей, батько яких записаний на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. Також відповідач є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час є повнолітнім. Відповідач не має постійного місця проживання та власних джерел доходів, безвідповідально відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, постійно змінює місце проживання у різних областях України та за її межами, житло при цьому не завжди впорядковане для проживання дітей, часто відсутня можливість їх навчання, що порушує їх право на освіту. З квітня 2016 року старший син ОСОБА_6 зареєстрований та проживає у дідуся та бабусі в сім`ї ОСОБА_7 та до свого повноліття знаходився на їх утриманні. У березні 2021 року до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, як орган опіки і піклування, звернулися Управління освіти адміністрації Октябрьського району м. Мінська, Білорусії про те, що громадянка України - ОСОБА_4 тимчасово проживає разом з малолітньою ОСОБА_8 , 2010 року народження у притулку громадського об`єднання «Радислава» м. Мінська і у неї закінчується термін договору. За час перебування її там, адміністрацією неодноразово фіксувалися порушення правил проживання у притулку та неадекватна поведінка ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 народила в Білорусії ще одну дитину ОСОБА_10 . Білоруською стороною було прийнято рішення про відібрання дітей та звернення до суду Октябрьського району міста Мінська про позбавлення її батьківських прав, про що було повідомлено Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області, як орган опіки і піклування. Вказане рішення мотивоване неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків, а саме: не задоволенням життєвих потреб дітей у їжі, відпочинку, сну, систематичному психологічному та фізичному насильстві над ОСОБА_8 , яка постійно перебувала у притулку та не допускалася матір`ю до освітнього процесу, на тривалий час залишалася без догляду дорослого. Консульством України у Білорусії за сприяння Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області ОСОБА_4 із дітьми було репатрійовано до м. Обухів Київської області. Декілька місяців після повернення в ОСОБА_11 проживала з дітьми у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 , а у серпні 2021 року залишивши сина ОСОБА_12 та п`ятимісячну доньку ОСОБА_10 у батьків, із ОСОБА_8 , 2010 року народження, виїхала до міста Львова, де тимчасово посилилася в Центрі соціально - психологічної допомоги, а доньку влаштувала на навчання до Ліцею № 17 м. Львова. Але і там знову виникли проблеми: фахівці Центру відмічали фізичне та психологічне насильство матері над дитиною, у кімнаті, де вони проживали був безлад, відсутнє нормальне харчування. ОСОБА_13 потайки від матері дзвонила до діда, жалілась на нестерпне життя і зі сльозами просила його забрати до себе. У зв`язку із чим ОСОБА_1 забрав онуку до м. Обухів, і з того часу ОСОБА_14 - ОСОБА_15 проживає разом із братом та сестрою у (діда та баби), і знаходяться на повному їх утриманні. Щодо ОСОБА_16 , то з травня 2021 року дитина постійно проживає у сім`ї ОСОБА_7 , мати участі в утриманні, догляду та лікуванні не приймає, фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків. 14.10.2022 року Обухівським районним судом прийнято рішення про відібрання дітей від матері, призначення ОСОБА_1 опікуном. За інформацією від ОСОБА_1 , після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України ОСОБА_12 було направлено самого на навчання за кордон, а ОСОБА_13 та ОСОБА_17 разом із бабусею ОСОБА_18 виїхали на західні регіони України, а через деякий час до Швейцарії. Відповідач також виїхала на західні регіони України, а згодом за межі кордону України, але куди саме невідомо. ОСОБА_1 та ОСОБА_18 самі займались вихованням та утриманням онучок, лікуванням та розвитком дітей, для них створено необхідні умови. При цьому, за інформацією від бабусі та дідуся мати не проявляє турботу про дітей, не піклується про них, залишила без нагляду. Вищенаведене свідчить про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дітей, що є підставою для позбавлення її батьківських прав.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Відповідач про причини неявки у судове засідання суд не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала, судові повістки повернулись без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник третьої особи Обухівського відділу ДРАЦС до суду не з`явилася, подала заяву, у якій просила справу розглядати без їх участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року цивільну справу передано за підсудністю до Фастівського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2024 року дану цивільну справу передано до провадження судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А., а ухвалою судді від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою суду від 05.02.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її судовий розгляд.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено наступне.

14 жовтня 2022 року Обухівським районним судом Київської області ухвалено рішення у справі № 372/403/22, яке набрало законної сили 14 листопада 2022 року, яким відібрано у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її дітей - неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , опікуном неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , аліменти на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 24 січня 2022 року і до досягнення дітьми повноліття.

Як вбачається із даного рішення, ОСОБА_4 є рідною дочкою позивача ОСОБА_1 .

ОСОБА_4 є рідною матір`ю неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

ОСОБА_4 є одинокою матір`ю, відомості про батьків дітей внесені в документи про народження дітей зі слів матері.

ОСОБА_1 разом із дружиною ОСОБА_18 проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Неповнолітній ОСОБА_12 зареєстрований та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , не має постійного місця проживання та власних джерел доходів, безвідповідально відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, постійно змінює місце проживання - переїжджаючи не тільки по різних областях України, а навіть і поза її межами, житло не завжди при цьому впорядковане та придатне для проживання дітей. Під час переїзду і змінюються і школи, часто відсутня можливість навчання дітей, що порушує їх право на освіту.

У 2016 році ОСОБА_19 відмовився «кочувати» із матір`ю по різних регіонах України та самостійно звернувся до Фастівського міського центру соціальних служб для сім`ї дітей та молоді із заявою про те, що він хоче проживати зі своїм дідом та бабою - ОСОБА_1 та ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_1 .

З квітня 2016 року неповнолітній ОСОБА_12 зареєстрований та постійно проживає у діда і баби, сім`ї ОСОБА_7 та знаходиться на повному їх утриманні.

У березні 2021 року до Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області, як орган опіки і піклування, звернулися Управління освіти адміністрації Октябрьського району м. Мінська, Білорусії про те, що громадянка України - ОСОБА_4 тимчасово проживає разом з малолітньою ОСОБА_8 , 2010 року народження у притулку громадського об`єднання «Радислава» м. Мінська і у неї закінчується термін договору. За час перебування її там, адміністрацією неодноразово фіксувалися порушення правил проживання у притулку та неадекватна поведінка ОСОБА_9 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 народила в Білорусії ще одну дитину ОСОБА_10 . Білоруською стороною було прийнято рішення про відібрання дітей та звернення до суду Октябрьського району міста Мінська про позбавлення її батьківських прав, про що було повідомлено Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області, як орган опіки і піклування. Вказане рішення мотивоване неналежним виконанням ОСОБА_4 своїх батьківських обов`язків, а саме: не задоволенням життєвих потреб дітей у їжі, відпочинку, сну, систематичному психологічному та фізичному насильстві над ОСОБА_8 , яка постійно перебувала у притулку та не допускалася матір`ю до освітнього процесу, на тривалий час залишалася без догляду дорослого.

Консульством України у Білорусії за сприяння Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області ОСОБА_4 із дітьми було репатрійовано до м. Обухів Київської області.

Декілька місяців після повернення в ОСОБА_11 проживала з дітьми у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 , а у серпні 2021 року залишивши сина ОСОБА_12 та п`ятимісячну доньку ОСОБА_10 у батьків, із ОСОБА_8 , 2010 року народження, виїхала до міста Львова, де тимчасово посилилася в Центрі соціально - психологічної допомоги, а доньку влаштувала на навчання до Ліцею № 17 м. Львова. Але і там знову виникли проблеми: фахівці Центру відмічали фізичне та психологічне насильство матері над дитиною, у кімнаті, де вони проживали був безлад, відсутнє нормальне харчування. ОСОБА_13 потайки від матері дзвонила до діда, жалілась на нестерпне життя і зі сльозами просила його забрати до себе.

У зв`язку із чим ОСОБА_1 забрав онуку до м. Обухів, і з того часу ОСОБА_13 проживає разом із братом та сестрою у (діда та баби), і знаходяться на повному їх утриманні.

Щодо ОСОБА_16 , то з травня 2021 року дитина постійно проживає у сім`ї ОСОБА_7 , мати участі в утриманні, догляді та лікуванні не приймає, фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків.

Встановлено, що ОСОБА_4 , не виконує свій конституційний обов`язок по утриманню та вихованні дітей, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не має власного житла, не має постійного місця проживання, не має постійного місця роботи та доходів, здійсню фізичне та психологічне насильство на дітьми тобто фактично самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків.

Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , розглядалось 22.10.2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області та прийнято рішення надати висновок згідно якого керуючись ст. 170 СК України Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області як орган опіки і піклування, з метою захисту законних прав та інтересів дітей вважає за доцільне відібрати дітей: неповнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та малолітніх ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у матері ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_10 без позбавлення її батьківських прав.

Як встановлено судом, відповідач не підтримує дітей ні матеріально, ні морально, не піклується та не цікавиться фізичним та духовним розвитком дітей. Відповідачка жодного разу не відвідувала з дітьми лікувального закладу з метою медичного та профілактичного огляду. Емоційний зв`язок відповідачки з дітьми втрачений, через відсутність інтересу відповідача до дітей. В свою чергу відповідачка самоусунулась від виконання свої батьківських обов`язків по відношенню до своїх дітей.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 5 ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради від 08.12.2022 року №399, ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено статус дітей, позбавлених батьківського піклування.

Відповідно до Висновку виконавчого комітету Обухівської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого рішенням від 09.08.2024 року №279, виконавчий комітет вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_4 щодо дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою держаного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Згідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

В даній ситуації суд звертає увагу, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод( далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі"Савіни проти України", пункт 49 рішення у справі"Хант проти України").

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

При цьому, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IVсуди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права і особливості даної ситуації свідчать про необхідність врахування наведених міжнародних стандартів, які знаходяться у тісному взаємозв`язку із національним правовим регулювання описуваних правовідносин.

Отже, статтею 8 Конвенції гарантовано, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Важливим є те, що виходячи із змісту даного права, воно включає існування, як негативних так і позитивних обов`язків держави, які невід`ємні від реальної "поваги" до приватного та сімейного життя. (див. пункт 78 рішення Європейського Суду у справі "Мамчур проти України").

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене "згідно із законом", відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі "Хант проти України").

Застосування вказаних принципів в даній справі: чи здійснювалось втручання "згідно із законом". Досліджуючи питання чи "передбачено втручання у право відповідача "законом" Суд враховує, що процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК (статті 164-167).

Зокрема, відповідно до статті 164 СК батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (пункт 2 частини першої).

Суд наголошує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що "основні інтереси дитини" є надзвичайно важливими. Європейський Суд в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (наприклад пункт 100 згадуваного вище рішення у справі "Мамчур проти України").

Отже, повертаючись до обставин даної справи судом встановлено, що відповідачу, як матері дитини в провину ставиться ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що є правовою підставою для позбавлення батьківських прав (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України), що зазначив позивач в позовній заяві.

Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про позбавлення батьківських прав відповідача, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтується відповідна вимога на достатній доказовій базі і чи мали заінтересовані сторони, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (наприклад див. пункт 51 згадуваного раніше рішення Європейського Суду у справі "Савіни проти України").

Далі продовжуючи аналіз необхідності позбавлення відповідача батьківських прав для суду є важливим питання, яким чином така юридична процедура (мається на увазі позбавлення батьківських прав) змінить існуючу ситуація в бік покращення "положення дитини" та сприятиме реалізації її інтересів.

Під час вирішення справи, рішенням у якій відібрано ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідача було встановлено, що ОСОБА_4 не має постійного місця проживання та власних джерел доходів, безвідповідально відноситься до виконання своїх батьківських обов`язків, постійно змінює місце проживання - переїжджаючи не тільки по різних областях України, а навіть і поза її межами, житло не завжди при цьому впорядковане та придатне для проживання дітей. Під час переїзду і змінюються і школи, часто відсутня можливість навчання дітей, що порушує їх право на освіту. Так, зазначене рішення було ухвалено 14 жовтня 2022 року і набрало законної сили 14 листопада 2022 року.

Станом на час розгляду даної справи, тобто на квітень 2025 року, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що існують обставини, які можуть слугувати підставами для позбавлення батьківських прав відповідача.

Сам орган опіки та піклування зазначає, що за інформацією від ОСОБА_1 , після початку повномасштабного вторгнення росії на територію України ОСОБА_12 було направлено самого на навчання за кордон, а ОСОБА_13 та ОСОБА_17 разом із бабусею ОСОБА_18 виїхали на західні регіони України, а через деякий час до Швейцарії. Відповідач також виїхала на західні регіони України, а згодом за межі кордону України, але куди саме невідомо. Тобто, твердження позивача ухилення від виконання батьківських обов`язків, що ставиться в вину відповідачу та є підставою для позбавлення батьківських прав, побудовані лише зі слів дідуся дітей.

До того ж, не надано відомостей на підтвердження місцезнаходження дітей за кордоном на даний час, зокрема їх проживання із бабусею. Відсутні акти обстеження умов їх проживання на даний час.

Відсутні у матеріалах справи і відомості, що відповідач, яка за твердженням сторони позивача та зі слів дідуся перебуває за межами кордону України, проживає окремо від дітей, як наслідок, не утримує їх матеріально, не піклується про них, не цікавиться їх долею.

Важливим для суду є те, що відповідачу, місце проживання якої зареєстровано в Україні, ніколи раніше не виносились попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і її поведінка не була предметом розгляду компетентних органів, доказів того, що мати притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виховання дітей, чи за ухилення від виконання батьківських обов`язків, що в сукупності з іншими обставинами переконує суд, що відсутні підстави для позбавлення батьківських прав відповідачку.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, в даній конкретній ситуації, суд співставляючи інтереси окремої особи в право якої здійснюється втручання (відповідача), враховуючи суспільні інтереси та інтереси дітей, суд знаходить, що не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дітей ніж зворотне, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дітей, не створює додаткових умов щодо їх безпечного виховання, захисту їх здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дітей і матері для належного спілкування і розвитку дітей, особливо в тій ситуації, це створить умови для додаткових гарантій для дітей, навіть матеріального характеру.

Беручи до уваги всі наведені вище міркування, суд доходить висновку, що, незважаючи на доводи сторони позивача, якими він обґрунтовує доцільність позбавлення батьківських прав, ці аргументи не є достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя відповідача, у зв`язку із чим в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

При цьому суд зауважує, що похідні вимоги про внесення змін до актового запису про народження дітей не підлягають розгляду, оскільки суд відмовляє у задоволенні вимог про позбавлення батьківських прав, у зв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 152, 155, 164, 165, 166, 191 Сімейного кодексу України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 13, 81,141, 217-242, 258-259, 268, 272-273, 352, 354, 430ЦПК України, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву Виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи: Обухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та внесення записів про позбавлення батьківських прав до актових записів про народження, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області, код ЄДРПОУ 04362680, адреса: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 10;

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Треті особи: Обухівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), код ЄДРПОУ 26146132, адреса: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 2;

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Осаулова Н.А.

Рішення суду проголошено 29.04.2025 року