Постанова № 12693003, 07.12.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-3516/10/2470

< Текст >

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Чернівці ради доГоловного управління юстиції у Чернівецькій областіпро скасування постанови про стягнення виконавчого збору,-

ВСТАНОВИВ :

22 жовтня 2010 позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовом до Головного управління юстиції в Чернівецькій області про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця ВДВС Головного управління юстиції в Чернівецькій області від 21.09.2010р. ВП № 21377571 про стягнення виконавчого збору.

Дана адміністративна справа передана до Чернівецького окружного адміністративного суду 24 листопада 2010 р. відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 листопада 2010р. про передачу даної адміністративної справи за підсудністю до Чернівецького окружного адміністративного суду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив наступне.

Посилається на те, що 21 вересня 2010 року відповідачем всупереч норм ст.46 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Чернівці ради виконавчого збору у розмірі 850,00 грн. у виконавчому провадженні за виконавчим листом Шевченківського районного суду м. Чернівці по адміністративній справі №2-А-109, виданого 30.08.2010 року про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Чернівці ради здійснити перерахунок та виплатити гр. ОСОБА_1 за 2009 рік щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Про існування оскаржуваної постанови Управлінню праці та соціального захисту населення Першотравневому районної у місті Чернівці ради стало відомо 14 жовтня 2010 року. Вважають дану постанову неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач до суду заперечення не надав.

В судове засідання позивач не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження та зазначив що позовні вимоги підтримує повністю.

В судове засідання відповідач не з’явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника підрозділу.

Відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд вважає за можливе та доцільне розглянути дану адміністративну справу без участі сторін на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить до таких висновків.

Судом встановлені такі обставини та правовідносини.

30.08.2010 року Шевченківським районним судом м. Чернівці виданий виконавчий лист в адміністративній справі за № 2-А-109 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Чернівці ради нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 за 2009 рік щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

15.09.2010р. державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції в Чернівецькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано добровільний строк для виконання рішення суду (а. с. 5).

21.09.2010р. державним виконавцем ВДВС Головного управління юстиції в Чернівецькій області винесена постанова про те, що станом на 21.09.2010 року боржником рішення суду в добровільному порядку не виконано, в зв'язку з чим стягнено з боржника виконавчий збір в сумі 850 грн. (а.с.5).

До вказаних правовідносин слід застосувати такі положення Закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Відповідно до ч.2 ст. 24 даного Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону (ч.1 ст. 30 Закону України № 606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України № 606-XIV та п. 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999р. №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за №865/4158, визначено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

З метою усунення недоліків у розгляді аналогічних скарг та звернень на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб ДВС, а також роз’яснення питань, що виникли у суддів, забезпечення правильного та однакового застосування норм законодавства, в п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003р. № 14 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб ДВС та звернень учасників виконавчого провадження” зазначено, що відповідно до статей 45, 46 Закону № 606-ХІV витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином, невиконання в добровільному порядку у встановлений державним виконавцем строк рішення є підставою для стягнення з боржника виконавчого збору після повного його виконання.

Судом встановлено, що рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці в адміністративній справі за № 2-А-109 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної у місті Чернівці ради нарахувати та виплатити гр. ОСОБА_1 за 2009 рік щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, згідно ст. 48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ні в добровільному, ні в примусовому порядку не виконано.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов’язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення покладено на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення про стягнення виконавчого збору.

Виходячи із викладеного вище, аналізуючи норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що винесена постанова про стягнення виконавчого збору є передчасною і такою, що не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки відповідачем не надано доказів і не доведено факту виконання рішення місцевого суду у виконавчому провадженні, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такі, що слід задовольнити у повному обсязі.

Суд не вирішує питання щодо стягнення судових витрат з відсутності таких витрат, відповідно до вимог ст.94 КАС України, з урахуванням того, що позивач згідно рішення 2 сесії 5 скликання Чернівецької міської ради звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернівецькій області від 21.09.2010р. ВП № 21377571 про стягнення виконавчого збору.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.В. Боднарюк