Постанова № 12692685, 30.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2010 р. № 2-а- 8481/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Казаріна І.В.,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного малого підприємства "Аліна"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

провизнання недійсним та скаування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне мале підприємство "Аліна", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати нечинним та скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004202301 від 15.06.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.06.2010 року фахівцями ДПА в Харківській області, згідно направлення № 6054 від 02.06.2010 року була проведена перевірка Приватного малого підприємства "Аліна" з питань контролю за дотриманням суб"єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. На підставі акту перевірки № 019995 відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0004202301 від 15.06.2010 року у сумі 700,00 грн.

Позивач вважає, що висновок щодо порушення ПМП “Аліна”п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, є неправомірним, оскільки згідно ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та відповідно до ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 ведення обліку накладних юридичними особами платниками єдиного податку не передбачено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача, який є суб"єктом владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибув, не повідомивши про причину неприбуття, не надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та надавши заперечення на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на відповідність прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій вимогам чинного законодавства.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст. 128 КАСУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи Приватне мале підприємство “Аліна” зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 27.07.1992 р., про що зроблений запис 14.12.2000 року за 04058841Ю0010605.

Відповідач взятий на облік платника податків в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Харкова 12.05.1998 року № 3195/2891, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків, яка знаходиться в матеріалах справи.

Приватне мале підприємство “Аліна” є платником єдиного податку по ставці 10 % сум виручки від реалізації продукції з включенням податку на додану вартість до складу єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом № 2031015155 про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва - юридичною особою.

Судом встановлено, що фахівцями Державної податкової адміністрації в Харківській області 03.06.2010 року, на підставі направлення від 02.06.2010 року № 605 була проведена планова перевірка господарської одиниці кафе «Диканька», розташованого за адресою: м. Харків, Лермонтовська, 7, суб"єкта господарської діяльності Приватного малого підприємства “Аліна” (юридична адреса: м. Харків, вул. Артема, 17).

За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.06.2010 року, яким зафіксовані порушення п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме: ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації та зберігання на суму 350,00 грн.

На підставі акту перевірки начальником Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова прийнято рішення № 0004202301 від 15 червня 2010 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 700,00 грн.

Суд зазначає, що загальні умови і порядок контролю за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги) встановлені Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями (далі Закон № 996-XIV).

Статтею 2 Закону N996-XIV визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно п.2 ст.3 ЗУ N996-XIV бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5 ст. 8 зазначеного Закону передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику, обирає форму бухгалтерського обліку, розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону N996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні, товарно-транспортні накладні. Такі документи водночас є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку. Проте, Закон не визначає обовязку особи зберігати документи первинного бухгалтерського обліку за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року № 168/704 передбачено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно з пунктами 6.2, 6.8 зазначеного Положення, первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером. Видача первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерських звітів і балансів з бухгалтерії і з архіву підприємства, установи працівникам інших структурних підрозділів може провадитися тільки за рішенням головного бухгалтера.

Суд зазначає, що діючим законодавством прямо передбачено зберігання первинних документів в бухгалтерії підприємства під відповідальністю осіб, уповноважених на ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Суд зазначає, що відсутність (порушення) обліку товарів за місцем реалізації або зберігання, в розумінні пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є неведення такого обліку взагалі або ведення з порушенням встановленого порядку, а не тимчасова відсутність первинних документів за місцем зберігання або реалізації товарно-матеріальних цінностей.

В ході проведення перевірки, перевіряючими було складено відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей, в якій було перелічено найменування окремих товарів, зазначено про неведення обліку залишків запасів, зазначено про відсутність прибуткових накладних, що підтверджують надходження товарів, вибуття запасів та встановлено фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) на суму 350 грн.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено факту ознайомлення з вищезазначеною відомістю або отримання ії копії особами, які були присутні при перевірці.

Не надано також доказів того, що позивачу направлявся письмовий запит з зазначеним переліком товарів, на які потрібно надати накладні.

Відповідно до ст. 4 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування обігу звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98 суб'єкт малого підприємства - юридична особа зобов'язана вести книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою, платником єдиного податку по ставці 10 % сум виручки від реалізації продукції з включенням податку на додану вартість до складу податку та веде книгу обліку доходів та витрат, відповідно до вимог чинного законодавства.

Форму Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядку її ведення затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.1998 року № 477.

Відповідно до Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності в книзі обліку доходів та витрат зазначаються: у графі 3 - сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), графа 4 - сума виручки від реалізації основних фондів, у графі 5 - позареалізаційні доходи та виручки іншої реалізації, у графі 6 - загальна сума виручки та позареалізаційних доходів, у графі 7 - загальна сума витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності.

Таким чином, ведення обліку накладних юридичними особами - платниками єдиного податку зазначеним Порядком не передбачається.

Як встановлено приписами ст. 19 Конституції України відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обовязок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає, що відповідачем не доведений факт порушення позивачем Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а отже, його рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним, як таке, що винесене з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідачів суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 128, 159, 160-163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного малого підприємства "Аліна" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про визнання нечинним та скасування рішення задовольнити в повному обсязі.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про застосування відносно Приватного малого підприємства "Аліна" штрафних (фінансових) санкцій № 0004202301 від 15.06.2010 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2010 року.

Суддя Заічко О.В.