Постанова № 12691385, 24.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 р. справа № 2а-19364/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «ВИОЛА»

до Східної митниці Державної митної служби України

про скасування податкових повідомлень №35 та № 36 від 12.07.2010р.

за участю представника позивача Журавльової Н.М.

представника відповідача Цвіненко П.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «ВИОЛА» звернулося до суду з позовом до Східної митниці Державної митної служби про визнання висновку акту № 6-ПЗ/10/700000000/0031272278 від 29.06.2010р. безпідставним та скасування податкових повідомлень №35 та № 36 від 12.07.2010р. у частині визначення податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 148731,17 грн. та 280861,44 грн. відповідно.

Ухвалою від 17.11.2010 року позовна заява у частині вимог про визнання висновку акту № 6-ПЗ/10/700000000/0031272278 від 29.06.2010р. безпідставним залишена без розгляду, тому у даній справі предметом спору є часткове скасування податкових повідомлень №35 та № 36 від 12.07.2010р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 10 лютого 2010 року по 10 червня 2010 року Східною митницею була проведена позапланова перевірка стану дотримання ТОВ «ПФ «Виола» вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період 26.12.06-26.12.09 відповідно до затвердженої програми перевірки.

За результатами проведення перевірки складено Акт №6-ПЗ/10/700000000/0031272278 від 29.06.2010 року, у якому відображене встановлене порушення ст. 267 Митного кодексу України, п. 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, що призвело до недоборів податків та інших обовязкових митних платежів у сумі 324281,11 грн. (ПДВ-208813,46 грн., мито -115467,65 грн.), які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України. Недостовірність задекларованих витрат підтверджується отриманими від перевізників товарів відомостями, які не відповідають викладеним у довідках експедиторів даним про вартість перевезення товарів до кордону України.

На підставі цього акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення: №35 від 12.07.2010р. про нарахування податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) у розмірі 173201,48 грн., в тому числі: за основним платежем -115467,65 грн., за штрафними санкціями -57733,83 грн. та №36 у розмірі 313220,48грн., в тому числі: за основним платежем-208813,46 грн., штрафними санкціями -104406,73грн.

Позивач не згоден з даними рішеннями в частині нарахування податкового зобовязання у розмірі 280801,44 грн. та 148731,17 грн. відповідно.

Посилаючись на Митний кодекс України, Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення запасів у бухгалтерському обліку», Порядок проведення митними органами на підприємствах перевірок систем звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004р. № 1730(147) вважає, що суми недоборів можуть бути нараховані тільки за даними тих бухгалтерських документів, які має в своєму розпорядженні ТОВ «ПФ «Виола».

Зазначає, що між ним та підприємствами-експедиторами були укладені договори, за умовами яких останні мали від свого імені та за рахунок позивача укладати договори перевезення товарів, що імпортувалися на територію України. Позивач не зобовязаний перевіряти документи щодо виконання експедитором договорів з перевізниками.

На момент митного оформлення вартість перевезення товару остаточно визначити неможливо, тому до митної вартості включалася вартість перевезення товарів на підставі довідок, які видавали експедитори.

Після цього визначалася фактична вартість перевезення, яка була підтверджена актами виконаних робіт. Невідємною частиною актів виконаних робіт були калькуляції, які містили окремо вартість перевезення до митного кордону України (включається до митної вартості) та після нього (не включається до митної вартості).

Позивач вважає, що наведені у довідках відомості підтверджені актами виконаних робіт, що підписані між ним та підприємствами-експедиторами. Ці акти є первинними бухгалтерськими документами, а отже можуть вважатися документальним підтвердженням вартості перевезення до митного кордону України товарів, що ним імпортувалися.

Зазначає, що відповідач нарахував більшу частину податкових зобовязань та штрафних санкцій на підставі первинних бухгалтерських документів, складених між транспортно-експедиційними компаніями та третіми особами-перевізниками, про існування яких Позивач не знає і не повинен знати.

Представник позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які наведені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання зявився, адміністративний позов не визнав з підстав, які наведені у запереченнях №11-23/7343 від 25.08.2010р. Посилаючись на Митний кодекс України, Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України «Про Єдиний митний тариф», Постанову Кабінету Міністрів від 23.12.04р. №1730, постанову Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766, Накази Державної митної служби України від 30.03.06р. №254, від 11.05.06 №370 вважає, що спірні податкові повідомлення винесені відповідно до його повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.

Під час перевірки відповідачем були зроблені запити до підприємств експедиторів та перевізників, які фактично перевозили товари позивача. Одержані відомості свідчать про те, що вартість перевезення товарів, що імпортувалися позивачем, до митного кордону України є більшою, ніж це зазначено у наданих до митного оформлення довідках експедиторів.

Акти виконаних робіт, що складені між позивачем та експедиторами не містять окремо вартості перевезення до митного кордону України, тому не можуть бути використані при визначенні митної вартості товарів. Додані ж до них калькуляції не передбачені Постановою КМ України №1766 від 20.12.06 як документи, якими експедитор може підтверджувати вартість перевезення. Такі калькуляції застосовуються у випадках, коли перевезення здійснюється самим імпортером, а у спірних відносинах перевезення здійснювалося залученими перевізниками.

За таких підстав просить у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи суд встановив.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «Виола» зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 10.033.2006р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №314308, код ЄДРПОУ 31272278.

На підставі ст. ст. 41, 60, 69 Митного кодексу України, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.04р. №1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України», та згідно наказу Східної митниці від 24.12.09 №933 «Про проведення позапланової перевірки» відповідачем була проведена позапланова перевірка стану дотримання ТОВ «ПФ «Виола» вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період 26.12.06 -26.12.09 відповідно до затвердженої програми перевірки.

Результати перевірки викладені у акті № 6-ПЗ/10/700000000/0031272278 від 29.06.2010р. (надалі Акт перевірки).

Так у ньому зазначено, що під час перевірки відповідачем встановлено здійснення позивачем імпортування вантажів (овочі консервовані) у вказаний період на умовах поставки FCA загальною фактурною вартістю 18677775,55 грн.

Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України (надалі МК України) митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема (п.5 ч.2) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. «б» ч. 3 ст. 267 МК України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Пунктом 8 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. N 1766встановлено, що для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до Митного кодексу України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також один з перелічених у цьому пунктів документів.

Серед цих документів наявні зокрема: рахунок-фактура від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; довідка підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Під час здійснення контрольно-перевірочних заходів відповідачем були вибірково направлені запити до безпосередніх перевізників та транспортно-експедиторських фірм за ВМД, перелік яких наведений а додатку №3 до Акту перевірки.

Копії цих запитів та відповідей на них наявні у матеріалах справи.

Так, наприклад, відповідачем було встановлено, що згідно рахунку №59632 від 02.06.2009р., отриманого від ТОВ «Камаз-Транс-Сервіс», вартість перевезення до митного кордону України товару, оформленого за ВМД № 700000002/9/4963 від 02.06.2009р. на умовах поставки FCА становить 7604,55 грн. (загальна сума рахунку становить 11415,75 грн. з урахуванням ПДВ 635,20 грн.), у той час як при митному оформленні вантажу до митної вартості включено транспортні витрати у розмірі 1900 грн., що призвело до заниження митної вартості товарів, оформлених за даною ВМД на суму 5704,55 грн. (транспортування вантажу здійснено із залученням експедиторської фірми ТОВ «Глобалтранс»).

Під час проведення перевірки ТОВ «ПФ «Виола» надало рахунок-фактуру №8 від 02.06.2009р., виставлений ТОВ «Глобалтранс», в якому зазначено вартість траспортно-експедиціних послуг по маршруту Угорщина-Україна у розмірі 17504,15 грн. (акт виконаних робіт від 02.06.2009р. №8). У зазначених документах відсутній розподіл загальної суми понесених транспортних витрат по іноземній території та по території України. В той же, час загальна сума транспортних витрат по перевезенню вантажу, зазначена у довідці про транспортні витрати по перевезенню вантажів, предявлена у митні органи становить 5150грн. (транспортні витрати до митного кордону України 1900грн.).

Виходячи з результатів зіставлення відомостей, зазначених у ВМД, документів, які надавалися під час митного оформлення (інвойси, довідки про транспортні витрати, рахунки експедиторів), фактичних даних бухгалтерського та податкового обліку позивача (акти виконаних робіт, рахунки експедиторів на оплату транспортних послуг) та отриманих відповідей на зазначені вище запити відповідачем встановлена невідповідність між розміром заявлених під час митного оформлення та фактично сплачених експедитору (перевізнику) послуг (додаток 2 до Акту перевірки). Сума, яка підлягає включенню до митної вартості складає 930825,12 грн.

Таким чином, перевіркою дотримання ТОВ «ПФ «Виола» вимог законодавства України з питань митної справи встановлено порушення ст. 267 Митного кодексу України, п. 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 в частині недостовірності задекларованих витрат на транспортування імпортованих товарів, що призвело до недоборів податків та інших обовязкових митних платежів у сумі 324281,11 грн. (ПДВ-208813,46 грн., мито -115467,65 грн.), які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.

На підставі цього акту, відповідно до п.п. «б» п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем були прийняті податкові повідомлення: №35 від 12.07.2010р. про нарахування податкового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій) з мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності (т.1 а.с. 98) у розмірі 173201,48 грн., в тому числі: за основним платежем -115467,65 грн., за штрафними санкціями -57733,83 грн. та №36 з податку на додану вартість у розмірі 313220,48грн., в тому числі: за основним платежем-208813,46 грн., штрафними санкціями -104406,73грн. (т.1 а.с. 100).

У позовній заяві зазначено, що позивачем визнаються помилки щодо визначення вартості транспортних витрат за межами України за інвойсами, що надані перевізниками (наведений перелік) згідно додатку №1 до Акту перевірки. Внаслідок цього позивач визнає правомірність донарахування йому податкових зобовязань з мита у сумі 16313,54 грн. та ПДВ у сумі 21612,5 грн.

Розраховані у відповідності до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафні (фінансові) санкції становлять 50 % від донарахованих сум, тому позивач просить скасувати: податкове повідомлення №35 у частині визначення податкового зобовязання з мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності у розмірі 99154,11 грн. (115467,65 грн. 16313,54 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49577,06 грн. (57733,83 грн. 8156,77 грн.) усього на суму 148 731,17 грн.; податкове повідомлення №36 у частині визначення податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 187200,96 грн. (208813,46 грн. 21612,50 грн.) та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 93600,48 грн. (104406,73 грн. 10806,25 грн.) усього на суму 280861,44 грн. За змістом позовної заяви позивач правильно зазначав реквізити цих повідомлень та суми податкових зобовязань, які ними визначені, у судовому засіданні підтримав саме такі позовні вимоги, тому судом розглядаються позовні вимоги про скасування податкового повідомлення №35 на суму 148731,17 грн. та № 36 на суму 280861,44 грн.

З пояснень представників позивача та відповідача, позовної заяви та заперечень на неї вбачається, що між сторонами відсутній спір щодо математичного розрахунку митної вартості, змісту документів, на підставі яких сторони визначали митну вартість товарів, що імпортувалися позивачем у періоді, що перевірявся та компетенції відповідача з проведення даної перевірки.

Тобто спір стосується виключно правової оцінки документів, на підставі яких підлягає визначенню митна вартість товарів та законності використання при перевірці документів, які були відсутні у позивача.

Суд вважає, що викладені у Акті перевірки висновки відповідача є законними та обґрунтованими виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, відповідно до ст. 267 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема (п.5 ч.2) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до п. «б» ч. 3 ст. 267 МК України до митної вартості не включаються витрати на транспортування після ввезення за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню.

Також відповідно до ст.. 267 МК України використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Пунктом 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження також передбачено, що відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України.

Згідно з ч.3 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Під час митного оформлення позивач на підтвердження вартості перевезення товару до митного кордону України надавав довідки підприємств, з якими у нього були укладені договори на транспортно-експедиційне обслуговування: ТОВ «Глобалтранс» - договір №01/11/09 від 01.11.2009р. (т.2 а.с. 65), ТОВ «Транслайнсервіс» - договір №01/11/TS від 01.11.2007р. (т.2 а.с. 67), ТОВ «Транслайнс логістікс» - договір №20/03/TLL від 01.03.2007р. (т.2 а.с. 69). Дані договори за змістом є ідентичними.

Копії даних довідок наявні у матеріалах справи (т.5 а.с. 14-92).

З наведених вище норм вбачається, що законом встановлені вимоги до цих довідок вони повинні базуватися на обєктивних та документально підтверджених даних, які має право перевірити митний орган.

Відповідно до ч.1 ст. ст. 929, 932 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

Частиною 6 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» передбачено, що у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Як вбачається з 1.1 договорів між позивачем та підприємствами-експедиторами, останні приймають зобовязання від свого імені та за рахунок позивача забезпечити перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Глобалтранс», ТОВ «Транслайнсервіс» та ТОВ «Транслайнс логістікс» надавали позивачеві транспортно-експедиційні послуги із залученням перевізників.

Відповідно до п. 5.1 договорів між вказаними підприємствами та позивачем вартість послуг з транспортно-експедиційного обслуговування включає у себе вартість перевезення та винагороду, яка належить експедитору. Пунктом 5.3 цих договорів встановлено, що розрахунок за транспортно-експедиційні послуги проводиться на підставі рахунку-фактури експедитора та акту про надані послуги. Підставою для виставлення рахунку-фактури та акту про надані послуги є дані шляхових листів, які засвідчені позивачем, а також відмітки позивача у товаросупровідних документах. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, такі документи позивачем не складалися та не засвідчувалися.

В той самийчас частиною 9, 10 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлено, що у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Зважаючи на це, документами, які можуть підтверджувати наведені у довідках підприємств-експедиторів відомості, є рахунки та інші документи, які видані перевізниками, що залучалися ними до перевезення вантажів позивача.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем були витребувані у вказаних підприємств рахунки, які були отримані ними від перевізників. Крім того, відповідачем були надіслані запити щодо надання документів на підтвердження вартості послуг з перевезення безпосередньо до перевізників, які залучалися підприємствами - експедиторами. Копії отриманих відповідачем документів наявні у матеріалах справи (т.2 а.с. 125- 250, т. 3 а.с. 1-18). Наведені у даних документах відомості систематизовані у додатках до Акту перевірки №1 та 2.

З вказаних документів вбачається, що рахунками-фактурами та актами виконаних робіт частково не підтверджуються (наведені без виділення вартості до кордону) та частково спростовуються відомості щодо вартості перевезення, які наведені у наданих до митного оформлення довідках ТОВ «Глобалтранс», ТОВ «Транслайнсервіс» та ТОВ «Транслайнс логістікс».

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вже зазначалося, відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Таким чином, надані на підтвердження вартості перевезення до кордону України довідки підприємств-експедиторів мають відповідати документам, виданим підприємствами-перевізниками. Під час перевірки відповідачем встановлена невідповідність вказаних довідок та документів, у звязку з чим ним правомірно донараховані податкові зобовязання за спірними податковими повідомленнями.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на наявність актів виконаних робіт та калькуляцій, які є первинними документами та підтверджують наведені підприємствами-експедиторами у довідках відомості. Вказані акти та калькуляції складені тими самими експедиторами, а не залученими ними особами. Як вже зазначалося, у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, а тому калькуляції експедитора за відсутності документів від перевізників не можуть виступати документальним підтвердженням вартості перевезення вантажів до митного кордону України.

За таких обставин доводи позивача не спростовують викладену у Акті перевірки висновки відповідача про те, що задекларована ним митна вартість товарів не базується на обєктивних та документально підтверджених даних. Зважаючи на це позовні вимоги про скасування податкових повідомлень №35 та № 36 від 12.07.2010р. у частині визначення податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 148731,17 грн. та 280861,44 грн. задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України стягненню не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватна фірма «ВИОЛА» до Східної митниці Державної митної служби України про скасування податкового повідомлення №35 від 12.07.2010р. у частині визначення податкових зобовязань з мита на товари, що ввозяться на митну територію України субєктами підприємницької діяльності з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 148731,17 грн. та про скасування податкового повідомлення №36 від 12.07.2010 року у частині визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у сумі 280861,44 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 24 листопада 2010р. Постанова виготовлена в повному обсязі 29 листопада 2010р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.