Постанова № 12691000, 25.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 р. справа № 2а-25372/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Стойки В.В.

при секретаріКуркині В.В.

за участю

представника позивача Панченко Н.А.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши позовну заяву Донецького міського центра зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов*язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття,

В С Т А Н О В И В:

Донецький міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов*язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття.

За результатами проведення перевірки страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним було отримано інформацію про те, що відповідач в період знаходження на обліку як безробітна, працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профі Лаб», що підтверджено повідомленням ТОВ «Профі Лаб» від 30.09.2010 року, витягами з наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи.

У звязку з наведеним 05 жовтня 2010 року заступником директора - начальником Будьонівсько-Пролетарської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості прийнято наказ про повернення незаконно отриманих відповідачем коштів за період з 12 січня 2009 року по 12 серпня 2009 року в розмірі 5391 грн. 33 коп., про що на її адресу направлено лист від 06 жовтня 2010 року №01-1222. Оскільки зазначена в листі сума сплачена не була, тому просив стягнути її з відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала, пояснивши, що дійсно нею було незаконно отримано матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 5391,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст. 156 КАС України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими ст. 112 КАС України.

Згідно вимог ст. 112 КАС України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання адміністративного позову, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

11 серпня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Будьонівсько-Пролетарської міжрайонної філії Донецького міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття із заявою про надання статусу безробітної.

Заяву було задоволено, відповідачу з 18 серпня 2008 року призначено допомогу по безробіттю.

Позивачем проведено перевірку страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним і встановлено, що відповідно до повідомлення ТОВ «Профі Лаб» від 16 вересня 2010 року, витягу з наказу №1-К від 12 січня 2009 року про прийняття на роботу, витягу з наказу №79-К від 03 червня 2009 року про звільнення з роботи, довідки про доходи ОСОБА_2 за період з 12.01.2009 року по 03.06.2009 р. відповідач працювала на посаді спеціаліста з методів розширення ринку збуту за сумісництвом на умовах неповного робочого дня у ТОВ «Профі Лаб».

Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, вона центр зайнятості не повідомляла.

05 жовтня 2010 року прийнято наказ №НТ 101005 про повернення незаконно отриманих відповідачем коштів за період з 12 січня 2009 року по 12 серпня 2009 року в розмірі 5391 грн. 33 коп., про що на її адресу направлено лист від 06 жовтня 2010 року №01-1222.

Судом також встановлено, що у період з 12 січня 2009 року по 03 червня 2009 року ОСОБА_2 працювала на посаді спеціаліста з методів розширення ринку збуту за сумісництвом на умовах неповного робочого дня у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Профі Лаб».

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.

Статтею 1 Закону України “Про зайнятість населення” передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна, але працювала, тобто належала до зайнятого населення, що виключало можливість виплати їй допомоги по безробіттю.

Про вказані обставини вона центр зайнятості не повідомила, чим порушила вимоги частини 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, яка покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Внаслідок цього її було зайве сплачено допомогу по безробіттю.

Згідно з п. 6.6 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року №307, допомога по безробіттю нараховується до дня останнього відвідування центру зайнятості включно.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

З огляду на наведене та враховуючи вимоги законодавства зайве сплачена допомога по безробіттю підлягає стягненню з відповідача.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.

Керуючись ст.ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Донецького міського центра зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов*язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Донецького міського центра зайнятості суму незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття у розмірі 5391,33 грн. на р/р 37176002002327, ГДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код за ЄДРПОУ 25671511.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 25 листопада 2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.