Ухвала суду № 126895454, 26.11.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27879/24 1-кс/760/13011/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника ТОВ «ІНТЕРТЕРЕМ» - адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 , подане в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТЕРЕМ», про часткове скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2024 року у справі № 760/21939/24, -

в с т а н о в и в:

До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що 13 вересня 2024 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (справа № 760/21939/24) задоволено клопотання прокурора про арешт майна та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 22024101110000151 від 21.02.2024, на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ІНТЕРТЕРЕМ» (код ЄДРПОУ 43832213), відкритих в АТ «Сенс Банк» (МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, із забороною використання та розпорядження, а саме:

-№ НОМЕР_1 (українська гривня), відкритий 28.09.2020;

-№ НОМЕР_2 (українська гривня), відкритий 28.09.2020;

-№ НОМЕР_3 (українська гривня), відкритий 20.07.2021 .

Адвоката вважає, що арешт на вищезазначені рахунки необхідно скасувати в частині видаткових операцій по сплаті аліментів, податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету та виплати заробітної плати працівникам.

Крім того, адвокат що накладення вище зазначеного арешту на майно юридичної особи, яка у кримінальному провадженні немає жодного процесуального статусу, призвело до обмеження права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, що тягне за собою порушення ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які передбачають, що право власності є непорушним.

Також, адвокат зазначає, що станом на сьогодні, у зв`язку з арештом накладеним на рахунки ТОВ «Інтертерем», у товариства починає формуватись податковий борг, а також виник борг перед найманими робітниками по виплаті заробітної плати, який продовжує збільшуватись, що ставить під загрозу настання такого негативного наслідку, як застосування штрафних санкцій та ризик кримінального переслідування.

У зв`язку з зазначеним, адвокат просить, скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді на рахунки ТОВ «ІНТЕРТЕРЕМ» в частині видаткових операцій по сплаті аліментів. податків, зборів, інших обов`язкових платежів до держаного бюджету, в тому числі по сплаті за Депозитарні послуги на рахунок Депозитарної установи, та виплати заробітної плати працівникам, дозволивши здійснення обслуговуючим банками видаткових операцій, виключно по сплаті аліментів, податків, зборів, інших обов`язкових платежів до державного бюджету, в тому числі по сплаті за Депозитарні послуги на рахунок Депозитраної установи, та виплати заробітної плати працівникам.

В судовому засіданні представник володільця майна ТОВ «ІНТЕРТЕРЕМ» - адвоката ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Представник органу досудового розслідування не з`явився будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду клопотання.

Слідчим суддею з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутність прокурора.

Згідно частини 4 статті 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Заслухавши предаставника, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, що слідчими СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 22024101110000151 від 21.02.2024 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 та ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України), за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 111-1 КК України.

13 вересня 2024 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (справа № 760/21939/24) задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Київської міської прокуратури про арешт майна та накладено арешт на майно у кримінальному провадженні № 22024101110000151 від 21.02.2024, на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках ТОВ «ІНТЕРТЕРЕМ» (код ЄДРПОУ 43832213), відкритих в АТ «Сенс Банк» (МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, із забороною використання та розпорядження, а саме:

-№ НОМЕР_1 (українська гривня), відкритий 28.09.2020;

-№ НОМЕР_2 (українська гривня), відкритий 28.09.2020;

-№ НОМЕР_3 (українська гривня), відкритий 20.07.2021.

Слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно прийшов до висновку, що про необхідність накладення арешту на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки матеріалами клопотання було доведено, що підозрюваним ОСОБА_4 здійснюється фактичне розпорядженням майном ТОВ «ІНТЕРТЕРЕМ» (код ЄДРПОУ 43832213) шляхом наявного в нього вирішального випливу на керівництво вказаного господарського товариства через засновника ПрАТ «БА «Інтербудмонтаж» (код ЄДРПОУ 30963768)

Тому, слідчий суддя вважав, що є достатні підстави вважати існування ризиків, що грошові кошти, які можуть знаходитись на розрахункових рахунках ТОВ «ІНТЕРТЕРЕМ» (код ЄДРПОУ 43832213) можуть бути приховані або предані керівництвом вказаного товариства за вказівкою ОСОБА_4 , який підозрюється у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 113, ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Санкцією частини 1 статті 111-2 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Санкцією частини 4 статті 111-1 КК України передбачено покарання у вигляді штрафу до 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від 3 до 5 років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років, та з конфіскацією майна.

Санкцією частини 1 статті 113 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

У частини 3 статті 170 КПК України вказано, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Наведене свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна, оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його втрати, перетворення або іншої передачі майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Враховуючи вказані обставини та проаналізувавши зазначені в ухвалі слідчого судді від 13 вересня 2024 року правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що арешт на вказане вище майно був накладений обґрунтовано та в жодному разі не призвів до надмірного обмеження прав власника, а також в повній мірі відповідав принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини, відповідно до практики ЄСПЛ.

Крім того, адвокатом ОСОБА_3 , не доведено, що у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба, а також, що арешт був накладений необґрунтовано.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання представника володільця майна ТОВ «ІНТЕРТЕРЕМ» - адвоката ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в:

Клопотання - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1