Рішення № 126891935, 28.04.2025, Тростянецький районний суд Сумської області

Справа № 359/5036/24

Провадження № 2/588/28/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2025 року м. Тростянець

Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді ОгієнкаО.О., за участю секретаря судових засідань Гаврилович Я.Д., представника відповідача Борики О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача Кожухівський Я.І. у травні 2024 року звернувся до суду із указаним позовом, який мотивував тим, що 19.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір №2379413 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким останній не виконав обов`язку щодо повернення кредиту.

19.10.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» був укладеного договір факторингу № 19102023, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 на суму 19670,00 грн, з яких: 6000,00грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 13670,00 грн сума заборгованості за відсотками.

Таким чином відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 2379413 від 19.09.2021 у розмірі 19670,00 грн.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

У зв`язку з наведеним, представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № 2379413 у розмірі 19670,00грн, а також судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 19.06.2024 було відкрито провадження у даній справі, вирішено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судовий розгляд.

22.01.2025 представник відповідача подав письмові пояснення по справі, у яких зазначив, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту підписання відповідачем кредитного договору та про надання/перерахування відповідачу грошових коштів за кредитним договором. Представник відповідача вважає, що розмір заборгованості не обґрунтований доказами, сума заборгованості не відповідає дійсності та штучно завищена. Тому представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

27.01.2025 представник позивача подав заяву на виконання ухвали суду про витребування доказів у якій зазначив, що інформація про проведення успішних транзакцій зберігається безпосередньо у кредитодавця, у зв`язку з чим, ТОВ «ФК «ЄАПБ» не володіє оригіналами первинних документів у тому числі й тих, що підтверджують факт перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Крім того, представник позивача 27.01.2025 подав клопотання про витребування доказів, зокрема просив суд витребувати з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію по рахунку відкритому на ім`я відповідача.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві вказав, що просить суд розглядати справу без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав частково, зазначив, що він поспілкувався з відповідачем та останній підтвердив, що укладав кредитний договір та отримував кредит у розмірі 6000 грн, тому немає потреби витребувати інформацію по рахунку відповідача. Разом з тим, представник відповідача заперечив проти стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, посилаючись на те, що його довіритель є військовослужбовцем ЗСУ та учасником бойових дій.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд вважає, що між сторонами мають місце цивільні правовідносини, пов`язані зі спорами про виконання зобов`язань, які виникли за кредитним договором, позов частково обґрунтований і підлягає частковому задоволенню, виходячи із такого.

Судом установлено, що 19.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір №2379413 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачу було надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 30 днів з умовою сплати процентів за зниженою ставкою у розмірі 0,01% на день та за стандартною ставкою у розмірі 1,90% за кожний день. Також сторонами був погоджений графік погашення кредиту та інші умови кредитування (а.с. 5-12).

17.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений додатковий договір до договору №2379413 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, яким сторони погодили продовжити строк кредитування на 30 днів (а.с. 15-16).

Вищевказані договори були укладені між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 у формі електронного документа з відповідними електронними підписами сторін.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Враховуючи положення ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис».

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. В силуст. 12 цього Законуякщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідност. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦКУкраїни договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідност. 642 ЦК Українивідповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК Українивстановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, зі змісту кредитного договору вбачається, що у ньому визначені основні істотні мови, характерні для таких видів договорів, зазначено суму позики, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить підписання цього договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Надані позивачем до кредитних договорів паспорти споживчого кредиту суд не приймає як складову частину вказаних кредитних договорів, зважаючи на те, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Такі висновки суду щодо застосування норм права відповідають висновкам Верховного Суду викладеним у постанові у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало відповідачу кошти у розмірі 6000,00 грн (а.с. 93).

19.10.2023 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» був укладеного договір факторингу № 19102023, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передало (відступило) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 на суму 19670,00 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 13670,00 грн заборгованість за відсотками (а.с.19-23).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи досліджені докази, а також встановлені обставини, суд вважає доведеним, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений 19.09.2021 між ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА».

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Статтею 625ЦК Українивстановлено,що боржникне звільняєтьсявід відповідальностіза неможливістьвиконання нимгрошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконав свої зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на момент відступлення права вимоги, згідно розрахунку первісного кредитора, складала суму у розмірі 19670,00 грн, із яких: 6000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 13670,00 грн заборгованість за відсотками (а.с. 89-92).

Суд не погоджується із вказаними розрахунками зважаючи на таке.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Визначення «особливого періоду» наведено у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 за №3543-XII (далі - Закон № 3543-XII), відповідно до статті 1 якого:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 за № 1932-ХІІ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо темпоральних меж дії особливого періоду в розумінні Закону № 3543-XII, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 серпня 2020 року по справі № 813/402/17 (провадження № 11-609апп19) дійшла висновків, що за змістом наведених вище визначень, навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи.

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такої ж позиції дотримувалось і Міністерство оборони України, про що свідчить лист від 01 жовтня 2015 року №322/2/8417, в якому зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та триває дотепер, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на Сході України.

24 лютого 2022 року Указом Президента України за № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року за №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» о 05 годині 30 хвилин 24 лютого 2022 року в України був введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Як установлено судом на підставі наданих представником відповідача доказів, зокрема довідок виданих військовими частинами 2276, 3027, 3070 та посвідчення військововслужбовця Національної гвардії України ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 08.11.2012 та під час проходження служби брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації: в період з 04.04.2016 по 19.05.2016 у м. Слов`янськ Донецької області; в період з 01.12.2023 по ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Лиман Краматорського району Донецької області, є учасником бойових дій, на даний час проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 73-77).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач є військовослужбовцем, перебуває на військовій службі та під час дії особливого періоду брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій області.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що кредитором в супереч положенням ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» нараховані відповідачеві проценти за користування кредитом.

Отже, суд погоджується із позицією сторони відповідача та вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом не підлягають задоволенню.

Разом із тим, зважаючи на установлені судом обставини про те, що відповідач фактично отримав та користувався кредитнимикоштами,які удобровільному порядку не повернув, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення у примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн.

Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 30,50%, тому витрати позивача на оплату судового збору мають бути стягнуті з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що враховуючи сплачену суму судового збору становить 923,54 грн.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за договором № 2379413 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.09.2021 у розмірі 6000 (шість тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» кошти на відшкодування судових витрат по оплаті судового збору в розмірі 923 (дев`ятсот двадцять три) грн 54 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», адреса місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О. О. Огієнко