Рішення № 126890661, 23.04.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/11135/24

н/п 2/953/719/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановив:

06 грудня 2024 року АТ «Універсал Банк» (далі: позивач) звернулось до ОСОБА_1 (далі: відповідач) з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 18732,96 грн.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на встановлення відповідачем мобільного додатку «Monobank», укладення 04.04.2018 між ним та відповідачем Договору про надання банківських послуг, на підставі якого відповідачу наданий кредит у сумі 15000 грн. у виді встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок, який відповідачем своєчасно не повернутий, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість, що змусило позивача звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечувала посилаючись на неузгодження з позивачем відсоткової ставки за користування кредитними коштами, не надання позивачем виписки по картковому рахунку, не надання оригіналу кредитного договору, заборону стягнення грошових коштів з моменту введення військового стану.

Позивач, наполягаючи на своїх позовних вимогах, зазначив, що нарахування відсотків під час воєнного стану не заборонено законом, підписанням анкети-заяви відповідач погодилась у умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту.

До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились. Представником позивача до позовної заяви долучена заяву про розгляд справи за своєї відсутності, відповідач причину неявки не сповістив.

Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення справи, судом не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце даного судового засідання, суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності сторін.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:

04.04.2018 відповідач звернувся до Акціонерного товариства «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просив відкрити на своє ім`я поточний рахунок та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у Додатку, відповідно до умов Договору.

Відповідач погодився, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов`язується виконувати.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальний залишок за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 18732,96 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд висновує:

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною ч.1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку про його змішану правову природу, а саме, про те, що договір містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Частинами ч.1 та ч.2 ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з не додержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець, у даному випадку АТ «УніверсалБанк».

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України - процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає безпідставними посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», які затверджені 27.11.2021, тоді як анкета-заява підписана 04.04.2018 та Тарифи обслуговування кредитних карт «Чорна», Паспорт споживчого кредиту, долучені до позовної заяви, оскільки вони не підписані відповідачем.

Долучений до відповіді на відзив Паспорт споживчого кредиту, суд також не бере до уваги, за його підписання 07.12.2021 та не доведеності відношення даного паспорту до Договору від 04.04.2018.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ «Універсал Банк», що не підписані відповідачем, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «УніверсалБанк» від 04.04.2018 не зазначена процентна ставка за користування наданими відповідачу коштами, строк на який вони видаються, а також інші складові кредиту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк» розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Як вбачається з Паспорту споживчого кредиту, в якому наявне зауваження, що інформація, що зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 01.01.2023 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, Паспорт споживчого кредиту також не підписаний відповідачкою.

Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, у якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

За таких обставин суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту, якщо така заборгованість має місце.

З матеріалів справи вбачається, відповідачу відкрито поточний рахунок у гривні, максимальний кредитний ліміт по поточному рахунку становить 15 000, 00 грн.

З аналізу розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, шляхом списання з рахунку відповідача необумовлених умовами договору відсотків за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.

Застосування такого алгоритму розрахунку суми боргу призвело до безпідставного, штучного збільшення обліковуваної суми (тіла) кредиту.

Саме в такий спосіб позивач (з урахуванням сум, які вносилися відповідачем на погашення заборгованості) визначив заборгованість за сумою кредиту в розмірі 18732,96 грн.

Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.

З огляду на надані позивачем матеріали, множинність варіантів індивідуальних умов кредитування та відсутність документального підтвердження щодо варіанту, який у передбачений законом спосіб застосовувався у відносинах з відповідачем, доводи позивача щодо умов надання коштів не можуть бути враховані.

Нарахування та пред`явлення до стягнення елементів боргу поза сумою фактично наданих банком коштів, що ґрунтується на факті укладання кредитного договору, за таких умов безпідставне.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів погодження між сторонами розміру процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про те, що внесені відповідачем кошти повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.

З досліджених судом розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу за період з 04.04.2018 по 01.07.2024 з відповідача були неправомірно списано відсотки на загальну суму 34308, 57 грн., внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.

Тобто неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, сплачені позичальником кошти зараховувались банком у порядку черговості, передбаченому ст.534 ЦК України, зокрема спочатку на погашення процентів, а вже потім на погашення кредиту. Проте, банк не довів належними доказами узгодження між сторонами сплату, розмір та порядок нарахування процентів, що свідчить про безпідставне направлення банком сплачених позичальником коштів на погашення процентів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.11.2023 у справі № 619/1384/21.

Приймаючи до уваги, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом і їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, внаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків, розмір списаних відсотків перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту.

На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на вищевказані положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом досліджені усі необхідні основні питання, важливі для ухвалення судового рішення.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 141, 247, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним Договором про надання банківських послуг, відмовити.

Рішення може бути оскаржене у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал банк», ЄДРПОУ 21133352, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 28.04.2025.

Суддя Н.В. Єфіменко