Рішення № 126883862, 24.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року Справа№640/14786/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши впорядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 13 696,70 грн; зобов`язання сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 13 696,70 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів оплати судового збору в розмірі 992,40 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу №640/12258/22 та призначив розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За правилами частини 1статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що згідно Договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2021 року придбала квартиру, та на виконання його умов сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни договору у розмірі 13696,70 грн. Зазначила, що 04 листопада 2021 року звернулася до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених коштів, долучивши до заяви квитанцію про сплату збору, проте відповідач відмовив у зв`язку з відсутністю підстав, вважаючи, що майно не придбавалося вперше. Бездіяльність відповідача щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 13 696,70 грн вважає протиправною, просила задовольнити позов.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що добровільна сплата позивачкою збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна свідчить про те, що майно придбавалося не вперше, що встановив нотаріус.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 ), та особою, що претендує на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

На підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Нацина-Марченко О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 23.01.2023 року за реєстровим № 1919, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , придбано квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2461520580000 і сплачено за неї грошову суму у порядку та на умови, передбачених договором.

Відповідно до пункту 7 договору купівлі-продажу квартири, загальна ціна продажу квартири визначена Сторонами у 1369668,11 (один мільйон триста шістдесят дев`ять шістсот шістдесят вісім 11 коп.) грн без ПДВ.

Судом встановлено на підставі квитанції №0.0.2299521279.1 від 13.10.2021 року матеріалів справи вбачається, що позивачкою сплачено 13696,70 грн, збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна. Зазначені кошти були зараховані на рахунок ГУК у м. Києві/Солом`янський район/24140500, код отримувача: 37993783.

Судом встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо повернення помилково сплаченого збору, до якої додано квитанцію №0.0.2299521279.1 від 13.10.2021 року, що не є спірною обставиною між сторонами.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві надано відповідь листом від 11.11.2021 року №2600-0603-8/179743, відповідно до якої звільнення покупця від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на підставі підпунктів «в» або «г» пункту 15-2 Порядку №1740 можливе за умови наявності зазначених у цих підпунктах інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати судового збору на обов`язкове державне пенсійне страхування. При цьому, обов`язок надання нотаріусу необхідних відомостей та документів (інформації, відомостей, довідок тощо), необхідні для звільнення від сплати збору, покладається на покупця. У зв`язку з прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №866 нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу нерухомого майна встановлює факт придбання його вперше (чи не вперше). Отже, проведена позивачкою сплата збору у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, свідчить про те, що майно придбавалося позивачкою не вперше, що встановив нотаріус. Повідомлено, що до звернення подано не повний пакет документів. Враховуючи визначене, підстави для складання подання на повернення збору з операцій придбання купівлі-продажу нерухомого майна відсутні.

Бездіяльність відповідача щодо не складення подання до Головного управління Державної казначейської служби у м. Києві про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 13 696,70 грн вважає протиправною, просила задовольнити позов.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначенийЗаконом України від 26.06.1997 №400/97-ВР «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон №400/97-ВР).

Відповідно до абзацу першого пункту 9статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій на виконанняЗакону №400/97-ВРрегулює Порядок сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, що затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі - Порядок №1740), зі змінами, які внесені постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набрала чинності 26 вересня 2020 року (далі - Постанова №866).

Згідно з пунктами 15-2, 15-3 Порядку №1740 (у редакції Постанови №866) збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:

б)право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;

в)особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);

г)особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 151 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 152 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Відтак, аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що з 26 вересня 2020 року визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.

У зазначених положеннях пункту 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови №866) деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.

Отже, з огляду на вищенаведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об`єктом сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об`єкт, а і його безоплатну приватизацію.

Отже, з 26.09.2020 року в рамках чинного законодавства держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання котрого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:

- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);

- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід`ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло,

- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).

За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз. 4 п. 15-3 Порядку № 1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що позивачкою виконано вимоги підпункту "в" пункту 15-2 Порядку №1740 щодо подання нотаріусу відповідної заяви і документів при посвідченні договору купівлі-продажу квартири.

Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.

До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.

Тобто, законодавець, у випадку помилкової сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, покладає на особу подання певного пакету документів, встановленого Порядком №1740, для виникнення у пенсійного органу обов`язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.

Як вбачається з матеріалів справи,позивачка при посвідченні договору купівлі-продажу квартири сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 13696,70 грн (1% від вартості квартири), що підтверджуєтьсякопією платіжного доручення акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» №0.0.2299521279.1 від 13.10.2021.

Разом з тим, звертаючись до відповідача з відповідною заявою про повернення помилково сплачених до бюджету коштів, позивачка до заяви не додала дані про невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.

Таким чином, поданий позивачем до відповідача пакет документів є недостатнім (некомплектним) для прийняття позитивного рішення, тому відповідач цілком обґрунтовано відмовив у формування подання про повернення коштів з бюджету.

Водночас, суд звертає увагу, що відмова відповідача не є перешкодою для позивачки повторно звернутися до територіального органу ПФУ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими підпунктом «в» п. 15-2 Порядку № 1740.

Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 року у справі № 280/9714/20.

Суд не приймає посилання позивачки на постанову Верховного суду від 23.04.2019 року, адміністративне провадження №К9901/1306/17, оскільки правові висновки, викладені ній, зроблено до зміни правового регулювання, зокрема, до внесення змін до Постанови №1740.

Суд звертає увагу, що судом не проводиться дослідження питання чи придбавала позивачка нерухомість вперше та чи звільнялася вона від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в минулому, оскільки вказані обставини не були підставою для прийняття спірного рішення відповідачем.

При цьому, суд звертає увагу, що доводи відповідача про те, що добровільна сплата позивачкою спірного збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна свідчить про те, що майно придбавалося не вперше є необґрунтованими, оскільки особа, яка не скористалася механізмом щодо звільнення від сплати збору при купівлі житла вперше на стадії нотаріального посвідчення правочину та помилково сплатила збір, має право скористатися таким порядком вже після посвідчення нотаріусом договору купівлі-продажу житла шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду України з відповідною заявою.

Водночас, позивачкою не було враховано того, що як на стадії нотаріального посвідчення договору, так і на стадії звернення до пенсійного органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів, обов`язковою умовою для звільнення від сплати збору є подання пакету документів, що складається з заяви; відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; даних про невикористання житлових чеків для приватизації.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першоїстатті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятоїстатті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до пункту 10 частини 2статті 245 КАС Українипри вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15,19-21,72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247,255,253-263,293-295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі 24 квітня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова