Ухвала суду № 126844035, 25.03.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/13747/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №62025000000000266 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.

Слідчий зазначив, що Головне слідче управління Державного бюро розслідувань здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000266 від 11.03.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у складі Державної кримінально-виконавчої служби України діяла державна установа «Бердянська виправна колонія (№ 77)», яка була установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснювала правозастосовні та правоохоронні функції.

Згідно із наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2021 № 3371/5 «Про перейменування державної установи «Бердянська виправна колонія (№ 77) та затвердження Положення про неї» вказана установа перейменована в державну установу «Приморська виправна колонія (№ 145)», яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 08563518 та розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 1,

Згідно із положенням про ДУ «Приморська виправна колонія (№ 145)» основним завданням виправної колонії є:

- виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк;

- дотримання прав осіб, які тримаються у виправній колонії, вимог нормативно-правових актів щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації законних прав та інтересів.

Виправна колонія у своїй діяльності керується Конституцією України, Кримінальним, Кримінальним процесуальним, Кримінально-виконавчим кодексами України, Законами України «Про попереднє ув`язнення», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та іншими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до наказу начальника ДУ «Приморська виправна колонія (№ 145)» майора внутрішньої служби ОСОБА_7 призначено на посаду начальника відділення з навчально-виховної та психологічної роботи вказаної установи виконання покарань.

Окрім того, згідно із ч. 1 ст. 2 закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи та установи виконання покарань.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Луганська область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади Російської Федерації (далі - РФ)та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону, порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил РФ (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Міжнародно визнаною датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014.

З моменту установлення РФ із застосуванням збройних формувань контролю над об`єктами нафтогазовидобування України 19.02.2014 та над територією АРК та м. Севастополя, включаючи військові об`єкти та органи державної влади, видачу РФ розпоряджень населенню, що проживає на території АРК та м. Севастополя та подальшу заміну державної влади на вказаній території Російською Федерацією, розміщення РФ військових сил на вказаній території з метою забезпечення влади РФ з 20.02.2014, розпочався міжнародний збройний конфлікт між Україною та РФ, який триває до цього часу.

З метою повномасштабного військового вторгнення, починаючи з 2021 року по лютий 2022 року, на території РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованій території України сконцентрувались значні сили ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм іррегулярні угруповання.

Після цього 24.02.2022 Президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції».

Того самого дня, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та фактично застосовуючи її, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській та інших областях, де здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупували частину вказаної території, у тому числі частину Запорізької області.

На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з урахуванням змін, внесених указами Президента України), в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до теперішнього часу.

Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ та ін.)».

Приблизно 27-28 лютого 2022 року військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії здійснили тимчасову окупацію території міста Бердянськ Запорізької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.

Після встановлення 26.02.2022 збройними формуваннями РФ загального контролю на частині території Запорізької області з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ, державними органами і структурами РФ, функціонально відповідальними за управління тимчасово окупованими територіями, створено підконтрольні РФ самопроголошені органи, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували властиві органам державної влади та органам місцевого самоврядування функції, у тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022, серед інших, Бердянський район (Бердянська міська територіальна громада) Запорізької області віднесені до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Під час тимчасової окупації території України, з моменту силового захвату будівель і території ДУ «Приморська виправна колонія (№ 145)» представниками ЗС РФ, представники окупаційної влади неодноразово схиляли працівників вказаної установи виконання покарань до співпраці та перехід на ворожу сторону, обіцяючи грошове забезпечення на постійній основі та можливість кар`єрного зростання. При цьому представники окупаційної влади що незаконно діяла на тимчасово окупованій території Запорізької області, повернули ДУ «Приморська виправна колонія (№ 145)» колишню назву - «Исправительная колония «Бердянская исправительная колония (№ 77)», яка продовжила своє функціонування та виконання поставлених завдань.

У свою чергу начальник ДУ «Приморська виправна колонія (№ 145)» ОСОБА_8 та деякі інші її працівники продовжили виконувати свої функціональні обов`язки і забезпечувала діяльність установи, незважаючи на те, що згідно із наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5 в цій установі оголошено простій з 14.05.2022 до закінчення дії воєнного стану.

Протягом червня-липня 2022 року окупаційні органи влади на тимчасово окупованій території Запорізької області, а саме так званої «Военно-гражданской администрации города Мелитополь», провели інвентаризацію та реструктуризацію органів і установ виконання покарань, за результатами якої у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.08.2022, представниками окупаційної влади у м. Мелітополь Запорізької області за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 81, утворено непередбачений законодавством України правоохоронний орган - «Управление службы исполнения наказаний по Запорожской области», якому присвоєно реєстраційний номер 4022024621, та на який тимчасово покладено правоохоронні функції, пов`язані із діяльністю з управління та експлуатації в`язниць, виправних колоній та інших місць позбавлення волі, а також щодо надання послуг реабілітаційної допомоги колишнім засудженим.

До складу цього незаконного утворення, яке виконувало функції правоохоронного органу, також увійшла непередбачена законодавством України установа - «Исправительная колония «Бердянская исправительная колония (№ 77)», розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 1, яка виконувала правоохоронні функції, пов`язані із діяльністю з управління та експлуатації в`язниць, виправних колоній та інших місць позбавлення волі, а також щодо надання послуг реабілітаційної допомоги колишнім засудженим.

При цьому, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 01.08.2022, у громадянина України ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вчинення колабораційної діяльності шляхом зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій РФ території Запорізької області.

Так, ОСОБА_6 у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.08.2022, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на отримання на постійній основі грошового забезпечення від російських окупаційних сил у розмірі біля 55 000 російських рублів, надав добровільну згоду та був призначений у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Запорізької області, на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби «Исправительной колонии «Бердянская исправительная колония (№ 77)» Управления службы исполнения наказаний по Запорожской области», яку він займав до моменту ліквідації такої установи у листопаді 2022 року.

Після цього відповідно до указу представника окупаційної влади так званого «губернатора Запорізької області» від 15.11.2023 № 106-у прийнято рішення про ліквідацію «Управление службы исполнения наказаний по Запорожской области».

Натомість на його основі їх основі та матеріальних ресурсах 22.11.2022 представники окупаційної влади на тимчасово окупованих територія Запорізької області створили та зареєстрували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб РФ за номером 1229000000349, індивідуальний податковий номер 9001000271, непередбачений законодавством України правоохоронний орган - «Управление федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области», розташоване за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 81.

До складу цього незаконного утворення, яке виконувало функції правоохоронного органу, також увійшла непередбачена законодавством України установа - «Федеральное казенное учреждение «Исправильтельная колония № 2 Управления федеральной службы исполнения наказаний по запорожской области», створена 13.02.2023 відповідно до Розпорядження Уряду РФ від 23.01.2023 № 97-р та зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб РФ за номером 1239000003660, індивідуальний податковий номер 9002010890, розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 1, яка виконувала правоохоронні функції, пов`язані із діяльністю з управління та експлуатації в`язниць, виправних колоній та інших місць позбавлення волі, а також щодо надання послуг реабілітаційної допомоги колишнім засудженим.

При цьому, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 19.04.2023, у громадянина України ОСОБА_6 виник злочинний умисел на продовження колабораційної діяльності шляхом зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій РФ території Запорізької області.

Так, ОСОБА_6 у не встановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 19.04.2023, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на отримання на постійній основі грошового забезпечення від російських окупаційних сил, надав добровільну згоду та був призначений у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Запорізької області, на посаду начальника відділення соціально-психологічної служби «Федерального казенного учреждения «Исправильтельная колония № 2 Управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области».

31.01.2025 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Обставини вчинення ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення підтверджуються зібраними під час досудового розслідування доказами.

Повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, складено 31.01.2025, однак у зв`язку із переховуванням підозрюваним на тимчасово окупованій території Запорізької області, що унеможливлювало вручення повідомлення особисто, опубліковано 03.02.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора і 12.02.2025 в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр».

Одночасно опубліковані повістки про виклик підозрюваного ОСОБА_6 для проведення слідчих і процесуальних дій на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора і в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр». Однак за жодним із цих викликів підозрюваний ОСОБА_6 не з`явився і будь-яких даних про своє місце перебування або поважні причини неявки не повідомила.

У зв`язку із цим, підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у розшук, у тому числі міжнародний, здійснення якого доручено співробітникам Служби безпеки України.

Проведеними оперативно-розшуковими заходами підтверджено факт, перебування ОСОБА_6 на тимчасово окупованій території Запорізької області.

Підозрюваний ОСОБА_6 , який за матеріалами досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, переховується від органу досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території Запорізької області, достовірно знаючи, що за вчинене кримінальне правопорушення його розшукують правоохоронні органи.

Окрім того, з урахуванням того, що ОСОБА_6 тривалий час працював в правоохоронних органах, він має необхідні та достатні знання, що стосуються здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тактики проведення слідчих і розшукових дій. Саме це може надати йому можливість переховуватися від органу досудового розслідування та суду протягом тривалого часу, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також варто врахувати, що за час перебування на тимчасово окупованій території України, співпрацюючи із окупаційною владою, ОСОБА_6 може отримати інші документи, що посвідчують його особу, змінивши свої анкетні дані, що дозволить йому вільно виїжджати за межі України та уникати застосованих заходів міжнародного розшуку.

На теперішній час органом досудового розслідування у співпраці із Службою безпеки України вживаються необхідні заходи для розміщення так званого «червоного циркуляру» про міжнародний розшук підозрюваного ОСОБА_6 у базах розшуку Інтерполу.

Відповідно до внутрішніх інструкцій для виставлення так званого «червоного циркуляру» про міжнародний розшук підозрюваного до Українського бюро Інтерполу необхідно надати засвідчену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час досудового розслідування наразі вжито всі можливі заходи щодо розшуку та затримання підозрюваного ОСОБА_6 , однак аналіз зібраної інформації дає підстави вважати, що останній перебуває і переховується на тимчасово окупованій частині території України, а саме непідконтрольній українській владі окупованій частині Запорізької області.

З огляду на викладене підозрюваному ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних зобов`язань щодо не ухиленню від слідства та суду, виконанню процесуальних рішень, не перешкоджанню встановлення істини по справі.

У разі обрання більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний ОСОБА_6 , знаючи про ступінь тяжкості міри покарання, може і надалі ухилятися від явки та переховуватися від органів досудового розслідування і суду.

Підсумовуючи клопотання, слідчий просив обрати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, у зв`язку із участю в слідчих діях та неможливістю вчасно прибути до суду.

Слідчим суддею, з урахуванням думки учасників провадження, зайнятості захисника в слідчих діях в рамках іншого кримінального провадження, що перешкодило йому безпосередньо з`явитися в судове засідання, належної якості відеоконференцзв`язку, з метою забезпечення участі захисника при розгляді клопотання слідчого та оперативності судового провадження, визнано можливим провести судове засідання за участю захисника ОСОБА_4 в режимі дистанційного судового провадження за допомогою відеоконференції.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з викладених в ньому підстав, просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, вважав його необґрунтованим та передчасним. Зазначив, що не мав змоги зв`язатися з підозрюваним для узгодження позиції, оскільки контакти останнього відсутні, його місцезнаходження невідоме. Просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Вислухавши позиції сторін та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя надходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні даного клопотання підлягають встановленню та врахуванню обставини, визначені ч. 1 ст. 178, ч. 1 ст. 194 КПК України, та підстави застосування запобіжного заходу, визначені ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.

Як вбачається з матеріалів, що долучені до клопотання, 31.01.2025 в рамках кримінального провадження №42017081120000094 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено та погоджено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України /том 1 а. м. 23-31/.

Письмове повідомлення про підозру в день його складення ОСОБА_6 вручене не було у зв`язку із неможливістю такого вручення, а тому останнього було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, у спосіб, передбачений ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України, а саме шляхом друкування вказаного повідомлення про підозру у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр» випуск від 12.02.2025 №32 (7957) та 03.02.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора /том 1 а. м. 35, 37-38/.

Таким чином, при врученні ОСОБА_6 повідомлення про підозру від 31.01.2025 вимоги ст. ст. 276-279, 135 КПК України дотримані, ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного.

Окрім того, ОСОБА_6 викликався до слідчого для вручення повідомлення про підозру та допиту в якості підозрюваного на 06.02.2025, 17.02.2025, 18.02.2025, 19.02.2025. Вказані повістки відповідно до вимог ст. 135 КПК України були розміщені у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газетах «Урядовий кур`єр», випуск від 01.02.2025 №25 (7950), випуск від 12.02.2025 №32 (7957), та 03.02.2025 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора /том 1 а. м. 33-38/. Натомість, підозрюваний ОСОБА_6 до слідчого не з`явився, причини неприбуття не повідомив.

Виходячи з наявних у наданих суду матеріалах даних, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Зокрема, такі дані підтверджуються: повідомленням УСБ України в Тернопільській області про вчинення кримінального правопорушення від 08.08.2024 /том 1 а. м. 45-46/, рапортом ВКР УСБ України в Тернопільській області від 08.08.2024 з додатками /том 1 а. м. 47-61/, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2024, 26.04.2024, 25.04.2024 /том 1 а. м. 69-83, том 2 а. м. 37-51/, протоколом огляду від 19.08.2024 /том 1 а. м. 85-94/, протоколом за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 15.03.2024 /том 1 а. м. 95-126/, протоколами допиту свідків ОСОБА_9 від 25.04.2024, ОСОБА_10 , ОСОБА_11 від 26.04.2024, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 від 29.04.2022 /том 2 а. м. 1-15, 17-36, 52-65/, актами огляду від 30.04.2024 /том 2 а. м. 197-213/, протоколами огляду від 08.08.2024 /том 2 а. м. 221-243/.

11.03.2025 постановою прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 виділено з матеріалів кримінального провадження №42017081120000094 від 25.10.2017 в окреме кримінальне провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України. Виділеним матеріалам присвоєно номер кримінального провадження №62025000000000266 /том 1 а. м. 130-131/.

07.02.2025 постановою слідчого ГСУ ДБР ОСОБА_15 підозрюваного ОСОБА_6 оголошено у національний та міжнародний розшуки. Здійснення розшуку доручено співробітникам Управління СБ України в Тернопільській області /том 1 а. м. 39-40/.

Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_16 від 10.03.2025 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017081120000094 до трьох місяців, тобто до 16.04.2025 /том 1 а. м. 19-22/.

Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_6 обіймає посаду т. зв. «начальника отделения СПС» у незаконно створеному органі окупаційної адміністрації держави-агресора «федеральное казенное учреждение «исправительная колония №2» управления федеральной службы исполнения наказаний по Запорожской области», користується російським номером мобільного телефону НОМЕР_1 /том 1 а. м. 65-68/.

З урахуванням викладеного вважаю доведеним, що ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та суду, чим підтверджується існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, вбачається з огляду на те, що підозрюваний може і надалі вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки встановленими на даний час відомостями підтверджується той факт, що підозрюваний досі приймає сторону окупаційної влади РФ, їхні погляди та переконання, як до повідомлення про підозру останньому так і після, постійно здійснює діяння, пов`язані зі шкодою державній та інформаційній безпеці України.

Із врахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тривалої неналежної процесуальної поведінки підозрюваного та переховування від органу досудового розслідування, слідчий суддя приходить до висновку, що зазначені вище ризики є реальними та стійкими.

Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, існування в провадженні передбачених ст. 177 КПК України ризиків щодо ОСОБА_6 , наявності обґрунтованих підстав вважати, що підозрюваний переховується від суду, перебуває на тимчасово окупованій території України з метою уникнення кримінальної відповідальності, у зв`язку із чим оголошений у державний та міжнародний розшук, вважаю наявними підстави згідно ч. 6 ст. 193 КПК України для обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до абз. 7 ч. 4 ст. 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

З урахуванням оголошення ОСОБА_6 у міжнародний розшук, даних щодо його перебування на тимчасово окупованій території України з метою уникнення кримінальної відповідальності, при обранні щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підстави для визначення застави відсутні.

На підставі та керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176, 177, 178, 183, 184, ч. 6 ст. 193, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Обрати у кримінальному провадженні №62025000000000266 відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Питання про застосування до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, після затримання останнього і не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження підлягає розгляду слідчим суддею, судом за участю підозрюваного, обвинуваченого.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1