Рішення № 126838427, 18.04.2025, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/32039/24

Провадження № 2/686/1833/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Продана Б.Г., за участю секретаря судового засідання Боднар А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу № 686/32039/24 за позовом акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

встановив:

Позивач, АТ «ПУМБ», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, зазначивши, що 19.02.2018 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 57767,97 грн., 06.09.2021 року отримав кредит на суму 25974 грн., а 24.11.2021 року кредит на суму 33000 грн. Відповідач належним чином зобов`язання по поверненню коштів не виконує. Позивач просить стягнути заборгованість по кредиту на загальну суму 179103,07 грн. та судові витрати по справі.

02.12.2024 року по справі відкрито провадження, призначено підготовче засідання.

22.01.2025 року справу призначено до слухання по суті.

08.04.2025 року представником відповідача надано відзив на позов, проти позовних вимог заперечує, вказує, що позивач самостійно збільшував кредитний ліміт, а відповідач такі умови не погоджував. Також позивач просить стягнути комісію, що у період дії воєнного стану є незаконним. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про слухання справи у його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник відповідача подав заяву про слухання справи у його відсутності, проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.02.2018 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №200983800301, за яким позичальнику видано кредит у сумі 57767.97 грн.; 06.09.2021 кредитний договір №1001963507401, за яким ОСОБА_1 видано кредит у сумі 25974 грн., а 24.11.2021 року кредитний договір №1002023989401, за яким позичальнику видано кредит у сумі 33000 грн. Копії договорів додаються.

На виконання умов договорів банк свої зобов`язання виконав належним чином, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте останній свої зобов`язання належним чином не виконував, систематично порушуючи умови кредитних договорів, в результаті чого виникла наступна заборгованість:

По кредитному договору від 19.02.2018 № 200983800301 86 235,64 грн., з яких: 57 767.97 грн. заборгованість за кредитом; 28 467.67 грн. заборгованість процентами; 0 грн. заборгованість за комісією;

По кредитному договору від 06.09.2021 № 1001963507401- 41 138,59 грн., з яких: 22720,25 грн. заборгованість за кредитом; 5,80 грн. заборгованість процентами; 18412,54 грн. заборгованість за комісією;

По кредитному договору від 24.11.2021 № 1002023989401- 51728,84 грн., з яких: 32016,97 грн. заборгованість за кредитом; 8,53 грн. заборгованість процентами; 19703,34 грн. заборгованість за комісією.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання, тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками, необхідно задовольнити, оскільки відповідачем порушено умови кредитних договорів та не виконано взятих на себе зобов`язань.

При цьому суд критично оцінює заперечення відповідача на позов в тій частині, що позивач самостійно збільшував кредитний ліміт, а відповідач такі умови не погоджував, оскільки в матеріалах справи містяться копії договорів від 19.02.2018 року №200983800301, від 06.09.2021 року №1001963507401, від 24.11.2021 року №1002023989401, які підписані позичальником. В договорах прописано суми позики та умови на яких вони надаються. А тому в цій частині позовні вимоги є доведеними та підлягають до задоволення.

Окрім боргу за тілом кредиту та відсотками, позивач нарахував 18412,54 грн. комісії за договором №1001963507401-41138.59 та 19703,34 грн. комісії за договором №1002023989401-51728.84.

Щодо зазначених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Судом установлено, що умовами кредитного договору від 06.09.2021 року №1001963507401-41138.59 передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту, яка складає 1036,36 грн. щомісяця, умовами кредитного договору №1002023989401-51728.84 від 24.11.2021 року передбачено сплату позичальником комісії за надання кредиту, яка складає 1316,70 грн. щомісяця.

При цьому в кредитних договорах не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваних кредитних договорів, а тому положення кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію в розмірі 1036,36 грн. та 1316,70 грн. щомісячно, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення комісії є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 19.02.2018 № 200983800301 в розмірі 86 235,64 грн., з яких: 57767,97 грн. заборгованість за кредитом; 28467,67 грн. заборгованість процентами; по кредитному договору від 06.09.2021 № 1001963507401- 22720,25 грн. заборгованість за кредитом; 5,80 грн. заборгованість процентами; по кредитному договору від 24.11.2021 № 1002023989401- 32016,97 грн. заборгованість за кредитом; 8,53 грн. заборгованість процентами та судовий збір, в решті позовних вимог слід відмовити.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених вимог. Позов заявлено з ціною 179103,07 грн. та задоволено на суму 140987,19 грн., тобто на 78,71% (140987,19*100:179103,07) Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1906,67 грн. (2422,40*78,71:100).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 265 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 549, 629, 610, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, 04070, м. Київ, вул. Андріївська 4) заборгованість в сумі 140987,19 грн. та судові витрати по справі в сумі 1906,67 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 24.04.2025 року.

Суддя: