Рішення № 126814479, 23.04.2025, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2025 р. № 400/694/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, провизнання протиправним та скасування наказу від 12.12.2024 року № 472-о; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу 46 665,08 грн,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі відповідач, ГУ ДПС), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12.12.2024 року №472-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору забезпечення відомчого контролю Головного управління ДПС у Миколаївській області;

- стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку середньомісячної заробітної плати в розмірі 46665,08 грн, починаючи з 27.12.2024 року по дату набрання законної сили судового рішення в даній справі, на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою від 27.01.2025 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем порушено його права під час проведення скорочення, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» йому повинні були запропоновані посади для переведення, якими він мав можливість би скористатися.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію аргументував тим, що позивачу відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про державну службу» пропонувалися на вибір переведення на інші рівнозначні посади державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а саме: головного державного інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки, у сфері матеріального виробництва, торгівлі та послуг управління податкового аудиту ГУ ДПС у Миколаївській області; головного державного інспектора відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Миколаївській області; головного державного інспектора відділу трансферного ціноутворення ГУ ДПС у Миколаївській області; головного державного інспектора Первомайського відділу податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Миколаївській області.

Таким чином, ГУ ДПС було запропоновано позивачу переведення на іншу посаду, що підтверджується останнім у позовній заяві, проте станом на 26.12.2024 року (день звільнення) згоди на переведення на одну із запропонованих посад від нього не надходило.

Строки, визначені ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», відповідачем не порушено, оскільки звільнення було проведено не раніше 30 днів після відповідного попередження про звільнення.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Відповідно до наказу ГУ ДПС від 19.05.2021 року № 418 «Про визначення переможців конкурсів на зайняття посад державної служби категорії «Б» позивача призначено на посаду завідувач сектору відомчого контролю.

18.07.2024 року постановою Кабінету Міністрів України № 832 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», а саме: змінено граничну чисельність працівників територіальних органів ДПС: з 22572 на 19281, та скорочення чисельності працівників ДПС на 3291 осіб у територіальних органах ДПС.

Відповідно до наказу ГУ ДПС від 08.11.2024 року № 62-ф «Про введення в дію переліку № 1 змін до штатного розпису на 2024 рік ГУ ДПС у Миколаївській області» внаслідок зміни структури та штатного розпису державного органу (штатний розпис на 2024 рік ГУ, затверджений в.о. Голови ДПС України Тетяною Кірієнко від 08.11.2024 року) у ГУ ДПС відбулось скорочення посад державної служби, зокрема, завідувача сектору забезпечення відомчого контролю ГУ ДПС, яку обіймав ОСОБА_1

22.11.2024 року в.о. начальника ГУ ДПС направив на адресу позивача Попередження про припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення та наступне звільнення.

Одночасно з цим, ОСОБА_1 запропоновано переведення на посади:

- головного державного інспектора відділу перевірок платників основних галузей економіки, у сфері матеріального виробництва, торгівлі та послуг управління податкового аудиту ГУ ДПС у Миколаївській області;

- головного державного інспектора відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Миколаївській області;

- головного державного інспектора відділу трансферного ціноутворення ГУ ДПС у Миколаївській області;

- головного державного інспектора Первомайського відділу податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДПС у Миколаївській області.

12.12.2024 року ГУ ДПС видано наказ № 472-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого, державна служба ОСОБА_1 припинена та він звільнений з посади завідувач сектору відомчого контролю Головного управління ДПС у Миколаївській області з 23.12.2024 року.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.

При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що у цьому випадку дійсно мало місце скорочення чисельності та штату державного органу, оскільки рішення про зміну штатного розкладу та зменшення чисельності працівників на 3291 осіб прийнято Кабінетом Міністрів України, а за таких обставин, у відповідача були всі підстави для прийняття відповідного рішення про скорочення власних працівників.

З приводу аргументу позивачці про те, що відповідачем не дотримано її право на скористатися правом на переведення на іншу рівнозначну посаду протягом 30 днів, суд вважає необхідним зазначити наступне:

Позивач був попереджений про майбутнє звільнення 22.11.2024 року, а звільнений з державною служби 26.12.2024 року. Між 22.11.2024 року та 26.12.2024 року пройшло 34 календарних дні. При цьому, можливість переведення на рівнозначну посаду державної служби або, або на нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, ОСОБА_2 також було запропоновано 22.11.2024 року.

Тобто, також протягом 34 днів, позивач мав можливість подати заяву про надання згоди на відповідне переведення. Але, як зазначив позивач, він таку заяву не подавав, оскільки запропоновані посади його не влаштовують.

Тобто, на переконання суду, відповідачем в повному обсязі виконано вимогу передбачену ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» щодо надання пропозиції про переведення на іншу рівнозначну посаду, але переведення не відбулося в наслідок відсутності згоди на таке переведення від самого позивача.

Щодо того, що наказ про звільнення позивача виданий 12.12.2024 року, то це жодним чином не скорочує 30 денний строк завчасного попередження, оскільки в самому наказі визначені дата звільнення з 26.12.2024 року, тобто після спливу 30-ти денного строку. Навіть після 12.12.2024 року, до 26.12.2024 року позивач не був позбавлений права подати заяву про надання згоду на переведення на іншу посаду. Оскільки, він таку заяву не подав, суд не вбачає що видання наказу про звільнення наперед, якимось чином порушило його права на можливість переведення.

Більш того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 87 Закону України «Про державну службу» прямо передбачає можливість видання наказів про звільнення з визначеною на майбутнє датою.

Враховуючи викладене, суд не вбачає протиправності у виданні ГУ ДПС наказу від 12.12.2024 року № 472-о про припинення державної служби.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) про: визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС у Миколаївській області від 12.12.2024 року №472-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 »; поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору забезпечення відомчого контролю Головного управління ДПС у Миколаївській області; стягнення з Головного управління ДПС у Миколаївській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку середньомісячної заробітної плати в розмірі 46665,08 грн, починаючи з 27.12.2024 року по дату набрання законної сили судового рішення в даній справі, на користь ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 23.04.2025 року.

Суддя О.В. Малих