Рішення № 126813893, 22.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року справа №320/29242/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, Кадрового центру Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач-1), Кадрового центру Збройних Сил України (далі - відповідач-2), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (ЄДРПОУ 22990368) та Кадрового центру Збройних Сил України (ЄДРПОУ 24978578) щодо не виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (ЄДРПОУ 22990368) та Кадровий центр Збройних Сил України (ЄДРПОУ 24978578) нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.03.2023 позивача було звільнено з військової служби у запас, проте в порушення абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» під час звільнення з військової служби не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач-1 та відповідач-2 не скористались своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, хоча ухвала про відкриття провадження у справі їм надсилалась.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідачем-2 на виконання вимоги ухвали суду від 11.10.2023 надано витяг із наказу начальника Кадрового центру Збройних Сил України (по стройовій частині) від 21.03.2023 №58 про звільнення майора ОСОБА_1 .

Відповідно до частини дев`ятої статті 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

А відтак враховуючи положення частини дев`ятої статті 80, частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачами відзивів у встановлений судом строк без поважних причин.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 03.03.2023 № 439 ОСОБА_1 (позивач) звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Підставою для звільнення було вказано: «один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років».

Відповідно до наказу начальника Кадрового центру Збройних Сил України по стройовій частині) від 21.03.2023 № 58 позивача виключено зі списків особового складу Кадрового центру та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно вказаного наказу від 21.03.2023 № 58 щодо позивача:

- виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, грошову надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 10 % посадового окладу, щомісячну премію у розмірі 390% посадового окладу за період з 01 по 21.03.2023;

- щорічна основна відпустка за 2022-2023 роки не використана. Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виплатити грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 08 діб невикористаної щорічної основної відпустки за період з 01 січня по 21 березня 2023 року;

- відпустка за сімейними обставинами зі збереженням грошового забезпечення за 2023 рік, не надавалась;

- грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, у розмірі місячного грошового забезпечення, отримала;

- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами), не отримувала;

- відповідно до вимог статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як учаснику бойових дій, виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки в кількості 56 днів, із них: за 2020 рік - 14 днів, за 2021 рік - 14 днів, за 2022 рік - 14 днів, за 2023 рік - 14 днів»;

- постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечена;

- грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення не отримувала;

- підйомна допомога за 2023 рік не виплачувалась;

- вислуга років у Збройних Силах України станом на 21 березня 2023 року складає: загальна - 28 (двадцять вісім) років 10 (десять) місяців, 22 (двадцять два) дні, із них: календарна - 28 (двадцять вісім) років 04 (чотири) місяці 24 (двадцять чотири) дні, пільгова (ООС) - 05 (п`ять) місяців 28 (двадцять вісім) днів.

Позивач звернувся до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України з листом, в якому просила надати інформацію стосовно нарахування та виплати їй одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку із звільненням з військової служби, на яку позивач маю право відповідно до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Листом від 19.05.2023 № 305/974 відповідач-1 повідомив позивача, що у Фінансового управління немає підстав для здійснення нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку із звільненням з військової служби.

Відмова вмотивована тим, що під час дії воєнного стану, чинним законодавством передбачена можливість звільнення військовослужбовців за сімейним обставинами та іншими поважними причинами (відповідно до підпункту "ґ" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), проте їм не передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (за винятком відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше).

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII).

Згідно статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

За приписами частини другої цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим частини другої статті 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи на момент звільнення позивача з військової служби вислуга років у Збройних Силах України складала: загальна - 28 (двадцять вісім) років 10 (десять) місяців, 22 (двадцять два) дні.

Однак, позивачу під час звільнення з військової служби не була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що передбачена абзацом першим частини другої статті 15 Закону № 2011-XII.

Як вбачається з листа Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 19.05.2023 № 305/974 позивачу відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги з тих підстав, що на думку відповідача-1, пунктом 3 Розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 установлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі звільненні з військової служби (в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше) здійснюється особам офіцерського складу, які проходять кадрову військову службу та звільняються зі служби за власним бажанням, іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються зі служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, визначених Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 (яка не застосовується під час дії воєнного стану). Водночас, під час дії воєнного стану, чинним законодавством передбачена можливість звільнення військовослужбовців за сімейним обставинами та іншими поважними причинами (відповідно до підпункту "ґ" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"), проте їм не передбачена виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (за винятком відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше).

З цього приводу суд зазначає наступне.

12.06.2013 постановою Кабінету Міністрів України № 413 затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі - Перелік № 413).

Відповідно до Переліку №413 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:

виховання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);

утримання матір`ю (батьком) - військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом I чи II групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв`язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);

укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;

хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім`ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім`ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;

необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;

наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;

неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);

довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено «Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» (далі - Порядок № 260).

Пунктом 1 Порядку № 260 визначено, що цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Проте суд зазначає, що зазначений вище абзац 1 частини другої статті 15 Закону № 2011-XII визначає вичерпні умови для настання правових підстав щодо виплати військовослужбовцям одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, включаючи військовослужбовців-жінок, які мають дитину (дітей) віком до 18 років.

Отже, під час здійснення обрахунку та виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відповідачем застосовано положення Порядку № 260 та Переліку №413, які на момент виникнення спірних відносин (звільнення позивача) суперечили акту, який має вищу юридичну силу, тобто абзацу 1 частини другої статті 15 Закону № 2011-XII.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 1).

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України (частина 2).

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина 3).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин позовній вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні. Інших доказів понесених судових витрат, станом на час прийняття рішення, матеріали справи не містять.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України та Кадрового центру Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

3. Зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський 6; код ЄДРПОУ 22990368) та Кадровий центр Збройних Сил України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський 6; код ЄДРПОУ 24978578) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.