Рішення № 126813854, 22.04.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року Київ справа №320/58122/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) до Державної служби у справах дітей (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, ОСОБА_3 , - про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановила:

Зміст позову складають наступні позовні вимоги: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України у справах дітей від 15 листопада 2024 року № 2812/07-18/Ко-246 про відмову громадянам Сполучених Штатів Америки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі; 2) зобов`язати Державну службу України у справах дітей взяти на обік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, громадян Сполучених Штатів Америки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для усиновлення дітей позбавлених батьківського піклування, які є громадянами України - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер картки НОМЕР_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер картки НОМЕР_2 .

18 грудня 2024 Київський окружний адміністративний суд ухвалою відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючи на нормативне регулювання порядку усиновлення іноземцями дітей України. Також відповідач подав клопотання про допит як свідка, залученої судом в якості третьої особи ОСОБА_3 . Однак таке клопотання відповідача не містить ні мотивування, ні змісту можливих показів , що нівелює можливість розгляду клопотання судом та перевірку критеріїв належності та допустимості можливих показів як доказів у справі. Як наслідок, - суд відхиляє таке клопотання як не мотивоване.

У зв`язку з поданням та стадії розгляду справи по суті клопотань від позивачів про розгляд справи без їх участі, суд протокольною ухвалою від 10.03.2025 перейшов до письмового порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали судової справи, суд встановив наступні обставини.

05.11.2024 представник позивачів подав до відповідача клопотання позивачів про усиновлення, у якому останні просили відповідача взяти на облік кандидатів в усиновлювачі двох українських дітей-сиріт: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , номер картки НОМЕР_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , номер картки НОМЕР_2 , які є рідними братами раніше усиновленої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2024 року у справі № 404/39/24), з метою об`єднання родини, а також просили дозволу відвідати дитячий будинок-інтернат для знайомства з повнорідними біологічними братами та сестрами раніше усиновленої дитини.

Вказане клопотання разом із обов`язковим переліком документів, який передбачений п. 33 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8 жовтня 2008 р. № 905, було прийняте Відповідачем та зареєстроване під № Ко-246 від 05.11.2024 року (особа, яка прийняла - ОСОБА_8 ).

Відповідно до п.5 «Порядку та умови прийому громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину в Україні, для подання ними справ», затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 17.11.2011 № 445, працівники Нацсоцслужби, визначені відповідно до посадових інструкцій для прийому справ, перевіряють документи, що містяться у справі, на відповідність переліку встановленому пунктом 33, а також вимогам пунктів 34, 35 Порядку провадження діяльності з усиновлення, при цьому перевірка змісту документів не здійснюється.

Згідно із п. 33, 34, 35 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядкку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав всиновлених дітей» від 8 жовтня 2008 р. № 905:

П.55. Громадяни України, які проживають за межами України, та іноземці, які бажають усиновити дитину, що проживає в Україні, подають Державній службі у справах дітей такі документи:

1) нотаріально засвідчену заяву про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі, в якій зазначається адреса проживання заявника (за наявності кількох місць проживання - адреса одного з них), паспортні дані, номер телефону та адреса електронної пошти;

2) копію паспорта громадянина України, копію паспорта іноземця або іншого документа, що посвідчує особу (у чотирьох примірниках);

3) висновок про можливість заявників бути усиновлювачами, що видається компетентним органом країни проживання (у трьох примірниках).

У висновку зазначаються адреса, житловово-побутові умови (кількість спальних кімнат, опис кімнати, визначеної для проживання дитини, кількість осіб, які також проживатимуть у такій кімнаті, їх стать і вік, наявність умов для проживання дитини), біографічні дані, склад сім 'ї (кількість осіб, які проживають разом із заявником, ступінь родинного зв`язку, наявність власних дітей), ставлення заявників до усиновлення, проходження підготовки з питань прийняття та виховання усиновленої дитини, попереднє ознайомлення з вимогами щодо усиновлення в Україні дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування, інформація щодо раніше усиновлених дітей, їх стану здоров`я, виховання, умов проживання, перебування в сім`ї під соціальним супроводженням після усиновлення дитини. Висновок повинен містити рекомендації щодо кількості, віку, стану здоров`я дітей, яких можуть усиновити заявники, та інформацію щодо можливості усиновлення дитини з інвалідністю. У разі бажання усиновити дитину, яка має інвалідність або інші захворювання, в рекомендаціях щодо стану здоров`я дитини зазначається вичерпний перелік хвороб, за наявності яких заявникам рекомендовано усиновлення дитини. У висновку зазначається, чи можливе усиновлення дитини, яка страждає на хворобу, внесену до переліку захворювань. Висновок не повинен містити рекомендації щодо усиновлення конкретних дітей та зазначення відомостей про них, за винятком усиновлення родичами дитини, усиновлення сестер раніше усиновленої дитини.

Висновок повинен містити рекомендації щодо заходів з адаптації усиновленої дитини до умов проживання у новому середовищі (мовна адаптація, наявність спеціальних знань, навичок і умов для навчання, розвитку та соціалізації дитини). У висновку також зазначається інформація про наявність (відсутність) рішень суду визнання заявників недієздатними, позбавлення їх батьківських прав, скасування усиновлення або визнання його недійсним, відібрання у них дітей, а також про факти и заявників від виховання власних чи раніше усиновлених дітей. Компетентний орган, що видає висновок про можливість бути усиновлювачами, зазначає в ньому інформацію щодо мінімального рівня доходу на особу, встановленого для країни перебування заявників, з посиланням на відповідний нормативно-правовий акт, яким визначено такий рівень.

До висновку додається нотаріально засвідчена копія документа, що підтверджує факт укладення договору між усиновлювачами та відповідною організацією з питань усиновлення на території іноземної держави, із зазначенням зобов`язання організації та усиновлювачів щодо своєчасного надання консульській установі чи дипломатичному представництву України звітів, інформації про будь-які надзвичайні випадки, зокрема зміну проживання дитини, виникнення можливості скасування усиновлення або передачі на виховання усиновленої дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, відібрання в усиновлювачів дитини, порушення прав і законних інтересів дитини, суттєве погіршення її стану здоров`я, нещасні випадки з .усиновленою дитиною та її смерть. У разі видачі висновку недержавним органом до нього додається:

нотаріально засвідчений документ, що містить інформацію про акредитацію її з питань усиновлення дітей на території іноземної держави;

копія ліцензії (до кожного екземпляра висновку) на провадження таким органом діяльності, пов`язаної з усиновленням,

Іноземцям, які постійно проживають на території України, що підтверджується о на постійне проживання в Україні, виданою територіальними органами чи підрозділами ДМС, висновок готує служба у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради за місцем їх проживання;

4)дозвіл компетентного органу країни проживання заявників на в`їзд і проживання усиновленої дитини;

5)нотаріально засвідчене зобов`язання заявника (у двох примірниках), адресоване їй службі у справах дітей та консульській установі чи дипломатичному представництву України щодо забезпечення:

- взяття дитини на облік у відповідній консульській установі чи дипломатичному представництві України (із зазначенням найменування установи, представництва, його протягом місяця після її в 'їзду до країни проживання;

- права усиновленої дитини зберігати громадянство України до досягнення нею 18 років;

- подання консульській установі чи дипломатичному представництву України не менш як -а рік протягом перших трьох років після усиновлення та в подальшому один раз на три роки до досягнення дитиною 18 років звіту про умови проживання та стан здоров`я усиновленої дитини за формою згідно з додатком 5;

- надання можливості представникові консульської установи чи дипломатичного представництва України спілкуватися з дитиною;

- повідомлення консульській установі чи дипломатичному представництву України про зміну місця проживання усиновленої дитини;

- повідомлення протягом 20 робочих днів консульській установі чи дипломатичному представництву України про передачу на виховання усиновленої дитини іншим іноземцям, закладам для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також про відібрання дитини правоохоронними органами та органами соціальної опіки;

- повідомлення не пізніше ніж через три дні консульській установі чи дипломатичному представництву України про випадки порушення прав і законних інтересів усиновленої чини, а також про нещасні випадки з усиновленою дитиною та її смерть.

У зазначеному зобов`язанні зазначається адреса проживання заявника (за наявності кількох місць проживання - адреса кожного з них), паспортні дані, номер телефону та адреса електронної пошти;

6) нотаріально засвідчену письмову згоду другого з подружжя на усиновлення дитини із зазначенням причини усиновлення тільки одним із подружжя (у разі усиновлення дитини тільки одним із подружжя), якщо інше не передбачено законодавством;

7) довідку з місця роботи про заробітну плату за останні шість місяців або копію декларації про доходи за попередній календарний рік, засвідчену органом, який її видав, або нотаріусом;

8) засвідчену нотаріально копію документа про шлюб, зареєстрованого в компетентних органах країни (у двох примірниках);

9) висновок про стан здоров`я кожного заявника, складений за формою згідно з додатком 3;

10)документ про перевірку на території країни проживання фактів наявності чи відсутності судимості для кожного заявника, видану компетентним органом країни проживання;

11)засвідчену нотаріально копію документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням, із зазначенням його загальної і житлової площі та :ті спальних кімнат;

12) засвідчену нотаріально письмову згоду заявника, який є іноземцем, на отримання інформації про нього в Генеральному секретаріаті Інтерполу та правоохоронних органах держави, громадянином якої є іноземець, та держави, на території якої він проживає (у примірниках), на строк до досягнення усиновленою дитиною 18років;

13)виданий компетентним органом країни проживання заявника за встановленою формою документ або в разі його відсутності нотаріально засвідчену письмову згоду заявника на обробку персональних даних про нього та усиновлену дитину в усіх компетентних органах країни проживання (у трьох примірниках) на строк до досягнення усиновленою дитиною 18 років;

14)інформацію компетентного органу країни проживання заявника та інформацію консульської установи чи дипломатичного представництва України про своєчасність (несвоєчасність) подання звітів і наявність (відсутність) фактів неналежного виконання обов`язків усиновлювачем, який є іноземцем або громадянином України, що постійно проживає за межами України, у разі повторного усиновлення на території України.

У разі усиновлення дитини одним із подружжя документи, зазначені в підпунктах 2, 9, 10, 12, і 13 цього пункту, подаються кожним із подружжя. Нотаріально засвідчені заяви про розмір заробітної плати чи інших доходів заявників, наявність у них майна чи права користування майном, інші заяви не замінюють документів, зазначених в цьому пункті.

Справа приймається Державною службою у справах дітей, якщо в ній є всі документи, зазначені в цьому пункті. Документи, зазначені в підпунктах 1, 3, 5-7, 9, 10, 12-14 цього пункту, подаються в оригіналах. Якщо оригінал документа зберігається органом, який його видав, про що обов`язково зазначається в документі, подається його нотаріально засвідчена копія. Документи, зазначені в цьому пункті, оформляються в країні проживання заявників, мій. які постійно проживають на території України, що підтверджується посвідкою постійне проживання в Україні, виданою територіальними органами чи підрозділами оформляють документи на території України. Іноземці, які тимчасово проживають ритори України, оформляють документи в країні постійного проживання.

П.34. Кожен документ (крім копії паспорта громадянина України, копії паспорта іноземця або іншого документа, що посвідчує особу), зазначений у пункті 33 цього Порядку, ж будь-яка заява, звернення громадян України, які проживають за межами України, земців з питань, що стосуються усиновлення, підлягають легалізації у відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено міжнародними ми України, і подаються до Державної служби у справах дітей разом з їх перекладом на українську мову, що засвідчується в установленому порядку. Заяви і звернення іноземців, які на законних підставах перебувають на території складаються українською мовою та засвідчуються нотаріусом. Заяви і звернення, які оформлені з порушенням вимог цього пункту, розгляду не підлягають.

П.35. Строк дії документів, зазначених у пункті 33 (крім підпунктів 12 і 13) цього становить один рік з дати їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством в якій вони видані (про що зазначається в документі). На день подання документів Державній службі у справах дітей строк їх подальшої дії становити не менш як шість місяців. Якщо строк дії документів згідно із законодавством країни, яка їх видала, становить шість місяців, на день подання Державній службі у справах дітей, вони є дійсними, документи поновлюються не пізніше ніж за десять робочих днів до закінчення їх оформлюються відповідно до пункту 34 цього Порядку та подаються Державній службі у справах дітей разом із заявою про долучення їх до справи. Інші документи, зазначені в пункті 33 (крім підпунктів 12 і 13) цього Порядку, поновлюються лише у разі, коли в період підготовки висновку про доцільність усиновлення дитини або згоди Державної служби у справах дітей на усиновлення дитини закінчився їх строк дії. Такі документи, оформлені відповідно до пунктів 33 і 34 цього Порядку, заявники подають Державній службі у справах дітей разом із заявою про долучення їх до справи. Якщо відбулися зміни в документах, рекомендаціях і дозволах, поданих компетентними органами країни проживання заявників, заявники протягом двадцяти робочих днів подають Державній службі у справах дітей заяву та поновлені документи, оформлені відповідно до пунктів 33 і 34 цього Порядку. Протягом п`яти робочих Спів заява та подані документи розглядаються Державною службою у справах дітей та в разі відповідності вимогам пунктів 33,34 цього Порядку долучаються до справи заявників.

Таким чином при прийманні вищевказаних документів, Відповідачем були перевірені Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку провадження діяльності з усиновлений та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8 жовтня 2008 р. №905 та не було висловлено будь-яких зауважень. А тому, суд погоджується з доводами позивачів, що ними були дотримані у повній мірі вимоги до оформлення документів, які визначені п.п. 33-35 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8 жовтня 2008 р. № 905 (перелік документів поданий Позивачами Відповідачу додається).

Відповідно до п. 36 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8 жовтня 2008 р. № 905, Державна служба у справах дітей протягом 25 робочих днів перевіряє документи, зазначені у пункті 33 цього Порядку, на відповідність вимогам законодавства і в разі відповідності законодавству бере заявників на облік СЛІВ в усиновлювачі із занесенням даних про них до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі, яка ведеться за формою згідно з додатком 6, та Єдиного банку даних.

Однак 15 листопада 2024 року Відповідачем було надіслано на електронну адресу Позивача 1 (ІНФОРМАЦІЯ_11) Повідомлення про відмову у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі № 2812/07-18/Ко-246 від 15.11.2024 року (копія повідомлення додається). Свою відмову Відповідач аргументував наступним: «Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15.04.2024 року (справа №404/39/24, провадження № 2-о/404/6/24) про усиновлення заявники визнані усиновителями повнолітньої ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яке набрало, законної сили 21.05.2024 року. Із рішення суду встановлено, що представник Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради надана суду пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , знято з обліку дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, у зв 'язку з досягненням повноліття на підставі наказу Управління від 28.11 2023 року № 211/0 «Про зняття з обліку».

Відповідно до пункту 135 Порядку провадження діяльності з усиновлення та і нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 (зі змінами) під час воєнного стану та протягом трьох місяців після його припинення або скасування усиновлення дітей громадянами України, які тимчасово або постійно проживають(перебувають) за межами України, та 2 іноземцями, у тому числі взяття таких осіб на облік кандидатів в усиновлювачі, видача їм направлень для знайомства та встановлення контакту з дитиною не здійснюється, крім випадків, коли кандидат в усиновлювачі є родичем дитини, кандидати в усиновлювачі виявили бажання усиновити дитину яка є рідним братом/сестрою, раніше усиновленої ними дитини або коли один з подружжя виявив бажання усиновити дитину другого з подружжя.

Відповідно до пункту першого статті 6 Сімейного Кодексу, України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.?З огляду на зазначене, повідомляємо про відмову у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі, громадян Сполучених Штатів Америки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та повертаємо документи без розгляду».

Таким чином, єдиною підставою для відмови Позивачам у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі Відповідач вказав лише те, що на момент усиновлення ОСОБА_3 була повнолітньою особою, а не дитиною. А відповідно до п. 135 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8 жовтня 2008 р. № 905. передбачено, що іноземці можуть усиновити дитину, яка є рідним братом/ сестрою, раніше усиновленої ними дитини, а не повнолітньої особи.

21.11.2024 року уповноважена особа Відповідача - ОСОБА_10 , дав Представнику Позивачів Повідомлення про відмову у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі № 2812/07-18/Ко-246 від 15.11.2024 року та всі документи, які були подані 05 листопада 2024 року, про що є відповідна відмітка на примірнику повідомлення Відповідача (повідомлення з відміткою знаходиться у Відповідача). Позивачі не погоджуються із вищевказаним рішенням Відповідача, вважають протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

10 грудня 2002 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували офіційний шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_3 (копія свідоцтва додається). За період шлюбних відносин у Позивачів не з`явилось власних дітей. У 2020 році Позивачі прийняли свідоме рішення, що вони можуть бути усиновителями однієї чи кількох дітей. Особливого поспіху не було. Позивачів також не хвилювало, де знаходяться діти, тому вони витратили кілька місяців на пошук, як на американських, так і на міжнародних сайтах переліку дітей, доступних для усиновлення. У лютому 2021 року Позивачі побачили на веб-сайті rainbowkids.com групу з трьох сиріт, які є рідними братами та сестрою. Вони жили в Україні. Вказаними дітьми були:

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

- ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Позивачі надіслали запит до агентства з усиновлення в Сполучених Штатах Америки, яке розмістило інформацію про дітей на вищезазначеному веб-сайті, і агенство підтвердило, що діти дійсно доступні для усиновлення. У результаті цієї новини Позивачі знайшли благодійну організацію Angel's Haven, яка провадила програми, які дозволяли американським сім`ям тимчасово приймати українських своїх домівках на літо. Позивачі подали заявку в Angel's Haven, для того, щоб діти діти могли офіційно приїхати до США та пожити у сім`ї Позивачів. Дозвіл на виїзд дітей за кордон в сім`ю Позивачів офіційно було надано Національною сервісною службою України (далі - Нацсоцслужба).

У відповідь на адвокатський запит Представника Позивачів, Нацсоцслужба повідомила та одночасно підтвердила той факт, що останній було відомо про те, що у період і дітей у США, сім`єю, яка приймала дітей, була саме сім`я Позивачів. Після проведення всіх необхідних організаційних заходів, діти прилетіли до Позивачів у Сполучені Штати Америки де пробули до кінця серпня 2021 року. Під час перебування дітей у Сполучених Штатах Америки, останні повідомили Позивачам, що їхню матір було позбавлено батьківських прав. А батька дітей було записано зі слів матері. Факт того, що матір дітей було позбавлено батьківських прав підтверджується рішенням Кіровського районного суду у м. Кропивницькому від 25.01.20219 року справа 404/5063/17, яке набрало законної сили. 12.03.2019 року рішенням Виконавчого комітету міської ради м. Кропивницький №153 ОСОБА_3 було надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування. 12.03.2019 року рішенням Виконавчого комітету міської ради м. Кропивницький №160 ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 було влаштовано до комунального закладу «Дитячий будинок «Наш дім» Міської ради міста Кропивницького. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знаходяться у вказаному закладі по теперішній час. За період перебування дітей в США, Позивачі та діти зблизились емоційно, а тому позивачами було прийнято виважене рішення, щодо усиновлення дітей. Після того, як діти повернулись до України, Позивачі розпочали збір всіх необхідних документів та проходження всіх перевірок для майбутнього усиновлення.

Враховуючи той факт, що у Сполучених Штатах Америки процес погодження кандидатів для міжнародного усиновлення займає тривалий час (приблизно один - півтора роки), необхідний обов`язковий перелік документів визначений п. 33 Постанови Кабінету Міністрів України №905 від 8 жовтня 2008 р. «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей», був виготовлений та затверджений урядом США лише 18 лютого 2022 року. Після нотаріального засвідчення та апостилювання документів, 23 лютого 2022 року Позивачі надіслали вказаний пакет документів до України кур`єрською службою для подальшого до Національної соціальної сервісної служби України, яка на той час була женим державним органом для надання дозволу на усиновлення дітей-громадян іноземцями (ч. 4 ст. 283 Сімейного кодексу України). При цьому позивачі вказують на те, що факт проведення ними необхідних заходів для усиновлення дітей, підтверджується Дослідженням матеріально-побутових умов (копія дослідження додається) та листом-схвалення Служби з питань а та імміграції США, яка надала дозвіл Позивачам на усиновлення трьох дітей- листа додається).

Враховуючи загальновідомий факт того, що 24 лютого 2022 року російська розпочала війну проти України, вказані документи були повернуті кур`єрською Позивачам. Після початку військової агресії зі сторони російської федерації, дітей було вивезено до Республіки Польща. Відчуваючи тривогу та відповідальність за дітей, Позивачі прилітали до Польщі та з дозволу працівників установи де перебували діти спілкувалися з ним та надавали необхідну допомогу: купували одяг, взуття, спортивний інвентар, побутову техніку (ноутбук) та інші речі. Вказані обставини, були встановлені рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 15.04.2024 року у справі № 404/39/24, яке набрало законної сили 21.05.2024 року.

З метою нівелювання «мовного бар`єру» Позивачі розпочали вивчати українську та російську мови, діти в свою чергу поглиблено вивчають англійську мову. На підтвердження того, що Позивачі не мають проблем із здоров`ям, останні надають підтвердження від їхнього сімейного лікаря (копії медичних висновків додаються). На підтвердження того, що Позивачі не притягувалися до кримінальної відповідальності, останні надають довідки видані Федеральним бюро розслідувань Сполучених Штатів Америки. Позивачі офіційно працевлаштовані та мають стабільний заробіток для належного матеріального забезпечення дітей. Позивачі мають у власності будинок, в якому достатньо місця для проживання Позивачів та дітей. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 211 Сімейного кодексу, усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. Різниця у віці між Позивачами та ОСОБА_3 . ОСОБА_6 складає більше 15 років.

З матеріалів справи слідує, що відповідач не спростував аргументи позивачів щодо оскаржуваного рішення. Зокрема з матеріалів справи слідує наступне.

15.04.2024 року рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від у справі №404/39/24, яке набрало законної сили 21.05.2024 року: заяву представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Коржа Володимира Миколайовича, заінтересована особа: ОСОБА_3 про усиновлення - задоволено. Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Сполучених Штатів Америки, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , Сполучені Штати Америки усиновителем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_4 . Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку Сполучених Штатів Америки, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , Сполучені Штати Америки усиновителем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_4 . Внесено зміни до актового запису № 2275 від 26 грудня 2005 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , вчиненого Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, а саме зазначити її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Сполучених Штатів Америки, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 . Внесено зміни до актового запису № 2275 від 26 грудня 2005 року про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану територіального управління юстиції у Кіровоградській області, а саме: виключено відомості про матір ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та внесено відомості про матір ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянку Сполучених Штатів Америки, яка зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Прізвище « ОСОБА_3 », ім`я « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_3 » залишено без змін.

31.05.2024 року, на підставі вищезазначеного рішення суду, ОСОБА_3 було видане свідоцтво про народження серія НОМЕР_5 , де батьками останньої були вказані Позивачі (копія свідоцтва додається). Таким чином, починаючи із 21.05.2024 року (день набрання рішенням суду законної сили) Позивачі стали офіційними усиновителями/батьками ОСОБА_3 ..

З метою доусиновлення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які є рідними братами ОСОБА_3 , та об`єднання сім`ї, Позивачі зібрали необхідні документи визначені п. 33 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8 жовтня р. № 905 та звернулись до Відповідача із відповідним клопотанням, з урахуванням 135 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905. Відповідно до п. 135 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиноввлених дітей» від 8 жовтня 2008 р. № 905, під час воєнного стану та протягом трьох років після його припинення або скасування діяльність з усиновлення дітей громадянами які тимчасово або постійно проживають (перебувають) за межами України, та іноземцями, у тому числі взяття таких осіб на облік кандидатів в усиновлювачі, видача їм направлення для знайомства та встановлення контакту з дитиною не здійснюються, крім випадків, коли кандидат в усиновлювачі є родичем дитини, або кандидати в усиновлювачі виявили бажання усиновити дитину, яка є рідним братом/сестрою раніше усиновленої дитини або коли один із подружжя виявив бажання усиновити дитину другого з подружжя.

Враховуючи той факт, що Позивачі вже усиновили рідну сестру ОСОБА_7 та ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , та метою Позивачів є об`єднання сестер та братів в одну повноцінну сім`ю, останні на підставі п. 135 вказаної Постанови Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 мають право усиновити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

При цьому суд погоджується з доводами позивачів, що п. 135 вказаної Постанови Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 не може розповсюджуватися на позивачів, оскільки вказана правова норма містить поняття «дитина», та не містить поняття літня особа», посилаючись на ст. 6 Сімейного кодексу України, однак, у той же час при винесенні свого рішення від 15.11.2024 року Відповідач не враховував та відповідно порушив інші правові норми, які також регулюють процедуру усиновлення на території України, що призвело до прийняття протиправного рішення.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, державна служба України у справах дітей (далі також - Держдіти) відповідно до про Державну службу України у справах дітей, затвердженого постановою у Міністрів України від 29 вересня 2023 р. № 1048 (зі змінами), (далі - Положення) є ним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики і який реалізує державну політику у сфері захисту прав дітей, соціальної підтримки сімей з дітьми, оздоровлення та су дітей, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення (п. 1 Положення), відповідно до п. 3 Положення основними завданнями Служби є реалізація державної у сфері захисту прав дітей, в тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа, соціальної підтримки сімей з дітьми, оздоровлення та відпочинку дітей, розвитку сімейних форм виховання та усиновлення.

Відповідно до п.п.11 п.4 Положення Держдіти забезпечує провадження діяльності з питань усиновлення, ведення обліку (в тому числі централізованого) дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, а також обліку іноземців, громадян України, які проживають за межами України і бажають усиновити дітей, та усиновлених ними, надання іноземцям та громадянам України, які проживають за межами України, - кандидатам в усиновлювачі згоду на усиновлення дитини для подання до суду або відмову в усиновленні дитини.

Статтями 51, 52 Конституції України встановлено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу.

Порядок усиновлення дітей - громадян України іноземними громадянами врегульовано Сімейним кодексом України (далі - СК України), Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), Законом України «Про охорону дитинства» та Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства» законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України. Конвенції про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно- х актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері. Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого . створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення -провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 283 СК України, усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, встановлених главою 18 Кодексу.

Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти на виховання до себе в сім`ю, цьому контексті звертаємо увагу Суду на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 перебувають на обліку дітей, які можуть бути усиновлені починаючи із 2021 року, про це свідчать їхні картки на офіційному сайті Міністерства соціальної політики (роздруківки карток додаються, вказана інформація має загальнодоступний характер).

У картках обох братів у розділі «Можлива форма влаштування:» вказано - національне усиновлення; опіка/піклування; прийомна сім`я та дитячий будинок сімейного типу; державне усиновлення:». Починаючи із 2021 року жоден громадянин України не усиновив вищевказаних дітей. На усиновлення дитини іноземцем потрібна згода центрального органу виконавчої реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей (ч. 4 ст. 283 СК України).

Частинами п`ятою. шостою статті 24 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що усиновлення допускається виключно в інтересах дитини України відповідно до закону. Усиновлення (удочеріння) є оформлена спеціальним юридичним актом (рішенням суду) і передача на виховання в сім`ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцями провадиться, якщо були вичерпані всі можливості щодо передачі під опіку, піклування, на усиновлення чи виховання в сім`ї громадян України.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони давними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального печення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей ку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити. Приймаючи рішення про відмову від 15.11.2024 року, Відповідач не встановив думки ОСОБА_7 (14 років) та ОСОБА_6 (11 років), щодо їхнього бажання/відсутності бажання, щоб їхніми усиновителями Позивачі. Суд погоджується з доводами позивачів, що не встановивши думки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , Відповідач порушив вимоги ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» в частині не урахування думки дітей, при прийнятті свого рішення.

Відповідно до приписів ст. 8 вказаного Закону, кожна дитина має право на рівень достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і ного розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є одним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, ного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за я належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї з батьками або в сім ї одного з них та на піклування батьків. Відповідно до ст. 27 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці визнають право дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують .. несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини ками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, за кордоном. Зокрема, якщо особа, яка несе фінансову відповідальність за дитину, і на проживають в різних державах. Держави-учасниці сприяють приєднанню до міжнародних угод або укладенню таких угод, а також досягненню інших відповідних домовленостей.

Згідно з ч. З ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України. Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними рами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Також регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням сів дитини (ч.ч. 7,8 ст.7 Сімейного кодексу України).

Рішення Відповідача від 15.11.2024 року про відмову у взятті на кандидатів в усиновлювачі, базується лише на тому, що п.135 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8 жовтня 2008 р. № 905, що іноземці мають право усиновити дитину, яка є рідним братом/сестрою усиновленої ними «дитини», а враховуючи той факт, що ОСОБА_3 , на момент усиновллення була повнолітньою особою, то у такому випадку п. 135 на Позивачів не розповсюджується. Таке вузьке тлумачення Закону з боку Відповідача, враховуючи той факт, що Позивачі мають намір усиновити обох братів, без їх роз`єднання та повністю об`єднати всіх дітей в одній сім`ї, не відповідає інтересам дітей.

20 листопада 1959 року Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй було проголошено Декларацію прав дитини для забезпечення дітям щасливого дитинства. Декларація стала першим міжнародно-правовим документом, яким єно принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини і яка враховує те, на внаслідок її фізичної й розумової незрілості потребує спеціальної охорони та піклування, зокрема належного правового захисту до й після народження, зазначалося вище, Верховною Радою України 27.02.1991 було ратифіковано ю про права дитини, яку було прийнято Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що я питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя(ураховуючи при цьому права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, що відповідають за неї за законом), і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи. Окрім Конвенції про права дитини 1989 року, принцип забезпечення «найкращих інтересів дитини» також закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних 4 свобод 1950 року. Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міжнародного ЧУ усиновлення 1993 року.

Комітетом ООН із прав дитини принцип «найкращих інтересів дитини» був докладно потлумачений у Зауваженні загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів». Зокрема, Комітет акцентує увагу на тому, що призначенням концепції найкращих інтересів дитини е забезпечення повномасштабної та ефективної реалізації всіх прав, проголошених у Конвенції, усебічний розвиток дитини (п. 4 ), оцінка найкращих інтересів дитини в кожному окремому випадку при дотриманні балансу «усіх елементів, необхідних для прийняття рішення в конкретній ситуації для конкретної дитини або групи дітей» (п. 46). Визначення того, яке саме рішення буде прийнято в «найкращих інтересах дитини», має починатися з оцінки конкретних обставин, що роблять дитину унікальною. Це означає врахування судом одних та ігнорування інших елементів, а також впливає на те, яким чином вони будуть ураховані один щодо одного (п. 49). Комітетом визнано за необхідне скласти невичерпний, непідпорядкований перелік елементів, які можна розглядати при проведенні оцінки найкращих інтересів дитини будь- якою особою, відповідальною за прийняття рішень (п. 50). Крім того, у питаннях визначення й оцінки найкращих інтересів дитини має бути враховано багато різних важливих факторів й аспектів. Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, питання втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «M. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, наголосив, що основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідач приймаючи оскаржуване рішення не дотримався вищевказаних правових норм, що призвело до не надання належної оцінки обставин справи та не .врахування найкращих інтересах дітей: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .. Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 207 Сімейного кодексу України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (частина 2 зазначеної вище статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 210 СК України, якщо на обліку для можливого усиновлення перебувають рідні брати та сестри, вони не можуть бути роз`єднані при їх усиновленні. А Як зазначено вище, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебувають на обліку дітей, "які можуть бути усиновлені та яких Позивачі разом без роз`єднання мали та мають бажання усиновити, тобто взяти їх у свою сім`ю на правах синів.

Частинами 3, 4, 5 ст. 232 Сімейного кодексу України встановлено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, як}' він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Усиновлення - це пріоритетна і єдина форма влаштування дитини, яка може забезпечити для неї справжніх батьків і повноцінну родину. Усиновлена дитина прирівнюється до кровної і пожиттєво має всі права дитини за народженням, а усиновителі - всі права рідних батьків. Тобто, усиновлення це оптимальна, найкраща форма влаштування дитини, з погляду захисту прав та інтересів дитини.

Зазначене свідчить, що під час прийняття оскаржуваного рішення, Відповідачем не було перевірено всіх обставин, які мали значення для прийняття рішення про взяття на облік Позивачів та надання їм направлення для знайомства з дітьми. Натомість Відповідач лише формально послався на те, що ОСОБА_3 , на момент усиновлення була повнолітньою особою, а не дитиною, не перевіривши та не врахувавши всі обставини справи, що дає підстави вважати про необґрунтованість та невідповідність зазначеного рішення вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, що таке рішення було прийнято безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

У рішенні Конституційного суду України справа N 1-4/2009 від 3 лютого 2009 року N З-рп/2009, вказано наступне: В Україні дитинство охороняється державою (частина третя статті 51 Конституції України) ( 254к/9б-ВР ). Держава має забезпечувати належні умови для виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності (стаття 4 Закону України "Про охорону дитинства") ( 2402-14 ). Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (частина друга статті 1 Кодексу) ( 2947-14 ). Створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, сприяння усиновленню дітей, створення системи заохочення і підтримки усиновлювачів належать до основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування стаття 3 Закону України ".Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування") ( 2342-15 ). Держава зобов`язана турбуватися про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема забезпечити їх утримання та виховання (частина третя статті 52 Конституції України) ( 254к/96-ВР ). Обов`язок держави забезпечити : тині захист і піклування, необхідні для її благополуччя, узгоджується з позиціями, викладеними у визнаних в Україні міжнародно-правових актах, зокрема у Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права ( 995_042 ) 1966 року, Конвенції про права дитини ( 995_021 ) 1989 року (стаття 3). Згідно з положеннями Принципу 2 Декларації прав дитини ( 995 384 ) 1959 року при прийнятті з цією метою законів пріоритетним має бути якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Європейський суд з прав людини також надає особливого значення при вирішенні справ про усиновлення принципу пріоритету інтересів дитини (Рішення у справі "Піні і Бертані та Манера і Атрипальді проти Румунії" від 22 червня 2004 року). Засади охорони дитинства визначаються виключно законами України (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України) ( 254к/96-ВР ). Положення, які стосуються інституту усиновлення, в тому числі такої процедури, правового статусу усиновлювача та усиновленої дитини, закріплені в главі 18 Кодексу ( 2947-14 ). Аналіз цих положень дає підстави для висновку, що прагнення особи до усиновлення означає саме можливість усиновити дитину.

У постанові Верховного Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 13 червня 2023 року у справі № 560/8064/22 зроблені наступні висновки: « 20.Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. 21. Стаття 8 Конституції України закріплює визнання та дію принципу верховенства права і роз 'яснює його зміст наступним чином: а) як найвищу юридичну силу Конституції України, яка передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; б) як пряму дію норм Основного Закону країни, що передбачає гарантування звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України. При цьому, основним способом такого застосування Конституції України є її судове тлумачення. Таким чином, сучасне розуміння права передбачає визнання людини найвищою соціальною цінністю, а забезпечення прав і свобод людини і громадянина - головною .метою державної влади, яка реалізує свою компетенцію тільки в межах Конституції та законів України. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суди зобов 'язані вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, серед іншого, означає врахування тлумачення Конвенції з прав людини, яке надається Європейським судом з прав людини як мінімальний стандарт демократичного суспільства. Принцип законності, що є складовою верховенства права у розумінні Європейського суду з прав людини, має бути заснованим на визнанні й прийнятті прав і свобод людини як найвищої цінності, на противагу можливості суб`єктам владних повноважень діяти в якихось ситуаціях на свій розсуд».

Поняття «Верховенства права» як загальнолюдська цінність закріплене у статях 8 та _ 147 Конституції України, статтях 2, 6 та 242 Кодексу адміністративного судочинства України, статті 5 Закон України «Про адміністративну процедуру», а також низці міжнародних договорів, зокрема, Преамбулі Загальної декларації прав людини (Universal Dйclaration of Human Rights), статті 3 Статуту Ради Європи (Statute of the Council of Europe). Преамбулі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms), статті 2 Договору про заснування Європейської Спільноти (Consolidated version of the Treaty on European Union (TEU)), Преамбулі Хартії основних прав Європейського Союзу (Charter of fundamental rights ot the European Union). Преамбулі та статті 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї . сторони, та Європейським Союзом (Association Agreement between the European Union and W Ukraine). Верховенство права, у найзагальнішій формі, слід розуміти як справедливість (специфіка національної культури та особливість особистості, яка оцінює ситуацію та/або приймає рішення), обмежену законодавством та, окремо, судовою практикою ВС як продовженням законодавства, а також визначеною Конституцією та законами України метою судового контролю за діяльністю суб`єктів владних повноважень з боку адміністративного суду, якою, головним чином, є: захист порушеного права відповідної особи (позивача), виправлення можливої помилки суб`єкта владних повноважень, створення умов для недопущення вчинення суб`єктом владних повноважень такої помилки у майбутньому, а також забезпечення принципу правової визначеності для всіх осіб, які будуть учасниками аналогічних відносин у майбутньому.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 12.06.2020 у справі № 484/813/17 та від 26.10.2021 у справі № 160/5982/19, конституційний принцип «свободи дій» означає, що для суб`єкта приватного права дозволено все. що не заборонено законом.

Стаття 51 Конституції України визначає, що сім я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Стаття 283 Сімейного кодексу України надає право іноземцям усиновити дитину, яка є громадянином України. Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти на виховання до себе в сім`ю.

Таким чином, Конституція України, яка є Основним Законом України, гарантує дітям, які позбавлені батьківського піклування захист їхнього дитинства, яке розуміє під собою право мати повноцінну сім`ю, у тому числі і шляхом усиновлення, як громадянами України так і іноземцями. Починаючи із 2021 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знаходяться на обліку дітей, які можуть бути усиновлені, однак жоден громадянин України не усиновив вищевказаних дітей. Натомість Позивачі ще у вересні 2021 року прийняли рішення про усиновлення ОСОБА_3 , ОСОБА_15 та ОСОБА_6 , які є рідними братами та сестрою та розпочали довготривалу підготовку до усиновлення, що включало в себе проведення різноманітних перевірок зі сторони різних державних інституцій Сполучених Штатів Америки; проходження відповідного навчання, для того щоб розуміти, як необхідно виховувати та поводити себе із дітьми, які позбавлені батьківського піклування; збір всіх необхідних документів, які вимагаються, законодавствами України та США. Однак, Відповідач знехтував та не дослідив вищевказаних обставин, що призвело до порушення основоположних правових принципів, які визначені Конституцією України та іншими законами, що стало наслідком прийняття оскаржуваного рішення.

Перелічені вище обставини та умови прийняття оскаржуваного рішення, дають підстави вважати, що Відповідачем під час прийняття рішення від 15.11.2024 року не було досліджено можливість забезпечення інтересів дітей в разі їх усиновлення Позивачами, не встановлено пріоритетності інтересів дітей, не зроблено власних висновків та аналізу питання усиновлення дітей громадянами США, а лише формально пославшись на той факт, що ОСОБА_3 , на момент усиновлення була повнолітньою особою, а не дитиною, Відповідач вирішив, що п. 135 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» від 8 жовтня 2008 р. № 905 на Позивачів не розповсюджується.

Відповідач приймаючи спірне рішення діяв нерозсудливо, недобросовісно, необґрунтовано, всупереч дійсним інтересам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та їх правам на здорове та повноцінне життя в любові та турботі батьків- усиновителів, без додержання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів дітей і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Відповідач не з`ясував усіх обставин справи, не сприяв повному та об`єктивному її розгляду, його висновки суперечать чинному законодавству України та нормам міжнародного права, не враховані обставини, що мають суттєве значення для прийняття рішення виходячи із найкращих інтересів дітей, у зв`язку з чим рішення Відповідача щодо відмови Позивачам у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі та фактичного подальшого усиновлення ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси Позивачів та дітей, а тому підлягає скасуванню.

Відповідачем не було спростовано належними та допустимими доказами аргументів позивача щодо порушених оскаржуваним рішення прав на усиновлення дітей України.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачами було сплачено судовий збір у розмірі

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України до судових витрат належить судовий збір. Позивачами було сплачено судовий збір у розмірі 4844,80 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73 -78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України у справах дітей від 15 листопада 2024 року № 2812/07-18/Ко-246 про відмову громадянам Сполучених Штатів Америки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі.

3. Зобов`язати Державну службу України у справах дітей взяти на обік громадян України, які проживають за межами України, та іноземців, які бажають усиновити дитину, шо проживає в Україні, громадян Сполучених Штатів Америки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 для усиновлення дітей позбавлених батьківського піклування, які є громадянами України - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , номер картки НОМЕР_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , номер картки НОМЕР_2 .

4. Стягнути з Державної служби України у справах дітей на користь позивачів витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Терлецька О.О.