Рішення № 126806863, 22.04.2025, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2885/24

Провадження № 2/549/74/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2025 року

Чорнухинський районний судПолтавської області у складі:

головуючої судді Василюк Т.М.

за участюсекретаря судового засідання Давиденко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Чорнухи в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що 26.09.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування №Z62.19738.005739078. Відповідно до умов договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 23691 гривень для власних потреб, строком на 60 місяців, розмір процентної ставки складає 15% річних.

АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. Відповідач взяті на себе зобов`язання виконував з істотними порушеннями умов договору, що спричинило виникнення заборгованості.

11.09.2017 року між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №C16.450.70266.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників, зокрема за заборгованістю ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №Z62.19738.005739078від 26.09.2019, заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову, складає 64058,32 грн., з яких: заборгованість за основним боргом23330,24грн.; заборгованість за відсотками11 531,29 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами29 196,79грн.

Згідно з розрахунку заборгованості по Кредитному договору №C16.450.70266 від 11.09.2017, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») станом на дату подачі позову, складає 14988,74 грн., з яких: заборгованість за основним боргом5762,79 грн.; заборгованість за відсотками9225,95 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 79047,06 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою судді Чорнухинського районного суду Полтавської області від 27 січня 2025 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

07.03.2025 ОСОБА_1 подала до суду відзив у якому проти задоволення позовних вимог в частині стягнення комісійної винагороди заперечувала та вказує, що відповідно до п.1.5 договору кредиту та страхування від 26 вересня 2021 року №Z62.19738.005739078 не вказано перелік послуг, за які нараховується комісія банку, також позивачем не були надані підтверджуючі документи про надання такої послуги. Відповідно просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення заборгованості за іншими процентними платежами у розмірі29 196,79 грн. Також відповідач не погоджується з розрахунком заборгованості за угодою від 11 вересня 2017 року, № С16.450.70266, та зазначає, що на погашення суми боргу на кредитну картку було внесено кошти в розмірі 9252 грн. та надала суду розрахунок заборгованості відповідно до якого сума заборгованості за кредитним договором С16.450.70266 становить 3058,64 грн. Враховуючи наведені пояснення просить суд прийняти рішення про стягнення за угодою від 11.09.2017 С16.450.70266, суму заборгованості у розмірі 3058,64 грн, та договору кредиту та страхування від 26.09.2019 №Z62.19738.005739078, тіло кредиту в сумі 23691 грн та суму заборгованості 11396,73 грн.

В судове засідання представник позивача ТОВ «Свеа Фінанс» не з`явився, проте у заяві просив судові засідання проводити без його участі та позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась.

Ураховуючи, що усі учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися, суд розглядає справу з урахуванням положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи в межах наданих суду доказів, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.09.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір кредиту та страхування №Z62.19738.005739078. Відповідно до розділу І договору банк надає позичальнику кредит, для власних потреб в розмірі 23691 грн., шляхом переказу коштів на рахунок позичальника. У свою чергу позичальник отримує кредит і доручає Банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний в договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 60 місяців, дата повернення26.09.2024. Розмір процентної ставки складає 15% річних. Вказана інформація підтверджується також Паспортом споживчого кредиту.

Згідно п. п. 3.2, 3.3 Договору визначено, що підписанням відповідного договору позичальник також приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та підтвердив свою обізнаність про Умови та Тарифи Банку.

На виконання умов договору АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконало повністю, що підтверджується ордером-розпорядженням №1 від 26.09.2019 та випискою з банківського рахунку

11.09.2017між акціонернимтовариством «ІдеяБанк» та ОСОБА_1 ,укладено Угодупро відкриттяКредитної лініїта обслуговуванняКредитної картки№C16.450.70266. Відповідно до пункту 3 Угоди, Банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної Кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт Кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 3000,00 грн. Визначення суми Кредитної лінії, що може бути доступна Клієнту, протягом строку дії відновлювальної Кредитної лінії, здійснює Банком в межах встановленого Угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48,00% річних. Термін користування кредитом 12 місяців.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості по кредитному договору №Z62.19738.005739078 від 26.09.2019, заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» станом на дату подачі позову, складає 64058,32 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 23330,24грн.; заборгованість за відсотками 11 531,29 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами29 196,79грн.

Згідно з довідки-розрахунку заборгованості по кредитному договору №C16.450.70266 від 11.09.2017, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») станом на дату подачі позову, складає 14988,74 грн., з яких: заборгованість за основним боргом5762,79 грн.; заборгованість за відсотками9225,95 грн.

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23.

Згідно розділу 2 Договору факторингу, Клієнт передає (відступає) Фактору свої Права Вимоги, а Фактор набуває Права Вимоги Клієнта за Первинними Договорами та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах визначених цим Договором. Права Вимоги, які Клієнт відступає Фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в Реєстрі Боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-31/23 від 25.07.2023 до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №Z62.19738.005739078 від 26.09.2019 та №C16.450.70266 від 11.09.2017.

Відповідно до частини 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагається, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 підписала шляхом особистого власноручного підпису заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, підписав кредитний договір, паспорт споживчого кредиту, заяву про відкриття поточного рахунку та інші заяви, що надані банком як докази.

Разом з тим, сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення вищевказаних договорів, на таких умовах шляхом їх підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно частини 1 статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною першою ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг товариства) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про стягнення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитними коштами.

Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За п. 10 ч. 1 ст. 12 цього ж Закону визначено, що у кредитному договорі обов`язково визначається порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися.

Отже, судом встановлено, що умовами заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування нарахування та сплата комісії за обслуговування кредитної заборгованості визначена сторонами кредитування та безпосередньо узгоджена з позичальником шляхом підписання заяви з такими умовами кредитування, а тому платежі за комісією правомірно включені банком до заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідачки.

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, судом встановлено, що Банк та відповідач уклали кредитний договір та погодили його умови щодо розміру кредиту, мети та строку кредитування, сплати процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати таких процентів, однак позичальниця не виконала належним чином свої зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту, в результаті чого виникла кредитна заборгованість.

У відзиві на позовну заяву відповідач фактично визнала наявність заборгованості за кредитним договором №Z62.19738.005739078 від 26.09.2019 в сумі 23330 грн 24 коп.- тіла кредиту та за кредитним договором №C16.450.70266 від 11.09.2017 в сумі 3000 грн. тіла кредиту.

Разом з тим, з наякої у матеріалах справи копії виписки по рахунку щодо кредитного договору №C16.450.70266 від 11.09.2017 вбачається, що кредитну лінію позивачу було відкрито на 3000 грн. з максимальною суму кредитування 200 000 грн. та у процесі користування зазначеною кредитною лінією відповідачем фактично було зніто кошти на суму 5762,79 грн.

Відтак, оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму отриманих від позивача грошових коштів не повернув, тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту у розмірі:

- за кредитним договором №Z62.19738.005739078 від 26.09.2019 в сумі 23330 грн 24 коп.;

-за кредитним договором №C16.450.70266 від 11.09.2017 в сумі 5762 грн 79 коп.

Загалом за двома договорами з відповідача підлягає стягненню заборгованість у сумі 29093,03 грн.

Що стосується заборгованості по відсотках за кредитом суд зазначає наступне.

Частиною 3статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з положень ч. 1ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази засвоїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаєтьсязакономна сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ст.83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» №26864/03 від 26.06.2008 зазначено, що у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Як передбачено ч.ч.1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Ухвалою суду від 17 березня 2025 року було витребувано з власної ініціативи, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи судом, а також враховуючи, що у суду виникли сумніви у добросовісному здійсненні позивачем його процесуальних прав та виконанні обов`язків щодо надання доказів на підтвердження обставин, вказаних у позовній заяві було витребувано у товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» детальний розрахунок заборгованості по кредитному договору №Z62.19738.005739078 від 26.09.2019 та по кредитному договору №C16.450.70266 від 11.09.2017, які було укладено між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 за весь строк кредитування із зазначенням сум нарахованих відсотків, комісії, періодів нарахування та виникнення заборгованості, фактично здійснених відповідачем платежів, відповідних дат.

Проте, вказану ухвалу суду позивачем виконано не було та не було надано до суду зазначений детальний розрахунок. Такий розрахунок не було надано позивачем разом із позовною заявою.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками по кредиту, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Оскільки позивача не надано суду розрахунок заборгованості за нарахованими відсотками, що позбавило можливість перевірити законність їх нарахування у заявленому розмірі, тому не підлягають задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків.

Також, суд вважає, що вимога про стягнення заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями на суму 29196 грн 79 коп. за кредитним договором № №Z62.19738.005739078 від 26.09.2019 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які позивачем встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд у відповідності до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 891,44 грн судового збору, що є пропорційним розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,81,263-265,268, 280-282ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (03124, м. Киів, бульвар Вацлава Гавела, буд.6, ЄДРПОу: 37616221) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №Z62.19738.005739078 від 26 вересня 2019 року та за кредитним договором №C16.450.70266 від 11.09.2017 у загальному розмірі 29093 (двадцять дев`ять тисяч дев`яносто три) гривні 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» судовий збір у розмірі 891 гривень 44 копійки,

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Василюк Т. М.