Рішення № 12680603, 02.11.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц - 19047 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Брежнев О.А. Категорія 34 Доповідач Пономарьова О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Маширо О.П., Прокопчук Л.М.,

при секретарі Валуйському В.А.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 30 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, закритого акціонерного товариства (далі ЗАТ) «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

В липні 2008 року ОСОБА_5 звернувся з вказаним позовом до відповідачів і зазначав, що 31 січня 2008 року на перехресті пр. Манежного та вул. Взльотної в м. Донецьку з вини відповідача ОСОБА_3 склалася аварійна ситуація, при якій йому довелося змінити напрямок руху і різко загальмувати, внаслідок чого автомобілю позивача завдані механічні пошкодження та спричинена матеріальна шкода в розмірі 34553,65 грн.. Між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ЗАТ «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» укладений договір про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів і в звязку з цим він вважає, що відповідальність перед ним повинні нести обидві відповідача. Але, незважаючи на його неодноразові звернення, матеріальна шкода йому не відшкодована. Просив суд стягнути з ЗАТ «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» на його користь суму матеріальної шкоди у розмірі 34553,65 грн., витрати по обстеженню автомобіля в розмірі 400 грн., моральної шкоди в розмірі 30000 грн., судовий збір 345,54 грн. та 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь у відшкодування моральної шкоду в розмірі 30000 грн., з ОСОБА_2- в сумі 10000 грн..

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 30 квітня 2010 року позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 1195, 18 грн.. В іншій частині позову відмовлено.

Зазначене рішення оскаржено позивачем ОСОБА_5. В апеляційній скарзі позивач просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким з відповідачів стягнути на його користь матеріальну шкоду в сумі 34553,63 грн., витрати, повязані з обстеженням автомобіля 400 грн., судовий збір в сумі 345,54 грн. та 17 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн., судовий збір при подачі апеляційної скарги 172,77 грн. та 8,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суді 120 грн., моральну шкоду з ЗАТ «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» в сумі 30000 грн., з ОСОБА_3 10000 грн.. В обгрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на неповне зясування судом першої інстанції обставин, які мають значення для справи. Хоча відповідачі не були згодні з сумою матеріальної шкоди, яка визначена спеціалістом- автотоварознавцем, але експертиза судом не була проведена і клопотання про її проведення відповідачі не заявляли. Суд безпідставно зробив висновки про наявність його вини в дорожньо-транспортній пригоді (далі ДТП) і у звязку з цим ухвалив незаконне рішення.

В апеляційній інстанції представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити, скасувати незаконне рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог ОСОБА_5.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, оскільки рішення суду є правильним і обгрунтованим.

Представник ЗАТ «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» ОСОБА_4 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважала, що позивач не має право на страхове відшкодування, оскільки відсутній причинний звязок між порушенням Правил дорожнього руху ОСОБА_3 та заподіянням шкоди позивачу.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог с т. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що є вина обох учасників ДТП, оскільки позивач допустив порушення п.12.3. Правил дорожнього руху бо не вибрав безпечну швидкість руху, при якій вчасно міг виявити зміну дорожньої обстановки. Суд відмовив ОСОБА_5 в стягненні шкоди з ЗАТ «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс», оскільки між позивачем та страховою компанією не має ніяких правовідносин, на підставі яких позивач має право вимагати від страхової компанії відшкодування.

Проте такий висновок суду є неправильним і не відповідає вимогам закону та встановленим у справі обставинам.

Статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В судовому засіданні встановлено, що 31 січня 2008 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-21603 державний номер НОМЕР_3, якій на праві власності належить його батьку ОСОБА_2, на перехресті пр. Манежного та вул. Взльотній в м. Донецьку в порушення вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху, зупинив автомобіль так, що його частина знаходилась на головній дорозі, по якій в лівому ряді рухався автомобіль «Мазда-3» державний номер НОМЕР_4 під керуванням його власника - позивача ОСОБА_5.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 4 лютого 2008 року водієм автомобіля ВАЗ 21063 порушений п. 10.1 Правил дорожнього руху.

Постановою суду від 28 лютого 2008 року водій автомобіля ВАЗ -21603 підданий штрафу в с розмірі 40 грн. за порушення п. 10.1 Правил дорожнього руху. Штраф був оплачений в повному розмірі винною особою. Постанова суду в подальшому скасована лише з тих підстав, що в постанові порушником Правил дорожнього руху помилково зазначений власник автомобіля ОСОБА_2, в той час як під час ДТП їм керував ОСОБА_3.

Відносно позивача ОСОБА_5 протокол про порушення Правил дорожнього руху не складався і до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху він не притягався.

В постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 9 лютого 2008 року зазначено, що ОСОБА_3, порушивши п.10.1 Правил дорожнього руху, при зміні напрямку руху, не переконався в безпеці і створив аварійну ситуацію для руху автомобіля позивача, внаслідок чого останній вимушений був застосувати екстрене гальмування зі зміною напрямку руху вправо, виїхав за межі проїжджої частини і скоїв наїзд на перешкоду.

Висновок суду про наявність вини позивача в ДТП з посиланням на висновки судової автотехнічної експертизи не можна визнати підставними.

Відповідно до вказаного висновку експертизи встановити швидкість руху автомобіля позивача з урахуванням виявлених пошкоджень не має можливості. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Мазда-3» ОСОБА_5 слід було діяти у відповідності до вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Між тим, під час судового розгляду нічим не спростовані пояснення ОСОБА_5 про виконання ним п.12.3. Правил дорожнього руху України і відсутні відомості про те що він допустив порушення зазначеного пункту Правил.

За таких обставин не можна вважати правильним та обгрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність вини позивача ОСОБА_5 в ДТП, яке сталося 31 січня 2008 року, оскільки він суперечить встановленим у справі обставинам.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до полісу про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЗАТ «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» застрахована цивільно-правова відповідальність відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 на забезпечений транспортний засіб ВАЗ 21603 державний номер НОМЕР_3.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004, № 1961-IV, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Таким чином 31 січня 2008 року стався страховий випадок, внаслідок якого заподіяна шкода позивачу і внаслідок чого настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором, а саме ОСОБА_3, який керував транспортним засобом учасником ДТП.

Страховим полісом визначений розмір страхових платежів: 25500 грн. страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих(завжди зменшується на суму франшизи - 510 грн.).

Згідно зі ст. 22 Закону № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3, 4 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідності до вимог вищевказаного Закону позивач та відповідачі своєчасно повідомили страховика про настання страхового випадку, надали відповідні документи, але у виплаті страхової суми позивачу необгрунтовано було відмовлено з підстав відсутності причинного звязку між пошкодженням автомобіля позивача та порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3.

З урахуванням встановлених у справі обставин, апеляційний суд вважає зазначену відмову страховика у виплаті страхової суми відшкодування шкоди необгрунтованою і приходить до висновку про необхідність сягнути на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди, враховуючи ліміт відповідальності страховика, 24900 грн.(за мінусом франшизи в розмірі 510 грн.).

При цьому апеляційний суд враховує розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди 27390,25 грн., який визначений спеціалістом - автотовароведом на підставі направлення страховика.

Залишок суми 2400,35 грн. апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3, який винний в ДТП.

Апеляційний суд вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди належить відмовити, оскільки не встановлена його вина в заподіянні шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Враховуючи вимоги закону, встановлені у справі обставини, обсяг страждань, які зазнав позивач у звязку з заподіянням йому тілесних ушкоджень та пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, апеляційний суд вважає, що з відповідача ОСОБА_3 , як винної особи, на користь позивача у відшкодування моральної шкоди належить стягнути 1000 грн..

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з ЗАТ «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» на користь позивача належить стягнути витрати на обстеження автомобіля у сумі 364 грн. та судові витрати - оплата судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - в сумі 631,37 грн..

З відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог належить стягнути витрати на обстеження автомобіля 36 грн., судові витрати в розмірі 62,44 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Р ішення Київського районного суду м. Донецька від 30 квітня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Українська іноваційна страхова компанія «Інвестсервіс» (04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б, офіс 208 п\р 26503001148001 ВАТ «КБ «Надра» МФО 320003 код ЕДРПОУ 23498273) на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 24990 (двадцять чотири тисячі девятсот девяносто) грн., витрати на обстеження автомобіля у сумі 364 (триста шістдесят чотири) грн. та судові витрати в сумі 631,37 грн.(шістсот тридцять одна грн. 37 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, в сумі 2400,35 грн. (дві тисячі чотириста грн. 35 коп.), моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн., витрати на обстеження автомобіля 36 (тридцять шість) грн., судові витрати в розмірі 62,44 (шістдесят дві грн. 44 коп.).

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий

Судді