Постанова № 126802398, 23.04.2025, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/6689/24

Номер провадження 3/317/134/2025

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Громова І.Б., розглянувши матеріал, який надійшов із Управління патрульної поліції в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, солдата, снайпера ВЧ НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , інші відомості суду не відомі,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2024 о 22 год. 03 хв. на трасі Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя 475 км водій ОСОБА_1 керував ТЗ ВАЗ 21093, д.н.з. НОМЕР_3 (належність ОСОБА_2 ), з явними ознаками наркотичного сп`яніння: підвищена жвавість ходи, звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився на місці зупинки ТЗ під час безперервної відеофіксації. Від керування ТЗ відсторонений шляхом залишення ТЗ припаркованим без порушення ПДР, про повторність попереджений.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожньогоруху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, зловживаючи своїм правом на участь у розгляді справи, оскільки достовірно знав, що відносно нього складено протокол, який направлено до суду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином за допомогою надіслання судових повісток на адресу, зазначену у протоколі.

Додатково ОСОБА_1 було проінформовано про дату, час та місце судового засідання за допомогою SMS-повідомлень згідно із вимогами Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом ДСА України від 01.06.2013 № 73, судова повістка про виклик до суду доставлена одержувачу 31.03.2025.

Суддя вважає, що станом на дату розгляду справи правопорушник обізнаний про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, в розумінні КУпАП, був своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи: при складанні протоколу, при отриманні смс-повідомлень, а також при наданні захиснику згоди на представництво інтересів в суді (в матеріалах справи перебувають документи відносно адвоката Расулова К.Т., з яким ОСОБА_1 мав зв`язок стосовно вказаної справи).

22.04.2025 до суду від адвоката Расулова К.Т. в інтересах ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 на лікуванні з 13.04.2025.

Разом з цим, враховуючи, що розгляд справи вже відкладався за клопотанням захисника та в матеріалах справи міститься письмове клопотання про закриття провадження у справі з зазначенням позиції сторони захисту стосовно обставин справи, вищевказане клопотання про відкладення засідання свідчить про навмисне затягування розгляду справи та зловживання своїми процесуальними правами, а відтак на підставі ст.268 КУпАП, яка не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з урахуванням необхідності додержання строків, передбачених ст.ст. 38, 277 КУпАП, суд постановив проводити розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Расулов К.Т., своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, до суду не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Раніше (18.03.2025) від захисника ОСОБА_1 адвоката Расулова К.Т. до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із вчиненням правопорушення у стані крайньої необхідності.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 залучений до виконання бойових завдань, спрямованих на захист територіальної цілісності України. 12 грудня 2024 року приблизно о 22:00 його було зупинено співробітниками поліції, які склали протокол серії ЕПР1 № 195174 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Однак дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати як такі, що вчинені у стані крайньої необхідності, оскільки він діяв за наказом бойового командування. Йому було доручено отримати нагороду та доставити паливо й інші необхідні матеріально-технічні засоби для забезпечення виконання бойових завдань.

Також зазначено, що, хоча ОСОБА_1 не має водійського посвідчення, але він має значний практичний досвід керування транспортними засобами, здобутий під час курсів підготовки. Виконання зазначеного наказу було безпосереднім обов`язком, а його невиконання могло спричинити дисциплінарну відповідальність та інші небезпечні наслідки. У подальшому він зобов`язується не керувати транспортними засобами до моменту отримання відповідного посвідчення водія з відповідною категорією.

На підставі викладеного захисник просив закрити провадження у справі, при цьому навівши у клопотанні аргументи щодо відсутності підстав для позбавлення водійського посвідчення у зв`язку з його відсутністю у ОСОБА_1 на момент складання протоколу.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно п. 2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На переконання суду, винуватість ОСОБА_1 повністю підтверджується:

1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 195174 від 12.12.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення;

2) рапортом працівника поліції від 12.12.2024;

3) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.12.2024, відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого працівниками поліції виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду;

4) довідкою про відсутність повторності за ст. 130 КУпАП; посвідчення водія не отримував;

5) архівом правопорушень;

6) копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3652499 від 12.12.2024 за ч. 2 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 ;

7) відеозаписом правопорушення, на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки працівниками поліції, а також на відео зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. Крім того, на відеозаписі ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції про виконання бойового завдання, навпаки повідомив про те, що їде з позицій додому та не має посвідчення водія.

Відтак, жодні аргументи, наведені захисником у клопотанні стосовно підстав для закриття провадження, не підтверджуються належними та допустимими доказами. Також доводи, наведені захисником у клопотанні стосовно підстав для закриття провадження, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, у тому числі відеозаписом, який долучено до матеріалів справи.

Зі змісту відеозапису судом встановлено, що ОСОБА_1 керуючи ТЗ, був зупинений працівниками поліції. Працівниками поліції під час спілкування з водієм були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано водієві пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився від проходження запропонованого огляду, підтвердив факт відсутності у нього посвідчення водія відповідної категорії.

З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції про те, що він виконує бойове завдання, лише наголошував, що прямує з позицій додому.

Жодного документального підтвердження про наявність наказу/бойового розпорядження від керівництва військової частини, в якій проходить військову службу ОСОБА_1 , щодо виконання ним бойового завдання 12.12.2024, ані правопорушником, ані його захисником суду не надано.

Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Суддя звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Ознаки наркотичного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, викладені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, а також оголошені водієві, що відображено у відеозаписі.

Суддя зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених Інструкцією ознак сп`яніння.

Відмовляючись від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_1 , тим самим, порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.

Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння судом не встановлено.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність чи провадження в справі про адміністративне правопорушення, судом також не встановлено.

Належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що особа діяла в стані крайньої необхідності та не підлягає адміністративній відповідальності, суду ані правопорушником, ані його захисником не надані.

Суд зауважує, що відповідно до п. 2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.

Наявні в матеріалах справи відеозаписи та інші матеріали справи, які узгоджуються між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації скоєння порушення п. 2.5 ПДР України, а тому є допустимими і належними доказами.

Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.

Жоден із вищенаведених доказів не містить спростування ОСОБА_1 щодо факту керування транспортним засобом та відмови від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Расулова К.Т. про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язкуіз вчиненнямправопорушення устані крайньоїнеобхідності відмовлено у зв`язку з його безпідставністю.

З огляду на зазначене, суддя вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Всі докази проаналізовані та свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи вимоги ст. 33 КУпАП, суддя приходить до висновку про необхідність накладення на правопорушника стягнення, достатнього для його виправлення та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Щодо зауваження захисника у клопотанні про відсутність підстав для позбавлення водійського посвідчення в разі його відсутності у ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.

Вимогами КУпАП не встановлено обмежень щодо призначення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КУпАП, особам, які на момент вчинення правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції статті, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Позбавлення права керувати транспортними засобами у контексті вказаної справи набуває особливої мети стягнення щодо запобігання вчиненню нових правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом.

Крім того, суд звертає увагу, що порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Вказаний висновок корелюється з позицією ОП ККС у складі Верховного суду від 04.09.2023, зробленою в постанові у справі № 702/301/20.

Отже, суд дійшов до висновку, що положення КУпАП не містять застережень чи умов застосування стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а тому доводи захисника в цій частині є безпідставними.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», потрібно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст.33, 40-1, 130, 283, 284, 287-290 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Расулова Каюма Тулкіновича про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із вчиненням правопорушення у стані крайньої необхідності відмовити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Для сплати штрафу кошти перерахувати за реквізитами:

Отримувач: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300,

Код отримувача: 37941997,

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),

Рахунок: UA 708999980313000149000008001,

Код класифікації доходів бюджету 21081300

Найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Для сплати судового збору перерахувати кошти за реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.Б. Громова