Рішення № 126778771, 22.04.2025, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2025 року Справа№200/1001/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про:

- визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років за п. «а» ст. 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з врахуванням пільгового стажу для призначення пенсії 27 років 08 місяців 29 днів.

- скасування рішення про відмову в призначені пенсії від 21.01.2025 № 2757318834;

- зобов`язання призначити пенсію за вислугу років, з дати звернення із заявою про призначення пенсії, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», на підставі пільгової вислуги років для призначення пенсії з урахуванням 27 років 08 місяців 29 днів.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 28.06.1993 по 01.12.1994 проходив службу в Збройних силах України, в прикордонному загоні «Закарпаття».

З 18.03.1995 до 29.07.2014 проходив службу в ОВС України, займав різні посади в патрульно-постовій та конвойній службі Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

На підставі наказу МВС України № 1436 о/с від 29.07.2014 року відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача було звільнено за пунктом 66, з посади начальника конвою відділення №2 взводу конвойної служби міліції Краматорського міського відділу. В наказі про звільнення було зазначено, що на підставі постанова КМУ від 17.07.1992 року №393 вислуга років на 29.07.2014 року складає: у календарному обчисленні 20 років 09 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні 26 років 10 місяців 27 днів.

Наказом ГУМВС України в Донецькій області № 6 о/с лк від 27.12.2022 року внесено зміни до наказу ГУМВС України в Донецькій області від 05.09.2014 №333 о/с в частині оголошення вислуги років, та вважати вислугу років на 29.04.2014 у календарному обчисленні - 20 років 09 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні 27 років 08 місяців 29 днів.

На виконання рішення Донецького окружного суду від08.02.2024 по справі №200/7041/23 Міністерство внутрішніх справ України підготувало подання та необхідні матеріали для призначення пенсії Позивачу за вислугу років та спрямувало до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, для призначення пенсії за вислугу років.

Однак, відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років від 21.01.2025 №2757318834 відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Закон №2262), у зв`язку з відсутністю необхідної календарної вислуги років на день звільнення, передбаченої пунктом «а» статті 12 Закону №2262 та у зв`язку з відсутністю необхідного віку, передбаченого пунктом «б» статті 12 Закону №2262.

Вважає такі дії та рішення відповідача протиправними, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач не погодившись з доводами позивача, викладеними у позовній заяві надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 12 Закону № 2262 передбачено, що пенсія за вислугу років призначається за наявності відповідних умов, а саме:

- відповідної календарної вислуги;

- якщо вони звільненні зі служби.

Тобто реалізація права на пенсію можлива лише за наявності двох означених умов.

Оскільки призначення пенсії за Законом № 2262 відбувається органами Пенсійного фонду України, тому саме пенсійний орган перевіряє підстави призначення пенсії за вислугу років відповідно до нормативно-правових актів, які є чинними на час призначення такої пенсії.

Органи Пенсійного фонду призначають пенсію відповідно до тих нормативно правових актів, які є чинними на час реалізації права на пенсію.

На виконання вимог Закону № 2262 Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393) зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», які набули чинності з 19 лютого 2022 року.

Необхідний пакет документів для призначення пенсії отриманий Головним управлінням в січні 2025 року.

На підставі пункту 2-1 Порядку № 393 для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

При цьому, а ні пункт 1, а ні пункт 2 вказаної постанови не передбачає обрахунок календарної вислуги років з кратністю (пільгове обчислення).

Таким чином, на час звернення Позивача до Головного управління з заявою редакція пункту 3 Порядку № 393 зазнала змін, відповідно до яких зарахування служби на пільгових умовах до вислуги років застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії, як передбачала попередня редакція пункту 3 Порядку № 393.

Тобто, пільгова вислуга років має значення для визначення відсотку розміру пенсії позивача від його грошового забезпечення, відповідно до статті 13 Закону № 2262, за умови наявності права на призначення пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Як встановлено з матеріалів справи, позивача звільнено з Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області 29.07.2014.

11 грудня 2024 року Міністерством внутрішніх справ України виготовлено подання про призначення пенсії позивачу пенсії за вислугу років № 1654.

Вказаним поданням визначено календарну вислугу років станом на 29 липня 2014 для призначення пенсії у розмірі 20 років 09 місяців 15 днів, пільгову вислугу 29 років 02 місяці 24 дні.

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області рішенням від 21 січня 2025 року № 2757318834 відмовило позивачу у призначенні пенсії за ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відмову мотивовано тим, що станом на 29.07.2014 для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту а частини першої статті 12 Закону № 2262 позивач не набув необхідної календарної вислуги років, в розрахунку вислуги років для призначення пенсії станом на 29.07.2014 вислуга років у календарному обчисленні становить 20 років 09 місяців 15 днів, вислуга років у пільговому обчисленні 08 років 05 місяців 09 днів.

Згідно пункту б статті 12 Закону № 2262 також мають право на пенсію за вислугу років військовослужбовці при досягненні ними на день звільнення 45-річного віку, за наявності при цьому страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12,6 календарних років становить військова служба. На момент звільнення станом на 29.07.2014 позивачу виповнилося 39 років.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, визначаються Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 №2262 (далі - Закон №2262).

Згідно абз. 1, 12 п. «а» ч.1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону(крім осіб, зазначених у частині третій статті 5цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "з" статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 року № 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).

За п. 1 Порядку № 3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб.

Відповідно до вказаного Порядку, на уповноважені структурні підрозділи міністерств та відповідних служб покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

За ст. 10 Закону № 2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.

Згідно ст. 49 Закону № 2262-ХІІ пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.

Документи про призначення пенсії розглядає орган Пенсійного фонду України і не пізніше ніж у 10-денний строк з дня їх надходження приймає рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії.

Таким чином, виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За ст. 17-1 Закону № 2262-XIIпорядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок затвердженопостановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393(далі- Порядок № 393).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 200/7041/23, яке залишено в силі постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України; третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови оформлення подання на пенсію за вислугу років та направлення його до органів Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 (пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України з урахуванням Закону України № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» зарахувати ОСОБА_1 , вислугу років на пільгових умовах період проходження служби: з 28.06.1993 року по 01.12.1994 року на посаді стрільця та контролера в Збройних силах України, в прикордонному загоні «Закарпаття», з розрахунку один місяць служби за три місяці за вказані періоди; з 18.03.1995 року по 29.07.2014 року на посадах: міліціонера роти патрульної служби, інспектора патрульної служби-кінолог роти патрульної служби, міліціонера-конвоїра взводу конвойної служби міліції, начальника конвою взводу конвойної служби міліції, начальника конвою відділення № 2 взводу конвойної служби міліції Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області, з розрахунку один місяць служби за сорок днів.

Зобов`язано Міністерства внутрішніх справ України відповідно п. «а» ч. 1 ст. 12 закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» оформити подання на пенсію за вислугу років та направлення його до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення ОСОБА_1 , пенсії за вислугу років.

У зазначеному рішенні суду від 08 лютого 2024 року по справі № 200/7041/23, зазначено наступне:

«…Як зазначено судом у вказаному рішенні, позивач з 28.06.1993 року по 01.12.1994 року проходив службу в Збройних силах України, стаж роботи на яких обчислювався з розрахунку один місяць служби за три місяці за вказані періоди. З 18.03.1995 року по 29.07.2014 року, позивач проходив службу в підрозділах роти патрульно-постової служби та конвойної служби Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області на посадах: міліціонера роти патрульної служби, інспектора патрульної служби-кінолог роти патрульної служби, міліціонера-конвоїра взводу конвойної служби міліції, начальника конвою взводу конвойної служби міліції, начальника конвою відділення № 2 взводу конвойної служби міліції, час проходження служби на яких зараховується на пільгових умовах, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за сорок днів.

Оскільки, позивач проходив службу, яка передбачена Постановою № 393 (яка діяла на день звільнення, тобто пільговий страж зараховується для призначення пенсії, а не для її розміру), суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування при обчисленні років на пільгових умовах часу проходження служби у підрозділах патрульно-постової служби та конвойної служби органів внутрішніх справ, за тими правилами, які були чинними на момент виникнення відповідного права.

В той же час, суд вказує на те, що посилання Відповідача напостанову КМУ від 16.02.2022 року № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону № 2262, не відповідає правовим вимогам, та приходить до висновку, що зміни в постанові № 393 до ОСОБА_1 не можуть бути застосовані так як право на пенсію він здобув на день звільнення, тобто на 29.07.2014 року, то до нього застосовуються постанова № 393, яка діяла на той час, а саме, що пільговий стаж зараховується для призначення пенсії, а не для визначення її розміру.

Отже, за період служби в ОВС ОСОБА_1 здобув стаж у календарному обчисленні в розмірі - 20 років 09 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні27 років 08 місяців 29 днів, а отже має право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «а»ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII, …»

Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно абз. 1, 2, 8 підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393 (в редакції чинній на дату звільнення позивача) до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Згідно підпунктом «г» пункту 3 Порядку № 393 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби) було визначено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за сорок днів, зокрема:

- особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи, які проходять службу у виправно-трудових установах, слідчих ізоляторах, лікувально-трудових профілакторіях, ізоляторах тимчасового тримання, приймальниках-розподільниках для осіб, затриманих за бродяжництво, спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту, підрозділах конвойної служби міліції, та військовослужбовцям постійного складу, які проходять службу у дисциплінарних частинах, за переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ, Міністерством юстиції, Центральним управлінням Служби безпеки, Міністерством оборони.

- час проходження служби особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби;

- час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах патрульної служби за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119"Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" (набрання чинності 19.02.2022) до Порядку № 393 були внесені зміни, а саме:

- доповнено новим пунктом 2-1, згідно з нормами якого, для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієїпостанови;

- абзац перший пункту 3 викладено в новій редакції, згідно з якою, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієїпостанови, зараховується на пільгових умовах відповідний період служби.

Тобто, у зв`язку з прийняттямКабінетом Міністрів України 16.02.2022 постанови №119"Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393" редакція Порядку № 393 щодо правил обчислення вислуги років для призначення пенсії зазнала змін, та п.3 Порядку №393 з 19.02.2022 визначає, що зарахування на пільгових умовах до вислуги років спірного періоду, застосовується виключно для визначення розміру пенсії, а не для призначення пенсії.

Таким чином, для призначення пенсії за вислугу років заЗаконом № 2262-ХІІкалендарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції до внесення змінпостановою КМУ № 119 від 16.02.2022 року.

Враховуючи те, що станом на дату звільнення та звернення позивача із заявою до щодо оформлення та подання необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області для призначення пенсії за вислугу років заЗаконом № 2262, діяла нова редакція підпункту «а» пункту 3 Порядку № 393, відсутні підстави для зарахування на пільгових умовах позивачу час проходження служби, до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.

Згідно матеріалів справи станом на дату звільнення 29.07.2014 року позивач мав стаж у календарному обчисленні в розмірі - 20 років 09 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні27 років 08 місяців 29 днів, також на момент звільнення позивач не досяг 45 річного віку.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 по справі № 805/3923/18-а, якою вирішено спір у подібних правовідносинах, де колегія суддів дійшла висновку, щоЗаконом N 2262-XIIпередбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів.

Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу єЗакон N2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

В зазначеній постанові колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що визначальною для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є саме календарна вислуга років, оскільки цей висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Приймаючи висновок викладений у постанові від 03.03.2021 по справі № 805/3923/18-а Верховний Суд виходив з того, що редакція п. 3 Постанови №393 чинна на момент розгляду справи № 805/3923/18-а на відміну від ст. 12 Закону № 2262-XII передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років, оскільки абз. 1 п. 3 Постанови №393 до внесення змін Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» встановлював, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним вабзаці першому пункту 1цієї постанови, зараховується на пільгових умовах […] час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів […], тож суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.

Проте, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393», і ст. 12 Закону № 2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Відтак, виходячи з положень ст. 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови №383 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а п. 3 Постанови № 383 визначає, що певні періоди, підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним вабзаці першомупункту 1 цієї постанови.

Відтак, Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Постановою №393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Аналогічний правовий висновок викладений щодо подібних правовідносин у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, яка, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягає застосуванню при вирішенні адміністративного спору в цій справі.

Поряд з цим, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.03.2021 по справі № 805/3923/18-а, ґрунтуються на іншому правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді цієї справи.

В постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 грудня 2024 року у справі №520/5695/23, у якій спірним було питання правомірності відмови ГУ Нацполіції в оформленні та направленні до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років, яка вмотивована тим, що наявної в позивача вислуги в календарному обчисленні недостатньо для призначення такої пенсії, а вислуга в пільговому обчисленні відповідно достатті 12 Закону № 2262-XIIта Порядку №393 (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років) такого права не надає, сформульовано висновок, відповідно до якого призначення пенсій за вислугу років відповідно доЗакону №2262-XIIособам, які звільнені зі служби в поліції і звернулись до ГУ Нацполіції для оформлення та направлення документів до пенсійних органів після 19 лютого 2022 року (набрання чинності Постановою № 119, якою внесені зміни до Порядку № 393), здійснюється виходячи з обчислення календарної вислуги років.

В зазначеній постанові Верховним Судом також зауважено, що визначальним є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування на пільгових умовах позивачу часу проходження служби, протягом якого він брав участь в антитерористичній операції, до вислуги років для призначення пенсії, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.

Щодо висновків суду першої та апеляційної інстанції, викладених у справі № 200/7041/23, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 4, 5 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 3 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображенняу мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Верховний суд в постанові від 2 листопада 2022 року № 140/6115/21 у п.п. 66-67, 71-76 здійснив тлумачення преюдиційності судових рішень, яка полягає у наступному.

«Загально прийнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.

Недотримання хоча б однієї умови робить неможливим для суду застосування преюдиції, що особливо важливо, коли у справі беруть участь нові сторони.

Преюдиційність відрізняється від поняття передсудність, яке означає можливість ініціювати особою вирішення спору в суді лише після отримання судового рішення в іншій, напряму пов`язаній справі, якщо того вимагає процесуальний закон.

Преюдиційність також відрізняється від обов`язковості правових висновків (позицій) Верховного Суду, які мають прецедентних характер та стосуються тлумачення законодавства, що здійснює Суд під час касаційного перегляду справи (відповідно до частин п`ятої та шостоїстатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права).

На відміну від прецедентного характеру правових висновків (позицій) Верховного Суду, преюдиція зберігатися як при зміні законодавства, так і зміні судової практики.

Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).

Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень.

Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є «правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)».

Зі свого боку суд вважає за необхідне додати, що за загальним тлумаченням, прийнятим в юридичній науці, юридичні фактице конкретні життєві обставини, з якими правова норма пов`язує виникнення певних юридичних наслідків.

За вольовою ознакою юридичні факти поділяються на події та дії.

При цьому, під подіями слід розуміти обставини, що об`єктивно не залежать від волі і свідомості людини, а під діямифакти, що залежать від волі людей (правомірні і неправомірнізалежно від правової оцінки суб`єкта правозастосування).

Виходячи з системного аналізу викладених норм, а також висновків Верховного суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що висновки суду у іншій справі в частині правової оцінки обставин не є обов`язковими для застосування іншим судом, на відміну від обставин справи (юридичних фактів) - реально існуючих дій та подій, у зв`язку з якими виникли правовідносини.

Враховуючи викладене, при вирішенні адміністративного спору у справі № 200/1001/25 такими обставинами, що мають преюдиційне значення, згідно рішення суду у справі № 200/7041/23 є факти: звільнення позивача, проходження позивачем служби,тривалість календарної та пільгової вислуги років, відмова Міністерства внутрішніх справ України направити документи для призначення пенсії до органу Пенсійного фонду України.

Правова оцінка дій Міністерства внутрішніх справ України, які полягають у відмові направити документи для призначення пенсії до органу ПФУ, надана судом у справі № 200/7041/23, не є обов`язковою для суду при розгляді справи № 200/1001/25 щодо правомірності дій органу ПФУ стосовно відмови в призначенні пенсії за вислугу років.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що відповідач правомірно діяв при прийнятті рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах як за пунтком «а», так і за пунктом «б» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 19 Конституції України відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З урахуванням положень статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про: визнання протиправною бездіяльність, яка полягає у відмові в призначенні пенсії за вислугу років за п. «а» ст. 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», з врахуванням пільгового стажу для призначення пенсії 27 років 08 місяців 29 днів; скасування рішення про відмову в призначені пенсії від 21.01.2025 № 2757318834; зобов`язання призначити пенсію за вислугу років, з дати звернення із заявою про призначення пенсії, відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», на підставі пільгової вислуги років для призначення пенсії з урахуванням 27 років 08 місяців 29 днів відмовити повністю.

Повний текст рішення складено та підписано 22 квітня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська