Ухвала суду № 126776820, 16.04.2025, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

16 квітня 2025 рокуСправа №160/22271/24Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у м. Дніпрі заяву позивача про встановлення судового контролю по справі №160/22271/24, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі № 160/22271/24 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» (49005, м. Дніпро, вул. Полігонна, 16, код ЄДРПОУ 08805223), Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) (49041, м. Дніпро, пр. Праці, 16, код ЄДРПОУ 45291657) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» щодо встановлення надбавки за особливості проходження служби у розмірі 0,00% та премії у розмірі 10% під час виготовлення довідки №33/24/С-11269 від 09.04.2024 року про розмір грошового забезпечення на ім`я ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 року.

Зобов`язано Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2022 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, Постанови №704 із зазначенням: відомостей про розміри посадового окладу і окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 Постанови №704; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби) та премії у середніх розмірах що фактично виплачені за січень 2022 року за прирівняною посадою «начальник варти 15-ї роти охорони 6-ї бригади ВВ МВС України».

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення набрало законної сили 06.02.2025 року.

04.03.2025 року позивачем подано заяву про встановлення судового контролю у порядку ст. 382 КАС України.

Ухвалою від 01.02.2024 року заяву позивача про встановлення судового контролю призначено заяву до розгляду у судовому засіданні.

У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подану заяву, вивчивши доводи, наведені заявником в її обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №0640/3719/18.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов`язань у межах відповідної справи.

Метою судового контролю є встановлення судом факту виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до статті 1291 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, судове рішення може бути виконано в добровільному або в примусовому порядку. Примусове виконання рішень суду в Україні покладається на органи державної виконавчої служби та у передбачених законом випадках - на приватних виконавців.

Порядок примусового виконання судових рішень регламентовано Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до абзацу 1 частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, встановлено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, згідно зі статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, нормами Закону України «Про виконавче провадження» визначено певний алгоритм дій виконавця в ході примусового виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 викладено правову позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

Вирішуючи питання стосовно необхідності встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 160/22271/24, суд враховує, що станом на день звернення до суду із заявою про встановлення судового контролю позивач із відповідною заявою про видачу виконавчого листа у даній справі не звертався, відповідно, будь-яких заходів щодо примусового виконання судового рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі № 160/22271/24 не вживав.

Матеріали справи не містять доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року у справі № 160/22271/24.

Отже, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», внаслідок невиконання рішення в добровільному порядку. Крім того, доказів того, що загальний порядок виконання рішення суду не дав очікуваного результату або що відповідач створює перешкоди для його виконання, матеріали справи також не містять.

Заява не містить жодного обґрунтування щодо обов`язковості здійснення судового контролю за виконанням судового рішення з метою забезпечення його повного, правильного і своєчасного виконання, позивач не навів та не надав суду докази можливого ухилення відповідачем від виконання судового рішення та створення перешкод щодо його виконання.

Суд наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили підлягає безумовному виконанню та за бажанням позивача може бути виконане шляхом подання виконавчого листа по справі на примусове виконання до органу виконавчої служби.

Таким чином, наразі неможливо стверджувати, що примусове виконання цього рішення суду не дасть очікуваних результатів, та, відповідно, про наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням цього судового рішення.

У постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №806/2594/16 вказано, що необхідність такого застосування має бути належним чином обґрунтована стороною у справі з огляду на доцільність вжиття такого процесуального механізму або потребує наявності певних сумнівів у суду щодо виконання суб`єктом владних повноважень його рішення, чи інших значущих підстав. Саме по собі застосування судового контролю виконання судових рішень за відсутності очевидної необхідності не є виправданим.

Отже, на час звернення представника позивача із вказаною заявою, процедура виконання судового рішення органами державної виконавчої служби відсутня, що свідчить про передчасність звернення представника позивача до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, оскільки відсутні об`єктивно підтверджені належними і допустимими доказами підстави вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним.

В межах відкритого виконавчого провадження за виконавчим листом № 160/22271/24 державний виконавець здійснюватиме контроль за виконанням рішення суду. Тому встановлювати додатковий судовий контроль за виконанням рішення немає потреби.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, а також те, що позивачем не вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України «Про виконавче провадження», суд не знаходить підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16.

При цьому, суд зазначає, що позивач при належному обґрунтуванні щодо обов`язковості здійснення судового контролю за виконанням судового рішення та наданні доказів можливого ухилення відповідачем від виконання судового рішення та створення перешкод щодо його виконання не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про встановлення судового контролю.

Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі №160/22271/24 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства Україниухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко