Рішення № 126766768, 17.04.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/210/24 2/610/62/2025 17 квітня 2025 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

заявника: ОСОБА_1 , представника - адвоката Оберкович Г.В.,

секретаря: Виноградської О.В., Ворони І.О.,

розглянувши в місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Донецька селищна рада Ізюмського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Заявник просить встановити факт проживання однією сім'єю не менше ніж п'ять років до відкриття спадщини ОСОБА_1 з нерідним дідом ОСОБА_2 в період з травня 2016 року по день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи заяву вказала, що ОСОБА_2 хоч був їй нерідним дідом (був чоловіком її бабки), але разом з її бабкою виростив її до повноліття, як рідну онуку, оскільки її батько помер майже одразу після її народження, а матір покинула її. Своїх дітей у діда не було, а їй він замінив батька. Проживали вони в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де вона була зареєстрована до 2004 року. Після смерті бабки в 2012 році переїхала проживати в м. Лисичанськ Луганської області. Через окупацію міста в 2014 році та постійні обстріли у травні 2016 року її дід забрав з дитиною до себе додому, де вона проживала з ним однією сім`єю по день його смерті більше ніж 6 років. Однак зареєструвалась у будинку вона тільки в листопаді 2017 року, бо не могла раніше через військові дії знятися з реєстрації в м. Лисичанськ. Вони жили з дідом дуже дружно, він допомагав їй з дітьми, відносився до неї, як до рідної онуки, вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, разом несли витрати на їжу, ліки, одяг, ремонти тощо. Коли дід захворів, то вона опікувалась ним, поховала його за власні кошти. Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки за вищевказаною адресою, де позивач продовжила проживати після смерті діда по сьогоднішній день. Вважає себе єдиною спадкоємицею, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менше ніж п'ять років до його смерті, прийняла спадщину фактичним шляхом. Однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки треба довести, що вона проживала зі спадкодавцем протягом останніх п'яти років до дня його смерті, тобто що вона є спадкоємицею четвертої черги.

Вищевказаний факт їй необхідно встановити для оформлення спадщини на вищевказане майно. Іншим шляхом встановити його немає можливості.

Ухвалою від 05.03.2025 відкрито провадження в справі та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження.

Представник заявника в суді пояснила, що у 1986 році рідна бабка заявниці ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_2 і змінила прізвище на « ОСОБА_4 ». Нерідний дід не мав своїх дітей. Вони виростили заявницю до повноліття. До 2004 року заявниця була зареєстрована у їхньому будинку, а потім внаслідок навчання виїхала і знялася з реєстрації. Згодом померла баба. З 2016 року по день смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 заявниця проживала з ним однією сім`єю, але зареєструвалася у будинку у 2017 році.

Заявник судове засідання 17.04.2025 просила провести за її відсутності, заяву підтримала та просила її задовольнити (а.с. 90).

Представник заінтересованої особи просив розглянути справу за їхньої відсутності (а.с. 81).

Судом встановлені обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

Особа заявника засвідчується: паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з 14.11.2017 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-7).

Бабуся заявника по батьку ОСОБА_3 08.08.1986 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження, укладення шлюбу та смерть (а.с. 9-11, 13).

ОСОБА_5 померла ще раніше чоловіка ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а її син ОСОБА_6 (батько заявника) помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 12, 14).

Згідно з договором купівлі-продажу від 22.04.1988 ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15, 17-19).

На підставі Державного акту серії Р2 № 761135, виданого 30.04.2002 Андріївською селищною радою народних депутатів, ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 0,31 га, розташована на території АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства (а.с. 16).

Із домової книги вбачається, що ОСОБА_2 з 04.04.2000 до моменту своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Також за вказаною адресою з 04.04.2000 була зареєстрована його дружина ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 14.11.2017 зареєстрована заявник ОСОБА_1 та з 21.11.2017 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 20-24).

Реєстрація місця проживання заявника за вищевказаною адресою з 14.11.2017 також підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 24.03.2025 (а.с. 91).

Згідно з довідками Андріївського старостинського округу Донецької селищної ради Ізюмського району Харківської області від 26.01.2024 на момент своєї смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_2 , який на момент своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та був зареєстрований за цією ж адресою з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 70, 71).

З відповіді державного нотаріуса Балаклійської державної нотаріальної контори Харківської області О.Печка, наданої 11.03.2025 на запит суду, вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 ніхто із спадкоємців з будь-якими заявами до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа не заводилась (а.с. 60).

З інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), (заповіти/спадкові договори) від 23.01.2024 встановлено, що відомості відносно ОСОБА_2 у Спадковому реєстрі відсутні (а.с. 67).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 23.01.2024 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . 23.01.2024 приватним нотаріусом Голуб В.М. було заведено спадкову справу № 14/2024, номер у спадковому реєстрі 71885428 (а.с. 68).

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб В.М., наданої 28.03.2025 на запит суду, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.01.2024 нею була заведена спадкова справа № 14/2024 на підставі заяви ОСОБА_1 про видачу їй свідоцтва про право на спадщину. Будь-яких інших заяв до вищевказаної спадкової справи не надавалось (а.с. 88).

Постановою приватного нотаріуса Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області Голуб В.М. від 23.01.2024 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , оскільки юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду, нотаріус не може безспірно встановити зазначені обставини (а.с. 66).

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є тіткою заявниці. У травні 2016 року заявниця приїхала з м. Лисичанськ в с-ще Андріївку до свого діда ОСОБА_2 і жила з ним. Після чого він приписав її з дітьми у себе. Жили вони, як дід з онукою, в одному будинку, садили город, харчувалися, у них були спільні гроші, тобто вели спільний бюджет, спільно вели домашнє господарство. Взагалі вона з дитинства, а саме з 2-х років проживала з бабусею та дідусем у них вдома. Пару років була у матері в РФ. А до закінчення школи жила з ними. Діда поховала заявниця. Коли дід був живий, то ходили у гості, підтримували зв`язок (свідок з заявницею). Заявниця допомагала діду, коли він хворів, як він допомагав їй з дитиною. Влітку 2022 року заявниця пару місяців не проживала з дідом, у зв`язку з пологами виїхала у с-ще Слобожанське, але приїздила провідувала діда.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою заявниці через 2 будинки, яка у грудні 2016 року переїхала до діда ОСОБА_2 . Навесні, десь у березні-квітні 2017 року, вперше побачила заявницю на огороді, познайомилась, почала спілкуватися, тим більш у них діти одного віку. У свідка була корова і ОСОБА_2 купував у неї молоко для онука. На початку війни дід уже не ходив, тому приходила заявниця за молоком для нього. Знає, що у 2017-2018 роках ОСОБА_2 забирав онука з дитсадка, вони разом з заявницею обробляли город, робили теплицю. Не чула, щоб вони сварилися, між ними були добрі відносини. Коли дід хворів, то його лікувала заявниця, яка його і поховала.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснила, що вона є тіткою заявника, яка пару років у дитинстві була у матері в РФ. Потім проживала у бабусі з нерідним дідусем ОСОБА_2 . Після закінчення школи поїхала навчатися. Потім вийшла заміж і жила у м. Лисичанськ. Коли почалася війна у 2016 році дід забрав її до себе, де вони і проживали разом до смерті діда. Заявниця готувала, прасувала для них, а дід допомагав їй з дитиною, спільно займалися городом, платили комунальні платежі, вели спільне господарство, все у них було спільне. Поховала діда також заявниця, яка залишилась у будинку діда, де проживає по теперішній час.

Згідно зі ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що має юридичне значення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статей 1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

З вимог ст. 1264 ЦК України вбачається, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

З наявних матеріалів справи вбачається, що заявник є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 . Даних про наявність інших спадкоємців, що прийняли спадщину після його смерті, матеріали справи не містять.Осіб, що мають право на обов`язкову частку у спадщині, не встановлено.

Судом встановлено, що заявник на момент смерті була зареєстрована та проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою та лише за її заявою була заведена спадкова справа після його смерті, що свідчить про фактичне прийняття нею спадщини після смерті її нерідного діда ОСОБА_2 , однак нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємиці четвертої черги, оскільки юридичний факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем протягом п`яти років до часу відкриття спадщини має бути встановлений винятково рішенням суду.

Юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину, як члена сім`ї, тощо.

Тобто, для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення із спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи встановлено, що заявник ОСОБА_1 є нерідною онукою ОСОБА_2 , з яким рідна бабуся заявника перебувала у зареєстрованому шлюбі з 08.08.1986.

Зазначені особи разом проживали у будинку, який було придбано під час шлюбу спадкодавця з бабусею заявника, заявник проживала з ними з народження, вони замінили їй батьків. Після закінчення школи поїхала навчатися, потім вийшла заміж і жила у м. Лисичанськ. У 2016 році дід ОСОБА_2 забрав її до себе і вони почали проживати разом до смерті діда, але зареєструватися у будинку діда вона змогла лише в листопаді 2017 року, бо не могла знятися з реєстрації за попереднім місцем проживання .

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показанням свідків та інші матеріали справи у їх взаємозв`язку свідчать про те, що заявник не менше п`яти років перебувала зі спадкодавцем ОСОБА_2 у близьких відносинах, які мали тривалий сімейний характер, принаймні не пізніше 2016 року, вони жили дружно в одному будинку, разом харчувалися, мали спільний бюджет, спільно займалися городом, платили комунальні платежі, вели домашнє господарство, заявник опікувалась станом здоров`я спадкодавця, піклувалась та доглядала його, а він допомагав їй з дитиною, поховала діда також заявник та після його смерті продовжила проживати в його будинку.

Отже наявні у справі докази та фактичні обставини вказують на те, що між заявником та померлим ОСОБА_2 протягом тривалого часу склались усталені сімейні стосунки як між дідом та онукою, які існували до часу смерті спадкодавця.

Заявник та спадкодавець ОСОБА_2 на час відкриття спадщини були зареєстровані в одному будинку, заявник повністю опікувалась життям спадкодавця, що з огляду на їх тривале спільне проживання та наявність спільних інтересів, є ознакою ведення спільного господарства.

За таких обставин, оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає, що між заявником та спадкодавцем виникли відносини, які є більш близькими, аніж надання допомоги одинокій літній людині. З огляду на те, що спадкодавець не переоформлював право користування своїм будинком на заявника, їх відносини ґрунтувались на довірі та не мали формального характеру.

З урахуванням вищевказаного слід визнати доведеним юридичний факт, що заявник була пов`язана зі спадкодавцем ОСОБА_2 спільним побутом та взаємними правами і обов`язками - проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а тому відповідно до статті 1264 ЦК України має право спадкування за законом у четверту чергу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 258, 259, 265, 293, 315, 319 ЦПК України,

у х в а л и в:

1)Заяву задовольнити.

2)Встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом останніх п'яти років до дня його смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцяти днівз дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявник: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Донецька селищна рада Ізюмського району Харківської області, місцезнаходження: 64250, Харківська область, Ізюмський район, с-ще Донець, вул. Центральна, буд. 40, код ЄДРПОУ 04397112.

Суддя Стригуненко В.М.