Постанова № 12675108, 10.11.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2010 р.Справа № 2-а-856/10/1470 Категорія: 2.11.8Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В.

судді - Потапчук В.О.

судді - Коваль М.П.

при секретаріКапустинській А.М. за участю представника позивача Васіної К.С. (довіреність) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року по справі за позовом Підприємства комунальної власності області «Фармація»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування рішення від 18.01.10 року № 00002922350 РРО, -

встановиЛА:

Позивач, підприємство комунальної власності області «Фармація», звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування рішення від 18.01.10 року № 00002922350 РРО.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва № 00002922350 від 18.01.10 року стосовно підприємства комунальної власності «Фармація». Судові витрати: сплату судового збору 3,4 грн. стягнуто з Державного бюджету на користь позивача.

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року по справі № 2-а-856/10/1470 та відмовити в задоволені позовних вимог ПКВО «Фармація».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що відсутність первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Як встановлено судом першої інстанції, підприємство комунальної власності області «Фармація»займається виготовленням та роздрібною торгівлею лікарських засобів, через мережу власних аптек на території Миколаївської області, у тому числі в аптечному пункті за адресою вул. Червона Площа, 13 м. Новий Буг.

06.11.09 працівники податкового органу провели перевірку зазначеної господарської одиниці - аптечного пункту, що належить ПКВО «Фармація».

Актом №0056/14/24/23/26300159 від 06.11.09 зафіксовано правопорушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму 436 гривень (арк.спр.21).

Зазначений факт відповідачем кваліфіковано як порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та як правопорушення, передбачене ст.20 Закону.

Рішенням №0000292350 від 18.01.10 уповноваженою особою відповідача до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 872 гривень (арк.спр.8).

Відповідно до пункту 1 статті 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” № 509-ХІІ від 04.12.1990 року (далі Закон № 509) органам державної податкової служби надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно з частиною 1 статті 11-1 Закону № 509 плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин перелічених у підпунктах 1-9 частини 6 статті 11-1 Закону № 509.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг'', "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною 1 статті 15 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95 "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (із змінами та доповненнями) (далі - Закон про РРО) встановлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно зі статтею 16 Закону про РРО контролюючи органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з підпунктами 5-9 статі 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій цієї статті, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідного рішення суду.

Виходячи з положень нормативних актів, викладених вище, перевірки щодо контролю порядку здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вважаються також: позаплановими (ч. 7 ст. 11-1 Закону № 509). Однак враховуючи положення ч. 2 статті 16 Закону про РРО позапланово така перевірка може проводитися лише на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідного рішення суду.

Враховуючи співвідношення загальної та спеціальної норми права застосуванню підлягає спеціальна. Норма Закону про РРО є спеціальною нормою по відношенню до Закону № 509 з питань контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. До того ж, норми Закону про РРО не містять в собі вимог щодо попередження суб'єкта підприємницької діяльності про майбутню перевірку.

Таким чином, зазначені перевірки, за загальним правилом, мають проводитися у плановому порядку, тобто мають бути включені до плану-графіку перевірок органу державної податкової служби, позапланово - якщо вони не внесені до плану-графіку та з урахуванням вимог Закону про РРО.

Планові перевірки, передбачені статтею 11-1 Закону № 509, які являються виїзними, мають на меті перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.

Контроль за здійсненням розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не пов'язаної з нарахуванням і сплатою податків. Тому положення статті 11-1 Закону № 509, які встановлюють порядок проведення планових виїзних перевірок не можуть регулювати перевірки щодо контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги). При цьому, здіснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків проводиться з урахуванням статті 11-2 Закону № 509.

Наказом ДПА України від 27.05.2008 р. № 355 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків (дачі - Наказ № 355).

У підпункті 3.1 розділу 3 додатку 1 Наказу № 355 зазначено, що працівниками органів ДПС здійснюються відповідно до щомісячних планів органу ДПС планові перевірки щодо контролю за здійсненням суб'єктами господарювання розрахункових операцій у готівкових операцій у готівковій та/або безготівковій формі, а також операцій купівлі-продажу іноземної валюти (далі - розрахункові операції) та касових операцій, а також наявністю свідоцтв про державну реєстрацію, патентів і ліцензій та позапланові перевірки у випадках, передбачених законодавством.

На виконання вимог ст. 11-2 Закону № 509 посадовим особам позивача вручені направлення № 114/17 від 05.11.2009 р. на ім'я головного держподат-інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Новобузької МДПІ Антонюк Євгена Олександровича, № 113/23 від 05.11.2009 р. на ім'я старшого держподатревізора-інспектора податкового контролю Новобузької МДПІ Кирток Олександра Анатолійовича, які безпосередньо приймали участь у перевірці.

Неповідомлення позивача про проведення перевірки у встановлений 10-денний термін, не є виключною підставою для визнання відсутності компетенції у відповідача на проведення відповідної перевірки та визнання протиправними дій головних податкових ревізорів.

Наявність такого порушення згідно з частиною другою статті 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки. Чого позивачем не було зроблено. Наявність такого порушення не спричинює незаконність, протиправність дій перевіряючих інспекторів при проведенні такої перевірки, адже вона проведена за наявності відповідного наказу та направлень, в рамках та на підставі положень Законів України "Про державну податкову службу в Україні" та "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про правомірність проведення перевірки та її законність загалом.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком Миколаївського окружного адміністративного суду щодо визнання протиправним та скасування рішення № 0000292350 від 18.01.2010 року виходячи з наступного:

Ст. 6 Закону України № 265/95 передбачено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.

Суб'єкти господарювання відповідно до п. 12 ст. 3 ЗУ від 06.07.95 №265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів.

До документів, що є підставою для внесення суми вартості товарів, отриманих для їх продажу, тобто оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, унеможливлює облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. N 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно із статтею 21 Закону про РРО до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказані первинні документи, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей були відсутні на момент здійснення перевірки, що зафіксовано актом перевірки. Тобто підприємство комунальної власності області «Фармація»не вело облік товарів за місцем реалізації.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.01.2010 року № 0000292350 до Підприємства комунальної власності області «Фармація»прийняте у відповідності до діючого законодавства України, а суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року по справі № 2-а-856/10/1470, - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2010 року по справі за позовом Підприємства комунальної власності області «Фармація»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування рішення від 18.01.10 року № 00002922350 РРО, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені позову Підприємства комунальної власності області «Фармація», - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 10 листопада 2010 року.

Головуючий суддяГ.В. Семенюк

суддяВ.О. Потапчук

суддяМ.П. Коваль