Рішення № 126745496, 15.04.2025, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/1109/24

Провадження № 2/535/144/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2025 року смт Котельва

Котелевський районний суд Полтавської областіу складіголовуючого - суддіМальцева С.О.,за участю секретаря судового засідання Білик Н.О.

Справа № 535/1109/24

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»;

відповідач: ОСОБА_1 ;

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

02 грудня 2024 року ТОВ «Споживчий Центр» через систему «Електронний суд» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на їх користь заборгованість за Кредитним договором №02.07.2024-100001998 від 02.07.2024 у розмірі 17 838,00 грн.

В обґрунтування позову зазначили, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 02.07.2024 укладено Кредитний договір (оферти) №02.07.2024-100001998. ОСОБА_1 02.07.2024 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6000 грн, а отже акцептовано умови Договору. Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного № 02.07.2024-100001998. пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Відповідно до Договору від 02.07.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 6000 грн. строком на 98 днів, ОСОБА_1 02.07.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 6000 грн. на реквізити електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 17 838 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 грн. 00 коп., комісії - 900 грн. 00 коп., неустойки - 3 000 грн. 00 коп. та по процентам в розмірі 7 938 грн. 00 коп. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

30 січня 2025 року від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача - ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 02.07.2024-100001998 від 02.07.2024 року у розмірі 17 838,00 грн., а також стягнути сплачений судовий збір.

Відповідач наголошує, що кредитний договір № 02.07.2024-100001998 від 02.07.2024 р. не містить підпису відповідача , так само як і графік платежів та паспорт споживчого кредиту, а тому слід дійти до висновку, що відповідач не був ознайомлений з умовами кредитування.

Заявлені позивачем суми процентів до стягнення не ґрунтуються на умовах договору і наданому самим же позивачем розрахунку, а тому не підлягають задоволенню. Іншого належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи, умовами договору, позивачем не надано, тобто позовні вимоги є недоведеними.

Позивачем не надано до суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та довідці є правильними.

Також слід наголосити суду на те, що відсутні будь-які документи та докази, що підтверджують факт звернення позичальника до відповідача про дострокове погашення суми заборгованості. Позовна заява є поданою з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та передчасною.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості.

У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Відповідач заперечує підписання будь-яких документів одноразовим ідентифікатором та отримання коштів від ТОВ «Споживчий центр», вважає такі доводи позивача необгрунтованими та не доведеними, зокрема слід зауважити, що позивачем не надано докази суду, що підпис здійснено за допомогою одноразового ідентифікатора, що належав би відповідачу.

Проаналізувавши всі вище зазначені документи, відповідач наголошує суду, що жоден з них не був підписаний електронним підписом одноразового ідентифікатора - ні ОСОБА_1 , ні ТОВ «Споживчий центр».

Відтак, представник відповідача вважає, що сторона позивача не надала суду належних доказів того, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору про надання кредиту і укладено як такий.

Оцінюючи надану представником позивача копію листа ipay №4238_241127111556 від 27-11-2024 р. про електронний переказ коштів від 02-07-2024 року, за Кредитним договором 02.07.2024-100001998, відповідач звертає увагу, що з її змісту вбачається інформація про успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 02-07-2024 17:10:40 на суму 6000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 441812504, призначення платежу: Зарахування 6000 грн на карту НОМЕР_1 », при цьому номер рахунку отримувача в ній не відображається, як і не відображається ПІБ, РНОКПП особи, кому цей лист адресовано і з ким ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» уклало договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 2024-01-04 р., тому ідентифікувати відповідача як власника банківської картки та отримувача цих коштів за вказаним документом неможливо, так само і невідомо, що це за кошти і ким були перераховані, з якою метою - також невідомо. Також цей документ не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відтак, слід дійти беззаперечного, неспростовного, юридично обґрунтованого висновку, що, сам по собі наданий позивачем лист №4238_241127111556 від 27-11-2024 р. ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» не є належним та допустимим, і достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом заборгованості.

Інших документів, які б підтверджували отримання відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування, так само як і графіку погашення платежів, виписки по кредитному договору, позивачем не надано.

Щодо довідки розрахунку, наданої позивачем, невідомо взагалі ким і на основі чого здійснювалися такі розрахунки, і також не підтверджено в установленому порядку повноваження «уповноваженого співробітника Ірини Латіної», в даній довідці взагалі не вказано, що це за «уповноважений співробітник», якої юридичної особи, не надано копії довіреності, тощо, що свідчить про те, що цей доказ є недопустимим і прийматися судом до уваги не може.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

Враховуючи вищевикладене, відповідач ОСОБА_1 дійшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовних вимог, а надані ним докази є недостатніми, та не дають підстави дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування, тому позов є необґрунтованим та таким що задоволенню не підлягає.

06 лютого 2025 року до суду від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій просили позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Щодо форми договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 02.07.2024; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 02.07.2024100001998 (кредитної лінії) від 02.07.2024; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №02.07.2024100001998 (кредитної лінії) від 02.07.2024.

Таким чином, було укладено Кредитний договір №02.07.2024-100001998 від 02.07.2024 у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової.

Щодо підписання договору

Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом.

Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який надсилався у смс-повідомлені на номер, вказаний останньою, як фінансовий - 0973615103.

За інформацією з Довідки ТОВ «Старт-мобайл» вих. № 0402/25 від 04.02.2025: «на номер абонента НОМЕР_2 02.07.2024 о 17:09:31 було доставлено SMS- повідомлення з текстом: «Код підтвердження: E354 для Договору».

Саме останній було використано відповідачкою для підписання Кредитного договору - 02.07.2024 о 17:10:23.

Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_3 належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.

Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача - веб-сайті позивача sgroshi.com.ua

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.

Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами.

Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Щодо ідентифікації

Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему BankID.

Відповідно до пунктів 22-25 Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 17.03.2020 № 32 (далі- Положення) користувач для отримання послуги на порталі послуг із використанням Системи BankID Національного банку має обрати Систему BankID Національного банку як спосіб електронної дистанційної ідентифікації та/або верифікації.

Система BankID Національного банку після вибору користувачем Системи BankID Національного банку як способу електронної дистанційної ідентифікації та/або верифікації спрямовує його на центральний вузол Системи BankID Національного банку, на якому користувач має обрати абонентаідентифікатора.

Система BankID Національного банку після вибору користувачем абонента- ідентифікатора перенаправляє його на сторінку сервісу автентифікації обраного абонента-ідентифікатора для проходження користувачем багатофакторної автентифікації.

Абонент-ідентифікатор після успішного проходження користувачем багатофакторної автентифікації формує ЕПІ з даними користувача, запит на які надійшли в ЕЗІ.

Відповідно до п.п. 1-2 п. 2 Положення терміни в цьому Положенні вживаються в такому значенні:

абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;

абонент - надавач послуг - абонент Системи BankID Національного банку, який з її використанням отримує від абонента-ідентифікатора дані користувача Системи BankID Національного банку з метою надання йому послуг.

Відтак, позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних.

Щодо розрахунку суми заборгованості за кредитним договором

Позивач додав Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом.

Щодо видачі кредитних коштів

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Квитанцією про зарахування №441812504 від 02.07.2024 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.

Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет- еквайрингу - iPay. Відтак, квитанція і є первинним платіжним документом.

Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.

Звертаємо увагу суду на те, що ТОВ «Споживчий центр» не має обов`язку надавати повні реквізити банківської картки у зв`язку з тим, що відповідно до п. 64 Розділу 3 Постанови Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (у редакції, яка діяла на час укладення кредитного договору) - суб`єкт господарювання зобов`язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.

Щодо комісії за кредитним договором

У п. 8 Заявки кредитного договору №13.02.2024-100002806 (кредитної лінії) зазначено: «Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 1050 грн 00 коп Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту».

Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила, що немає підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України. Ця умова є недійсною як оспорювана.

За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.

Щодо проходження відповідачем військової служби

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно правової позиції Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у п. 74 його постанови від 04.09.2024 р. у справі № 426/4264/19: "У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники".

До позивача із зверненням про списання нарахованих процентів та наданням документів за переліком, відповідач не звертався.

24 березня 2025 року до суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшло заперечення, в якому просив відмовити ТОВ «Споживчий центр» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що позивач посилається на кредитний договір № 02.07.2024-100001998 від 02.07.2024, однак цей договір не містить підпису відповідача, так само як і графік платежів та паспорт споживчого кредиту. Таким чином, відповідач не

був ознайомлений із його умовами та не висловлював своєї згоди на його

укладення. Позивач не надав належних та допустимих доказів того, що відповідач отримував кредитні кошти. Наявний у матеріалах справи лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 27.11.2024 р. не містить жодних даних, які б ідентифікували ОСОБА_1 як отримувача коштів. Відсутні документи, що підтверджують факт перерахування грошей саме відповідачу. Надані позивачем документи не містять розрахунку заборгованості, який би дозволив перевірити правильність нарахування відсотків. Також невідомо, ким і на яких підставах здійснювалися розрахунки, оскільки в довідці відсутні належні реквізити та підтверджуючі документи. Позов подано з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме без доказів, які б підтверджували реальність правовідносин між позивачем та відповідачем. Надані докази про надсилання смс повідомлень на невідомий номер телефону не є належним доказом того, що саме відповідачу було надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання договору, отже таке підписання не сталося в розумінні Закону України "Про електронну комерцію". Також, в матеріалах справи відсутні ліцензії, які дають право нараховувати та стягувати проценти. Нагадаю, позивач має право нараховувати проценти, якщо є відповідні ліцензії. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що Позивач має необхідні ліцензії. Позивач не надав належних доказів на підтвердження своїх аргументів. В позовній заяві, та в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази переказу на картковий рахунок відповідача зазначеної суми коштів.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 просить справу розглядати без його участі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без участі представника ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.

Суд вважає встановленою наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивача.

Судом установлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 02.07.2024 укладено Кредитний договір (оферти) №02.07.2024-100001998.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 6000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 02.07.2024, строком на 98 днів.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1.35% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.13% (денна процентна ставка) = (6671.79 / 6000)/98 ? 100%.

Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку.

Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - "Комісія", економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 15% від суми Кредиту та дорівнює 900 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності та встановлено, що надання Кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника.

Згідно п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу день зарахування коштів на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов`язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку строку сплати платежу.

Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов`язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів за користування шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; неустойка, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, - негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Відповідно до Договору від 02.07.2024 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 6000 грн. строком на 98 днів, ОСОБА_1 02.07.2024 отримано кредитні кошти у розмірі 6000 грн. на реквізити електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1.

Згідно п. 10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.

ОСОБА_1 02.07.2024 електронним цифровим підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 6000 грн., а отже акцептовано умови Договору.

Укладання електронного договору та підписання його електронним підписом - одноразовим ідентифікатором відповідає правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду від 09.09.2020р. у справі №732/670/19.

Позичальником ОСОБА_1 під час укладення кредитного № 02.07.2024-100001998. пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконано в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у розмірі 17 838 грн. 00 коп., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6 000 грн. 00 коп., комісії - 900 грн. 00 коп., неустойки - 3 000 грн. 00 коп. та по процентам в розмірі 7 938 грн. 00 коп. чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як встановлено п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи встановлено, що 02.07.2024 між сторонами укладено кредитний договір № 02.07.2024-100001998 у електронному вигляді шляхом підписання ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, паспорта споживчого кредитування та графіку обчислення загальної вартості кредиту.

Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку та строк кредитування.

Суд зазначає, що позивачем доведено факт отримання кредиту та наявності заборгованості у відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, який підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 7,12,13,81,141,259,263-265,268,280-282,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість в розмірі 17 838,00 грн (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять вісім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ«СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2422,40 грн.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін та інших учасників справи:

позивач: ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, ЄДРПОУ 37356833;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання:

АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 21.04.2025.

Суддя: С.О.Мальцев