Рішення № 126742145, 08.04.2025, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/2006/23 Провадження № 2-а/304/2/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2025 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

за участі секретаря судового засідання Галас А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 304/2006/23 за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Цуги Юрія Юрійовича до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 710332 від 08 вересня 2023 року,

У С Т А Н О В И В :

адвокат Цуга Ю.Ю. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся в суд з вищевказаною позовною заявою, яку мотивує тим, що 08 вересня 2023 року о 01.26 год на вул. Центральній у с. Малий Березний поліцейський СРПП ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Гондорчин В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 710332, якою накладено на позивача штраф у розмірі 3 400,00 грн. Копію цієї постанови він отримав 08 вересня 2023 року. З даною постановою він не згідний повністю, вважає таку протиправною та безпідставною, наведені в постанові обставини не відповідають дійсності (позивач не вчиняв жодного правопорушення, вини не визнавав). Час та місце скоєння, суть і обставини адміністративного правопорушення встановлені відповідачем під час розгляду справи (п. 5 постанови, текст в якій є нечитабельним): 08.09.2023 р. 01:18 год в с. М.Березний, вул. Центральна водій керував ТЗ на якому не освітлювався задній номерний знак порушено п. 2.9 ПДР України, без посвідчення водія порушено п. 2.1 «а» ПДР, без полісу страхування порушено п. 2.1 «г», чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Однак з наведеним неможливо погодитись, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не досліджував жодного доказу, висновок про вину позивача не ґрунтується на доказах, що стверджено постановою серії БАД № 710332 від 08 вересня 2023 року. Підстав для зупинки транспортного засобу, яким нібито керував позивач та для винесення оскаржуваної постанови у працівника поліції не було, що підтверджується пунктами 5 та 7 даної постанови. Тобто станом на 01:26 год 08 вересня 2023 року матеріали справи про адміністративне правопорушення не містили жодного доказу (постанова не містить згадки про матеріали відео та фото фіксації взагалі). Розгляд справи про адміністративне правопорушення проведено формально, поліцейський обмежився заповненням бланку постанови. З огляду на зміст постанови БАД № 710332 від 08 вересня 2023 року вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, не доведена, із долученими належними доказами, з яких можливо встановити керування позивачем транспортним засобом, на якому не освітлювався номерний знак. Щодо відсутності в позивача посвідчення водія, то дана обставина є недоведеною, позивач мав при собі посвідчення водія й пред`явив його поліцейському. Постановою КМУ від 03 березня 2022 року № 184 «Про деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» встановлено, що у період дії водного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився. Тобто, не зважаючи на те, що строк дії посвідчення водія НОМЕР_1 , дія якого з 20 травня 2021 року до 10 березня 2023 року, яке позивач надав поліцейському, закінчився, але в період воєнного стану він допускається до керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто його керування транспортним засобом 08 вересня 2023 року було б правомірним. Щодо відсутності у позивача полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, постанова не містить посилання на докази, що позивач керував ТЗ, що позивач вчиняв правопорушення. Сам лише опис адміністративного правопорушення у постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення взагалі недодержано жодної норми КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції. Оскільки постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 710332 від 08 вересня 2023 року, порушує законні права та інтереси позивача, який не вчиняв жодного правопорушення, та щодо якого проведено розгляд справи з порушенням норм КУпАП, така винесена з грубим порушенням прав позивача, тому просить таку скасувати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2023 року головуючим суддею (суддею-доповідачем) у Перечинському районному суді Закарпатської області у судовій справі № 304/2006/23 визначено суддю Ганька І.І.

Ухвалою судді Перечинського районного суду від 27 вересня 2023 року поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 710332 від 08 вересня 2023 року; прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Цуги Юрія Юрійовича до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 710332 від 08 вересня 2023 року, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті та визначено відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Дев`ятнадцятого жовтня 2023 року до суду надійшов відзив представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Чубелки О.Ю. на позовну заяву, у якому остання просить відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в повному обсязі з огляду на наступне. Так, зокрема, відеодоказом підтверджується факт, що під час зупинки працівниками поліції та під час фіксування даного правопорушення працівниками поліції на бодікамеру позивач повідомив, що немає реєстраційного документа на транспортний засіб. Крім того, закінчився термін дії посвідчення водія ОСОБА_1 ще 10 березня 2023 року. Звертає увагу суду, що Постановою КМУ від 08 серпня 2023 року № 828 «Про поновлення строків надання адміністративних послуг і видачі документів дозвільного характеру та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов КМУ», поновлено строки надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру, які були зупинені відповідно до пункту 1 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру». Відповідно до постанови КМУ від 08 серпня 2023 року № 828 втратила чинність постанова КМУ від 28 лютого 2022 року № 165 «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру». Постанова КМУ від 08 серпня 2023 року № 828 набула чинності 25 серпня 2023 року. Відтак, станом на 08 вересня 2023 року у позивача був документ, а саме посвідчення водія, термін дії якого закінчився. Тому позивач зобов`язаний дотримуватися вищезазначених норм та замінити посвідчення водія. Крім того, позивачем не було також пред`явлено поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). Положеннями статті 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс. Відтак працівник поліції просив для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість, позивачем не виконано вимоги вищенаведеного законодавства. При цьому згідно єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України станом на 08 вересня 2023 року, страховий поліс за державним номером транспортного засобу НОМЕР_2 відсутній. Одночасно звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена відповідачем відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395, а тому посилання позивача на порушення ГУНП в Закарпатській області законодавства в даному випадку є безпідставними, необґрунтованими, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Тридцятого жовтня 2023 року в електронній формі через систему «Електронний суд» представник позивача ОСОБА_1 адвокат Цуга Ю.Ю. подав відповідь на відзив, у якому просив відзив на позов вважати необґрунтованим і таким, що не спростовує обставин справи, а позовну заяву задовольнити у повному обсязі. Покликається на те, що відповідач не надав жодного доказу на спростування того, що 08 вересня 2023 року о 01:26 год під час розгляду справи відносно позивача поліцейський досліджував які-небудь докази; висновок про вину позивача ґрунтувався на якому-небудь доказі. Відповідач жодним чином не усунув тверджень позивача щодо відсутності у поліцейського підстав для винесення оскаржуваної постанови, з огляду на пункти 5 та 7 постанови, яка є предметом оскарження. Зазначає, що відповідач, намагаючись виправити помилки поліцейських, вже на стадії судового розгляду цієї справи з приводу оскарження постанови, надав суду «відеодоказ (для суду)», який не досліджувався під час розгляду справи 08 вересня 2023 року (даний відеодоказ не надсилався позивачу). Відео, яке знаходиться в матеріалах справи, не містить інформації, що ОСОБА_1 було зупинено під час руху на автомобілі марки Дейво Ланос, д/н НОМЕР_2 , та що він під час зупинки безпосередньо перебував за кермом, що унеможливлює притягнення його до адміністративної відповідальності. Дана обставина також підтверджується листом ВП № 2 Ужгородського РУП від 23 жовтня 2023 року №21/Ад/106/25/3/-2023 (відповідь на адвокатський запит від 18 жовтня 2023 року №181023/1), з якої вбачається, що в органі поліції немає інформації (доказів), зокрема, що о 01 год 18 хв 08 вересня 2023 року в с. Малий Березний: поліцейськими помічено в процесі руху автомобіль марки Дейво Ланос, д/н НОМЕР_2 , водій якого порушив ПДР (не освітлений номерний знак); водій автомобіля Дейво Ланос, д/н НОМЕР_2 , в процесі руху порушив ПДР (не освітлений номерний знак); поліцейськими В.Долешак та В.Гондорчин, які перебували в ГШР, за допомогою світлових маячків та звукової сирени на службовому автомобілі, зупинено автомобіля марки Дейво Ланос, д/н НОМЕР_2 , який був в процесі руху; водієм зупиненого в процесі руху автомобіля марки Дейво Ланос, д/н НОМЕР_2 , був ОСОБА_1 . Відеозапис починається з 01:17:29 год 08 вересня 2023 року й на ньому видно, що автомобіль, в якому сидить ОСОБА_1 , не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), що суперечить інформації, яка міститься в оскаржуваній постанові. На відеозаписі не видно, що водій автомобіля марки Дейво Ланос, д/н НОМЕР_2 , в процесу руху порушив ПДР (не освітлений номерний знак). Даний відеозапис беззаперечно спростовує обставини, наведені в постанові. Крім цього, з огляду на те, що відео починається з 01:17:29 год 08 вересня 2023 року, а момент початку виконання службових обов`язків був з 08:00 год 07 вересня 2023 року по 08:00 год 08 вересня 2023 року, відео не є безперервним, що є порушенням п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Тобто відеозапис здійснений епізодично, переривався, а тому такий слід вважати недопустимим доказом, який здобуто з порушенням законодавства. Зупинка транспортного засобу, яким нібито керував ОСОБА_1 , не зафіксована взагалі, матеріали справи не містять про це жодного доказу, що також узгоджується з листом ВП № 21 від 23 жовтня 2023 року № 21/Ад/106/25/3/-2023. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було б зупинити (зупинення ТЗ заперечується захистом), у зв`язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції він ( ОСОБА_1 ) не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Зазначає, що з посвідченням водія, термін дії якого закінчився 10 березня 2023 року, яке видано вперше на два роки (обставина не заперечується сторонами), з огляду на постанову КМУ від 03 березня 2022 року № 184, ОСОБА_1 є таким, що допускається до керування транспортним засобом. Крім цього, вказує на те, що факт керування автомобілем марки Дейво Ланос, д/н НОМЕР_2 , ОСОБА_1 08 вересня 2023 року не зафіксовано (не доведено), тобто об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП відсутня абсолютно. До того ж, з відеозапису вбачається, що поліцейськими взагалі не піднімалось питання про наявність у позивача полісу (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). Згадка про поліс має місце лише під час вручення постанови, яка оскаржується. Також постанова не містить інформації щодо перевірки чинності полісу внутрішнього страхування через сайт МТСБУ, а додана до відзиву роздруківка з невідомого сайту та без дати її виготовлення не може бути належним та допустимим доказом. Постанова, яка оскаржується, не містить згадки про відсутність реєстраційного документу на транспортний засіб ОСОБА_1 .

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Цуга Ю.Ю. не з`явилися, однак останній в електронній формі через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить такі задовольнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Закарпатській області у судове засідання не з`явився, хоча про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд встановив, що 08 серпня 2023 року поліцейським СРПП ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Гондорчин Василем Олександровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 710332, згідно якої цього ж дня о «01.18 год в с. М.Березний, вул. Центральна водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Дейво Ланос, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на якому не освітлювався задній д.н.з. в темну пору доби, п.п. 2.9в при перевірці документів у водія було посвідчення водія строк придатності закінчився 10.03.2023 року п.п. 2.1а та був відсутній поліс страхування п.п. 2.1ґ ПДР, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126, ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП», за що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 3 400 грн.

Так, відповідно до п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Частина 2 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно з пунктом 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Положення № 340), особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Посвідчення водія, видане особі вперше, дійсне протягом двох років з дня його видачі з обмеженим правом керування транспортним засобом.

Посвідченням водія, виданим вперше, є документ, що підтверджує право його власника на керування транспортним засобом, оформлений та виданий засобами Єдиного державного реєстру єдиної інформаційної системи МВС і виготовлений на бланку та/або в електронній формі, після проходження особою, яка раніше не мала посвідчення водія, медичного огляду в порядку, встановленому МОЗ, а також підготовки відповідно до планів і програм та після складення теоретичного і практичного іспитів в уповноважених підрозділах територіальних органів з надання сервісних послуг МВС - територіальних сервісних центрах МВС.

Відповідно до пункту 25-1 Положення № 340 обмін посвідчення водія, виданого особі вперше, після закінчення строку його дії проводиться без складення іспитів за умови вчинення особою протягом двох років з дня видачі такого посвідчення не більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та невчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України.

Поряд з цим, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, стверджував, що у період дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на 30 діб, який Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року №341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженим Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, та Указом від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-IX, Указом від 6 листопада 2023 року № 734/2023, затвердженим Законом України від 08 листопада 2023 року № 3429-IX, Указом від 5 лютого 2024 року № 49/2024, затвердженим Законом України від 6 лютого 2024 року № 3564-IX), Указом від 6 травня 2024 року № 271/2024, затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ, Указом від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ, Указом від 28 жовтня 2024 року № 740/2024, затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ, Указом від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ, Указом від 15 квітня 2025 року № 235/2025, затвердженим Законом України від 16 квітня 2025 року № 4356-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» від 03 березня 2022 року № 184, установлено, що у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану особа допускається до керування транспортними засобами за наявності у неї національного посвідчення водія України, виданого їй вперше на право керування транспортними засобами відповідної категорії, строк дії якого закінчився.

Ключовим юридичним фактом, який зумовлює дію вказаної норми Постанови Кабінету Міністрів України № 184 від 03 березня 2022 року, є факт закінчення строку дії посвідчення водія України.

Суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 20 травня 2021 року ТСЦ 2141 вперше видано посвідчення водія серії НОМЕР_1 , з датою закінчення строку дії 10 березня 2023 року. Тобто на момент винесення оскаржуваної постанови (08 серпня 2023 року) строк дії належного ОСОБА_1 посвідчення водія України закінчився.

Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 , який вперше отримав національне посвідчення водія, строк дії якого закінчився, у період дії воєнного стану та протягом року з дня припинення або скасування дії воєнного стану допускається до керування транспортними засобами відповідної категорії у відповідності до пп. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання допуску водіїв до керування транспортними засобами» від 03 березня 2022 року № 184, тому суд приходить до висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Що стосується зазначених відповідачем у відзиві обставин з даного приводу, то такі, на думку суду, з урахуванням вищенаведених обставин, жодним чином не свідчать про правомірність оскаржуваної постанови.

Разом з цим, що стосується притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частина 1 статті 121-3 КУпАП передбачає відповідальність за керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Відповідно до п. 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат «Зелена картка» (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка».

Частина 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, стверджував, що під час розгляду справи про адміністративні правопорушення відносно нього поліцейський СРПП ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старший сержант поліції ОСОБА_2 не досліджував жодного доказу, який би свідчив про наявність у його діях складів вищевказаних адміністративних правопорушень.

Разом з цим, як вбачається з наданої відповідачем інформації з Єдиної централізованої бази даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, станом на 08 вересня 2023 року відсутній страховий поліс за державним номером транспортного засобу НОМЕР_2 .

Досліджуючи відеозапис з місця події, судом встановлено, що хоча чітко не видно, чи освітлений задній номерний знак на транспортному засобі марки Дейво Ланос, д/н НОМЕР_2 , однак відповідач ОСОБА_1 на місці зупинки вказаного не спорював, заперечень не озвучував.

Таким чином суд резюмує, що уповноваженою особою (поліцейським) здобуто достатньо фактичних даних на підтвердження допущення ОСОБА_1 порушень ПДР, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 121-3 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, та відсутність порушень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Слід також зазначити, що в адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень (стаття 77 КАС України), який зобов`язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду їх правомірність.

У справі «Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain» (скарга № 10590/83 від 6 грудня 1988 року) Європейський суд з прав людини, зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа «Daktaras v. Lithuania», скарга № 42095/98).

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).

Крім того, у своєму рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).

Відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Проаналізувавши наявні у даному провадженні фактичні дані, які як докази були надані позивачем та відповідачем на підтвердження своєї позиції, суд установив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, є доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», а доводи останнього щодо відсутності у його діях складів вказаних проступків є неспроможними.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З вищенаведеної норми права вбачається вичерпний перелік повноважень суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. При цьому вказана процесуальна норма права є спеціальною по відношенню до ст. 245 КАС України.

Таким чином, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення відповідачем вина особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, належним чином не доведена, твердження позивача про відсутність у його діях складу вказаного адміністративного правопорушення будь-якими доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов у цій частині підлягає задоволенню.

Поряд з цим, оскільки у даному випадку вбачається наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому суд вважає необхідним змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, із застосуванням положень ч. 2 ст. 36 цього Кодексу, зі стягнення в сумі 3 400,00 грн на стягнення в сумі 1 190,00 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 5, 19, 20, 73-74, 77-78, 90, 159 ч. 4, 194, 229, 241-246, 268, 286 КАС України, ст. ст. 122, 222, 251, 258, 283, 288 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

позов представника ОСОБА_1 адвоката Цуги Юрія Юрійовича до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД № 710332 від 08 вересня 2023 року задовольнити частково.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 710332, винесену поліцейським СРПП ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Гондорчин Василем Олександровичем 08 серпня 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення у цій частині закрити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 710332, винесену поліцейським СРПП ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Гондорчин Василем Олександровичем 08 серпня 2023 року, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, залишити без змін.

Змінити захід стягнення, визначений постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАД № 710332, винесеною поліцейським СРПП ВП № 2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшим сержантом поліції Гондорчин Василем Олександровичем 08 серпня 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3, ч. 1 ст. 126 КУпАП, із застосуванням положень ч. 2 ст. 36 цього Кодексу, зі штрафу в розмірі 3 400 (три тисячі чотириста) грн 00 коп на 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду у справах, визначених статтею 286 КАС України, подається у письмовій формі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Цуга Юрій Юрійович, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 40108913; місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ф.Ракоці, 13.

Головуючий:Ганько І. І.