Рішення № 12673744, 23.11.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2010 р. Справа № 64/293-10

вх. № 8784/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Баронін В.В. за довіреністю №2-С від 05.11.10, Марков С.І. за довіреністю №1-С від 06.10.10;

відповідача - Святець І.В. за довіреністю від 01.08.10;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсвіт", м. Харків;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс", м. Харків;

про стягнення 48517,49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерсвіт" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою (вих.б/н від 15.09.10), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" суму основного боргу у сумі 43346,22грн., штрафні санкції у сумі 5171,27грн., 485,20грн. державного мита, 312,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не своєчасно та не в повному обсязі розрахувався за товар, який був поставлений відповідачу позивачем на виконання договору поставки №434/11/09 від 25.12.09р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.10 розгляд справи було відкладено 08.11.10.

20.10.10 позивач надав до канцелярії суду супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи та пояснення (вх.№20379), в яких, зокрема вказує на те, що поставка товару здійснювалась на виконання договору поставки №434/11/09 від 25.12.09 та інших поставок ТОВ "Інтерсвіт" не проводило.

03.11.10 відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву (вих.№10/601-юр від 29.10.10), в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову повністю. Разом із відзивом були надані документи для долучення до матеріалів справи.

03.11.10 відповідач надав до канцелярії суду клопотання (вих.№10/603-юр від 02.11.10), в якому просить суд витребувати у позивача наступні документи:

- замовлення, відповідно до якого була здійснена поставка товару;

- товарно-транспортні накладні, які підтверджують поставку товару;

- документи, що підтверджують якість товару;

- докази того, що товаросупроводжуючі документи були надані покупцю.

08.11.10 відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вих.№10/624-юр від 08.11.10), в якому просить суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою суду від 08.11.10 було задоволено клопотання відповідача про витребування доказів, задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи й розгляд справи був відкладений на 22.11.10.

22.11.10 позивач надав до канцелярії суду пояснення (вх.№25038), в яких вказує, що поставка товару відповідачу відбувалась на виконання укладеного договору поставки №434/11/09 від 25.12.09; заявки на постачання товару приймалися в електроному вигляді та інших поставок ТОВ "Інтерсвіт" не проводило. Разом із поясненнями були надані документи для долучення до матеріалів справи, зокрема витребувані судом, на задоволення клопотання відповідача, документи, що підтверджують якість товару.

В судовому засіданні призначеному на 22.11.10 було оголошено перерву до 23.11.10.

23.11.10 позивач надав до канцелярії господарського суду заяву (вх.№25271), в якій просить суд долучити до матеріалів справи подані ним документи.

Надані документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

23.11.10 відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання в порядку ст.69, 77 (вих.б/н 22.11.10), в якому просить суд відкласти розгляд справи та продовжити строк вирішення спору у справі в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи заперечували, посилаючись на те, що відповідач зловживає своїми правами та не своєчасно виконує вимоги ухвал суду.

Представник відповідача підтримав клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку вирішення спору.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання про продовження строку вирішення спору в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, відповідно до якої встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, оскільки у даному випадку не має необхідності застосування цієї норми, зважаючи на те, що двохмісячний термін розгляду спору закінчується 04.12.10.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.

Враховуючи, що розгляд справи 64/293-10 вже двічі було відкладено судом за клопотанням відповідача, те, що позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, та судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Окрім того, у судові засідання призначені на 19.10.10 та 08.11.10 представники відповідача не з"являлись, у судовому засіданні призначеному на 22.11.10 був присутній представник відповідача Пересада Н.І., а вже після перерви 23.11.10, тобто на наступний день, з"явився представник Святець І.В., який просить суд відкласти розгляд справи для ознайомлення з додатково поданими позивачем документами, хоча жодних перешкод для ознайомлення з поданими документами (обсяг яких складає 9 аркушів) 22.11.10 не було. Таким чином, суд доходить висновку, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами й його дії направлені на затягування судового процесу.

Враховуючи те, що норми ст.ст. 38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерсвіт" (постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" (покупець) було укладено договір поставки №434/11/09 від 25.12.09. Відповідно до п.1.1. договору, постачальник (позивач) зобов"язався в порядку та строк встановлені даним договором, передати у власність покупця (відповідач) товар, у визначеній кількості, відповідної якості та за узгодженою ціною, а покупець зобов"язався прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених у даному договорі.

Позивачем, на виконання умов договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 43346,22грн., а відповідачем цей товар був прийнятий, що підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними та довіреностями до них (№РН-0000047 від 15.01.10. на суму 28 869,16грн. та № РН-0000146 від 28.01.10. на суму 14 477,06 грн., а.с.17-20),

Відповідно до п.6.4. договору, відповідач здійснює оплату на умовах відстрочки платежу 30 календарних днів з моменту поставки товару (протокол до договору, а.с.13-16).

Відповідач отримав товар, що підтверджується матеріалами справи, а саме довіреностями на отримання ТМЦ, але його вартість у встановлений договором строк в повному обсязі не сплатив. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань утворилась заборгованість у розмірі 43346,22грн.

Розглянувши заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд вказує на наступне.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень вказує на те, що позивач не надав у встановлений договором термін оригінали документів на отриманий товар, оскільки, відповідно до п.6.4. договору (протокол до договору), оплата за даним договором може бути зупинена покупцем самостійно, із повідомленням постачальника про таке зупинення, тільки за умови відсутності у покупця оригіналів документів на отриманий товар.

Відповідно до п.4.1. договору, на який посилається відповідач щодо відсутності сертифікатів, вказано, що при оформленні накладної постачальник зобов"язаний вказати номер сертифіката відповідності проти кожної позиції товару у тому разі, якщо товар належить обов"язковій сертифікації у відповідності до законодавства України. Проте, до матеріалів справи позивачем були надані такі сертифікати.

Відповідач посилається на відсутність замовлень (заказу) покупця, які мають містити асортимент товару; кількість товару; дату і час доставки товару постачальником на склад, вказаний покупцем; адресу складу покупця. Проте з матеріалів справи, а саме видаткових накладних, вбачається, що асортимент товару; кількість товару; дата і час доставки товару постачальником на склад, вказаний покупцем; адреса складу покупця містяться у відповідних накладних.

Відповідачем, не зважаючи на його заперечення щодо відсутності оригіналів документів на поставлений товар, відсутність відмітки в накладних на номер договору та ін. зауваження, товар був прийнятий, претензій щодо якості товару позивачу не надіслано.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Враховуючи викладене, а також те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у сумі 43346,22грн. правомірні, такі що не спростовані відповідачем, обгрунтовані та доведені матеріалами справи, суд задовольняє позов в цій частині.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4139,86грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню, в частині 318,87грн. пені суд відмовляє у зв"язку з невірним нарахуванням.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 708,97грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню, а в частині 3,57грн. 3% річних суд відмовляє у зв"язку з невірним розрахунком.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору.

Відмовити в задоволені клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Венттехсервіс" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, код ЄДРПОУ 31060630, п/р 26002016816460 у відділенні №2 ВАТ "Укрексімбанк" філія м. Харкова, МФО 351618; р/р 26003301000358 у Харківська філія ВАТ ВТБ БАНК, МФО 350631; ІПН 310606320372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерсвіт" (61204, м. Харків пр-т.Перемоги, б.76, кв.340, Код № 33606047, п/р 2600248773 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) 43346,22грн. основного боргу, 4139,86грн. пені, 3% річних у розмірі 708,97грн., 481,98грн. державного мита та 234,43грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення складено 29 листопада 2010 року.