Рішення № 126736119, 21.04.2025, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/557/25

Провадження № 2/539/553/2025

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

у складі: головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

за участі секретаря Бас В.Г.,

учасники справи у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Лубни Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

06 лютого 2025 року до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі суд) звернулося АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4, код ЄДРПОУ 14282829)(далі позивач або Банк) із позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 )(далі відповідачка) про стягнення заборгованості, в якому просить суд:

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість у сумі 115 841 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 32 копійки.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 серпня 2018 року між ним та відповідачкою укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці у кредит кошти у сумі 57 500,00 грн.

Свою частину зобов`язань за кредитними договорами позивач виконав, перерахувавши відповідачці кошти, а відповідачка не повертає надані кошти та не сплачує проценти за їх користуванням, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку слід стягнути у судовому порядку. За розрахунками позивача, заборгованість відповідачки перед позивачем за кредитними договорами складає 115 841,32 грн,

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) щодо обов`язковості умов укладених договорів; статті 1054 ЦК України щодо особливостей укладення та виконання кредитних договорів; статей 526, 625 ЦК України щодо обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором.

Відповідачка до суду відзив на позовну заяву не надіслала.

Заяви, клопотання учасників справи

Представник позивача в позовній заяві вказав про розгляд справи без участі позивача та його представника та, що проти винесення заочного рішення не заперечують.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 17 лютого 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, ухвалив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін, судове засідання призначив на 17 березня 2025 року.

Розгляд справи відкладався на 16 квітня 2025 року у зв`язку неявкою без поважних причин у судове засідання відповідачки, а також на 21 квітня 2025 року проголошення рішення.

Ухвалою від 16 квітня 2025 року суд постановив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився у судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із тим, що відповідачка, повідомлена належним чином, не з`явилася у судове засідання, не надала відзив на позовну заяву, а позивач - не заперечує, суд розглядає справу та ухвалює рішення на підставі документів, що в ній містяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» - є юридичною особою, основним видом економічної діяльності 64.19 Інші види грошового посередництва (основний), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.27, зворотна сторона).

Згідно з Публічною пропозицією Банку на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі пропозиція) (а.с.14-19) споживчий кредит може бути наданий клієнтам, які у встановленому договором порядку акцентували пропозицію Банку на укладення цього договору та обрали дану послугу (пункт 5.1 пропозиції). Споживчий кредит надається шляхом перерахування банком суми відповідно до зазначених клієнтом у заяві на приєднання до договору реквізитів/призначення або шляхом видачі через касу банку (пункт 5.2 пропозиції). Сума споживчого кредиту, строк користування споживчим кредитом, цільове призначення, розмір процентів за користування ним та комісій, періоди платежів визначаються сторонами у заяві про приєднання до договору (пункт 5.5 пропозиції).

21 серпня 2018 року відповідачка підписала із Банком Заяву № 1001108202301 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі Заява від 2018 року) (а.с.11), відповідно до якої Банк надав відповідачці у позику кошти шляхом безготівкового переказу на споживчі цілі у сумі 57 500,00 грн (пункт 2 Заяви від 2018 року) з фіксованою процентною ставкою 12 % річних строком на 24 місяці, с трок повернення коштів 21 серпня 2020 року, а також відповідачка і Банк узгодили графік платежів на 24 місяці.

Згідно із Паспортом споживчого кредиту (а.с.12, зворотна сторона) орієнтовна загальна вартість кредиту становить 107 741,27 грн.

Банк перерахував на підставі Заяви від 2018 року кошти на рахунок відповідачки у сумі 57 500,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № TR 30397766.68811.8810 від 21 серпня 2018 року (а.с.22).

Згідно з розрахунком Банку заборгованості за Заявою від 2018 року залишок непогашеної суми кредиту становить 47 822,57 грн, процентів 28 802,05 грн, заборгованості по комісії 39 216,70 грн (а.с.23-24, зворотна сторона).

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачкою виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останньою зобов`язань за укладеною нею Заявою від 2018 року (далі - Договір).

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України), Законом України «Про банки і банківську діяльність» (далі Закон про банки) станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із відповідачкою, яка не сплатила заборгованість за Договором, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною третьою статті 55 Закону про банки передбачено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити частково з огляду на таке.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідачка не виконує умови укладених між нею та банком Договору. Оскільки відповідачка не виконала зобов`язання Договором, унаслідок цього виникла заборгованість, її слід стягнути у судовому порядку.

Відповідачка не надала суду відзив на позовну заяву, в жодних документах по цій справі свою позицію щодо виникнення у неї заборгованості Договором не висловила.

Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.

Відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, Договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачкою Заяви 2018 року та Паспорту споживчого кредитування.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме: перерахував на рахунок відповідачки кошти, передбачені Договором.

Відповідачка, отримавши кредитні кошти, була зобов`язана їх повернути на умовах та у строк, передбачений Договором. При цьому, в матеріалах справи, документів, які б підтверджували повне виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань, немає.

В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України відповідачка зобов`язана повернути кредит відповідно до його умов та вимог закону.

Відповідачка, у свою чергу, не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості (не сплатила у повному обсязі щомісячні платежі), що відображається у розрахунках заборгованості за Договором.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням статті 617 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідачки перед позивачем слід стягнути.

При цьому, щодо суми заборгованості, яку слід стягнути із відповідачки, суд зазначає таке.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2023 року у справі № 753/6745/17, установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 128 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, після закінчення строку кредитного договору відповідачці нараховувалися кошти за користування коштами поза межами дії кредитного договору.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, проте таких вимог позивач не заявляв.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Суд зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

На вищевказане неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідачки в користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором, без врахування нарахованих процентів після закінчення строку дії кредитного договору.

З огляду на вимоги статті 55 Закону про банки Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Отже, виходячи з принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15, а також постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 199/4657/18 (провадження № 61-16808св24).

З огляду на указане вище суд дійшов висновку, що вимога позивача стягнути із відповідачки суму заборгованості за кредитом, а саме заборгованість за комісією (39 216,70 грн), яка має сплачуватися позивачкою періодично, а не одноразово (наприклад, під час видачі кредиту перерахування коштів на рахунок відповідачки) не підлягає задоволенню.

Таким чином, сума заборгованості, яку слід стягнути із відповідачки складає: 47 822,57 грн непогашена частина суми кредиту.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн, що підтверджується Платіжною інструкцією від 25 грудня 2025 року № 456 (а.с.1).

У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, судовий збір стягується із відповідачки пропорційно сумі задоволених позовних вимог та складає 999,97 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4, код ЄДРПОУ 14282829) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4, код ЄДРПОУ 14282829) заборгованість в сумі 47 822 (сорок сім тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4, код ЄДРПОУ 14282829) судовий збір у сумі 999 (дев`ятсот дев`яносто дев`ять) грн. 97 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», юридична адреса: 04070, місто Київ, вулиця Андріївська, будинок №4, код ЄДРПОУ 14282829.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В.Рудалєва