Рішення № 12673611, 30.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа№ 24/137 (2010)

За позовом: приватного підприємства „Електросвіт”, м.Львів

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Елма-Кабель”, м.Львів

Про стягнення 3182,29грн.

Суддя Хабіб М.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача – Бойко О.М. –представник

Від відповідача –не з’явився

Суть спору: Позов заявлено про стягнення 3182,29грн., в т.ч.: 2990,40грн. основного боргу, 148,83грн. втрат від інфляції та 43,06грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, в т.ч. 500грн. витрат на оплату юридичних послуг

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що по видаткових накладних №29/01/03 від 30.01.2009 року та №06/02/01 від 10.02.2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2990,40грн. На оплату товару відповідачу виставлено рахунки-фактури, згідно з якими товар підлягав оплаті, відповідно 29.01.2009року та 10.02.2009року.

Як зазначено у позовній заяві, відповідач отриманий товар не оплатив. 04.03.2010року позивач надіслав відповідачу претензію, з вимогою оплатити заборгованість, однак відповіді на претензію відповідач не надав, товар не оплатив.

На підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 148,83грн. та 3% річних в сумі 43,06грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судові засідання 09.11.2010року та 30.11.2010року явку представника не забезпечив, відзиву на позов чи будь-яких пояснень не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення 09.11.2010 року та 15.11.2010року, поштових відправлень які додані до матеріалів справи.

Розглянувши спір в порядку вимог ст.75 ГПК України, суд встановив наступне.

30.01.2001року та 10.02.2009 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2990,40грн., що підтверджується поданими суду видатковими накладними, а саме:

- №29/01/03 від 30.01.2009року на суму 2083,20грн.;

- №06/02/01 від 10.02.2009року на суму 907,20грн.

Товар отримав представник відповідача Косаренко А.Т. за довіреностями сер.ЯПД №011741 від 29.01.2009року та сер.ЯПД №011745 від 10.02.2009року.

Вищезазначені видаткові накладні та довіреності на отримання товару додані до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на оплату товару відповідачу надавались рахунки-фактури:

- №29/01/03 від 29.01.2009року на суму 2083,20грн., який підлягав оплаті до 29.01.2009року;

- №06/02/01 від 06.02.2009р. на суму 907,20грн., який підлягав оплаті до 06.02.2009року.

На ці рахунки є посилання в накладних, по яких відповідач отримав товар.

04.03.2010року позивач надіслав відповідачу претензію за №139 від 02.03.2010року, з вимогою оплатити отриманий товар в сумі 2990,40грн., яка залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Претензія та докази її надсилання додані до матеріалів справи.

На день вирішення спору доказів оплати товару відповідач суду не подав.

Отже, заборгованість відповідача становить 2990,40грн.

На прострочення оплати товару на підстав ст. 625 ЦК України позивачем заявлені до стягнення втрати від інфляції в сумі 148,83грн. та 3% річних в сумі 43,06грн., які нараховані окремо по кожній накладній за 6 місяців, починаючи з наступного за місяцем поставки товару. Розрахунок втрат від інфляції та 3 відсотків річних доданий до матеріалів справи.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст..205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст..639 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. (626 ЦК України)

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає товар у власність другої сторони (покупця), а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар (ст.655 ЦК України).

Згідно із ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання ( ст.610 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( ст.612 ЦК України).

Згідно із ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 2990,40грн., на оплату якого надав рахунки. Крім того, позивач надіслав відповідачу претензію, з вимогою оплатити суму боргу. Однак, отриманий товар відповідач не оплатив.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги законні обґрунтовані, підтверджені належними доказами і підлягають до задоволення.

Згідно із ст.44 ГПК України, судові витрати складаються із державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесення позивачем витрат на оплату юридичних послуг у даній справі позивач подав суду договір №17-Ю про надання адвокатської допомоги від 17.09.2010року., укладений з адвокатом Коцюбинською Л.С.( свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №641 від 13.06.1997р.) на підготовку позовної заяви до ТзОВ «Елма –Кабель», рахунок №20 від 17.09.2010року та платіжне доручення №436 від 20.09.2010року на суму 500,00грн., яким підтверджено оплату наданих послуг по підготовці позовної заяви.

Враховуючи конкретні обставини даної справи ( поставка товару по 2-х накладних, надання адвокатом послуг лише по складанню позовної заяви), суд вважає, що витрати на оплату юридичних послуг належить покласти на відповідача частково в сумі 300,00грн.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-118 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Елма-Кабель”, ідентифікаційни код 33647345, адреса: 79002, м.Львів, вул.Величковського, б.44 кв.24, на користь Приватного підприємства „Електросвіт”, ідентифікаційний код 31658711, адреса: 79053, м.Львів, вул.Граб’янки,10, - 2990,40грн. основного боргу, 148,83грн. втрат від інфляції, 43,06грн. 3% річних, 102,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 300,00грн. витрат на оплату юридичних послуг.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

.

Суддя