Рішення № 12673594, 22.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.10                                                                                           Справа№ 20/143(10)

за позовом прокурора Шевченківського району м.Львова в інтересах держави: уповноваженого органу Львівської міської ради в особі

позивача Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до відповідача дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівський ДБК №2»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 47299,51грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Мільчук І.Л.

Представники:

від прокурора – Ольховська Н.М. –старший помічник прокурора;

від позивача - не з’явився;

від відповідача –Пукало О.П., довіреність в матеріалах справи

Суть спору:

Прокурор Шевченківського району міста Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави :уповноваженого органу Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»з позовом до дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівський ДБК №2»про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання; ціна позову 47299,51грн., в тому числі 44157,44грн. боргу, 2427,10грн. пені, 548,84грн. 3% річних, 166,13грн. інфляційних нарахувань.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, договором №4276/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.07.2008р., обсягами постачання теплової енергії, додатком №2 до Договору (схема розмежування балансової належності теплових мереж та експлуатаційної відповідальності), додатком №2 до Договору (умови припинення постачання теплової енергії), актом про включення системи тепло споживання, розрахунком заборгованості, ст.121 Конституції України, ст.ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.2, 29, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, поштовою квитанцією про надіслання кореспонденції Відповідачу.

Ухвалою господарського суду Львівської області №20/143 від 05.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 14год. 50хв. на 22.11.2010р.

Відповідно до розпорядження голови господарського суду Львівської області від 19.11.2010р., у зв’язку з відпусткою судді Манюка П.Т., справи, призначені ним до розгляду на 22.11.2010р., в тому числі справа №20/143(10), передані судді Фартушку Т.Б.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надійшло.

Прокурор в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю, проте, факт та дати погашення Відповідачем основного боргу, зазначені у відзиві, визнала.

В судовому засіданні Прокурором подано копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ.

Представник Позивача в судове засідання не з’явився, явка визнана судом обов’язковою, про причини неявки Позивачем не повідомлено. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання (підтвердженням чого є наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення №б/н від 12.11.2010р.

Представник Відповідача в судове засідання з’явилась, проти позову заперечила з наведених у відзиві підстав, та просила залишити позов без розгляду.

Представником Відповідача подано в судовому засіданні довіреність на право здійснення представництва, копію свідоцтва про державну реєстрацію Відповідача, та відзив на позовну заяву з додатками.

У поданому відзиві на позовну заяву Відповідачем зазначено наступне.

-          в частині стягнення основного боргу сума заборгованості погашена повністю відповідно до наведених платіжних доручень: №196 від 26.08.2010р. на суму 7800грн.; №221 від 28.09.2010р. на суму 11654,26грн.; №222 від 28.09.2010р. на суму 5405,77грн.; №28 від 29.10.2010р. на суму 4671,58грн.; №45 від 19.11.2010р. на суму 1800грн.; №46 від 19.11.2010р. на суму 5824,03грн.; №47 від 19.11.2010р. на суму 7001,82грн.;

-          в частині порушення термінів оплати і нарахування пені в розмірі 2427,10грн., 3% річних –548,84грн., інфляційних –166,13грн., Відповідач заперечив у зв’язку з тим, що теплова енергія надається житловому будинку (мешканцям) (додаток до угоди №4276 від 01.07.2008р., будинок по вул..Творча, 12), а нарахування пені громадянам України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги суперечить Закону України №486/96=ВР від 13.11.1996р. Заборгованість ДП ЖЕК ВАТ ЛДБК№2 перед ЛМКП Львівтеплоенерго за теплопостачання виникла у зв’язку з несвоєчасною оплатою мешканцями житлово-комунальних послуг (виписки з дебіторсько-кредиторської заборгованості станом на 31.07.2010р.). Оплата Відповідачем за надані Позивачем послуги здійснюється щомісячно по мірі поступлення коштів.

          До відзиву додано наступні документи: платіжні доручення №196 від 26.08.2010р. на суму 7800грн.; №221 від 28.09.2010р. на суму 11654,26грн.; №222 від 28.09.2010р. на суму 5405,77грн.; №28 від 29.10.2010р. на суму 4671,58грн.; №45 від 19.11.2010р. на суму 1800грн.; №46 від 19.11.2010р. на суму 5824,03грн.; №47 від 19.11.2010р. на суму 7001,82грн.; копію Додатку №1 до Договору; копію тексту (згідно доводів Відповідача) Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»; копії оборотно-сальдових відомостей за липень 2010р.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 44157,44грн. основного боргу.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно п.1.1 Статуту Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(далі –Підприємство), Підприємство створене Львівською міською радою ухвалою від 21.01.1999 року №118 та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника –територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Відповідно до п.1 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №4276/Ш від 01.07.2008р. (далі –Договір), укладеного між Відповідачем (Споживач) та Позивачем (Енергопостачальна організація), Позивач зобов’язувався постачати Відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; Споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії, якщо тариф є одно ставковим, та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Сторонами визначено обсяги постачання теплової енергії та розмежовано балансову належність теплових мереж, експлуатаційну відповідальність, та визначено умови припинення постачання теплової енергії (додатки №№1, 2, 3 до Договору). Згідно обсягів постачання теплової енергії (Додаток №1 до Договору), Позивачем постачається теплова енергія Відповідачу у третій під’їзд будинку по вул..Творча, 12 у м.Львові.

Відповідно до акту включення системи теплопостачання (додаток до Договору), 16.10.2009р. включено систему теплопостачання в будинку (3-й під’їзд) по вул..Творча, 12.

Згідно розрахунку боргу, доданого до позовної заяви, борг Відповідача за Договором за період з січня 2010р. по липень 2010р. становить 44157,44грн.

Прокурором подано позовну заяву №3020вих-10 від 01.11.2010р. до господарського суду Львівської області 04.11.2010р. (зареєстрована у господарському суді Львівської області 04.11.2010р. за №7069).

Відповідно до платіжних доручень з відмітками банку про сплату №196 від 26.08.2010р. на суму 7800грн.; №221 від 28.09.2010р. на суму 11654,26грн.; №222 від 28.09.2010р. на суму 5405,77грн.; №28 від 29.10.2010р. на суму 4671,58грн., до подання Прокурором позовної заяви до господарського суду, Відповідачем оплачено 29531,61грн. боргу.

Згідно платіжних доручень з відмітками банку про сплату №45 від 19.11.2010р. на суму 1800грн.; №46 від 19.11.2010р. на суму 5824,03грн.; №47 від 19.11.2010р. на суму 7001,82грн., після подання Прокурором позовної заяви до господарського суду, Відповідачем оплачено 14625,85грн. боргу.

Всього, відповідно до наведених вище платіжних доручень, Відповідачем оплачено 44157,46грн. Прокурором погашення боргу Відповідачем не заперечено.

Наведене свідчить про погашення боргу Відповідачем станом на момент вирішення справи.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до вимог ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст. 530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов’язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, та те, що позовна заява №3020вих-10 від 01.11.2010р. подана до господарського суду Львівської області 04.11.2010р., суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 29531,61грн. боргу до задоволення не підлягають, в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 14625,83грн. боргу провадження у справі слід припинити.

Щодо стягнення 2427,10грн. пені.

В додатку до позовної заяви Прокурором додано розрахунок пені, вихідними даними для якого є суми боргу за відповідні періоди, терміни сплати, облікові ставки за відповідні періоди, кількість днів прострочення. Розрахунок проведено за період з 25.03.2010р. по 25.08.2010р. Відповідно до проведеного розрахунку, розмір пені становить 2427,10грн.

Перевіривши правильність розрахунку пені, суд зазначає наступне.

У наведеному розрахунку вірно зазначено терміни сплати боргу, що відповідають даним наведеного розрахунку основного боргу та вищенаведеному в описовій частині рішення в частині стягнення основного боргу п.6.3 Договору.

Проте, дата, з якої розпочато розрахунок пені, вказано невірно, оскільки 25 число наступного за звітним періодом місяця є останнім днем сплати нарахованих за звітній період платежів, а прострочення терміну сплати боргу за розрахунковий місяць слід вважати 26 число наступного за розрахунковим періодом місяця.

Відповідно до п.7.2.3 Договору, за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію Споживач сплачує Енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до Постанови НБУ від 10.08.2009р. N468, розмір облікової ставки з 12.08.2009р. становив 10,25,00%, згідно Постанови НБУ від 07.06.2010р. N259 –з 08.06.2010р. –9,5000%, відповідно до Постанови НБУ від 07.07.2010р. N320 –з 08.07.2010р. –8,5000%, згідно Постанови НБУ від 09.08.2010р. N377 –з 10.08.2010р. –7,7500%.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.6.3 Договору, перевіривши правильність проведеного розрахунку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення в розмірі 2404,02грн., в частині стягнення 23,08грн. пені слід відмовити.

Щодо стягнення 548,84грн. 3% річних та 166,13грн. інфляційних нарахувань.

Прокурором додано до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, відповідно до якого, розмір 3% річних становить 548,84грн., інфляційних нарахувань – 166,13грн.

Вихідними даними розрахунку 3% річних є розмір боргу за відповідні періоди, кількість днів прострочення, та розмір річних –3% річних.

Вихідними даними розрахунку інфляційних нарахувань є сума боргу –18459,37грн., період, за який розраховуються інфляційні нарахування –з 01.03.2010р. по 01.04.2010р., індекс інфляції в березні 2010р. –100,9%.

Розрахунки 3% річних та інфляційних нарахувань проведені станом на 25.08.2010р.

Перевіривши правильність проведенного розрахунку 3% річних суд зазначає наступне.

У проведенному розрахунку допущено арифметичну помилку в частині складання (додавання) розміру 3% річних за відповідні періоди (останній стовпчик таблиці розрахунку). Так, сума всіх чисел розмірів 3% річних за відповідні періоди складає 548,83, а не 548,83, як зазначено в розрахунку.

Перевіривши правильність проведенного розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає, що даний розрахунок проведено невірно з наступних причин.

Так, борг, з якого в розрахунку розраховано інфляційні нарахування –18459,37грн., виник (відповідно до даних розрахунку основного боргу) та п.6.3 Договору, 26.03.2010р. Відповідно, даний борг (в розмірі 18459,37грн.).існував з 26.02.2010р. по 25.03.2010р. (нарахування за січень 2010р., термін сплати, згідно п.6.3 Договору, яких настав з 26.02.2010р. (наведене підтверджують Прокурор та Позивач даними розрахунку 3% річних в частині боргу та періоду, за який розраховються штрафні санкції)).

З 26.03.2010р. існував борг в розмірі 33436,19грн. (включає нарахування за січень та лютий 2010р., відповідно до п.6.3 Договору).

Відповідно, інфляційні нарахування за період з 01.03.2010р. по 31.03.2010р. повинні бути розраховані згідно індексу інфляції за березень 2010р. з суми боргу 18459,37грн. (за період з 01 по 25.03.2010р.), та з суми боргу 33436,19грн. (за період з 26 по 31.03.2010р.).

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність розрахунку інфляційних нарахувань, суд зазначає, що їх розмір є більшим, ніж заявлено Прокурором до стягнення у позовній заяві, проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, в суда відсутні правові підстави для виходу за межі позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність проведених розрахунків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 166,13грн. інфляційних нарахувань підлягають до задоволення, вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 548,83грн., в частині стягнення 0,01грн. 3% річних слід відмовити.

Щодо доводів Відповідача про неможливість стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає про неможливість нарахування та стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, оскільки таке суперечить Закону України №486/96-ВР від 13.11.1996р.

З данного приводу суд зазначає наступне.

Законом України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»від 13.11.1996р. (далі –Закон) забороняється нараховувати по розрахунках з 1 жовтня 1996 року та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги.

Відповідно, дія цього Закону не поширюється на нарахування чи стягнення інфляційних нарахувань чи 3% річних.

Крім того, зазначеним вище Законом тимчасово заборонено стягувати пеню за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги з громадян України. Зобов’язаня ж за Договором в частині оплати послуг та відповідальності за несвоєчасну оплату стосуються Відповідача, який, згідно витягу з ЄДРПОУ станом на 18.11.2010р., є юридичною особою, та згідно ст.1 Закону України «Про громадянство»не може бути громадянином України, оскільки не є фізичною особою. Враховуючи вищенаведене, положення Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»від 13.11.1996р. не поширюються на зобов’язання відповідача перед Позивачем за укладеним Договором.

Також, суд зазначає, що Відповідачем не наведено достатніх підстав та не подано доказів обставин, які б вказували на винятковість випадку (в тому числі доказів претензійно-позовної роботи щодо стягнення дебіторської заборгованості), чи наявність інших обставин, які б були підставою (згідно п.3 ч.1 ст.83 Господарського процессуального кодексу України, ч.3 ст.553 Цивільного кодексу України) для зменшення пені.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

22.11.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.11.2010року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з врахуванням розміру позовних вимог, провадження у справі за стягненням яких припинено.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.36-1 Законом України “Про прокуратуру”, ч.3 ст. 2, ст.ст. 4-7, 33, 34, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року, ч.1 ст.173, ст.193, ст.ст.230, 232 Господарського кодексу України, ст.11, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 549, 599, 611, ч.1 ст.612, ст.ст.625, 629, 714 Цивільного кодексу України, п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2»(79037, м.Львів, вул.Творча, 8, ідентифікаційний код 32327736) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79000, м.Львів, вул.Д.Апостола,1, код ЄДРПОУ 05506460) 2404грн. 02коп. пені, 548грн. 83коп. 3% річних, 166грн. 13коп. інфляційних нарахувань.

3.          В частині стягнення 14625грн. 83коп. основного боргу провадження у справі припинити.

4.          В частині стягнення 29531,61грн. боргу, 23,08грн. пені, 0,01грн. 3% річних відмовити.

5.          Стягнути з дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна контора Відкритого акціонерного товариства «Львівського ДБК-2»(79037, м.Львів, вул.Творча, 8, ідентифікаційний код 32327736) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 177грн. 45коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 89грн. 68коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя