Рішення № 12673521, 30.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.10                                                                                           Справа№ 7/196

за позовом прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі

позивача: Львівського міського коммунального підприємства «Львівтеплоенерго»

до відповідача дочірнього підприємства «Іскра-Гурт»відкритого акціонерного товариства ВАТ «Іскра»

про стягнення заборгованості

ціна позову: 102407,29грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Сорочик В.Ю.

Представники:

прокурор –Татарин Ю.Б., помічник прокурора;

від позивача - Карвацька З.З., довіреність в матеріалах справи;

від відповідача –не з’явився

Суть спору:

Прокурор Сихівського району м.Львова звернувся до господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»з позовом до дочірнього підприємства «Іскра-Гурт»відкритого акціонерного товариства «Іскра»про стягнення заборгованості в розмірі 102407,29грн., в тому числі 95981,65грн. основного боргу, 5154,50грн. пені, 1271,14грн. 3% річних, 0грн. інфляційних нарахувань.

Право звернення та позовні вимоги мотивовані, зокрема, розрахунками заборгованості, договором про постачання теплової енергії в гарячій воді №1008/А від 01.10.2002р., Додатками №№1, 3 до Договору, актом звірки взаєморозрахунків між Сторонами станом на 01.03.2010р., листом Позивача Відповідачу №25/1-672 від 29.06.2010р., актами про включення системи теплопостачання від 16.10.2009р., поштовою квитанцією про відправлення кореспонденції Відповідачу, ст.ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст.2, 29, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/196(10) від 01.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16год. 55хв. 15.11.2010р. Розгляд справи відклоадався з причин та підстав, зазначених в ухвалі господарського суду Львівської області №7/196(10) від 15.11.2010р.

Представникам Учасників по явці оголошено права та обов’язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані, в тому числі, Відповідачу (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції господарського суду Львівської області, письмові повідомлення про оголошення ухвал, та наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, зазначалось, що права та обов’язки учасників визначені ст.ст.20, 22, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Прокурор в судове засідання явку забезпечив, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи Прокурором подано довідку про включення Відповідача в ЄДРПОУ станом на 15.11.2010р.

Представник Позивача в судове засідання з’явилась, позовні вимоги підтримала повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано копію довіреності на право здійснення представництва.

Також, представником Позивача подано акт звірки взаємних розрахунків станом на 12.11.2010р. та фіскальний поштовий чек №0769 від 12.11.2010р.; копії даних показників лічильників та інформацій по об’єкту.

Крім того, представником Позивача уточнено дати проведення Відповідачем часткових оплат.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, явка визнавалась обов’язковою, про причини неявки не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал господарського суду Львівської області, в тому числі щодо подання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання не повідомив.

В судовому засіданні суд оглянув оригінали копій документів, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. Право на звернення до місцевого суду в інтересах держави, підприємств, та інших юридичних осіб визначено п.6 ст.20 Закону України “Про прокуратуру”. Безпосередньо до господарського суду право звернення прокурора передбачено п.3 ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність її захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що інтереси держави є оціночним поняттям, і прокурор визначає в чому саме відбулось або могло відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави.

Відповідно до положень ст.36-1 Закону України „Про прокуратуру”, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Згідно п.1.1 Статуту Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(далі –Підприємство), Підприємство створене Львівською міською радою ухвалою від 21.01.1999 року №118 та підпорядковане управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке є представником власника –територіальної громади міста Львова і є органом, до сфери управління якого входить комунальне підприємство.

Щодо стягнення 95981,65грн. основного боргу.

Відповідно до п.1 договору про постачання теплової енергії в гарячій воді №1008/А від 01.10.2002 року (далі –Договір), укладеного між Відповідачем (Споживач) та Позивачем (Постачальник), Позивач зобов’язувався постачати Відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Відповідач зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими цінами (тарифами) в терміни, передбачені цим Договором.

Згідно п.3.2.2 Договору, Відповідач зобов’язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії в обсягах і в терміни, передбачені Договором

Відповідно до п.п.6.1, 6.2, 6.3 Договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими незабороненими законодавством формами; розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач до 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження.

Обсяги постачання теплової енергії визначені Додатком №1 до Договору. Крім того, відповідно до листа Позивача Відповідачу №25/1-672 від 29.06.2010р., внесено зміни до Додатку №1 до Договору.

В матеріалах справи наявні акти про включення системи тепло споживання Позивачем Відповідачу від 16.10.2009р.

Дані обсягів спожитої енергії підтверджуються, в тому числі, даними показників лічильників, підписаних, в тому числі, представниками Відповідача.

Відповідно до наявних в матеріалах справи інформаціях по об’єктах Відповідача та розрахунку основного боргу, борг Відповідача перед Позивачем станом на 01.08.2010р. становив 95981,65грн.

Згідно наявного в матеріалах справи акту звірки розрахунків між Сторонами за Договором, станом на 10.03.2010р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становила 133767,73грн. Зазначений акт підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

В матеріалах справи наявний підписаний Позивачем акт звірки розрахунків станом на 12.11.2010р. та фіскальний поштовий чек про скерування кореспонденції Відповідачу №0769 від 12.11.2010р. Проте, в матеріалах справи відсутні та представниками Учасників не наведені доводи та не подані докази про підписання зазначеного акту звірки взаємних розрахунків Відповідачем.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності до вимог ст.714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов’язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов’язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено , що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( ст.530 Цивільного кодексу України ). Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.24 Закону України «Про теплопостачання», додержання вимог договору та нормативно-правових актів є одним з основних обов’язків споживача теплової енергії.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в матеріалах справи відсутні та Учасниками не наведені доводи та не подані докази, які б свідчили про відсутність у Відповідача боргу перед Позивачем, здійснення повної чи часткової оплати боргу, суд приходить до висновку, що вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача 95981,65грн. боргу за договором підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 5154?50грн. пені.

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.2.3 Договору, Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію –пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Проте, при перевірці розрахунку пені суд зазначає наступне.

Прокурором в додатку до позовної заяви додано розрахунок пені, виконаний Позивачем, проведений, як зазначено в розрахунку, за період з 26.03.2010р. по 01.08.2010р.

Вихідними даними розрахунку є сума боргу за відповідний період, період прострочення та дані облікових ставок НБУ за відповідні періоди.

Перевіривши правильність проведення розрахунку пені суд зазначає наступне.

Відповідно до даних розрахунку основного боргу (доданого до позовної заяви, проведеного Позивачем), Позивачем здійснювались нарахування Відповідачу за Договором за період з березня 2010р. по червень 2010р., а Відповідачем протягом березня 2010р. по липень 2010р. здійснювались оплати за Договором. При чому, розмір нарахувань становив 50266,31грн., а розмір оплат –88052,39грн.

В розрахунку основного боргу також вказано, що станом на 01.03.2010р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становила 133767,73грн. Проте, не наведено жодного доводу та не зазначено і не подано жодного доказу того, за який період виникла заборгованість в розмірі 133767,73грн.

Згідно вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі п.п.6.1-6.3 Договору, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, та те, що ні Прокурором, ні Позивачем не зазначено моменту виникнення у Відповідача зобов’язань щодо оплати боргу в розмірі 133767,73грн., те, що розмір щомісячних платежів Відповідача за Договором за період з березня по липень 2010р. (88052,39грн.) є більшим, аніж розмір нарахувань за відповідний період (50266,31), в суда відсутня можливість проведення перевірки розрахунку пені на відповідність вимогам законодавства, в тому числі ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Львівської області №7/196(10) від 01.11.2010р., на необхідність виконання вимог якої вказувалось в ухвалі №7/196(10) від 15.11.2010р., вимагалось в Учасників надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору. Крім того, Прокурора та представника Позивача в судових засіданнях 15.11.2010р. та 30.11.2010р. зобов’язувалось надати всі вихідні дані проведених розрахунків.

Незважаючи на наведене, ні Прокурором, ні Позивачем, зазначені вимоги суду щодо надання матеріалів, які вимагались господарським судом, та мають значення для вирішеня спору, не виконані, і не повідомлено суд про причини невиконання таких.

Згідно ч.4 ст.29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов’язки і користується правами сторонни, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що в наслідок неподання Прокурором та Позивачем (і не зазначення причин неподання) витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для перевірки розрахунку пені, в суда відсутня можливість для вирішення спору в частині стягнення пені, і, згідно вимог п.5 ч.1 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, позов в цій частині слід залишити без розгляду.

При цьому суд зазначає, що згідно ч.3 ст.81 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду (надання доказів часу (моменту) виникненя боргу в розмірі 133767,73грн.), позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Щодо стягнення 1271,14грн. 3% річних та 0грн. інфляційних нарахувань.

Прокурором додано до позовної заяви розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, проведений Позивачем).

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань та розрахунку інфляційних нарахувань суд зазначає, що оскільки, згідно розрахунку, розмір інфляційних нарахувань дорівнює 0, та в позовній заяві ставляться вимоги щодо стягнення 0грн. інфляційних нарахувань, то щодо даної позовної вимоги (стягнення 0грн. інфляційних нарахувань) судом не розглядатиметься спір по суті за відсутності розміру інфляційних нарахувань –ціни позову в цій частині.

В додатку до позовної заяви Прокурором подано проведений Позивачем розрахунок 3% річних, вихідними даними для якого є сума боргу за відповідні періоди, розмір відсотків –3% річних, та період, за який здійснюються нарахування –з 01.11.2009р. по 30.06.2010р.

Перевіривши правильність розрахунку 3% річних суд зазначає наступне.

В розрахунку 3% річних вказано, що він проведений за період з 01.11.2009р., проте, сам розрахунок здійснюється Позивачем за період з 26.03.2010р. (колонка сьома розрахунку).

В колонці шостій розрахунку зазначено як «термін оплати»25 число кожного місяця. Проте, відповідно до вимог п.6.3 Договору, розрахунок повинен проводитись до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Беручи до уваги період, за який Позивач розраховує 3% річних (згідно даних колонки сьомої розрахунку –«період, за який розраховуються …», суд зазначає, що Позивачем не враховано дані дат проведення Відповідачем часткових оплат.

При цьому суд зазначає, що розрахунок 3% річних проведений Позивачем за період з 26.03.2010р. по 25.07.2010р.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі перевіривши правильність розрахунку 3% річних, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних за період з 26.03.2010р. по 25.07.2010р. підлягають до задоволення в розмірі 1067,74грн., в частині стягнення 203,40грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

30.11.2010року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.11.2010року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.121, п.4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 34, 43, 45-47, 49, 75, п.5 ч.1 ст.81, ст.ст.82-87 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193, 230-233 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 251-253, 256-258, 260-261, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.24 Закону України «Про теплопостачання», ст.ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з дочірнього підприємства «Іскра-Гурт»відкритого акціонерного товариства «Іскра»(79066, м.Львів, вул.Манастирського, 1, ідентифікаційний код 30823750) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»(79000, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 95981грн. 65коп. основного боргу, 1067грн. 74коп. 3% річних.

3.          Стягнути з дочірнього підприємства «Іскра-Гурт»відкритого акціонерного товариства «Іскра»(79066, м.Львів, вул.Манастирського, 1, ідентифікаційний код 30823750) в дохід державного бюджету (р/р 31119095700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач – УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22090200) 970грн. 49коп. державного мита за подання позовної заяви до господарського суду, та в дохід державного бюджету (р/р 31212259700006, банк –ГУДКУ у Львівській області, МФО –825014, отримувач –УДК Личаківського району міста Львова, ЄДРПОУ –22389406, код платежу - 22050000) 224грн. 20коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в господарських справах.

4.          В частині стягнення 5154,50грн. пені позов залишити без розгляду.

5.          В частині стягнення 203,40грн. 3% річних відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку

Суддя