Рішення № 12673377, 26.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.10                                                                                           Справа№ 9/173 (10)

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Тканини», м. Київ,

До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів, Львівської області,

Про стягнення 294 529,50 грн. –основного боргу, 26 644,61 грн. –пені, 12 531,83 грн. –інфляційних втрат, 4 696,86 грн. –3% річних та судові витрати: 3 385,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За участю представників:

Від позивача: Нестеришин Т.С. –п/к за довіреністю від 22.11.2010р.

Від відповідача: Кінаш Т.П. –п/к за довіреністю № 01/10-01 від 01.10.2010р.,

Представникам роз»яснено права і обов»язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представники не наполягають на технічній фіксації судового процесу.

Суть спору: розглядається справа за позовом ТзОВ «Будинок Тканини», м. Київ, до ЗАТ «Галичина», м. Радехів, про стягнення 294 529,50 грн. –основного боргу, 26 644,61 грн. –пені, 12 531,83 грн. –інфляційних втрат, 4 696,86 грн. – 3% річних та судові витрати: 3 385,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.11.2010 року, про що сторони були належним чином повідомлені, під розписку, рекомендованою поштою ( докази –в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 16.11.2010р. розгляд справи відкладено на 23.11.2010р., про що сторони були повідомлені в порядку п. 3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджено наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 –рекомендованою поштою.

23.11.2010р. в судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2010р. на 15 год. 00 хв. під розписку (докази –у справі).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду, копії – у справу), просить позов задовільнити, стягнути з відповідача на свою користь 294 529,50 грн. –основного боргу, 26 644,61 грн. –пені, 12 531,83 грн. –інфляційних втрат, 4 696,86 грн. –3% річних та судові витрати: 3 385,00 грн. –державного мита та 236,00 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, позовні вимоги позивача визнав, просить застосувати п. 3 статті 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, зменшити розмір пені до 10000,00 грн. з підстав зазначених у відзиві та поданих на підтвердження зазначених обставин доказів (знаходяться у справі).

В ході судового розгляду ВСТАНОВЛЕНО.

01 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будинок Тканин»(далі - Позивач) та Закритим акціонерним товариством «Галичина»(далі - Відповідач) було укладено договір купівлі-продажу товарів №221 (далі - Договір).

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 ЦК України і є правомірним правочином, в силу статті 204 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором купівлі-продажу, відповідно до статті 655 ЦК України.

Сторонами за цим договором –продавцем та покупцем –виступають юридичні особи (докази –в матеріалах справи), які при його укладанні досягли істотних умов договору: предмету та ціни договору, відповідно до статті 656 ЦК України. Разом з тим, зазначеним договором передбачено умови поставки товару (розділ 3 договору), що, зокрема, теж є одними із характерних ознак договору купівлі-продажу та регламентуються ст. ст. 669, 671, 673, 675 ЦК України.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Позивач зобов'язався продавати, а Відповідач купувати молоко по базовому вмісту жир-білка (40:60), що відповідає за якістю діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за ціною, що визначається в додатках №1 до Договору та оплачувати його вартість відповідно до умов Договору.

Згідно пункту 2.1. Договору Позивач зобов'язався своєчасно передавати товар належної якості, а Відповідач зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату за нього згідно затвердженого сторонами Протоколу погодження ціни на товар (Додаток №1 до Договору).

Протоколом погодження цін на поставку молока від 1 лютого 2010 року, що є додатком №1 до Договору, Позивачем та Відповідачем було встановлено розмір вартості товару (1 кг. молока по базовому вмісту жир-білка (40:60) - 3,90 грн.

Протоколом погодження цін на поставку молока від 1 березня 2010 року, що є додатком №1 до Договору, Позивачем та Відповідачем було встановлено розмір вартості товару (1 кг. молока по базовому вмісту жир-білка (40:60) - 3,60 грн.

Відповідач, у відповідності з пунктом 2.2. Договору зобов'язався прийняти від Позивача товар і своєчасно оплатити його Позивачу.

На виконання своїх договірних зобов'язань Позивач за період з 28.02.2010 року по 31.08.2010 року своєчасно та належним чином передав Відповідачу товар належної якості на загальну суму 1 044 592,50 грн.

Так, 28 лютого 2010 року Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 176826,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № МЦВВ-00001 від 28 лютого 2010 року. 31 березня 2010 року Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 212586,50 гривень, що підтверджується видатковою накладною № МЦВВ-00007 від 31 березня 2010 року. 30 квітня 2010 року Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 196462,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № МЦВВ-00022 від 30 квітня 2010 року. 30 травня 2010 року Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 182187,50 гривень, що підтверджується видатковою накладною № МЦВВ-00028 від 31 травня 2010 року. 30 червня 2010 року Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 124340,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № МЦВВ-00044 від 30 червня 2010 року. 30 липня 2010 року Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 146785,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № МЦВВ-00047 від 31 липня 2010 року. 31 серпня 2010 року Позивачем було поставлено Відповідачу товару на загальну суму 5342,50 гривень, що підтверджується видатковою накладною № МЦВВ-00054 від 31 серпня 2010 року (оригінали оглянуто в судовому засіданні –копії у справі). Пунктом 4.2. Договору було встановлено, що оплата за товар здійснюється Відповідачем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Позивача протягом 10 календарних днів з моменту передачі товару Відповідачу. Проте, Відповідачем, в порушення умов Договору та законодавства, зобов'язання за даним договором щодо своєчасної та повної оплати за поставлену йому продукцію не виконувалися. Так, за період з 22 квітня 2010 року по 23 липня 2010 року Відповідачем було сплачено на користь Позивача 750 000,00 грн., зокрема: 22 квітня 2010 року - 200000,00 грн., 12 травня 2010 року - 250000,00 грн., 16 липня 2010 року - 100000,00 грн.; 21 липня 2010 року - 100000,00 грн.; 23 липня 2010 року - 100000,00 грн. Станом на момент звернення Позивача до суду з позовною завою, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 294 529,50 грн. (двісті дев'яносто чотири тисячі п'ятсот двадцять дев'ять гривень п'ятдесят копійок). Відповідачем заборгованість перед Позивачем в сумі 294529 грн. 50 коп. визнана в повному обсязі, що підтверджується поданим ним відзивом від 26.11.2010р. (вхідний № 22962). З метою досудового врегулювання питання погашення Відповідачем заборгованості за Договором, Позивачем, 4 жовтня 2010 року було направлено Відповідачу відповідну вимогу (претензію), в якій Позивач вимагав Відповідача добровільно сплатити існуючу заборгованість за Договором. Проте, ані у строк, встановлений Договором, ані у строк, встановлений у вимозі (претензії), Відповідач зобов'язання з оплати поставленого за Договором товару не виконав. Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частинами першою, другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до припису статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, Відповідачем свої обов'язки зі своєчасної та повної оплати поставленого Позивачем товару належним чином виконані не були і станом на момент подання цієї позовної заяви розмір основної суми заборгованості Відповідача перед Позивачем за поставлений, але не оплачений товар складає 294 529,50 грн.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1)          припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2)          зміна умов зобов'язання;

3)          сплата неустойки;

4)          відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина перша статті 550 Цивільного кодексу України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно (частина перша статті 551 Цивільного кодексу України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Тому, за порушення виконання Відповідачем грошового зобов'язання перед Позивачем з оплати поставленого товару, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу 26 644,61 грн. пені ( Розрахунок пені наведений в додатку до позовної заяви).

Крім того, враховуючи те, що Відповідачем порушено (прострочено) виконання грошового зобов'язання, а згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з наведеного, Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу 12531,83 грн. інфляційних втрат та 4696,86 грн. три проценти річних (Розрахунок –в матеріалах справи).

Відповідач погодився із зазначеним розрахунком 3% річних та інфляційних втрат, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

Як зазначалося вище у цьому рішенні, Відповідач в повному обсязі визнав позовні вимоги позивача, просить зменшити неустойку (пеню) до 10 000,00 грн.

Заслухавши пояснення представників Сторін в частині про застосування до правовідносин щодо стягнення пені - п. 3 частини 1 статті 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, суд приходить до висновку, що клопотання Відповідача заслуговує на увагу, виходячи з наступного.

Як випливає із поданих Відповідачем документів, затримка оплати за отриманий товар сталася з причин вкрай складного фінансового стану ЗАТ «Галичина».

Обставини, що склалися і діють незалежно від волі ЗАТ «Галичина»зумовлюють винятковість клопотання про зменшення неустойки, а саме: з листопада 2008 року і по даний час припинено кредитування банками інвестицій підприємств. На сьогоднішній день Товариство має кредиторську заборгованість не тільки перед позивачем, але й перед іншими суб'єктами господарювання, (на 01.11.2010 року - 8 854 395, 22 грн. згідно доданої Довідки та даних поданого Балансу станом на 30.09.2010 р.), яку об'єктивно може оплачувати лише за рахунок власних ресурсів, отриманих від комерційної діяльності та у порядку поетапних розрахунків по мірі надходження грошових коштів від продажу молокопродуктів.

ЗАТ «Галичина»- це українське підприємство, яке заготовляє і виробляє молоко та молокопродукти. За 2009 рік основні постачальники тваринницької сировини - м'яса і молока, та переробні підприємства недоотримали 841, 1 млн. грн. дотацій через спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість. З початку грудня 2009 року у зв'язку з визнанням Конституційним Судом «Антикризового аграрного закону»№ 922 від 4 лютого 2009 року неконституційним, знов були припинені виплати дотацій по ПДВ, що ще більше збільшило суми збитків селян та молокопереробних підприємств за 2009 рік.

З причин вищевикладеного, ЗАТ «Галичина»недоодержало компенсацію по кредитах, отриманих на закупівлю молока в сумі 6 000 000,00 грн. Скасування дотацій призвело до збільшення собівартості продукції товариства на 3 000 000,00 грн.

Зазначені обставини стали причиною негативних змін умов договорів ЗАТ «Галичина»з торговими мережами супермаркетів та інших контрагентів, що призвело до виникнення дебіторської заборгованості, в тому числі й простроченої; при цьому кількість днів відстрочки платежів складає 45-60 днів, загальна сума заборгованості на 24.11.2010 рік згідно доданого Аналізу складає 31 617 999,32 грн.

З огляду на відзначене, очевидно, що з причин об'єктивної неможливості сплатити борг (з врахуванням існування іншої узгодженої кредиторської заборгованості), підприємство змушено буде відмовитись від купівлі молока, що негативно вплине на забезпечення населення продуктами харчування першої необхідності; у кінцевому результаті підприємство опиниться під реальною загрозою банкрутства та звільнення працюючого колективу.

Як стверджує представник Відповідача, негативні наслідки фінансової кризи спричинили неможливість викупу емітованих товариством облігацій на вторинному ринку цінних паперів, у зв'язку з чим, на даний час, до ЗАТ «Галичина»тільки господарським судом Львівської області порушено і розглядається 7 справ на суму заборгованості більш як три мільйона гривень. Присуджена (узгоджена) сума заборгованості за облігаціями становить біля 0,8 млн. грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з нормами ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому судом взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України надано право господарському суду при прийнятті рішення: 3) зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання.

Разом з тим, судом враховано, що період прострочення є незначним, основна заборгованість складає лише 28% від вартості отриманого товару; позивачем крім пені, нараховано до стягнення ще й інфляційні та відсотки річних, тому суд приходить до висновку зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання на 2,6% та стягнути з Відповідача на користь Позивача пеню у розмірі 10 247 грн. 93 коп.

Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, оглянув та дослідив подані докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача підлягають до задоволення частково, стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 294529 грн. 50 коп. –основного боргу, 10247 грн. 93 коп. –пені (зменшена господарським судом відповідно до п. 3 частини першої статі 83 ГПК України, статті 233 ГК України), 12531 грн. 83 коп. –інфляційних втрат та 4696 грн. 86 коп. –3% річних.

Судові витрати покласти на відповідача, згідно із ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 43 –47, 12, 15, 18, 21, 22, 32 - 34, 36, 43, 44-49, 69, 77, 82 –85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги позивача задовільнити частково.

2. Стягнути з боржника: Закритого акціонерного товариства «Галичина»(80200, Львівська область, місто Радехів, вулиця Б. Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Тканини»(01001, місто Київ, Печерський район, вулиця Хрещатик, 23, код ЄДРПОУ 01564978) 294529 грн. 50 коп. –основного боргу, 10247 грн. 93 коп. – пені, 12 531 грн. 83 коп. –інфляційних втрат, 4 696 грн. 86 коп. –3% річних, 3385 грн. 00 коп. –державного мита та 236 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4.           Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.С.Данко

25.11.2010р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 ГПК України та підписана 30.11.2010р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя