Рішення № 12673324, 01.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.10                                                                                 Справа № 17/251

За позовом Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська” дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля”, смт. Білоріченський Лутугинського району

до Відкритого акціонерного товариства „Луганськшахтобудмонтаж”, м. Луганськ

3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Державне підприємство „Шахта „Слов‘яносербська”, с. Лозівський Луганської області

про стягнення 51010 грн. 18 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Мостовой Д.О., довіреність № 01-1593/1 від 13.08.2010;

від відповідача –Пархоменко Т.Ю. - юрисконсульт, довіреність № 9 від 27.01.2010;

від 3-ої особи –не прибув;

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 51010,18 грн.

Відповідач запереченнями на позов від 16.09.2010 № 314 від 07.10.2010 № 02-2075, від 28.09.2010 № 340 проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві, зокрема, зазначає, що роботи за договором на виконання робіт № 25/03-08 від 25.03.2008 були зупинені у зв’язку з приписом заступника голови ліквідаційної комісії ДП „Шахта Словяносебська”, на території якої слід було виконувати роботи, з підстав знаходження підйомної машини МПБ-6,3-2,8х2,8 у податковій заставі.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

                                                   в с т а н о в и в:

Між Державним відкритим акціонерним товариством "Шахта „Білоріченська” дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля” (позивач у справі), як Замовником, та Відкритим акціонерним товариством „Луганськшахтобудмонтаж” (відповідач у справі), як Підрядником, було укладено договір на виконання робіт № 25/03-08 від 25.03.2008 (далі –Договір).

Згідно пункту 1.1           Договору Підрядник приймає на себе зобов'язання своїми силами і засобами, за завданням Замовника, виконати і здати роботи по демонтажу підйомної машини МПБ 6,3х8х2,8 на шахті «Славяносербськая»і перевезенню її на територію ДВАТ «Шахта «Белореченськая».

В пункті 2.1-2.2 Договору сторони встановили, що початок виконання робіт –квітень 2008 року, закінчення виконання робіт –липень 2008 року.

Додатковою угодою №1 від 01.08.2008 сторони, у зв’язку з відсутністю засобів у замовника для оплати виконаних робіт і попередньої оплати, закінчення виконання робіт перенесли на серпень-вересень 2008 року.

Як встановлено у пунктах 4.5-4.7 Договору, замовник проводить попередню оплату робіт у розмірі 50% від договірної ціни. Підрядник приступає до виконання робіт через 3(три) дні після отримання від Замовника попередньої оплати. Після виконання робіт Підрядником, на суму попередньої оплати, Замовник перераховує Підряднику наступну частину попередньої оплати.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що при виникненні обставин, не залежних від Підрядника, а також форс-мажорних обставин, –що перешкоджають виконанню зобов'язань у встановлені терміни, Підрядник має право ставити перед Замовником, питання про перенесення термінів завершення робіт. Вирішення про зміну первинних термінів оформляється сторонами з вказівкою причин, додатковою угодою.

Згідно пункту 9.3 Договору, Підрядник завчасно і у письмовій формі інформує Замовника про можливе уповільнення або припинення виконання робіт по незалежних від нього обставинах.

Відповідно до пункту 10.1 Договору, здача-приймання робіт після закінчення демонтажу і перевезенню устаткування здійснюється відповідно до порядку, що діє, і оформляється актом здачі. З моменту підписання акту здачі об’єкту Замовник відповідає за його збереження.

На виконання Договору позивач здійснив повну оплату вартості робіт в сумі 362843,38 грн. двома платежами від 08.04.2008 та 31.07.2008.

Однак, відповідачем в повному обсязі роботи виконані не були, було виконано робіт на загальну суму 311833,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт № 1 за квітень 2008 року на суму 59892,00 грн., актом б/н за квітень 2008 року на суму 64038,00 грн. та актом б/н за травень 2008 року на суму 187903,20 грн.

У зв’язку з невиконанням в повному обсязі передбачених Договором робіт, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 02-464 від 19.03.2010 про повернення суми невиконаних робіт –51010,18 грн., однак відповіддю на вимогу відповідач зазначив, що даної заборгованості за ним немає, а роботи були зупинені у зв’язку із тим, що все майно замовника було арештовано податковою інспекцією та на будівельний майданчик робітників не допускали.

У зв’язку з відмовою повернення суми невиконаних робіт –51010,18 грн., позивач, на підставі статті 612 Цивільного кодекс України (далі –ЦК України), звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача збитків у вказаній сумі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Надавши правову кваліфікацію правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що правове регулювання правовідносин сторін здійснюється главою 61 ЦК України. Зокрема, ст. 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі ст. 882 ЦК України передача робіт підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 4.5 укладеного між сторонами Договору позивач перерахував грошові кошти в сумі 181423,38 грн. та 181420,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 653 від 08.04.2008 та № 2164 від 31.07.2008 (т.1, а.с.15-16).

Відповідач виконав роботи за Договором на загальну суму 311833,20 грн., що підтверджується відповідними актами приймання виконаних робіт форми КБ-2в: № 1 за квітень 2008 року на суму 59892,00 грн., актом б/н за квітень 2008 року на суму 64038,00 грн. та актом б/н за травень 2008 року на суму 187903,20 грн., підписаними обома сторонами без заперечень та скріпленими їх печатками (т.1, а.с.17-22).

Відповідач, в обґрунтування власної позиції, посилається на те, що приписом від 10.06.2008 № 1 заступника голови ліквідаційної комісії ДП „Шахта Словяносебська” (т.1, а.с.118), на території якої слід було виконувати роботи по демонтажу підйомної машини МПБ-6,3-2,8х2,8, роботи були зупинені у зв’язку із знаходження підйомної машини МПБ-6,3-2,8х2,8 у податковій заставі, а тому його вини у невиконанні робіт в повному обсязі немає.

Згідно пункту 9.3 Договору, Підрядник завчасно і у письмовій формі інформує Замовника про можливе уповільнення або припинення виконання робіт по незалежних від нього обставинах.

Однак, суд звертає увагу, що за даним приписом роботи були зупинені 10.06.2008, тоді як перший раз відповідач звернувся до позивача тільки 19.12.2008 листом за № 360, в якому зазначив, що з червня 2008 року по дату листа відповідач не може виконувати роботи у зв’язку з тим, що керівництвом позивача не вирішено питання щодо виведення підйомної машини з податкової застави.

Інших доказів щодо звернення раніше до позивача у зв’язку з неможливістю виконання робіт позивачем не надано. Посилання на усні звернення до відповідача суду не доведено.

Крім того пунктом 5.2 Договору встановлено, що при виникненні обставин, не залежних від Підрядника, а також форс-мажорних обставин, –що перешкоджають виконанню зобов'язань у встановлені терміни, Підрядник має право ставити перед Замовником, питання про перенесення термінів завершення робіт. Вирішення про зміну первинних термінів оформляється сторонами з вказівкою причин, додатковою угодою.

Однак, такого питання у зв’язку з неможливістю виконання робіт у строки, передбачені договором, відповідач не ставив перед позивачем, додаткову угоду щодо збільшення строків виконання робіт не направляв.

Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічне положення міститься і у статті 22 ЦК України.

Стаття 225 ГК України визначає склад та розмір відшкодування збитків, зокрема, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;

-          неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;

-          матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За загальним правилом збитки –це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов’язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах тощо.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; противоправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками. Суб’єктивну сторону утворює вина.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків.

Правильне встановлення порушеного цивільно-правового обов’язку за договором є необхідним для відповідної кваліфікації змісту правовідносин, що виникли із факту порушення.

Відповідач посилається на відсутність вини з його боку у простроченні виконання зобов’язання.

Згідно статті 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем якесь реагування на недопуск його робітників на територію, де знаходилась підйомна машина, відбулось тільки через півроку від дати припису про зупинення робіт керівництвом ДП «Шахта «Слов’яносербська»та чотири місяці з дати закінчення робіт за Договором в редакції Додаткової угоди.

Крім того, відповідач не заперечує того факту, що роботи на вказану суму ним не виконані.

Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Приймаючи до уваги наведене, а також те, що вказана сума збитків підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, позовні вимоги у сумі 51010,18 грн. слід задовольнити.

З огляду на вищевказане, позов підлягає задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача, згідно зі ст. 49 ГПУ України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Луганськшахтобудмонтаж”, м. Луганськ, вул. А.Линьова, буд. 106, ідентифікаційний код 00181763, на користь Державного відкритого акціонерного товариства „Шахта „Білоріченська” дочірнього підприємства Державної холдингової компанії „Луганськвугілля”, смт. БілоріченськийЛутугинського району, ідентифікаційний код 00176897, заборгованість у сумі 51010,18 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 510,10 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн., видати наказ.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 06.12.2010.

Суддя                                                                       О.С. Фонова