Рішення № 12673197, 29.11.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.11.10 Справа № 5/86

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ», м. Київ

до Приватного підприємства «Гавриліна і К», м. Стаханов Луганської області

про стягнення 14212,73 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - Гук О.С., довіреність №15/03/08/2010 від 03.08.2010;

від відповідача - Курячий О.П., довіреність № б/н від 25.08.2010.

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ»звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 13078 грн. 00 коп. боргу, 834 грн. 83 коп. пені, 156 грн. 94 коп. інфляційних втрат та 142 грн. 96 коп. 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що відправник, який зазначений в CMR не співпадає з відправником, який був визначений в договорі-заявці №12/03-01 від 12.03.2010р., а також на те, що відповідач не отримував за повідомленням №6909500513560 будь-яких документів, оскільки отримувачем цього поштового відправлення зазначено «особисто Гавриліна», втім на підприємстві такої особи не працює.

В судовому засіданні 12.10.2010 в порядку ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 28.10.2010.

На вимогу ухвали суду від 28.10.2010р. на адресу суду надійшли письмові пояснення від ТОВ «Бістар 3000», яке визначено в заявці як вантажовідправник, та ТОВ «Гранітінтер»ЛТД, яке зазначено в CMR вантажовідправником, з яких слідує, що замовником та вантажовідправником спірного вантажу було саме ТОВ «Гранітінтер», з яким у відповідача укладений договір на транспортно-експедиційні послуги №89.

В судовому засіданні 29.11.2010 позивач надав суду заяву про збільшення позовних вимог від 24.11.2010 № 1687, у якій просить суд додатково стягнути з відповідача на користь позивача пеню у сумі 283,23 грн., інфляційні нарахування у сумі 444,65 грн. та 3% річних у сумі 54,82 грн.

Дана заява відповідає вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України тому приймається судом.

Отже, предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача, виходячи з письмових пояснень позивача № 1715/АЭ від 29.11.2010, 13078 грн. основного боргу, 1118 грн. 06 коп. пені, 601 грн. 59 коп. інфляційних нарахувань та 197 грн. 78 коп. 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності суд

в с т а н о в и в:

12 березня 2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ», м. Київ та Приватним підприємством «Гавриліна і К»укладено договір на транспортне обслуговування № 141, згідно з п. 1. якого, зокрема експедитор 1 (відповідач) поручає, а експедитор 2 (позивач) приймає на себе зобовязання виконати перевезення вантажу, заявленого експедитором 1. Певні умови завантажень обговорюються в разових договорах-заявках на перевезення, які передаються по факсимільному звязку.

Згідно розділу 4 договору «умови розрахунків»оплата здійснюється протягом 5 банківських днів проти рахунку експедитора 2 після отримання оригіналів документів, якщо інше не передбачено умовами заявки.

12 березня 2010 р. сторони по справі підписали разовий договір-заявку №12/03-01 на перевезення чавуну передільного вагою 20,5 т. автомобілем Мерседес НОМЕР_1/НОМЕР_2, водій ОСОБА_1 за маршрутом Україна м. Запоріжжя Германія м. Lauchhammer.

Відповідно до умов договору-заявки дата подачі транспорту під завантаження 15.03.2010, дата доставки вантажу - один день після митної очистки вантажу, оплата у сумі 13078 грн. по безготівковому розрахунку протягом 10 днів після отримання оригіналів документів.

З міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А №181662 вбачається, що вантаж, а саме чавун передільний вагою 20490 тонн, було доставлено транспортним засобом марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, причеп державний номерний знак НОМЕР_2 до місця розвантаження Германія м. Lauchhammer. В пункті 24 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) А № 181662 значиться підпис та печатка про отримання вантажу за договором-заявкою №12/03-01 від 12.03.2010 р.

02.04.2010 р. позивачем відповідачу надісланий визначений договором пакет документів, а саме рахунок-фактура №3Ф-13/1097 від 31.03.2010, заявка №12/03 від 12.03.2010 та оригінал (CMR) А № 181662, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №6909500513560 (а.с.22) та описом вкладення в цінний лист від 02.04.2010 (а.с.72).

Окрім того, у звязку з не оплатою відповідачем виставленого рахунку, позивач направив на адресу відповідача претензію №623 від 01.06.2010 про сплату заборгованості за фактично виконану роботу, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення №6909500618736 від 04.06.2010 (а.с.21).

Проте відповідач відповіді на претензію відповідач не надав та не сплатив зазначену у заявці суму коштів, в звязку з чим позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором транспортного експедитування, який підпадає під правове регулювання ст.ст.929-935 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобовязується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, повязаних з перевезенням вантажу.

Позивачем виконані свої обов`язки за договором-заявкою №12/03-01 від 12.03.2010, що підтверджується матеріалами справи, а саме міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) А №181662, а також поясненнями ТОВ «Гранітінтер», які надані на вимогу суду 29.11.2010р. Зокрема, товариство з обмеженою відповідальністю «Гранітінтер»у своєму листі повідомило, що доставка вантажу по маршруту м. Запоріжжя Германія м. Lauchhammer здійснена належним чином і будь-яких претензій не має та надало докази оплати послуг відповідача, з яким укладено договір на транспортно-експедиційні послуги №89, за транспортне обслуговування по маршруту м. Запоріжжя Германія м. Lauchhammer.

Натомість, відповідач взяті на себе зобовязання перед позивачем не виконав та оплату отриманих послуг не здійснив.

Посилання відповідача на те, що він не отримував оригіналів документів, надання яких є підставою для здійснення розрахунків, так як в поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення №6909500513560 від 02.04.2010 стоїть відмітка про видачу поштового відправлення невідомій особі судом не приймаються до уваги, оскільки згідно п. 5.3 договору на транспортно-експедиційні послуги №89, який укладений між відповідачем та вантажовідправником, вантажовідправник оплачує послуги відповідача після отримання оригіналів документів. Отже, оскільки вантажовідправник розрахувався з відповідачем за спірну перевозку, суд прийшов до висновку, що відповідач отримав від позивача оригінали документів і в подальшому передав їх вантажовідправнику для підтвердження факту виконання взятих на себе зобовязань по договору №89 та отримання оплати.

Безпідставними є і доводи відповідача про те, що позивач не належним чином виконав умови договору-заявки, оскільки в CMR вантажовідправником зазначена інша особа ніж та, що була вказана в заявці, оскільки з наданого суду ТОВ «Гранітінтер»акта виконаних робіт №30 від 24.03.2010, який підписаний між ним та відповідачем вбачається, що відповідач передав послуги по транспортному обслуговуванню за маршрутом м. Запоріжжя Германія м. Lauchhammer, які виконані автомобілем НОМЕР_1, НОМЕР_2 саме ТОВ «Гранітінтер», який і визначений в CMR як вантажовідправник.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем взятих на себе за договором-заявкою №12/03-01 від 12.03.2010 зобовязань та факт існування заборгованості за отримані послуги в сумі 13078 грн. підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, він зобовязаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Сторони в пункті 7 договору-заявки №12/03-01 від 12.03.2010 визначили, що у випадку прострочки платежів сторони по даному договору зобовязані сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п.7 договору-заявки, нараховано за період з 22.04.2010 по 22.10.2010 та заявлено до стягнення неустойку, яка за своєю правовою природою є пенею, і складає 1118 грн. 06 коп.

Розрахунок суми пені здійснений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства і є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, оскільки у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом, позивачем за період з 22.04.2010 по 22.10.2010 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні нарахування у сумі 601 грн. 59 коп. та 3% річних у розмірі 197 грн. 78 коп.

Розрахунок 3% річних здійснений позивачем з дотриманням вимог чинного законодавства і є обґрунтованим, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань, то вони підлягають задоволенню частково в сумі 444 грн. 65 коп., оскільки їх арифметично вірний розмір, обрахований судом за визначений позивачем період (з 22.04.2010 по 22.10.2010) з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляцій при розгляді судових справ, зазначених в листі №62-97р від 03.04.1997р., становить 444,65 грн., а не 601,59 грн. як визначив позивач.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу за отримані послуги відповідачем надано не було.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її фактичними обставинами, а також те, що зобовязання повинні ґрунтуватися на принципах справедливості, добросовісності та розумності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати розподіляються в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Під час звернення до господарського суду з даним позовом позивачем, згідно платіжних доручень №2048 від 31.08.2010 та №320 від 24.11.2010 було сплачено державне мито у сумі 150 грн. 00 коп., тоді як необхідно було сплатити за даною вимогою державне мито у сумі 149 грн. 95 коп.

Відтак, зайво сплачене державне мито у розмірі 0 грн. 05 коп. підлягає поверненню позивачеві з Державного бюджету України.

У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Гавриліна і К” м. Стаханов Луганської області, вул. Пономарчука, 15, оф. 21, ідент. код 36164406 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ”, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, код 31903893 заборгованість в сумі 13078 грн. 00 коп., пеню в сумі 1118 грн. 06 коп., 3% річних в сумі 197 грн. 78 коп., інфляційних нарахувань в сумі 444 грн. 65 коп., а також витрати зі сплати державного мита у сумі 148 грн. 38 коп. та 233 грн. 53 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “АСКО-ЕКСПЕДИЦІЯ”, м. Київ, вул. Картвелішвілі, 7/2, код 31903893 з Державного бюджету України 00 грн. 05 коп. зайво сплачене державне мито.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.В.Васильченко

Дата підписання рішення - 06.12.2010.