Рішення № 12673110, 02.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.10 Справа № 15/75

За позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м . Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський гофротарний комбінат», м . Луганськ

про стягнення 22 482 грн. 60 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача ОСОБА_3, представник за довіреністю № 5405 від 02.12.2010;

від відповідача - Андраханов В.І., представник за довіреністю № 558 від 14.06.2010.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 22 482 грн. 60 коп.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву від 18.11.2010 № 614.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Відповідач, як продавець, виставив позивачу, як покупцю, рахунок-фактуру №ЛГ-0000084 від 21.01.2010 на оплату 22482 грн. 60 коп.

Згідно даного рахунку вказана у ньому сума оплати призначалася в рахунок поставки наступної продукції:

-гофрокартону 2800х2100, S=5,88 кв.м., профіль В, шар бурий, кількістю 2940 кв.м.;

-гофрокартону 2800х1650, S=4,62 кв.м., Т-22, профіль В, шар бурий, кількістю 2310 кв.м.;

-гофрокартону 2800х1300, S=3,64 кв.м., Т-22, профіль В, шар бурий, кількістю 1820 кв.м.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 21.01.2010 та 26.01.2010 перерахувала відповідачу у справі кошти у вказаній в рахунку сумі - 22 482 грн. 60 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 21.01.2010 №92 та від 26.01.2010 № 93. Отже, з вказаних документів вбачається, що відповідач виразив своє волевиявлення щодо отримання коштів за продаж позивачу гофрокартону.

Позивач виконав своє зобовязання з перерахування коштів за вказану продукцію.

У звязку з невстановленням сторонами у письмовому вигляді строку виконання відповідачем свого зобовязання з поставки товару, позивач 04.10.2010 направив відповідачу вимогу про передачу товару.

Відповідач не поставив позивачу товар, вказаний у своєму рахунку.

У звязку з невиконанням зобовязання у 7-денний строк після отримання вказаної вимоги, позивач 18.10.2010 направив відповідачу вимогу про повернення сплачених ним коштів у сумі 22482 грн. 60 коп.

Кошти також не були повернуті відповідачем позивачу.

Представник відповідача не заперечив факт отримання від позивача коштів.

Також, представник відповідача повідомив, що відповідач розуміє необхідність повернення коштів позивачу.

Причиною неповернення коштів представник відповідача називає скрутне фінансове становище підприємства.

Заперечення відповідача зводяться до того, що договір між сторонами не укладався, а за відсутності зобовязань заборгованості не може виникнути.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Так, між сторонами укладено письмовий правочин, зміст якого зафіксований у рахунку-фактурі, з урахуванням вчинених позивачем оплат за поставку товару вказаного в рахунку відповідача, направлення письмової вимоги про виконання зобовязання.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Строк виконання обовязку відповідача поставити гофрокартон позивачу при оформленні правовідносин письмово визначено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи предявлення позивачем письмової вимоги з виконання відповідачем зобовязання з поставки товару, вказаного в рахунку, за який позивачем здійснено оплату, строк виконання даного зобовязання на момент подачі позову наступив, проте не був виконаний відповідачем.

У звязку з невиконанням відповідачем зобовязання у 7-денний строк після отримання вказаної вимоги, позивач 18.10.2010 направив відповідачу вимогу про повернення сплачених ним коштів у сумі 22482 грн. 60 коп.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до п.2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Кошти не були повернуті відповідачем позивачу станом на день подачі позову до суду та на день прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Факт отримання відповідачем коштів від позивач та не повернення їх на даний час підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника відповідача наданими в судових засіданнях.

Заперечення відповідача щодо відсутності доказів укладення правочину судом відхиляються з підстав, наведених вище у даному рішенні. Так, між сторонами було укладено правочин, зміст якого зафіксований у рахунку-фактурі, з урахуванням вчинених позивачем оплат за поставку товару вказаного в рахунку відповідача та направлення письмової вимоги про виконання зобовязання.

Заперечення представника відповідача, надані в судовому засіданні, про те, що в рахунку-фактурі №ЛГ-0000084 від 21.01.2010 вказано, що він дійсний до 21.01.2010 не впливають на результат розгляду спору. Позивач 21.01.2010 здійснив оплату товару в сумі 19482 грн. 62 коп. і решту в сумі 3000 грн. через кілька днів - 26.01.2010. Отже, якщо вважати оплату 3000 грн. 00 коп. з простроченням виконання зобовязання встановленого рахунком, то це не впливає на необхідність задоволення позову щодо повернення таких коштів. В період між 21.01.2010 та 26.01.2010 відповідач не відмовився від виконання зобовязання з поставки вказаного в рахунку товару в порядку, передбаченому чинним законодавством. Санкцій за прострочення оплати сторонами у письмовому вигляді не встановлено і це не є предметом розгляду у даній судовій справі.

Крім того, слід зазначити наступне.

Виходячи з позиції відповідача, щодо отримання ним коштів без достатньої правової підстави, у суду теж були б відсутні підстави відмови у задоволенні позову.

Згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобовязана його повернути. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідач необґрунтовано не повернув позивачу кошти у заявленій до стягнення сумі.

Згідно п. 6 Указу Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»від 16 березня 1995 року N 227/95 установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, у разі безпідставного отримання коштів та неповернення їх платнику у 5-денний строк, одержувач цих коштів є таким, що не виконав зобовязання встановлене актом законодавства (Указом Президента) з перерахування коштів. Отже, особа, що не виконала грошове зобовязання з перерахування коштів є боржником, та відповідно не перерахована вчасно сума вважається боргом.

За викладених обставин позовна вимога про стягнення 22 482 грн. 60 коп. підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у складі: 224 грн. 83 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на послуги адвоката в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Позивачем при подачі позову квитанцією № 4701471 від 02.11.2010 сплачено державне мито у сумі 224 грн. 82 коп.

Відповідно до підпункту а пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 № 2505-I\/, що набули чинності до подачі позовної заяви) розмір державного мита із заяв майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру, становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85 грн.

Ціна позову становить 22482 грн. 60 коп.

Отже, позивачу слід було сплатити державне мито у сумі 224 грн. 83 коп. Таким чином, з позивача додатково підлягає стягненню в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 00 грн. 01 коп.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганський гофротарний комбінат», м. Луганськ, вул. Ровенківська, б. 82 «А», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30642763, на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1: грошові кошти у сумі 22 482 грн. 60 коп.; витрати зі сплати державного мита у сумі 224 грн. 83 коп., а на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 2 000 грн. 00 коп. Наказ видати. 3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, у доход державного бюджету України рахунок 31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, одержувач УДК у м. Луганську ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, державне мито у сумі 0 грн. 01 коп. Видати наказ органу Державної податкової інспекції.

На підставі ч. 5 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В судовому засіданні 02.12.2010 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 06.12.2010.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко