Рішення № 12673063, 02.12.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.10 Справа № 8/270

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічний центр «Максим»», м. Луганськ,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 6412 грн. 91 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю №286 від 25.10.2010;

від відповідача представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію у сумі 4150,00 грн., пені у сумі 1369,50 грн., штрафу у сумі 830,00 грн., 3% річних у сумі 11,26 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 52,15 грн., нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання збоку відповідача умов договору на виготовлення поліграфічної продукції №14, укладеного між сторонами 02.03.10 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено з 22.11.10 року до 02.12.10 року у звязку з неявкою відповідача.

До початку судового засідання 02.12.10 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;45).

На адресу відповідача, вказану у позовній заяві (м. Луганськ, кв. Молодіжний, 7, кв. 41), яка також є адресою його реєстрації, що підтверджується довідкою адресного бюро від 13.11.10 року, - були спрямовані ухвали суду про порушення провадження у справі та призначення її до слухання та про відкладення її розгляду.

Оператор поштового звязку повернув до суду 2 письмові повідомлення про вручення обох поштових відправлень особисто відповідачу: 11.11.10 року (а.с.40) та 24.11.10 року, - однак до судового засідання відповідач не зявився без пояснення причин.

За таких обставин у суду маються достатні підстави дійти висновку про те, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Позивач не заперечив проти вирішення спору по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4-3,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,64 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

02.03.10 року між позивачем та відповідачем (замовник) укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції №14, згідно якому виконавець зобовязується виготовити продукцію у відповідності до затвердженого замовником оригінал-макету, а замовник зобовязується оплатити та прийняти її згідно накладній у відповідності з умовами цього договору (п. 1.1).

За виготовлену на підставі договору продукцію замовник сплачує виконавцю суму, вказану у рахунку-фактурі на конкретну партію продукції, впродовж 3-х календарних днів з моменту виставлення виконавцем рахунку-фактури; або 100% від вказаної у рахунку-фактурі суми впродовж 5-ти календарних днів з моменту отримання готової продукції (п.2.2).

Датою оплати Продукції вважається день перерахування коштів банком замовника на поточний рахунок виконавця (п.2.3).

Замовник несе повну майнову відповідальність за порушення права власності, авторських та суміжних прав, а також прав третіх осіб за надані їм для використання Зразків та Вихідних матеріалів (п. 5.1).

У разі порушення термінів оплати поліграфічної продукції замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, при цьому сторони, керуючись положеннями ст.ст.6,627,629 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 67, ч.4 ст. 179 Господарського кодексу України, встановили розмір штрафних санкцій (неустойки) інший, ніж передбачено Законом України від 22.11.1996 року №543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». У випадку прострочення замовником строку оплати вартості продукції понад 30 календарних днів він, окрім пені, сплачує на користь виконавця штраф у розмірі 20% вартості цієї продукції Строк, в межах якого нараховується неустойка, визначений сторонами в 3 роки (п.6 ст. 232 Господарського кодексу України), ст.259 Цивільного кодексу України) (п.5.2) (а.с.11-16).

На виконання договору виконавець виготовив та надав замовнику продукцію коробки загальною кількістю 5000 шт., що підтверджується наданими до справи: рахунком-фактурою №СФ-0000968 від 08.07.10 року на відпуск 5000 шт. коробок вартістю 0,8166667 за 1 штуку на суму 4900,00 грн. (а.с.31) та видатковою накладною №РН-0001013 від 13.09.10 року на відпуск 5000 шт. коробок вартістю 0,8166667 грн. за 1 штуку на суму 4900,00 грн. (а.с.32), - при цьому видаткова накладна має докази отримання товару замовником, тобто скріплена його підписом та печаткою; до справи також додано довіреність №063 від 10.09.10 року на імя ОСОБА_1, на яку мається посилання у видатковій накладній (а.с.33).

Оплата вартості продукції повинна була бути здійснена відповідачем впродовж 5 календарних днів, - тобто до 18.09.10 року (п.2.2 договору).

У звязку з тим, що замовник не сплатив вартість отриманої продукції, 28.09.10 року за вих. №270 виконавець (позивач) спрямував на його адресу лист-вимогу та поставив вимогу про сплату боргу у 10-денний строк (а.с.17-20); цей лист відповідач отримав 08.10.10 року (а.с.22) та, як вбачається з наявних у справі доказів та тверджень позивача, 20.10.10 року сплатив частку боргу у розмірі 750,00 грн., - тобто залишок боргу становить 4150,00 грн.

Керуючись пунктами 5.2 та 5.4 договору, а також чинним законодавством, позивач на суму основного боргу в 4150,00 грн. нарахував:

пеню за період з 18.09.10 року по 20.10.10 року у сумі 1369,50 грн.;

штраф, передбачений п.5.4 договору, у сумі 830,00 грн.;

3% річних у сумі 11,26 грн.;

інфляційні втрати у сумі 52,15 грн., - а разом 6412,91 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив, від здійснення взаємозвірки стану розрахунків за цим спором ухилився.

ІІ. Заслухавши позивача, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно п. 1 ст.11 ЦКУ, цивільні права та зобов'язання виникають з дій осіб, встановлених актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та зобов'язань, між іншим, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Частиною 1 ст. 628 Кодексу встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обоязковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для них права та зобовязання.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобовязання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Конкретний термін сплати вартості виконаних робіт сторони визначили у п.2.2 договору. Крім того, позивач предявив відповідачеві вищезгаданий лист-вимогу, у якому поставив вимогу про сплату боргу у 10-тиденний строк, однак відповідач не вжив заходів до погашення боргу.

Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до підрядних.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 839 ЦКУ встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ч.1).

Порядок оплати виконаної роботи врегульовано ст. 843 ЦКУ, а саме: у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно частині 1 ст. 853 ЦКУ замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідач не довів, що виконавець виготовив товар з відступами від умов договору та чинного законодавства.

Отримавши від позивача виконану роботу, відповідач повинен був дотримуватися вимог статті 854 ЦКУ, в якій сказано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи доведено, що з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобовязань).

Так, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Як сказано в частинах 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі ГКУ), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Позивач при нарахуванні пені дотримався умов договору та вимог чинного законодавства.

Статтею 625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст..ст.44,47-1 та 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги закону та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 624, 837,839,843, 854 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 47-1, 49,75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічний центр «Максим»», ідентифікаційний код 24852989, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Челюскінців, 16-а, - основний борг у сумі 4150 (чотири тисячі сто пятдесят) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у сумі 52 (пятдесят дві) грн. 15 коп., пеню у сумі 1369 (одна тисяча триста шістдесят девять) грн. 50 коп., штраф у сумі 830 (вісімсот тридцять) грн. 00 коп.; 3% річних у сумі 11 (одинадцять) грн. 26 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 02.12.10 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06 грудня 2010 року.

Суддя А.П.Середа