Рішення № 12672992, 18.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/37118.11.10

за позовом приватного підприємства «Маестро Плюс», м. Одеса

до          товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Консалтингові технології», м. Київ

про          стягнення 36863,35 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Кірячко О.Ю., предст. за дов. № 27/07/2010 від 27.07.2010 року

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Маестро плюс»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Консалтингові технології»про стягнення 36863,35 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № МП-41 від 22.09.2009 року щодо оплати поставленого товару, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 31218,38 грн. Також, за порушення виконання грошового зобов‘язання, позивач, з посиланням на п. 5. 2 Договору, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3715,42 грн. та з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути втрати від інфляції в розмірі 1311,17 грн. та 3% річних в розмірі 618,38 грн.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва (суддя Нарольський М.М.) від 18.08.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.08.2010 року.

Розгляд справи відкладався.

          Розпорядженням В.о. Голови господарського суду м. Києва від 27.09.2010 року справу № 14/371 було передано на розгляд судді Копитовій О.С.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.09.2010 року справу № 14/371 прийнято до провадження суддею Копитовою О.С. та призначено до розгляду на 14.10.2010 року.

В зв’язку з неявкою представника відповідача та необхідністю дослідження додаткових доказів розгляд справи відкладався.

Представник відповідача в судові засідання, зокрема призначене на 18.11.2010 року не з’явився, вимог ухвали суду не виконав. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи або розгляд справи без участі представника відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як убачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження по справі від 18.08.2010 року та інші ухвали суду направлялись відповідачеві за адресою його реєстрації, що підтверджена довідкою Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві № 21-10/5011-3 від 08.09.2010 року, однак поштові відправлення були повернуті на адресу суду з відміткою пошти про незнаходження підприємства за зазначеною адресою.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

          В судовому засіданні 18.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ :

22.09.2009 року між приватним підприємством «Маестро плюс»(Постачальник) (надалі за текстом ПП «Маестро плюс», позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Консалтингові технології»(Покупець) (надалі за текстом ТОВ «Компанія «Консалтингові технології», відповідач) було укладено договір № МП-41 (надалі по тексту Договір), відповідно до п.1.1 Постачальник зобов’язується в порядку та в термін визначені Договором поставити та передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язується прийняти та оплачувати товар згідно умов Договору, найменування, кількість, асортимент, одиниця виміру та ціна якого вказані в накладних які є невід’ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору сума Договору складається з сум кожної партії Товару, що була передана Постачальником Покупцю. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту його фактичної передачі, що оформлюється відповідними документами згідно чинного законодавства.

Пунктом п. 3.1 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється в безготівковому порядку. Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюються протягом 30 календарних днів з дня отримання товару. Днем отримання товару є дата фактичного отримання товару Покупцем, підтвердженого підписом на накладних відповідальними особами.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на той факт, що протягом періоду з 23.09.2009 року по 22.10.2009 року відповідачу було поставлено товар на загальну суму 48781,34 грн. згідно наступних накладних:

-          № 1334 від 23.09.2009 року;

-          № 1368 від 29.09.2009 року;

-          № 1539 від 22.10.2009 року.

Також позивач зазначає, що свої зобов’язання щодо оплати товару згідно зазначених видаткових накладних відповідач не виконав, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 17562,96 грн.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи встановлений факт укладання між сторонами договору поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Стаття 691 Цивільного кодексу України визначає, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на здійснення відповідачеві поставки товару на підставі накладних № 1334 від 23.09.2009 року, № 1368 від 29.09.2009 року, № 1539 від 22.10.2009 року. Розглядаючи спір по суті господарським судом було витребувано у позивача оригінали зазначених накладних та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей виданих відповідачем. Позивачем на вимогу суду було надано оригінал видаткової накладної № 1334 від 23.09.2009 року та довіреність ЯПК № 229164 від 23.09.2009 року та оригінал накладної № 1368 від 29.09.2009 року на якій міститься відтиск печатки відповідача. При цьому позивачем не було надано суду оригіналу видаткової накладної № 1539 від 22.10.2009 року, що відповідав би копії наданої до суду при поданні позовної заяви. Оригінал накладної наявний у представника позивача не містив відтиску печатки відповідача. Не надано позивачем і довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей виданої відповідачем для отримання товару за накладною № 1539 від 22.10.2009 року.

За таких обставин господарський суд вважає підтвердженою поставку товару на підставі накладних № 1334 від 23.09.2009 року, № 1368 від 29.09.2009 року на загальну суму 32718,46 грн. Поставка товару на підставі накладної № 1539 від 22.10.2009 року позивачем не доведена.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема банківських виписок з рахунку позивача та довідки банку від 08.11.2010 року відповідачем позивачеві за період з 12.11.2009 року по 08.11.2010 року було перераховано 18062,96 грн. При цьому судом встановлено, що 500 грн. було перераховано відповідачем позивачеві 06.09.2010 року, тобто після звернення позивача до суду, в зв’язку з чим провадження по справі в цій частині підлягаю припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено вище відповідач зобов’язався оплатити поставлений товар протягом 30 календарних днів з дня його отримання. Днем отримання товару є дата фактичного отримання товару Покупцем, підтвердженого підписом на накладних відповідальними особами.

Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем товару в повному обсязі.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд приходить до висновку щодо підставності вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14655,49 грн. та вважає їх такими, що підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в іншій частині задоволенню не підлягають в зв’язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 5.2 Договору за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день відтермінування розрахунку, що діяла у період за який нараховується пеня.

Суд враховує зазначені положення Договору, однак при розрахунку пені не може дійти однозначного висновку щодо погодженої сторонами суми яка має братись за основу під час обчислення розміру неустойки. Ні п. 5.2, ні інші пункту Договору не містять зазначених положень.

За таких обставин суд приходить до висновку, що сторони в Договорі не досягли згоди щодо порядку нарахування та сплати пені та вважає, що позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені обставини, вимоги позивача про стягнення з відповідача втрат від інфляції та відсотків річних є правомірними та підлягають задоволенню, однак в зв’язку з частковим задоволенням позовних вимог щодо стягнення основного боргу за уточненим розрахунком суду за обраний позивачем період, відсотки річних в розмірі 290,30 грн., втрати від інфляції в розмірі 586,22 грн.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог. При цьому слід зазначити, що витрати позивача понесені ним за частину позовних вимог спір по яких врегульовано після звернення позивача до суду покладаються на відповідача в зв’язку з припиненням провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

В И Р І Ш И В :

Провадження по справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 500 грн. припинити.

Решту позовних вимог задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Консалтингові технології»(01010, м. Київ, вул.Івана Мазепи, 24, р/р 260087000000074 в АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 322012, ід код 35761358 або з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного підприємства «Маестро плюс»(65119, м. Одеса, вул. Маршала Жукова, 83, кв. 17, р/р 26009047972500 в АКБ «Укрсоцбанк»м. Харків, МФО 351005, ід код 32701034) 15532,01 грн. (п'ятнадцять тисяч п’ятсот тридцять дві гривні одну копійку), з яких 14655,49 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот п’ятдесят п’ять гривень сорок дев’ять копійок) основного боргу, 586,22 грн. (п’ятсот вісімдесят шість гривень двадцять дві копійки) інфляційних нарахувань, 290,3 грн. (двісті дев’яносто гривень тридцять копійок) відсотків річних, а також 160,32 грн. (сто шістдесят гривень тридцять дві копійки) державного мита, 102,64 грн. (сто дві гривні шістдесят чотири копійки) витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                      О. С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 30.11.2010 року