Рішення № 12672795, 02.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/26602.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Злагода» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»(далі відповідач 1)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Авестіт Гранд»(далі відповідач 2)

Про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування державної

реєстрації права власності

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Саприкін А.О. –по дов. № 07/09-1 від 07.09.2010

Від відповідача 1 Камінський К.Е. –по дов. № 18-11/1 від 18.11.2009

Від відповідача 2 не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Злагода»про :

- визнання договору купівлі-продажу нежитлових будівель, укладеного 04.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авестіт Гранд», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком CA. 04.08.2008 за реєстровим № 1942, недійсним;

- зобов‘язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Авестіт Гранд»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Злагода» об'єкти нерухомості, які були предметом договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 04.08.2008, а саме: нежитлову будівлю, літ. А, загальною площею 129,80 кв. м., нежитлову будівлю, літ. Б, загальною площею 146,20 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. В, загальною площею 79,70 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Г, загальною площею 104,40 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Д, загальною площею 50,20 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Ж, загальною площею 113,40 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. З, загальною площею 479,70 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 12;

- визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Злагода» на об'єкти нерухомості, які були предметом договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 04.08.2008, а саме: нежитлову будівлю, літ. А, загальною площею 129,80 кв. м., нежитлову будівлю, літ. Б, загальною площею 146,20 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. В, загальною площею 79,70 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Г, загальною площею 104,40 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Д, загальною площею 50,20 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Ж, загальною площею 113,40 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. З, загальною площею 479,70 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 12.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. 04.08.2008 між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. 04.08.2008 за реєстровим № 1942, за умовами якого відповідач 1 продав, а відповідач 2 придбав зазначені вище будівлі. Вказані нежитлові будівлі на підставі акту прийому-передачі майна від 04.08.2008 були передані відповідачем 1 відповідачу 2, який в подальшому зареєстрував право власності на них в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна. На момент звернення із цим позовом відповідач 2 за придбані нежитлові будівлі з відповідачем 1 не розрахувався. В результаті реорганізації ТОВ «Злагода»шляхом виділу було створено ТОВ «Агрокомпанія «Злагода», яке є правонаступником відповідача 1 в межах та об’ємах, переданих йому за розподільчим балансом станом на 31.03.2010, за яким позивачу було передано дебіторську заборгованість (право вимоги) за спірним договором до відповідача 2. На думку позивача, спірний договір було укладено директором ТОВ «Злагода»без надання йому відповідних повноважень загальними зборами учасників відповідача 1, тобто з порушенням приписів статуту ТОВ «Злагода». Вважає, що директором відповідача 1 не було додержано в момент вчинення цього правочину вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України, а отже у відповідності до ч. 1 ст. 215 ЦК України договір є недійсним.

Відповідач 1 у поданому в судовому засіданні 26.10.2010 письмовому відзиві на позовну заяву проти позову заперечує з огляду на наступне. Згідно розподільчого балансу, затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ «Злагода»31.03.2010 до TOB «Агрокомпанія «Злагода», як правонаступнику ТОВ «Злагода» в частині переданих прав та обов‘язків, було передано дебіторську заборгованість TOB «Авестіс Гранд»за договором купівлі-продажу нежитлових будівель, укладеним 04.08.2008 між TOB «Злагода»та TOB «Авестіс Гранд», на суму 3 084 000,00 грн. Як вбачається із зазначеного договору, стороною цього договору було ТОВ «Злагода», якому і належали на праві власності нежитлові будівлі, що знаходяться адресою: м. Київ, вул. Малинська, 12. Відповідач 1 вважає, що відповідно до розподільчого балансу TOB «Агрокомпанія «Злагода»передавалося право вимоги заборгованості за вищезазначеним договором, а не здійснювалася заміна сторони договору. Враховуючи викладене, TOB «Злагода»вважає, що у випадку розірвання цього договору та/або визнання його недійсним вказані нежитлові будівлі повинні бути повернуті саме у власність TOB «Злагода»як продавця за цим договором, а не ТОВ «Агрокомпанія «Злагода», у якого відсутні на це будь-які правові підстави. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач 2 в судове засідання 02.12.2010 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 01.10.2010 та ухвалах від 12.10.2010, від 26.10.2010, від 09.11.2010, від 16.11.2010 не виконав.

Відповідач 2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 11.10.2010 є юридичною адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 18.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача 2 суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 2 не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача і відповідача 1, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авестіс Гранд»(покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець (відповідач 1) продав покупцеві, а покупець (відповідач 2) купив у власність наступні об‘єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Малинська, 12:

- нежитлову будівлю, літ. А, загальною площею 129,80 кв. м.,

- нежитлову будівлю, літ. Б, загальною площею 146,20 кв. м.;

- нежитлову будівлю, літ. В, загальною площею 79,70 кв. м.;

- нежитлову будівлю, літ. Г, загальною площею 104,40 кв. м.;

- нежитлову будівлю, літ. Д, загальною площею 50,20 кв. м.;

- нежитлову будівлю, літ. Ж, загальною площею 113,40 кв. м.;

- нежитлову будівлю, літ. З, загальною площею 479,70 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 12, за ціною 3084000 (три мільйони вісімдесят чотири тисячі) гривень 00 коп.

Даний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. 14 серпня 2008 року за реєстровим № 1942.

Згідно акту прийому-передачі від 4 серпня 2008 року вказані нежитлові будівлі були передані відповідачем 1 відповідачу 2.

Як вбачається з листа Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна № 44087(И-2010) від 26.10.2010, станом на 21.10.2010 по нежитловому фонду за адресою вул. Малинська, буд. 12 на праві власності зареєстровані нежитлові будівлі загальною площею 1103,4 кв. м. (літ. А -129,8 кв. м., Б - 146,2 кв. м., В - 79,7 кв. м., Г - 104,4 кв. м., Д -50,2 кв. м., Ж - 113,4 кв. м., З - 479,7 кв. м.) за ТОВ «Авентіс Гранд»на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Михайленком С.А. - 04.08.2008 за № 1942.

Відповідно до п. 2.1. договору продаж об‘єктів нерухомості здійснюється за ціною 3084000 грн.

Пунктом 2.3. договору визначено, що покупець зобов‘язався сплатити грошової кошти, передбачені пунктом 2.1. договору, протягом 1 року з дня підписання цього договору і його нотаріального посвідчення шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця.

Проте з наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що відповідач 2 розрахунок за спірним договором за об‘єкт продажу не провів.

13.05.2010 в результаті реорганізації (виділу) відповідача 1 було створене Товариство ТОВ «Агрокомпанія «Злагода», яке, як вбачається з п. 1.2. статуту позивача, є правонаступником відповідача 1 в межах та об’ємах, переданих йому за розподільчим балансом.

Згідно розподільчого балансу станом на 31.03.2010, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Злагода»31.03.2010, позивачу було передано дебіторську заборгованість за спірним договором до відповідача 2 на суму 3084000 грн. 00 коп.

Як вбачається із наданих позивачем доказів, на адресу відповідача 2 було надіслано повідомлення відповідача 1 за вих. № 14-07/10-1 від 14.07.2010 про зміну кредитора за договором внаслідок правонаступництва.

Також позивачем було надіслано на адресу відповідача 2 претензію за № 23/07-1 від 23.07.2010 з вимогою виконати належним чином зобов’язання перед позивачем як правонаступником відповідача 1 за спірним договором шляхом безготівкового перерахування грошових коштів в сумі 3 084 000 (три мільйони вісімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. на поточний рахунок позивача за наступними реквізитами: п/р 26005028659001 в ВАТ «Банк Кіпру», МФО 320940.

Проте, як зазначив позивач, відповідач 2 відповіді на цю претензію не надіслав, розрахунок за спірним договором з позивачем не провів.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

До нового кредитора, у відповідності до ст. 514 Цивільного кодексу України, переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі аналізу матеріалів справи та норм законодавства, якими регулюються положення спірного договору, судом встановлено, що позивач, як правонаступник відповідача 1, є новим кредитором відповідача 2 за спірним договором на суму 3084000 грн. 00 коп.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, виходячи із вимог статті до правочину встановлюються наступні вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3);правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4);правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5);правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Під час вирішення даної справи суд виходить з того, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом, що підтримується змістом п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 28.04.1978 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»та п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України №№ 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Тому в справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Зважаючи на те, що позовні вимоги стосуються визнання недійсним саме договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, на підставі ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, під час вирішення цієї справи судом мають досліджуватися лише обставини відповідності положень саме спірного договору вимогам законодавства.

Як вбачається із тексту самого спірного договору, від імені відповідача 1 він укладений директором ТОВ «Злагода»Дешко Є.К., який діяв на підставі статуту.

У відповідності до пункту 10.4.12. статуту ТОВ «Злагода»(у редакції, чинній на момент укладення спірного договору), прийняття рішень про розпорядження основними засобами, вартість яких перевищує 50 % майна товариства або 10 000 доларів США або в еквівалентному розмірі в гривні по курсу Національного банку України, належить до виключної компетенції зборів учасників.

У відповідності до пункту 11.8.1. статуту відповідача-1 право підпису документів від іменні товариства мають директор за винятком питань, про які йшлося у п. 10.4.

Беручи до уваги, що сума спірного договору значно перевищує 10 000 доларів США (їх еквівалент в гривні по курсу Національного банку України), то у відповідності до статуту відповідача прийняття рішень про укладення цього договору належало до виключної компетенції вищого керівного органу ТОВ «Злагода»- загальних зборів учасників.

Проте, з матеріалів справи вбачається, і це не заперечується самим відповідачем 1, що рішення про укладення спірного договору загальними зборами учасників ТОВ «Злагода» не приймалося.

У відповідності до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відповідності до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Вказані обставини свідчать про те, що директор ТОВ «Злагода»при укладенні від імені відповідача 1 спірного договору не мав для цього необхідного обсягу дієздатності, тобто ним не було додержано в момент вчинення цього правочину вимог ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Беручи до уваги, що відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання такого правочину недійсним, суд вважає вимогу позивача про визнання спірного договору недійсним обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Правові наслідки визнання правочину недійним встановлені в ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, правовим наслідком недійсності договору-купівлі продажу є повернення кожною із сторін у натурі всього того, що вона одержала на виконання цього правочину.

В суді встановлено, що на виконання спірного договору відповідач 1 передав відповідачу 2 нежитлові будівлі, в той час як відповідач 2 своїх зобов’язань за цим правочином не виконав, грошових коштів за придбані нежитлові будівлі не сплатив.

За таких обставин, у відповідності до ст. 216 Цивільного кодексу України, реституція за спірним договором передбачає повернення відповідачем 2 відповідачу 1 нежитлових будівель у натурі.

При цьому судом встановлено, що внаслідок правонаступництва до позивача перейшли усі права і обов’язки відповідача 1 як первісного кредитора за спірним договором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Отже, у відповідача 1 припинилися будь-які права і обов’язки за спірним договором.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що нежитлові будівлі, які є предметом спірного договору, підлягають поверненню саме позивачу, у якого виникло право власності на ці нежитлові будівлі.

Таким чином, позовні вимоги позивача про зобов‘язання відповідача 2 повернути об‘єкти нерухомості обґрунтовані          та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи відповідача 1 про те, що вказані нежитлові будівлі повинні бути повернуті саме у власність ТОВ «Злагода»як продавця за цим договором, а не позивача, наведених висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Дана норма кореспондується із ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, наявними у справі доказами доведено, що позивач набув право власності на об’єкти нерухомого майна правомірно.

Відповідно до ст. 392 Цивільного Кодексу України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншої особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідач 1 посилається на те, що позивач не є власником вищезазначеного нежилого приміщень, а отже оспорює наявність права власності на вищезазначені нежитлові приміщення у позивача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Злагода»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір купівлі-продажу нежитлових будівель, укладеного 04.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авестіт Гранд», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком CA. 04.08.2008 за реєстровим № 1942, недійсним.

3. Зобов‘язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Авестіт Гранд»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 35266116) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Злагода» (м. Київ, вул. Цитадельна, 7, код ЄДРПОУ 37101939) об'єкти нерухомості, які були предметом договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 04.08.2008, а саме: нежитлову будівлю, літ. А, загальною площею 129,80 кв. м., нежитлову будівлю, літ. Б, загальною площею 146,20 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. В, загальною площею 79,70 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Г, загальною площею 104,40 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Д, загальною площею 50,20 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Ж, загальною площею 113,40 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. З, загальною площею 479,70 кв. м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Малинська, 12.

4. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Злагода»(м. Київ, вул. Цитадельна, 7, код ЄДРПОУ 37101939) на об'єкти нерухомості, які були предметом договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 04.08.2008, а саме: нежитлову будівлю, літ. А, загальною площею 129,80 кв. м., нежитлову будівлю, літ. Б, загальною площею 146,20 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. В, загальною площею 79,70 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Г, загальною площею 104,40 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Д, загальною площею 50,20 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. Ж, загальною площею 113,40 кв. м.; нежитлову будівлю, літ. З, загальною площею 479,70 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Малинська, 12.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» (м. Київ, вул. Івана Мазепи, Івана Мазепи, 26, код ЄДРПОУ 31088106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Злагода»(м. Київ, вул. Цитадельна, 7, код ЄДРПОУ 37101939) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п‘ятдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Авестіт Гранд»(м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, код ЄДРПОУ 35266116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія «Злагода»(м. Київ, вул. Цитадельна, 7, код ЄДРПОУ 37101939) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п‘ятдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 06.12.2010.