Рішення № 12672734, 10.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/55310.11.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна» До Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Сімоненко С.О. –предст.

Від Відповідачів Носарєв І.О. –предст.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С»про стягнення 12 385,21 грн. основного боргу, 1 161,73 грн. пені, 2 984,84 грн. інфляційних втрат та 819,40 грн. –3% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором поставки № 65 від 01.06.2008 в частині оплати за поставлений Позивачем Товар.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, повноважний представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С»в судовому засіданні визнав основну суму заборгованості. В частині вимог про стягнення 3% річних та збитків від інфляційних процесів представник Відповідача заперечував з огляду на невірне встановлення Позивачем моменту, коли зобов’язання з оплати Товару мало бути виконане. Крім того, Позивачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності в частині вимог щодо стягнення пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.06.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» (далі –Відповідач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна»(далі –Позивач, Постачальник) укладено Договір поставки № 65 (далі –Договір), відповідно до умов якого Позивач зобов’язався у зумовлені Договором строки передати Товар у власність Відповідача, а Покупець зобов’язався прийняти Товар та сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених Договором.

Термін дії Договору було встановлено з 01.06.2008 до 31.12.2008, та в силу положень п. 8.1 останнього пролонговано на 2009 та 2010 роки.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 65 від 01.06.2008 є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами п. 2.1 Договору поставка Товарів у межах України здійснюється зі складу Постачальника транспортом останнього згідно з Правилами ІНКОТЕРМС-2000 на умовах DDP (назва місця призначення вказується Покупцем у замовленні).

Датою поставки Товару вважається дата поставки такого на склад Покупця (п. 2.2 Договору).

Загальну суму Договору складає сума Товару, отриманого по всім товарним накладним (п. 5.5 Договору).

Як встановлено в ході розгляду спору, на виконання умов Договору Позивачем за видатковими накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, було поставлено Відповідачу Товар, обумовлений Договором.

Обов’язок покупця прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму передбачений положеннями ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України.

Згідно з п. 6.1.1 Договору оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем один раз в 30 днів від факту реалізації Товару. Остаточний розрахунок згідно з накладною здійснюється через 90 календарних днів.

В п. 6.1.2 Договору зазначено, що Покупець зобов’язаний на підтвердження факту реалізації, суми і дати оплати, кожні 14 календарних днів надавати Постачальнику звіт по реалізації.

Відповідачем не надано до суду доказів направлення Позивачу жодного звіту по реалізації Товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріалами справи підтверджено, що внаслідок неналежного виконання зобов’язань по оплаті поставленого Позивачем Товару за Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С»утворилась заборгованість в розмірі 12 385,21 грн. Існування заборгованості в зазначеному розмірі не заперечувалось представником Відповідача в ході розгляду справи.

Таким чином, Позивач свої зобов’язання за Договором поставки № 65 від 01.06.2008 виконав в повному обсязі, а Відповідач вчасно не розрахувавшись по Договору за отриманий товар, порушив взяті на себе договірні зобов’язання, в результаті чого заборгував перед Позивачем 12 385,21 грн.

28.05.2010 Товариство з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна»зверталося до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» з претензією щодо оплати суми заборгованості по Договору поставки № 65 від 01.06.2008 в сумі 12 385,21 грн. та пені в сумі 1 328,61 грн., проте належної відповіді не отримало.

Станом на час вирішення спору Відповідач оплати суми заборгованості за Договором поставки № 65 від 01.06.2008 не здійснив.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 2 ст. 612 ЦК України).

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування своєї вини в невиконанні зобов’язання з оплати поставленого Позивачем Товару згідно з Договором поставки. Факт наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв’язку чим, суд вважає заявлені вимоги про стягнення з Відповідача 12385,21 грн. обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог про стягнення пені в сумі 1 161,73 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

З наданої до матеріалів справи Довідки про взаєморозрахунки між сторонами вбачається, що остання поставка Товару Позивачем відбулась 30.06.2008, таким чином, Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов’язань щодо оплати Товару за Договором зі сплином 90 календарних днів, тобто з 29.09.2008.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач звернувся до суду з відповідною заявою про пропуск Позивачем строку позовної давності щодо вимог про нарахування пені.

Відповідно до ч 1. ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

          Згідно з ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність- це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

          Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Пунктом 1 ч. 2 ст. 257 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частина 1 ст. 261 ЦК України встановлює загальні критерії визначення початку перебігу строку позовної давності, який обчислюється від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, при цьому згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності за вимогою про стягнення пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору в частині проведення своєчасних розрахунків за поставлений Товар почався 29.09.2008 та сплив 29.09.2009.

          З огляду на те, що Відповідачем було заявлено про сплив позовної давності до заявлених позовних вимог про стягнення пені, а Позивачем не нададо до суду жодних обставин, які б підтверджували поважність пропуску ним строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, суд згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1161,73 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням рекомендацій, викладених у Листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», сума інфляційних втрат за період прострочення виконання зобов’язань щодо оплати поставленого Товару, заявленого Позивачем, з урахуванням початку перебігу прострочення з 29.09.2008, складає 2737,13 грн.

Розмір 3% річних від суми заборгованості в період заявлений Позивачем за розрахунком суду, який проведений з 29.09.2008, становить 681,78 грн. та підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуюче викладене, суд доходить до висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та відповідність їх чинному законодавству, у зв’язку з чим, позов підлягає задоволенню частково.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С»(01601, м. Київ, площа Спортивна, буд. 3, код 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трефль-Україна»(79056, м. Львів, вул. Гайдучка, 1/13, код 34279302) 12 385,21 грн. заборгованості, 2737,13 грн. інфляційних втрат, 681,78 грн. –3% річних від суми заборгованості, 158,04 грн. державного мита та 214,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                           О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 01.12.2010