Ухвала суду № 126722078, 18.04.2025, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/756/25

Номер провадження 1-кс/573/192/25

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 квітня 2025 року м. Білопілля

Слідчий суддя Білопільського районного суду Сумської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника слідчого відділу Відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 , погоджене прокуроромБілопільського відділуСумської окружноїпрокуратури ОСОБА_3 , про застосування відносно

ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Запоріжжя, мешканця АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, одруженого, військовослужбовця, на обліку в лікарів нарколога, психіатра не перебуває, раніше судимого,

- запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

в с т а н о в и в :

18.04.2025 начальник СВ ВП №1 (м. Білопілля) ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Клопотання мотивоване тим, що 17.04.2025 близько 12:50 старший інспектор черговий ЧЧ капітан поліції ОСОБА_7 та оперуповноважений СКП лейтенант поліції ОСОБА_8 перебували в приміщенні адміністративної будівлі ВП №1 (м. Білопілля) за адресою: м. Білопілля, вул. Сумська, 7, та несли службу в складі добового наряду, при цьому перебували в однострої з елементами розпізнавання та вогнепальною зброєю.

У цей час до приміщення зайшов ОСОБА_4 і повідомив, що хоче дізнатися стан розгляду звернення щодо нього. У подальшому під час перевірки особи по базі ІПНП було встановлено, що останній має статус СЗЧ. Коли ОСОБА_4 було повідомлено про це, він почав вести себе агресивно та намагатися покинути приміщення відділення поліції.

Згодом 17.04.2025 о 13:04 у той час, як працівники поліції ОСОБА_7 і ОСОБА_8 намагалися завадити ОСОБА_4 вийти з приміщення відділення поліції, повідомляли про необхідність останньому залишатися на місці для спілкування з представниками ВСП, ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, ігноруючи неодноразові законні вимоги поліцейських, діючи з метою підриву авторитету державних органів та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, висловив погрозу вбивством та насильством відносно працівників поліції, викрикнувши: «Я сейчас брошу гранату», при цьому почав діставати правою рукою з лівої нагрудної кишені предмет, ззовні схожий на гранату «Ф-1», яку можна було розпізнати за формою корпусу, запалу та чекою, і викрикнув «Я вас щас подорву». У цей момент працівники поліції ОСОБА_7 і ОСОБА_8 схопили ОСОБА_4 за руки та змогли розтиснути пальці, і предмет схожий на гранату випав на підлогу. Не зупинившись, ОСОБА_4 одразу дістав з тієї-ж кишені ще один предмет, ззовні схожий на гранату, який працівники поліції ОСОБА_7 і ОСОБА_8 змогли забрати з руки ОСОБА_4 , чим припинили його протиправні дії.

Вказані відомості внесені до ЄРДР 17.04.2025 за №12025200570000123 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України.

17.04.2025 о 16:45 ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

18.04.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України.

Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 зібрано достатньо доказів, які свідчать про здійснення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 345 КК України, за що передбачене максимальне покарання у виді позбавленням волі на строк до 3 років.

На існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, начальник СВ зазначає те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, невідворотність покарання за який він усвідомлює, при цьому характер і спосіб вчинення ним кримінального правопорушення свідчить про ступінь суспільної небезпечності підозрюваного та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності його поведінку, до того ж останній неодноразово судимий. Останній достовірно знає місце роботи потерпілих, на адресу яких висловлював погрози фізичної розправи, що свідчить про можливість його незаконно впливу на них. Після затримання ОСОБА_4 поводив себе зухвало та хизувався безкарністю вчинених ним раніше кримінальних правопорушень, що свідчить про можливість виникнення в нього наміру на вчинення іншого кримінального правопорушення. Також останній зареєстрований за межами Сумської області.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав.

Підозрюваний ОСОБА_4 свою винуватість за пред`явленою підозрою, визнав частково. При вирішенні клопотання покладається на розсуд суду.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечував.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Конституції України та п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як за вмотивованим рішенням суду і на підставах та в порядку, встановлених законом.

Як вбачається зі статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Щодо поняття «обґрунтована підозра» суд, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, враховує позицію ЄСПЛ, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення та в п. 32 рішення в справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, згідно з якою вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Як вбачається з матеріалів провадження, пред`явлена ОСОБА_4 підозра за ч. 1 ст. 345 КК України має місце та підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, зокрема, протоколом огляду місця події, протоколами допиту потерпілих, протоколом огляду предметів.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме: питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів дійшов висновку, що причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Також, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину проти авторитету органів державної влади, раніше неоднаразово засуджувався за вчинення злочинів проти власності, що свідчить про ступінь можливої суспільної небезпечності особи підозрюваного та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності його поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинений злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитися від слідства й суду.

До того ж, з огляду на характер злочину, вчинення якого інкримінується ОСОБА_4 , існує обґрунтований ризик незаконного впливу останнього на потерпілих, вчинення ним перешкод слідству, що може вплинути на повноту та об`єктивність досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Чахла проти Сполученого Королівства» зазначено, що будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, але також відповідати меті ст. 5 Конвенції, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи наволі, цяособа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Оскільки прокурором не доведено, що підозрюваний перебуваючи на волі, переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в даному випадку не може бути застосований.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що запобігти доведеним у судовому засіданні ризикам зможе більш м`який запобіжний захід - особисте зобов`язання.

При цьому на підозрюваного слід покласти обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 179, 183, 194, 369-372 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання начальникаслідчого відділу Відділення поліції №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Білопільського відділу Сумської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Зобов`язати підозрюваного ОСОБА_4 виконувати наступні обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк заздалегідь повідомити про це;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання, служби.

Строк дії покладених на ОСОБА_4 обов`язків визначити до 18.06.2025 включно.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених судом обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням підозрюваним ОСОБА_4 особистого зобов`язання під час досудового розслідування покласти на ВП №1 (м. Білопілля).

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя