Ухвала суду № 126722010, 17.04.2025, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 441/845/17

пр.№ 1-в/464/4/25

УХВАЛА

16 квітня 2025 року Сихівський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Дулебка Н.І.,

за участі: секретаря судового засідання Михайлів О.Т.,

захисника Савчука В.Л.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові клопотання засудженого ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зарахування строку перебування в установах попереднього ув`язнення у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі відповідно до ч. 5ст. 72 КК Українив редакції Закону України від 21 листопада 2015 року №838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» за періоди з 23 травня 2019 року по 06 грудня 2019 року, з 20 грудня 2019 грудня по 22 грудня 2020 року, з 18 лютого 2021 року по 03 червня 2021 року, з 08 липня 2021 року по 17 грудня 2021 року, з 23 грудня 2021 року по 19 травня 2022 року, з 02 червня 2022 року по 23 червня 2022 року, з 14 липня 2022 року по 31 травня 2023 року, з 06 липня 2023 року по 12 липня 2023 року, з 13 червня 2024 року по день набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Савчук В.Л. в судовому засіданні клопотання підтримали та просили суд таке задовольнити. ОСОБА_1 додатково зазначив, що статус особи, яка, відбуваючи покарання у виді позбавлення волі, перебуває в установі попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження, не є визначальним. Така особа може бути потерпілим, свідком, або мати будь-який інший статус у кримінальному провадженні, а не лише бути підозрюваним або обвинуваченим в іншому кримінальному провадженні.

Прокурор в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з клопотанням, в якому просив суд розгляд клопотання проводити за його відсутності, проти задоволення клопотання заперечив.

Заслухавши думку захисника та засудженого, оглянувши матеріали клопотання та кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 129 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 19 липня 2018 року вказаний вирок залишено без змін. Постановою Верховного суду України від 19 листопада 2019 року залишено без змін вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області Львівської області від 19 липня 2018 року.

Як видно з листа начальника ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» №9/4468 від 02 липня 2024 року, засуджений ОСОБА_1 23 серпня 2018 року з ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» направлений для відбування покарання до ДУ «Дрогобицька виправна колонія (№ 40)».

Також встановлено, що у зазначені засудженим ОСОБА_1 періоди, які останній просить суд зарахувати у строк покарання, останній перебував на лікуванні у Львівській багатопрофільній лікарні (№19) Львівської філії «Центр охорони здоров?я ДКВС України» у Львівській області при ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)», у ДУ «Київський слідчий ізолятор» на час розгляду касаційних скарг на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області Львівської області від 19 липня 2018 року, у ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» для забезпечення участі засудженого під час розгляду скарги на бездіяльність органу досудового розслідування, Львівської обласної прокуратури, заяви про відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження, заяви про перегляд вироку Сихівського районного суду м. Львова від 07 грудня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення»попереднє ув`язнення це запобіжний захід, який у випадках, передбаченихКримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого,вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до абзацу 1 ч. 5ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) зарахування судом строкупопереднього ув`язненняу разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) у строкпопереднього ув`язненнявключається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Вищевказана норма визначає правила зарахування у строк покарання строку самепопереднього ув`язнення, а не будь-якого періоду перебування особи в установах попереднього ув`язнення.

При цьому, метою попереднього ув`язнення є запобігання можливому ухиленню особи, взятої під варту, від органів досудового розслідування та суду, перешкоджанню кримінальному провадженню або зайняттю злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку та видачі особи (екстрадиції) або її транзитного перевезення (ст. 2 Закону України «Про попереднє ув`язнення»).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі №219/6929/15-к буквальний зміст абзацу 1 ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) указує на те, що вказана норма визначає правила зарахування у строк покарання строку саме попереднього ув`язнення, а не будь-якого періоду перебування особи в установах попереднього ув`язнення. При цьому, вказівка в пункті «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) на те, що у строк попереднього ув`язнення включається строк «перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження», стосується випадків, коли особа, яка відбуває покарання, до якого вона була засуджена в іншому кримінальному провадженні (іншій кримінальній справі), залишається в установі попереднього ув`язнення або тимчасово переводиться до неї з метою участі в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув`язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили. При цьому положення пункті «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року) не поширюються на час перебування особи в установі попереднього ув`язнення після набрання вироком законної сили, у тому числі у зв`язку з участю в касаційному розгляді відповідного кримінального провадження, у судових засіданнях щодо розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, щодо роз`яснення судового рішення чи виправлення в ньому описки, а також щодо вирішення інших питань, що виникають на стадії виконання вироку, адже після набрання вироком законної сили ув`язнення вже не є попереднім. Протилежне тлумачення суперечило б самій суті поняття «попереднє ув`язнення».

Таким чином, після набрання вироком законної сили ув`язнення не вважаєтьсяпопереднім, а будь-яке інше тлумачення суперечитиме суті поняття «попереднє ув`язнення» та меті такого, що визначена положеннями Закону України «Про попереднє ув`язнення».

У зв`язку з цим, на перебування засуджених, зокрема ОСОБА_1 , в установі попереднього ув`язнення з інших підстав, ніж участь особи, що відбуває покарання у виді позбавлення волі, в слідчих діях або судовому розгляді нового кримінального провадження, що прирівнюється до попереднього ув`язнення в межах цього нового кримінального провадження до набрання вироком законної сили, не можуть поширювати свою дію положення пункту «ґ» ч. 5 ст. 72 КК України (у редакції від 26 листопада 2015 року).

Враховуючи наведене, достатні підстави для задоволенні клопотання відсутні.

Керуючись статтями 372, 537, 539 КПК України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про зарахування строку попереднього ув`язнення в строк покарання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали складено 17.04.2025.

Головуючий Назарій ДУЛЕБКО