Рішення № 126719505, 17.04.2025, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/1142/25

Провадження №2/367/3070/2025

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2025 року місто Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Білогруд О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Городищенський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним,

установив:

І. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»), треті особи, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Городищенський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 07.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис №32660 про стягнення з неї на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості за кредитним договором в розмірі 22 949,23 грн. Між іншим звернула увагу, що наказом Міністерства юстиції України від 30.12.2021 №4722/5 відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 17.12.2021 № 4 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 30.11.2009 за №7921 на ім`я Остапенка Є.М. - анульовано. За інформацією, наданою Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) діяльність приватного нотаріуса Остапенка Є.М. припинена з 31.12.2021. Зазначила, що на підставі виконавчого напису № 32660, відповідач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до Городищенського ВДВС у Черкаській обл. ЦМУМЮ (м.Київ) та пред`явив його до виконання. 29.10.2021 начальником Городищенського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Тараненко І.І. було відкрито виконавче провадження №67084819, з примусового виконання зазначеного виконавчого документа. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження з ідентифікатором доступу до провадження їй не надходила, про існування відкритого виконавчого провадження позивачу стало відомо з відкритих даних в Єдиному реєстрі боржників (https://erb.minjust.gov.ua/). Вказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з порушенням норм законодавства, зокрема, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, а саме: оскаржуваний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, однак нотаріус не врахував, що вчинення виконавчого напису було можливо лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору; сума заборгованості не є безспірною, проте нотаріус не перевірив безспірність вимог стягувача; при вчиненні виконавчого напису не було враховано практику Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12 від 28.03.2018, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування; приватний нотаріус не перевірив наявність доказів належного направлення стягувачем та отримання боржником повідомлень щодо наявності заборгованості за кредитним договором та вимог про виконання зобов`язань за цим договором з дня виникнення права вимоги та до моменту вчинення виконавчого напису нотаріуса - минуло більше трьох років, що є порушенням статті 88 Закону України «Про нотаріат»; кредитний договір № 183521 від 08.10.2007, який був укладений (ніби) між первісним кредитором АТ «Індустріально-експортний банк» та позивачем нотаріально не посвідчувався. З огляду на викладене, позивач просить суд звільнити позивача від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»; позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, в порядку захисту прав споживачів фінансових послуг - задовольнити; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 32660 від 07.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення у безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за споживчим кредитним договором №183521 від 08.10.2007, у розмірі 22 949,23 грн. Вирішити питання розподілу судових витрат: стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

ІІ. Ухвалою судді від 30.01.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

12.02.2025 представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Зазначаючи при цьому, що сума заявлених витрат не є співмірною з ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Справа такої категорії не є складною, відноситься до категорії малозначних, доводи, наведені у позовній заяві ґрунтуються на загальновідомих висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, а практика в таких справах є усталеною, а тому гонорар у 15000 грн не відповідає критеріям співмірності. Покликаючись на практику в аналогічних справах, висновках, викладених у Постановах Верховного Суду від 17.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, просили судові засідання слухати у відсутність представника відповідача, справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 15000 грн до 2850 грн.

Представником третьої особи Городищенський відділ державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву з доданими документами отримано 17.02.2025, правом на надання відзиву не скористалися.

Третьою особою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовну заяву з доданими документами не отримано, конверт з відміткою АТ «УкрПошти» «адресат відсутній за вказаною адресою» повернуто до суду .

Враховуючи вказані обставини, судом ухвалено рішення про розгляд справи за наявними у ній письмовими матеріалами.

ІІІ. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

07.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. було вчинено виконавчий напис за № 32660 про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 949,23 грн (а.с.22).

29.10.2021 начальником Городищенського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м.Київ) Тараненко І.І. відкрито виконавче провадження № 67084819 з виконання зазначеного виконавчого напису (а.с.19-20, 16-18).

IV. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 Розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 зміни, внесені до Переліку постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», визнано незаконними та нечинними. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 зазначене вище рішення суду залишено без змін. Згідно з пунктом 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2001.

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дубліката має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 06.06.2019 в справі №750/1627/18, нотаріус не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому, з точки зору статті 88 Закону України «Про нотаріат», безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржникаце обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №310/9293/15.

Розрахунок заборгованості, зроблений стягувачем, з урахуванням положень Переліку документів, не може вважатись доказом на підтвердження безспірності заборгованості боржника.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи ці обставини та вимоги статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Суд при цьому має перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. В той же час законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №6-887цс17.

Будь-яким чином перевірити безспірність заборгованості по наданому кредитором нотаріусу договору та розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості, такий обов`язок на суд не покладається, оскільки довести безспірність такої заборгованості, з точки зору викладеного вище обґрунтування, має кредитор при зверненні до нотаріуса.

Суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (стаття 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (статті 76 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

V. Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з такого.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачкою надано:

1) договір про надання правової/правничої допомоги від 44/25-Ц від 20.01.2025, пунктом 3.3 якого передбачено, що винагорода адвоката за надання правової допомоги (гонорар) визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого часу; пунктом 3.4. сплата гонорару залежить від досягнення адвокатом позитивного результату; пункту 3.5 за надання правової (правничої) допомоги, відповідно до договору, клієнт сплачує адвокату фіксовану суму гонорару в розмірі 15000 (п`ятнадцять) тисяч гривень;

2) опис «надаваємих» послуг до договору;

3) ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

При вирішенні вказаної вимоги суд виходить з такого.

В постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц вказано, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України" заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

В постанові Об`єднаної палати Касаційного Господарського Суду Верховного суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що у розумінні положень частини п`ятої статті 141 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу, про що зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2021 у справі № № 910/12876/19.

У разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

У справі, що розглядається, було встановлено фіксований розмір гонорару. В цьому випадку фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас, зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов`язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

Тож сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. І з урахуванням конкретних обставин суд може обмежити розмір, зважаючи на розумну необхідність судових витрат у справі.

Правова позиція у подібних за змістом правовідносинах щодо ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, висловлена у додатковій постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22.

Беручи до уваги, що представником відповідача подано клопотання про зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу до 2850,00грн, яке суд визнає обгрунтованим, враховуючи неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, відсутністю проведених судових засідань, а також наявністю сформованої та усталеної практики судів різних інстанцій інстанції, суд дійшов висновку про надмірність заявленої суми компенсації витрат, тому суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача судових витрат у справі підлягає частковому задоволенню у розмірі 5000 грн.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачкою ОСОБА_1 судовий збір сплачено не було, оскільки вона є звільненою від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про судовий збір», заяв про забезпечення позову в межах цього судового провадження не надходило.

За подання до суду позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Оскільки основну позовну вимогу про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним задоволено в повному обсязі, то сума судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись статтями 13, 89, 136, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис за № 32660 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості за кредитним договором, вчинений 07 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Михайла Стельмаха, будинок 9-А, офіс 204) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346, адреса: 08200, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Михайла Стельмаха, будинок 9-А, офіс 204) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять) тисяч гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 17.04.2025.

ПОЗИВАЧКА: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

ВІДПОВІДАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ: 43311346, адреса реєстрації: 08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Михайла Стельмаха, будинок 9-А, офіс 204.

Суддя О.О. Білогруд